Постанова

від 17.04.2024 по справі 909/1087/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. Справа №909/1087/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-Налагоджувального підприємства Промелектро б/н від 22.03.2024,

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2024, суддя Скапровська І.М., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 05.03.2024,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Пел, с. Білокоровичі, Коростенський район, Житомирська обл.

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства Промелектро, м. Коломия, Івано-Франківська обл.

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст позовних вимог

04.12.2023 товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Пел (надалі ТОВ Еко-Пел) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-Налагоджувального підприємства Промелектро (надалі ТОВ МНП Промелектро) про стягнення 27 650,00 грн. - сплачених коштів за повернутий товар, 1 385,00 грн. - вартості транспортних послуг за повернення товару та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами укладено договір в спрощений спосіб шляхом надіслання рахунку на оплату за № 4308 від 12.10.2023 на поставку товару (електродвигуна АИР 180М2 30/3000 ВЗ), за наслідком якого 15.10.2023 відповідач поставив позивачу товар (електродвигун АИР 180М2 30/3000 ВЗ), який оплачений останнім.

В той же час, вважаючи, що відповідачем було передано некомплектний товар, який не відповідав заявленим характеристикам за його розмірами та показниками продуктивності (асортименту товару), позивач відмовився від товару (електродвигуна АИР 180М2 30/3000 ВЗ).

Оскільки відповідач не повернув позивачу кошти, сплачені за товар, останній звернувся до суду із позовом про їх стягнення.

Правовою підставою позову зазначає ст.ст. 526, 672, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ МНП "Промелектро" на користь ТОВ "ЕКО-ПЕЛ" 27 650 грн. - сплачених коштів за повернутий товар та 2 555,97 грн. судового збору.

Відмовлено в задоволенні позову щодо стягнення 1 385,00 грн. - вартості транспортних послуг за повернення товару.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ТОВ МНП Промелектро просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2024 в частині задоволення позовних вимоги та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що:

-позивач ввів суд в оману зазначаючи, що він робив тільки поверхневу перевірку товару, оскільки двигун був одержаний та змонтований позивачем без дотримання вимог інструкції з експлуатації трифазних асинхронних двигунів;

-позивачем не подано доказів, які би підтверджували виведення з ладу товару (електродвигуна АИР 180М2 30/3000 ВЗ);

-вважає, що порушення позивачем вимог інструкції з експлуатації трифазних асинхронних двигунів призвело до втрати права покупця (позивача) на гарантійне обслуговування, тому посилання суду на гарантійний термін експлуатації двигуна є безпідставними;

-вважає, що суд помилково застосував положення ст. 678 ЦК України та не застосував до спірних правовідносин положення ст. 668 ЦК України.

Позивач правом передбаченим ст. 263 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Ухвалою Західного господарського апеляційного суду 27.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 909/1087/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи № 909/1087/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

12.10.2023 ТОВ Еко-Пел та ТОВ МНП Промелектро укладено договір в спрощений спосіб шляхом надіслання рахунку на оплату за № 4308 від 12.10.2023 (а.с. 5) на поставку товару (електродвигуна АИР 180М2 30/3000 ВЗ) в кількості 1 шт. на загальну суму 27 650,00 грн.

Крім того, поставка товару підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №590001040057976 від 19.10.2023.

Позивачем оплачено товар (електродвигун АИР 180М2 30/3000 ВЗ), що підтверджується платіжною інструкцією за № 1438 від 12.10.2023 (а.с. 6).

Відповідно до акту обстеження електродвигуна АИР 180М2 30/3000 ВЗ від 17.10.2023 комісією у складі представників ТОВ «Еко-Пел» встановлено, що станом на 17.10.2023 електродвигун має несправності, а саме: при підключенні двигуна вибиває Chint NS2-8013 (а.с. 60-61).

