Постанова

від 19.04.2024 по справі 904/4879/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4879/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерком» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 (суддя Васильєв О.Ю.) у справі №904/4879/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Трейд Україна», м.Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерком», м.Дніпро

про стягнення 555000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 у справі №904/4879/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Трейд Україна» задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерком» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Трейд Україна» 555000,00 грн - безпідставно збережених грошових коштів та 8325,00 грн - витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд виходив з того, що

сторонами укладено специфікацію №7/06000002 від 02.06.22р. до договору поставки №02062022/01 від 02.06.2022, за умовами якої погоджено поставку товару (лимонна кислота) у кількості 6000,00 кг за ціною 111,00грн з ПДВ, загальною вартістю 666000,00 грн. Специфікацією погоджено умови оплати: передплата 100%. Умови поставки: відвантаження зі складу продавця, розташованого за адресою: Тернопільська область, с. Біла, вул. Мазепи, 26 не пізніше 14.06.2022.

07.06.2022 ТОВ «Полімерком» виставлено покупцю рахунок №7/06000002 для здійснення оплати на суму 666000,00 грн. ТОВ «АВ Трейд Україна» здійснено оплату вказаного рахунку на підставі платіжного доручення №18108 від 10.06.2022 на суму 666000,00 грн. На виконання умов договору відповідачем здійснено часткову поставку оплаченого товару на суму 111 000,00 грн на підставі видаткової накладної №5/09000002 від 05.09.2022. Однак, в порушення договірних зобов`язань за договором №02062022/01 від 02.06.2022 відповідачем не здійснено своєчасної та в повному обсязі поставки товару у визначені умовами договору та специфікації строки, а саме до 14.06.2022.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару та істотну зміни обставин (ринкова ціна товару суттєво відрізняється від ціни товару на момент укладення специфікації №7/06000002 від 02.06.2022 до договору поставки №02062022/01 від 02.06.2022, позивач звернувся до відповідача з листом/вимогою №46 від 24.06.2023 про повернення на користь ТОВ «АВ Трейд Україна» в строк до 30.06.2023 грошових коштів в розмірі 555 000,00 грн. Вказана вимога залишена відповідачем без виконання. Після чого ТОВ «АВ Трейд Україна» направлено відповідачу лист №60 від 25.07.2023 про розірвання договору поставки №02062022/01 від 02.06.2022 з 01.09.2023 в односторонньому порядку на підставі п. 11.2 договору та повернення грошових коштів у розмірі 555 000,00 грн. Але до цього часу відповідач ці кошти на користь позивача не повернув, товар не поставив.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про повернення безпідставно збереженого майна (грошових коштів) у розмірі 555 000,00грн визнані судом першої інстанції обґрунтованими.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерком» - в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 у справі №904/4879/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Трейд Україна».

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

При прийнятті спірного рішення суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини по справі, які впливають на об`єктивність рішення.

При ухвалені рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам які містять в матеріалах справи, а саме: акт звірки між сторонами про розмір неповернутих коштів у сумі 445 000, 00 гривен; лист за вих.№46 від 24.06.2023 у якому позивач просив повернути заборгованість саме у розмірі 445 000, 00 гривен. Хоча в позовній заяві позивач не обґрунтовуючи причини зазначив розмір неповернутих коштів у сумі 555000 гривен.

Доказом цих обставин є рішення Господарського суду Харківської області від 27.12.2023 року по справі №922/4484/23.

Таким чином суд у порушення ч.5. ст. 236 ГПК України не дослідив, не встановив реальну суму неповернутого майна (грошей) відповідачем, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення.

При прийняті рішення суд першої інстанції не з`ясував порядок передання товару між сторонами, не надав оцінки відсутності доказів з боку позивача щодо його твердження що передання товару, до цього випадку, відбувалося шляхом інформування відповідачем у письмовому вигляді.

Так в матеріалах справи відсутні листи, заявки та інші документи які б свідчали про те, що раніше відповідач інформував позивача про отримання іншого товару, а на час виконання умов поставки за специфікацією №7/06000002 від 07.06.2022 року такого інформування не відбулося, що стало предметом спору.

