Ухвала

від 18.04.2024 по справі 211/52/23

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/52/23

Провадження № 1-кс/211/895/24

У Х В А Л А

іменем України

18 квітня 2024 року слідчий суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за № 12022041720000774 від 22.09.2022 року, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, з вищою освітою, зареєстрований та фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -

встановив:

17 квітня 2024 року слідчий ОСОБА_6 за погодженням з прокурором ОСОБА_3 , в межах кримінального провадження № 12022041720000774 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до рішення Криворізької міської ради № 2098 від 23.06.2004 року ТОВ «Пікнік» (код ЄДРПОУ:21886156) в особі директора ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 було надано в оренду земельну ділянку за кадастровим номером № 1211000000:03:633:0039 площею 0,15 га для розміщення автомобільної стоянки. Отримавши земельну ділянку площею 0,15 га. в оренду, ОСОБА_5 переслідуючи мету розширення меж автомобільної стоянки для збільшення кількості місць для автомобілів, усвідомлюючи, що йому було у користування виділено лише 0,15га. земельної ділянки за кадастровим номером № 1211000000:03:633:0039, керуючись корисливим мотивом, діючи свідомо та умисно, в порушення вимог нормативно правових актів, що регулюють діяльність в галузі земельних правовідносин, зокрема в порушення вимог Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів», Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, Правил охорони електричних мереж, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільно зайняв 0,0195га., земельної ділянки в охоронній зоні електричних мереж (повітряних ліній електропередач ВЛ-150 кВ, Л-147 -148, ПС «Кіровська-330» - ПС «ШПФ») земель житлової та громадської забудови не наданих у власність чи користування впритул до земельної ділянки за кадастровим номером № 1211000000:03:633:0039 шляхом розміщення на даній земельній ділянці включно частини автомобільної стоянки, яку в подальшому обладнав щебнем, профнастилом, залізобетонними блоками та металевою сіткою, які слугують своєрідним загородженням автомобільної стоянки, шлагбаумом, навісами для транспортних засобів, а також одноповерховою спорудою з металевими сходами, яка використовується в якості охоронно-наглядового майданчика.

Подальшим досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що він незаконно та самовільно зайняв в охоронній зоні електричних мереж (повітряних ліній електропередач ВЛ - 150 кВ, Л-147 - 148, ПС «Кіровська - 330» - ПС «ШПФ») 0,0195га., земельної ділянки не наданих у власність чи користування земель житлової та громадської забудови, для покращення свого фінансового становища, вчиняв активні дії направлені на продовження оренди земельної ділянки за кадастровим номером № 1211000000:03:633:0039 протягом тривалого проміжку часу, а саме 2006 - 2023 років, що полягали в укладенні договорів оренди земельної ділянки за кадастровим номером № 1211000000:03:633:0039.

Таким чином, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи директором ТОВ «Пікнік» (код ЄДРПОУ:21886156) відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 1302-23 самовільно зайняв 0,0195га., земельної ділянки в охоронній зоні електричних мереж (повітряних ліній електропередач ВЛ - 150 кВ, Л-147 - 148, ПС «Кіровська - 330» - ПС «ШПФ») земель житлової та громадської забудови не наданих у власність чи користування розташованих впритул до земельної ділянки за кадастровим номером № 1211000000:03:633:0039 шляхом розміщення на даній земельній ділянці включно частини автомобільної стоянки, яку використовує у власних корисливих цілях протягом тривалого часу.

Кримінально протиправні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кваліфіковано за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України за ознаками самовільне зайняття земельної ділянки вчинене щодо земель в охоронних зонах.

Під час досудового розслідування зібрано сукупність належних, допустимих, достатніх, достовірних та неспростовних доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що є підставою для обґрунтованої підозри, а саме:

- Сформованою довідкою Державною служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 19.11.2022 року;

-Протоколом огляду місця події від 22.11.2022 року;

-Відповіддю від Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті Кривому Розі ради від 28.11.2022 року на запит слідчого;

-Відповіддю від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» від 09.12.2022 року на запит слідчого;

-Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 19.01.2023 року;

-Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 16.02.2023 року;

-Протоколом огляду місця події від 01.03.2023 року за участю спеціалістів AT «ДТЕК Дніпровські електромережі» ;

спеціалістів Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області ; сертифікованих інженерів - геодезистів;

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-Висновком судової земельно-технічної експертизи № 1302-23;

На підставі вищевикладеного та отриманих у процесуальний порядок доказів, громадянину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було обгрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України за ознаками самовільне зайняття земельної ділянки вчинене щодо земель в охоронних зонах за вчинення якого санкцією статті ч.2 ст.197-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 2-ох років.

За вказаних обставин виникла об`єктивна необхідність обрати запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_5 у вигляді цілодобового домашнього арешту. Тому, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з відповідним клопотанням.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 -адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання слідчого та просила обрати більш м`який, а саме особисте зобов`язання.

Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання слідчого, просив обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши думку прокурора, пояснення захисника, надані в обґрунтування клопотання, а також заслухавши пояснення підозрюваного та дослідивши наявні у розпорядженні слідчого судді матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Зі змісту ст.177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог, передбачених в ст.178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст.177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Судом встановлено, що Відділенням поліції №1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12022041720000 від 22.09.2022 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, про що до ЄРДР внесено відповідну інформацію.

16.04.2024 органом досудового розслідування складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, яке вручене останньому.

Про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 свідчать матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, які слідчим суддею під час розгляду клопотання досліджені.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Тому, з урахуванням досліджених доказів слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та/або судового експерта, перешкоджати кримінальному провадженню, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 сукупності з іншими обставинами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та/або судового експерта слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваної виконання процесуальних рішень у справі.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 цієї статті (тобто, наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 ч. 1 цієї статті (тобто, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладання яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , у зв`язку з відсутністю в клопотанні належного обґрунтування стороною обвинувачення обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді домашнього арешту, який є одним із п`яти видів запобіжних заходів, визначених в ст. 176 КПК України.

Надані стороною обвинувачення кримінального провадження дані не свідчать про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_5 є недостатнім для запобігання ризиків, доведених в судовому засіданні.

Так, при розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий, має вищу освіту, має місце реєстрації та проживання.

Виходячи з наведеного, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а також з урахуванням вказаних вище ризиків, доведених прокурором в суді; покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні яких підозрюється, слідчий суддя вважає можливим застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначено в клопотанні, у вигляді особистого зобов`язання, оскільки прокурор не довів недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків.

За таких обставин слідчий суддя вважає за доцільне обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього наступних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 369, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -

ухвалив:

В задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 погоджене прокурором Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 - відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в межах строку досудового розслідування, а саме до 14 червня 2024 року включно, обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі Кіровоградської області, без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , якщо в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1