Позивач звертався до відповідача із претензією №56 від 02.11.2023, за змістом якої просив у семиденний строк з дня отримання цієї претензії повернути кошти за оплачений товар в сумі 27 650,00 грн., у зв`язку з тим, що відповідач передав некомплектний товар, який не відповідав заявленим характеристикам за його розмірами та показниками продуктивності (асортименту товару).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

Підтвердженням укладання договору в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є рахунок на оплату за № 4308 від 12.10.2023 (а.с. 5), що містить найменування товару, його ціну, а також реквізити відповідача (оферта), та підпис і печатку відповідача, товар та його кількість, що визначена відповідачем, а також реквізити позивача (акцепт) про прийняття саме такого товару і в тій кількості, що визначена.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже зазначалося вище, правовідносини між сторонами виникли на підставі рахунку на оплату за № 4308 від 12.10.2023 (а.с. 5) щодо поставки товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Рахунок на оплату - це документ, який містить перелік товарів, послуг та суму коштів, що має бути сплачена за це замовником.

Таким чином, рахунок на оплату складається з метою подання контрагенту для оплати товарів, робіт або послуг, і не передбачає наявність якихось відміток зі сторони замовника.

Враховуючи вищевикладене відповідачем передано, а позивачем отримано товар на суму 27 650,00 грн. відповідно до рахунку на оплату за № 4308 від 12.10.2023 та експрес-накладної ТОВ «Нова пошта» №590001040057976 від 19.10.2023.

Крім цього, купівля-продаж товару не заперечується сторонами.

Статтею 664 Цивільного кодексу України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

В силу ч. 4 ст. 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 673 ЦК України, передбачено обов`язок продавця передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду зазвичай використовується.

Товар, який продавець передає або зобов`язався передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором (ст. 675 ЦК України).

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ч. 2 ст. 679 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між сторонами у справі, 12.10.2023 укладено договір в спрощений спосіб шляхом надіслання рахунку на оплату за № 4308 від 12.10.2023 на поставку товару (електродвигуна АИР 180М2 30/3000 ВЗ), за наслідками якого відповідач поставив 15.10.2023 позивачу товар (електродвигун АИР 180М2 30/3000 ВЗ), який оплачений останнім та повернутий на шостий день після отримання.

Гарантійний термін експлуатації двигуна асинхронного трифазного типу АИР180М2, заводський номер НОМЕР_1 , встановлено 1 рік з дня продажу торговельною організацією, при наявності належним чином оформленого паспорту.

Судами встановлено, що відповдно до акту обстеження електродвигуна АИР 180М2 30/3000 ВЗ від 17.10.2023 комісією у складі представників ТОВ «Еко-Пел» підтверджено, що станом на 17.10.2023 електродвигун має несправності, а саме: при підключенні двигуна вибиває Chint NS2-8013 (а.с. 60-61).

Апеляційний господарський суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується електронне листування між сторонами за допомогою застосунку «Viber», під час якого позивач повідомив відповідача про невідповідність двигуна та надіслав акт обстеження електродвигуна АИР 180М2 30/3000 ВЗ (а.с. 63-70).

Суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 96 ГПК України, зокрема, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У постанові від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20 Верховний Суд наголосив, що висновки судів попередніх інстанцій стосовного того, що роздруківка електронного листування є неналежним та недопустимим доказом є такими, що не відповідають приписам статті 8 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №910/11210/22 паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, що є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

При цьому, сторони не ставлеть під сумнів відповідність паперових копій електронних доказів їх оригіналам.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що листування шляхом надіслання електронних повідомлень та листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17).

В пункті 66 постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 вказано, що при розгляді справ суди мають дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.

Поруч з наведеним, у відповідності до приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Таким чином, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (постанова Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 918/518/22).

Отже, матеріалами справи підтверджується надіслання позивачем відповідачу акту обстеження електродвигуна АИР 180М2 30/3000 ВЗ, яким підтверджується невідповідність такого технічним характеристикам.