Суд не дослідив та не надав належної оцінки відсутності доказів з боку позивача щодо безпідставного утримання товару. Так в матеріалах справи наявний лист вих. №60 від 25.07.2023 про розірвання договору поставки та повернення коштів. З цього приводу суд не надав правової оцінки тому факту, що з 14.06.2022 по 25.07.2023 жодного належного доказу про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про передачу товару не має. Такий факт свідчить про те, що з боку відповідача не відбувалося порушення умов Договору поставки в частині його передання, а позивач не вважав що його права порушуються.

Судом першої інстанції не відбулося об`єктивного з`ясування обставин що мають значення для справи, та обставин, що мали значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими фактично - є недоведеними, внаслідок чого були порушенні норми процесуального права та неправильно застосуванні норми матеріального, що й стало приводом для звернення відповідача з апеляційною скаргою.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що судове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та обґрунтованим, тобто ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Просить залишити судове рішення від 17.01.2024 по справі №904/4879/23 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерком» без задоволення.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 16.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерком» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 у справі №904/4879/23. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

02.06.22р. між ТОВ «АВ Трейд Україна» (покупець) та ТОВ «Полімерком» (постачальник) укладено договір поставки №02062022/01, відповідно до умов якого сторони погодили, що постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар в строки, в кількості, в асортименті та за ціною, що обумовлені в замовленнях на придбання до цього договору та/або в рахунках-фактурах та/або в накладних на відпуск товару, які є невід`ємною частиною цього договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній (п.1.1)/

Замовлення товару здійснюється шляхом підписання обома сторонами замовлення або сплатою (повністю або частково в залежності від домовленості , яка повинна бути відображена в рахунку) рахунку, в якому сторони погоджують асортимент товару, його кількість, ціну, строк поставки, а також інші умови поставки товару. Замовлення/рахунки стають невід`ємною частиною договору після їх підписання сторонами або узгодження через електронну пошту із використанням адрес, визначених в розділі 10 цього договору (п.2.1.1).

Поставка товару здійснюється на умовах DАР, місце відвантаження або поставки - «склад Постачальника» або «склад Покупця» згідно із Заявкою (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010) За домовленістю сторін поставка може здійснюватися на інших умовах (в тому числі в Заявці) (п.2.1.2).

Постачальник зобов`язується здійснити відвантаження партії товару покупцю у погодженому сторонами місці не пізніше 7 календарних днів з моменту підписання замовлення або його узгодження через електронну пошту, або сплати рахунку (п.2.1.3).

Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється товар, вказаний в замовленні і відповідних йому товаросупровідних документах (п.2.1.4).

Товар приймається покупцем в місці поставки (п.2.3.3).

Товар вважається поставленим, а ризики випадкової втрати та\або пошкодження товару такими, що перейшли до покупця з моменту підписання відповідної накладної уповноваженими представниками сторін. З цього ж моменту до покупця переходять права власності на поставлений товар(п.2.3.6).

Оплата вартості товару за відповідним замовленням здійснюється покупцем не пізніше 5 банківських днів з моменту передачі товару, або в інший строк передбачений у Замовленні (п.3.4).

Даний договір, як і всі документи, пов`язані з його зміною, доповненням та виконанням, вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та обов`язкового скріплення печатками сторін та діє до « 31» грудня 2025 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.11.1).

Покупець має право за власним бажанням в односторонньому порядку розірвати цей договір, надіславши постачальнику попереднє повідомлення за 30 календарних днів до дати запланованого припинення (п. 11.2).

Сторонами укладено специфікацію №7/06000002 від 02.06.2022 до договору поставки, за умовами якої погоджено поставку товару (лимонна кислота) у кількості 6 000,00 кг за ціною 111,00 грн з ПДВ , загальною вартістю 666000,00грн. Специфікацією погоджено умови оплати: передплата 100%. Умови поставки: відвантаження зі складу продавця, розташованого за адресою: Тернопільська область, с. Біла, вул. Мазепи, 26 не пізніше 14.06.2022.

