Рішення

від 18.04.2024 по справі 569/1754/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/1754/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,

з участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про зміну способу стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються згідно рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 04.09.2018 року, справа № 654/743/18, з відповідача ОСОБА_3 на її користь на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з розміру 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), на тверду грошову суму 10 000 грн. на кожну дитину, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, а також позбавити відповідача батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що з 19.01.2023 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . Згідно рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29.07.2016 року шлюб розірвано. За час перебування у шлюбі у них народилися дві дочки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 04.09.2018 року, справа № 654/743/18, з відповідача на її користь на утримання дітей стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 14.03.2018 року і до повноліття дітей. Відповідач тривалий час не сплачує аліменти, внаслідок чого виникла заборгованість. Відповідач самоусунувся від виховання та утримання дітей, не цікавиться їх життям, здоров`ям, потребами, навчанням. Внаслідок невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, покладених на нього законом, та відповідно відсутності будь-якого контакту між ним та дочками, страждають самі діти, порушуються їх права та законні інтереси. Щодо невиконання батьківських обов`язків відповідачем вказала на те, що з вторгненням на територію України Російської Федерації вона з дітьми, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, змушена була залишити деокуповану територію: с. Петрівка, Скадовського р-ну, Херсонської області і на даний час проживає в м. Рівне. У вказаних довідках зазначено їх місце проживання: АДРЕСА_1 . Доньки висловили свою категоричну думку про те, що відповідача необхідно позбавити батьківських прав. Позбавлення батьківських прав відповідача, в даному випадку, необхідно здійснити для захисту прав та інтересів дітей як теперішніх, так і майбутніх.

Ухвалою суду від 25 січня 2024 року звільнено ОСОБА_4 від сплати судового збору. Прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року уточнено анкетні дані позивача по справі та визначено вважати позивачем по справі « ОСОБА_1 ».

Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року підготовче провадження у справі закрито.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду, враховуючи, що його місце проживання невідоме, був повідомлений належним чином, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав і позивач та її представник не заперечують проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи згідно ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача та її представника.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в судове засідання не з`явився. 14 березня 2024 року представник третьої особи ОСОБА_7 подала заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи, висновок органу опіки та піклування підтримує та просить постановити рішення в інтересах дитини. Висновок органу опіки та піклування від 14.03.2024 року № 08-01-169/24 підтримала.

Заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 19.01.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 29.07.2016р. шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідно до відомостей, зазначених в свідоцтвах про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 04.09.2018 року, стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 14.03.2018 року і до повноліття дітей.

Відповідно до довідки від 11.04.2023 № 5612-5002703527, виданої Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , має статус внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до довідки від 11.04.2023 № 5612-5002703579, виданої Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має статус внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до довідки від 11.04.2023 № 5612-5002703651, виданої Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має статус внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 28.11.2023 р. у Великоолександрівському відділі державної служби у Бориславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 57229155 по виконанню виконавчого листа № 654/743/18, виданого 21 серпня 2018 року Голопристанським районним судом Херсонської області. У відповідача наявна заборгованість по аліментах у розмірі 177 648,75 грн.

Як слідує з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14.03.2024 року №08-01-169/24 під час бесіди Потапова Анна та ОСОБА_8 працівникам служби у справах дітей пояснили, що про свого біологічного батька вони нічого не пам`ятають, не знають де він перебуває. Зі слів дітей, батько пішов від мами коли вони були дуже маленькі. За весь час він ні разу не телефонував, не вітав зі святами. Діти не пам`ятають, як їх батько виглядає зовні. Татом вони вважають і називають ОСОБА_9 , маминого другого чоловіка. Діти не заперечують проти позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно них і хочуть, щоб тато ОСОБА_10 їх усиновив.

За інформацією Рівненського ліцею № 11 Рівненської міської ради від 08.11.2023, ОСОБА_11 навчається у 4 класі. Батько дитини ОСОБА_3 за час навчання доньки у 4 класі жодного разу не відвідував батьківські збори, з класним керівником та вчителями -предметниками не спілкувався, навчанням доньки не цікавився.

За інформацією Рівненського ліцею № 12 Рівненської міської ради, виданої навчальним закладом 13.11.2023 ОСОБА_8 навчається у ліцеї. Мама ОСОБА_4 займається вихованням та утриманням доньки. Батько ОСОБА_3 у 2023-2024 н.р. у школу не з`являвся, навчанням та вихованням доньки у класного керівника не цікавився.

Всупереч вимогам ст. 150 та 180 СК України ОСОБА_3 не виконує батьківські обов`язки щодо виховання та утримання дітей. Батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно доньок, не проявляє батьківської турботи та любові, не спілкується з ними. Поведінка ОСОБА_3 не відповідає вимогам сімейного законодавства та суперечить інтересам дітей.

Питання про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно дітей розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 13.03.2024. На засіданні комісії була присутня мати дітей ОСОБА_12 . Вона пояснила, що ОСОБА_3 усунувся від виконання батьківських обов?язків стосовно доньок ще до введення на території України воєнного стану, зараз перебуває на окупованій території. Комісія, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_12 , прийняла рішення рекомендувати органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради надати висновок до Рівненського міського суду про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно дітей ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Враховуючи вищевикладені факти, орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає перелік обов`язків батьків по вихованню та розвитку своїх дітей, а саме: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, не цікавиться їх життям, не спілкується з дітьми, не надає матеріальної допомоги, не піклується про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток. Доказів того, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків з поважних причин судом не встановлено, а тому суд вважає, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Проаналізувавши надані докази, а також вищевказані законодавчі норми, виходячи з принципів об`єктивності, законності та справедливості, суд доходить висновку, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своїх неповнолітніх дітей, тому, вважає необхідним позбавити його батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в разі зміни свого ставлення до дитини, своєї поведінки та усунення обставин, що були підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідно до частини другої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

За змістом статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом наведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.

При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, Сімейний кодекс України встановлює підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що стягувач бажає змінити спосіб стягнення аліментів, визначивши його у твердій грошовій сумі, відповідно суд доходить висновку про необхідність зміни аліментів, що стягуються з відповідача у частці від доходу та враховуючи, що позивачем не надано до суду доказів достатності заробітку відповідача для присудження стягнення з нього аліментів у розмірі не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та виходячи із закріплених ч.9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідно моральним засадам суспільства, спосіб стягуваних аліментів підлягає зміні з розміру 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), на тверду грошову суму по 2 000 грн., але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову в частині зміни способу стягнення аліментів, а відтак він підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до роз"яснень, які містяться у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15 травня 2006 року у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про зміну розміру аліментів, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а за позовну вимогу про позбавлення відповідача батьківських прав позивач звільнена на підставі ухвали суду від 25 січня 2024 року, то судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави,

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про зміну способу стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 04.09.2018 року в справі № 654/743/18 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, та стягувати починаючи з дня набрання рішенням законної сили з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, в розмірі по 2000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: Соборна, 12А, м. Рівне.

Повне заочне рішення суду складено 18 квітня 2024 року.

Суддя Н.Г. Кучина