Доказів на спростування вищенаведеного, а також доказів на відповідність електродвигуна АИР 180М2 30/3000 ВЗ технічним характеристикам апелянтом не подано, з цих підстав заперечення апелянта щодо належного технічного стану проданого товару грунтуються на припущеннях, а тому судом не враховуются.

Таким чином, спростовуються доводи апелянта про те, що позивачем не подано доказів, які би підтверджували виведення з ладу товару (електродвигуна).

Посилання апелянта на акт виявлення дефектів від 23.10.2023, складений комісією у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , судом відхиляються, оскільки відсутні докази про те, що ці особи є спеціалістами, які наділені повноваженнями проводити дослідження в певній галузі і за його наслідками, видавати кваліфіковане заключення (висновок).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони при стандарті доведення - балансу вірогідності.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що вони не містять доказів на підтвердження передачі товару належної якості (товару, який відповідає технічним характеристикам).

При цьому, суд зазначає про те, що відповідач не спростовує те, що переданий товар не відповідає технічним характеристикам.

З огляду на викладене, суд зазначає, що після отримання товару та виявлення невідповідності такого технічним характеристикам, позивач вчинив послідовні дії щодо повідомлення віповідача, а саме скерував акт обстеження, повернув товар продавцю (відповідачу) (кур`єрською службою «ТОВ «Нова Пошта» - відповідно до накладної № 59001040057976 від 23.10.2023) та скерував претензію про повернення грошових коштів за № 56 від 02.11.2023.

Таким чином, спростовуються доводи апелянта про те, що судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 678 ЦК України, оскільки судами встановлено передачу товару неналежної якості.

Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією №56 від 02.11.2023, за змістом якої просив у семиденний строк з дня отримання цієї претензії повернути кошти за оплачений товар в сумі 27 650,00 грн., у зв`язку з тим, що відповідач передав некомплектний товар, який не відповідав заявленим характеристикам за його розмірами та показниками продуктивності (асортименту товару).

Правовою підставою повернення коштів позивач зазначає ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, що міститься у главі 83 Цивільного кодексу України та в якій закріплені загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (глави 83 Цивільного кодексу України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз положень статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов`язання), що виникають за наявності одночасно таких умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України

Такі висновки щодо застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України та, зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду.

Для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін правочину передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.

Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам), то вона може вимагати від сторони, яка порушила зобов`язання і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Судами встановлено, що позивач (покупець) відмовився від товару - електродвигуна АИР 180М2 30/3000 ВЗ, якиий не відповідав заявленим технічним характеристикам за його розмірами та показниками продуктивності (асортименту товару), тому відповідач (продавець) зобов`язаний повернути позивачу отримане за таким правочином, а саме сплачені за товар кошти в сумі 27 650,00 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо повернення коштів, сплачених за товар, який повернуто продавцю.

Посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом не застосовано положення ст. 668 ЦК України апеляційний господарський суд відхиляє, оскільки до предмету доказування в цій справі не входить дослідження питання випадкового знищення або пошкодження товару, які регламентовані цією статтею ЦК України.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги про те, що позивачем порушено вимоги інструкції з експлуатації трифазних асинхронних двигунів, а також про те, що двигун був змонтований позивачем без дотримання вимог інструкції колегія суддів зазначає, що доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем не подано.

Крім того, відповідачем (апелянтом) не подано доказів, які підтверджують факт настання умов для відмови в прийомі на гарантійне обслуговування та факту порушення правил користування чи зберігання товару покупцем після його передання.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат пов`язаних з пересиланням електродвигуна, відповідно до положень ст. 269 ГПК України апеляційним господарським судом не ревізується.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-Налагоджувального підприємства «Промелектро» б/н від 22.03.2024 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3 220,80 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 9949 від 21.03.2024.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-Налагоджувального підприємства «Промелектро» б/н від 22.03.2024 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2024 у справі № 909/1087/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 3 220,80 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.