07.06.2022 ТОВ «Полімерком» виставлено покупцю рахунок №7/06000002 для здійснення оплати на суму 666000,00грн. ТОВ «АВ Трейд Україна» здійснено оплату вказаного рахунку на підставі платіжного доручення №18108 від 10.06.2022 на суму 666000,00грн. На виконання умов договору відповідачем здійснено часткову поставку оплаченого товару на суму 111 000,00 грн. на підставі видаткової накладної №5/09000002 від 05.09.2022. Однак, в порушення договірних зобов`язань за договором №02062022/01 від 02.06.2022 відповідачем не здійснено своєчасної та в повному обсязі поставки товару у визначені умовами договору та специфікації строки, а саме до 14.06.2022.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару та істотну зміни обставин (ринкова ціна товару суттєво відрізняється від ціни товару на момент укладення специфікації №7/06000002 від 02.06.2022 до договору поставки №02062022/01 від 02.06.2022, позивач звернувся до відповідача з листом/вимогою №46 від 24.06.2023 про повернення на користь ТОВ «АВ Трейд Україна» в строк до 30.06.2023 грошових коштів в розмірі 555000,00 грн. Вказана вимога залишена відповідачем без виконання. Після чого ТОВ «АВ Трейд Україна» направлено відповідачу лист № 60 від 25.07.2023 про розірвання договору поставки №02062022/01 від 02.06.2022 з 01.09.2023 в односторонньому порядку на підставі п.11.2 договору та повернення грошових коштів у розмірі 555000,00грн.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що 02.06.22р. між ТОВ «АВ трейд Україна» (покупець) та ТОВ «Полімерком» (постачальник) укладено договір поставки №02062022/01; специфікацію №7/06000002 від 02.06.22р.; того, що 07.06.22р. ТОВ «Полімерком» виставлено покупцю рахунок №7/06000002 для здійснення оплати на суму 666 000,00грн за яким ТОВ «АВ трейд Україна» здійснено оплату вказаного рахунку на підставі платіжного доручення №18108 від 10.06.22р. на суму 666 000,00грн, а здійснено часткову поставку оплаченого товару на суму 111 000,00грн.

Предметом позову є стягнення з відповідача безпідставно збереженого майна (грошових коштів) у розмірі 555 000,00 грн за специфікацією № 7/06000002 від 07.06.2022 до договору поставки №02062022/01 від 02.06.2022.

Шляхом арифметичної операції віднімання, колегія суддів встановила, що різниця між сплачених позивачем на підставі платіжного доручення №18108 від 10.06.22р. 666 000,00грн та поставленим за видатковою накладною №5/09000002 від 05.09.22р.товаром на суму 111 000,00грн становить 555 000,00 грн .

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки № 02062022/01 від 02.06.2022.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18).

Так за умовами Договору з урахуванням Специфікації №7/06000002 від 02.06.2022 відповідач зобов`язався поставити позивачу товар не пізніше 14.06.2022.

Отже кінцевою датою для поставки товару за Договором було 14.06.2022.

Поряд з цим відповідно до п. 11.2 Договір покупець має право за власним бажанням в односторонньому порядку розірвати цей Договір, надіславши постачальнику попереднє повідомлення за 30 календарних днів до дати запланованого припинення.

В разі дострокового припинення покупцем цього договору, останній зобов`язується оплатити лише такі зобов`язання, які були виконані до моменту отримання постачальником повідомлення про таке припинення (п. 11.3 Договору).

Позивач як покупець скористався правом на розірвання Договору шляхом направлення відповідного повідомлення 24.06.2023.

Відповідач в апеляційній скарзі розірвання договору не оскаржує.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).

Апелянтом не надано належних і допустимих в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження того, що ним сплачено 110 000,00 грн, яка визначена колегіє суддів як різниця між 555 000,00 грн, стягнення яких вимагає позивач та 445 000,00 грн які зазначені в листі позивача вих.№ 46 від 24.06.2023р.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Позивач звернувся до суду з вимогами про повернення майна у розмірі 555 000,00 гривен виходячи з виходячи з наступних обставин. Так позивач в позовній заяві зазначає про те, що на виконання Договору №02062022/01 від 02.06.2022 року сторонами було укладено специфікацію від 07.06.2022 №07/06000002 відповідно до якої було передбачено поставку товару в кількості 6 тон на загальну суму 666 000, 00 гривен, з умовами оплати 100 % передоплати, за умовами поставки відвантаження зі складу Продавця не пізніше 14.06.2022 року. ТОВ «Полімерком» виставлено рахунок на оплату від 07.06.2022 року №7/06000002, який був оплачений ТОВ «АВ Трейд Україна» 10.06.2022 року на суму 666 000, 00 гривен (згідно платіжної інструкції від 10.06.2022 №18108). Згідно видаткової накладної від 05.09.2022 року №5/09000002 ТОВ «Полімерком» було частково поставлено товар (лимонна кислота) в кількості 1 тона на суму 111 000,00 гривен.

