Рішення

від 19.04.2024 по справі 904/426/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2024м. ДніпроСправа № 904/426/24

за позовом Державного підприємства "Укрриба", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство", м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 47 410 грн 10 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Укрриба" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом № 11-09/05 від 17.01.2024, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" заборгованість у сумі 47 410 грн 71 коп., з яких: 26 601 грн 27 коп. - основний борг, 16 388 грн 18 коп. - пеня, 1 124 грн 37 коп. - 3% річних, 3 296 грн 89 коп. - інфляційні втрати

Судові витрати позивач просить покласти на позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором зберігання державного майна від 01.11.212 № 53/12 та додаткової угоди від 05.11.2012 до вказаного договору, в частині повної та своєчасної оплати за користування державним майном за період з 15.05.2022 по 01.11.2022.

У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 вказану вище позовну заяву залишено без руху.

12.02.2024 від позивача на електронну пошту суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 19.02.2024 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

14.03.2024 на адресу суду повернувся конверт з копією ухвали від 19.03.2024, що направлялася на адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств (а.с. 14-16).

Наказом Державного департаменту рибного господарства від 29.07.2003 № 207 на виконання п. 11 «Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об`єктів права державної і комунальної власності» та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України за № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», затверджено «Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» та зазначене в акті від 26.06.2003 майно за ДП «Укрриба», на праві повного господарського відання (а.с. 17-20).

Так, 01.11.2012 між Державним підприємством "Укрриба" (далі - поклажодавець) та Публічним акціонерним товариством "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" (далі зберігач) укладено договір зберігання державного майна №53/12 (далі - договір) (а.с. 21-24), відповідно до п.1.1. якого поклажодавець за участю уповноважених представників сторін передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України «Про передачу гідротехнічних споруд» від 06.05.2003 № 126/752.

Відповідно до п.1.2. договору об`єктом зберігання є гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, греблі, дамби, будівлі, насосні станції, пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, що перебуває в державній власності відповідно до п.1.1. договору.

Згідно з п.1.3. договору зазначене майно розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, на території Михайлівської та Вільнянської сільських рад.

Зберігач в 3-денний строк з моменту укладання договору приймає від поклажодавця майно згідно з актом приймання-передачі (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10 грн. (десять гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом десяти років з 01.11.2012 по 01.11.2022 (п. 6.1 договору).

Відповідно до акта приймання-передачі від 01.11.2012 позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди ставів) балансовою вартістю 371 661 грн 00 коп., залишковою вартістю станом на 01.11.2012 38 763 грн 19 коп., яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, на території Михайлівської та Вільнянської сільських рад (а.с. 26-27).

05.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду до договору зберігання державного майна № 53/12 від 01.11.2021 (а.с. 28-29), відповідно до п. 1.3 якої зберігач зобов`язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним.

Ціна за користування державним майном, визначена у протоколі про договірну ціну, який є невід`ємною частиною договору, становить 1100,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 1.4 додаткової угоди у разі затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, зберігач сплачує поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Ця додаткова угода набирає чинності з 05.11.2012 (п. 1.8 додаткової угоди).

05.11.2012 сторонами погоджено протокол про договірну ціну за користування державним майном зазначену в додатковій угоді до договору в розмірі 1 100 грн 00 коп. (а.с. 30).

Відповідно до акту приймання-передачі державного майна від 01.11.2022 у зв`язку з закінченням строку дії договору № 53/12 від 01.11.2022 зберігач передав, а поклажодавець прийняв державне нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, на території Михайлівської та Вільнянської сільських рад (а.с. 31).

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про те, що відповідач, порушуючи умови спірного договору та додаткової угоди до нього, не виконував умови в частині перерахування орендної плати за користування державним майном, що спричинило виникнення у нього перед позивачем заборгованості на загальну суму 26 601 грн 27 коп. за період з 15.05.2022 по 01.11.2022 включно.

Крім того, за порушення умов спірного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 16 388 грн 18 коп., інфляційні втрати у сумі 3 296 грн 89 коп. та 3 % річних у сумі 1 124 грн 37 коп.

Доказів оплати заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання (ст. 944 ЦК України).

Договором поклажодавець надав згоду зберігачеві на користування майном, при цьому зберігач зобов`язався проводити плату за користування майном, переданого йому на зберігання.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.3 додаткової угоди встановлено, що зберігач зобов`язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним.

Ціна за користування державним майном, визначена у протоколі про договірну ціну, який є невід`ємною частиною договору, становить 1100,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Втім, відповідач у встановлені Договором строки оплату за період з 15.05.2022 по 01.11.2022 не здійснив.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за використання державного майна в розмірі 26 601 грн 27 коп., доказів її погашення відповідачем у порядку передбаченому ГПК України суду не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення основної заборгованості.

Господарський суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені інфляційні втрати в розмірі 3 296 грн 89 коп. за загальний період з травня 2022 року по січень 2024 року та 3% річних в розмірі 1 124 грн 37 коп. за загальний період з 15.05.2022 по 16.01.2024.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

На підставі п. 1.4 додаткової угоди від 05.11.2012 до спірного договору позивач нарахував до сплати відповідачу пеню у загальному розмірі 16 388 грн 18 коп. за загальний період з 15.05.2022 по 16.01.2024.

Пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, шестимісячний строк нарахування пені визначений ч.2 ст.232 Господарського кодексу України продовжений на період дії карантину, а саме до 30.06.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 15.05.2022 по 16.01.2024 у розмірі 16 388 грн 18 коп. суд зазначає, що він виконаний неправильно, оскільки позивачем не враховано встановлений ч.2 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені, який продовжений на період дії карантину, та який закінчився 30.06.2023, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 15.05.2022 по 30.06.2023 та встановлено, що сума пені за вказаний період становить 11 410 грн 63 коп.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1 124 грн 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 296 грн 89 коп. та пеня у розмірі 11 410 грн 63 коп.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 126, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Зіни Білої, буд. 158, код ЄДРПОУ 00693374) на користь Державного підприємства "Укрриба" (04053, м. Київ, вул. Кониського Олександра, 82-А, код ЄДРПОУ 25592421) 26 601 грн 27 коп. - основного боргу, 3 296 грн 89 коп. - інфляційних втрат, 1 124 грн 37 коп. - 3% річних, 11 410 грн 63 коп. пені, 2 710 грн. 10 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 19.04.2024.

Суддя І.А. Рудь