Ухвала

від 18.04.2024 по справі 214/4857/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1665/24 Справа № 214/4857/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі

судді доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року, якою обвинуваченому за ч. 2 ст. 111 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05 червня 2024 року включно, -

ВСТАНОВИЛА:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Ухвалою Жовтневогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 08квітня 2024року відмовленов задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на непов`язаний із триманням під вартою. Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задоволено, обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05 червня 2024 року включно.

В обґрунтування рішення суд 1-ї інстанції зазначив про вагомість ризиків втечі, знищення речових доказів, вчинення іншого злочину, які на теперішній час не зменшились. Вважає, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу колегії суддів Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року відносно ОСОБА_8 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 . Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід, який не пов`язаний з реальним позбавленням волі з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підтвердження апеляційних вимог зазначив, що суд 1-ї інстанції безпідставно продовжив ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів причетності його до інкримінованого йому злочину, а ризики, зазначені прокурором та визнанні судом 1-ї інстанції, на думку захисника, є необґрунтованими. Вказує, що підозра та обвинувальний акт щодо обвинуваченого є необґрунтованими та незаконними, обвинувачений не вчиняв інкримінованого йому злочину, в діях ОСОБА_8 відсутні ознаки складу інших кримінальних правопорушень. Зазначає, що ОСОБА_8 співпрацював зі слідством, своїми поясненнями повністю спростував обґрунтованість повідомлення про підозру та зазначив, що був вимушений вчиняти певні дії.

Зауважує, що через незаконні дії стосовно ОСОБА_8 внесені відомості в ЄРДР за ч.ч. 1,2 ст.146-1 КК України та ч. 2 ст.365 КК України.

Вказує, що судом досліджено низку доказів, в тому числі допитано двох свідків, через телефон та із засекреченими анкетними даними, на клопотання щодо виклику свідків для допиту у судовому засіданні прокурором повідомлено, що місце знаходження вказаних свідків не відомо. Показання вказаних свідків стали одним із основних доказів, як під час обрання запобіжного заходу так і під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою.

Звертає увагу, що хоча стадія судового розгляду справи не дає права суду дати правову оцінку дослідженим матеріалам наданих стороною обвинувачення, однак цілком можливим є визначення вагомості зібраних доказів з огляду на підтвердження обставин, викладених як у підозрі, так і у обвинувальному акті.

Стверджує, що суд 1-ї інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою не звернув увагу на відсутність обґрунтованості підозри, лише постався на тяжкість можливого покарання. Наголошує, що самого лише посилання на ризик переховування від суду не достатньо, а доказів та аргументів прокурором з цього приводу не наведено, а судом не надано оцінки. Інші ризики спростовані та перестали існувати.

Вказує, що заявлені прокурором ризики відсутні та зменшились зі спливом часу.

Звертає увагу, що ОСОБА_8 є загально відомою особистістю у м. Херсон, має авторитет серед депутатів, виключно позитивно характеризується, є підприємцем та меценатом міста Херсон, має стійкі соціальні зв`язки, родину, в якій утримує та виховує шестеро дітей.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 просив його апеляційну скаргу задовольнити з підстав, наведених у ній.

Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційну скаргу свого захисника підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , ухвалу суду 1-ї інстанції просив залишити без змін.

Висновки суду:

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту вчиненого в умовах воєнного стану і надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Обвинувачений ОСОБА_8 по даному кримінальному провадженню затриманий 20 квітня 2022 року.

Ухвалою Жовтневогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 08квітня 2024року відмовленов задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на непов`язаний із триманням під вартою. Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задоволено, обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05 червня 2024 року включно.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів встановила, що судом 1-ї інстанції, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, повно та об`єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, зокрема переховуватись від суду, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку з чим прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Колегією суддів досліджено клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу, в якому належним чином обґрунтована наявність кожного заявленого ризику передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, викладені фактичні обставини кримінального правопорушення та виклад обставин на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність заявлених ризиків. Клопотання прокурора відповідає нормам передбаченим ст. 184 КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , суд 1-ї інстанції врахував, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна, та на цей час продовжують існувати ризики того, що він може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за скоєння інкримінованого йому злочину. Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, місцевий суд взяв до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Також судом зазначено, що продовжує існувати ризик того, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом перетину державного кордону України. Вказаний ризик підтверджується наявністю у обвинуваченого подвійного громадянства, користуючись правами громадян інших держав обвинувачений може намагатись уникнути відповідальності за кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Отже, суд 1-ї інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у своєму рішенні від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім цього, вирішуючи питання необхідності продовження запобіжного заходу, слід виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не лише права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як потерпілого, так і суспільства в цілому.

Колегією суддів, при перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу надано оцінку в сукупності всім обставинам, в тому числі тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, ставлення ОСОБА_8 до скоєного злочину.

Колегія суддів вважає, що наявність заявлених ризиків доведена, оскільки ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.

Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов`язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі.

Отже, враховуючи сукупність даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, у разі визнання його винним, колегія суддів вважає цілком ймовірними ризики переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом, що є достатньою підставою для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу, не суперечить положенням ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Доводи захисника обвинуваченого щодо відсутності в діях ОСОБА_8 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, є предметом дослідження при розгляді кримінального провадження по суті та будуть оцінені судом 1-ї інстанції в нарадчій кімнаті при ухвалені остаточного рішення відповідно до вимог ст. 368 КПК України, за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів під час судового розгляду. При цьому, на даному етапі не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не надається оцінка доказам з точки зору їх допустимості та достатності для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тому апеляційні доводи сторони захисту в цій частині є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що той факт, що обвинувачений є загальновідомою особою в м. Херсон, має авторитет серед депутатів міської ради та мешканців, виключно позитивно характеризується не виключають ризиків зазначених стороною обвинувачення та відповідно не є підставою для обрання біль м`якого запобіжного заходу.

Доводи захисника про недоведеність та необґрунтованість ризику впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення не заслуговують на увагу, оскільки зважаючи на стадію кримінального провадження, в рамках якого розпочато допит свідків, а також наявні та обґрунтовані ризики передбачені п.п. 1,4 ч. 1 ст. 177 КПК України є достатнім для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 .

Судом 1-ї інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону було розглянуто і альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , які передбачені ст.176 КПК України, та надано обґрунтований висновок, з огляду на характер обвинувачення, тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та їх існування на час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики вказані у клопотанні прокурора з їх обґрунтуванням та встановлені в ухвалі суду 1-ї інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого чи вчинення іншого кримінального правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення обвинуваченим цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.

Обвинуваченим та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано документально підтверджених та переконливих доказів, що унеможливлюють перебування ОСОБА_8 під вартою. Отже, судом вірно враховано вимоги ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його стан здоров?я та відомості, які характеризують особу обвинуваченого.

З урахуванням наданих матеріалів та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду 1-ї інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 законним, обґрунтованим та вмотивованим, а висновок про продовження строку тримання під вартою правильним, обмеження його права на свободу в цьому випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ймовірній реалізації ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги захисника обвинуваченого задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05 червня 2024 року включно, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4