Але позивач звертаючись до суду не назначив суду про те, що за цим же Договором, специфікацією №2/06000001 від 02.06.2022 року, видатковою накладною №10/06000001 від 10.06.2023 року на момент звернення до суду позивач мав заборгованість перед відповідачем у розмірі 110 000, 00 гривен. У свою чергу відповідач звертаючись до суду з відзивом на позов позивача зазначив про вищезазначені обставини.

При ухвалені рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам які містять в матеріалах справи, а саме: акт звірки між сторонами про розмір неповернутих коштів у сумі 445 000, 00 гривен; лист за вих.№46 від 24.06.2023 у якому позивач просив повернути заборгованість саме у розмірі 445 000, 00 гривен. Хоча в позовній заяві позивач не обґрунтовуючи причини зазначив розмір неповернутих коштів у сумі 555 000 гривен…» відхиляються як такі, що носять характер логічної хиби non causa pro causa , що полягає в помилковому прийнятті чогось як причини певної події, що насправді не є її причиною і не підтверджені належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Твердження апеляційної скарги в частині того, що : « …Суд не надав належної оцінки такому факту позивач забрав (отримав) товар 05.09.2022 року зі складу відповідача у кількості 1 000 кг. (1 тонна), замість обумовлених 6000 кг (6 тон), доказом є видаткова накладна №5/09000002 від 05 вересня 2022 року. Тобто товар, у визначеній сторонами кількості позивач міг забрати, але не забрав з невідомих причин.

Свідченням того, що саме позивач прийняв рішення про отримання товару 05.09.2022 року у не повній кількості є лист - замовлення ТОВ «АВ Трейд Україна», який підписаний директором та направлений позивачем відповідачу. Таким чином виникає питання яким ще засобом відповідач мав передати товар позивачу, якщо останній його не хоче його забирати зі складу. Вид товару, його кількість не позволяла відповідачу перенаправити його позивачу іншим шляхом, наприклад «Новою поштою».

Не можливо погодитися з твердження позивача та висновками суду про те, що саме відповідач має проінформувати покупця про те, що товар готовий до передання.

Так нормами матеріального права не визначені які саме способи мають бути при інформуванні покупця. Законодавство не вимагає від відповідача письмовий вигляд інформування, та письмове інформування не передбачено укладеним Договором поставки.

Між сторонами уклався порядок спілкування та погодження дати передання товару шляхом усних перемовин працівників або переписка в електронній формі.

Так досліджуючи докази надані відповідачем - замовлення від ТОВ «АВ Трейд Україна» саме позивач інформував відповідача про те, що хоче отримати/забрати товар у визначений день, доказом цих обставин є: заявка-замовлення позивача про відпуск товару на 10.06.2022 року; заявка про відпуск товару на 05.09.2022 року; заявка на відпуск товару на 24.02.2023 року.

При прийняті рішення суд першої інстанції не з`ясував порядок передання товару між сторонами, не надав оцінки відсутності доказів з боку позивача щодо його твердження що передання товару, до цього випадку, відбувалося шляхом інформування відповідачем у письмовому вигляді.

Так в матеріалах справи відсутні листи, заявки та інші документи які б свідчали про те, що раніше відповідач інформував позивача про отримання іншого товару, а на час виконання умов поставки за специфікацією №7/06000002 від 07.06.2022 року такого інформування не відбулося, що стало предметом спору.

Як зазначалося раніше відповідачем між сторонами уклався порядок передачі товару який полягав у тому, що саме позивач письмово інформував відповідача (як постачальника) про дату, кількість, а головне дані про перевізника (ПІБ, паспорт та інше)…» відхиляються як такі, що суперечать праву.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18

Оскільки, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерком» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ трейд Україна» 555 000,00 грн.

Оскільки відповідачем не здійснено поставку товару за умовами укладеного Договору після здійснення позивачем передплати, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача безпідставно збереженого майн (грошових коштів) у розмірі 555000,00 грн, позивач як покупець скористався правом на розірвання Договору шляхом направлення відповідного повідомлення 24.06.2023р., що не оспорюється Відповідачем в апеляційній скарзі, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 у справі №904/4879/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерком» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 12487,50 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерком» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 у справі №904/4879/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 у справі №904/4879/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 12487,50 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерком» (вул. Квітки-Основ`яненко, буд. 5, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи 43978244).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 19.04.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяО.В. Чус

СуддяІ.М. Кощеєв