Рішення

від 10.04.2024 по справі 904/9834/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 904/9834/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Добровінська В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача1: не прибув;

від позивача2: не прибув;

від відповідача: не прибув;

прокурор: Слівінський О.О. - сл. посвідчення №071193 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Сатанівської селищної ради

2) Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія"

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 22407,60 грн (з урахуванням заяви від 29.09.2023 про зміну предмета позову)

Волочиська окружна прокуратура в інтересах держави особі Сатанівської селищної ради та Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом визнання недійсними додаткових угод № 1 від 09.03.2021, №2 від 12.03.2021, №3 від 05.04.2021, №4 від 05.07.2021 до договору №25 від 25.01.2021 про закупівлю товару, укладених між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Міжрегіональна трейдингова компанія". Також прокурор просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Міжрегіональна трейдингова компанія" на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради 22407,60 грн надмірно сплачених коштів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 31.10.2022 матеріали справи №904/9834/21 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області. Ухвала суду мотивована тим, що на день подання позову прокурором відповідач був зареєстрований за адресою: м. Запоріжжя вулиця Гребельна будинок 5, відтак, на підставі ст. 27 ГПК України вказана справа має розглядатися господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2022, матеріали справи №904/9834/21 направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Житомирської області, оскільки було встановлено, що станом на момент надходження справи № 904/9834/21 до Господарського суду Запорізької області відповідач змінив назву та місце державної реєстрації юридичної особи, а саме в місті Житомир Житомирської області.

14.12.2022 до господарського суду Житомирської області надійшла справа №904/9834/21, згідно супровідного листа Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 №08-14/627/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022, справу передано для розгляду судді господарського суду Житомирської області Вельмакіній Т.М.

Ухвалою від 19.12.2022 суд прийняв справу №904/9834/21 до свого провадження за правилами загального позовного провадження. Також вказаною ухвалою змінено найменування відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ МІЖРЕГІОНАЛЬНА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ" на Товариство з обмеженою відповідальністю "НУРМАТ ЛТД" та призначено підготовче засідання на 10.01.2023.

Ухвалою суду від 10.01.2023 відкладено підготовче засідання на 09.02.2023.

Ухвалою від 09.02.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1407/21 до судового розгляду по суті на 13.03.2023.

Ухвалою від 13.03.2023, враховуючи, що докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи на адресу суду не повернулися, суд відклав розгляд справи на 29.03.2023.

27.03.2023 на адресу суду від Волочинської обласної прокуратури надійшло клопотання № 51-1292 вих 23 від 22.03.2023, про зупинення провадження у справі №904/9834/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21.

Ухвалою від 29.03.2023 суд зупинив провадження у справі №904/9834/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21.

Ухвалою від 11.09.2023 суд поновив провадження у справі №904/9834/21 та призначив засідання суду для розгляду справи на 05.10.2023.

09.10.2032 на електронну адресу суду від Волочинської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову від 29.09.2023 №51-4197вих.-23 (а.с. 92-95, т.2), відповідно до якої прокурор просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 09.03.2021 до договору №25 від 25.01.2021 про закупівлю товарів, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія";

- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 12.03.2021 до договору №25 від 25.01.2021 про закупівлю товарів, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія";

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 05.04.2021 до договору №25 від 25.01.2021 про закупівлю товарів, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія";

- визнати недійсною додаткову угоду №4 від 05.07.2021 до договору №25 від 25.01.2021 про закупівлю товарів, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія";

- стягнути з ТОВ "Нурмат ЛТД" на к о р и с т ь С а т а н і в с ь к о ї с е л и щ н о ї р а д и безпідставно набуте (отримане) майно - надмірно сплачені кошти за договором №25 від 25.01.2021 в сумі 22407,60 грн;

- стягнути з відповідача на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір у сумі 11350,00 грн.

Крім того, прокурор у судовому засіданні 05.10.2023 заявив клопотання, в якому просив суд перейти зі стадії розгляду по суті до стадії підготовчого провадження. Заявлене клопотання прокурор обґрунтував тим, що оскільки провадження у справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21, суду слід врахувати висновки, викладені у постанові від 21.06.2023, у зв`язку з чим було подану заяву про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 05.10.2023 здійснено перехід зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 01.11.2023.

09.10.2023 до суду поштовим зв`язком від Волочиської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову 29.09.2023 №51-4197вих.-23 (а.с. 103-107, т.2), аналогічна, поданій до суду 05.10.2023 (а.с. 92-95, т.2).

Протокольною ухвалою від 01.11.2023 суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмета позову. Ухвалою від 01.11.2023, суд відклав підготовче засідання на 21.11.2023.

Ухвалою від 21.11.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 20.12.2023.

Ухвалою від 20.12.2023 суд зупинив провадження у справі №904/9834/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.

Ухвалою від 11.03.2023 суд поновив провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 10.04.2024.

Прокурор в судовому засіданні 10.04.2024 позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 29.09.2023 №51-4197вих.-23 (а.с. 92-95, 103-107, т.2).

Представники позивачів в судове засідання не з`явились. Згідно заяви від 08.02.2023 (а.с. 22, 31 т.2) Сатанівська селищна рада просила здійснювати розгляд справи без її участі.

01.04.2024, з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулась без вручення копія ухвали від11.03.2024, яка направлялася відповідачу.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що адреса відповідача відповідає вказаній у позовній заяві (а.с. 173, т.2).

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція неодноразово направлялася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Також суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого має загальний доступ, крім того інформація про призначені судові засідання розміщувалася і на офіційному веб-порталі Судова влада України.

Водночас судом взято до уваги, що саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію і несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Оскільки явка відповідача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі останнього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2020 Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради було оголошено спрощену/допорогову закупівлю бензину А-92 та дизельного палива (а.с. 25-26).

За результатами оголошеної закупівлі, 25.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради (замовник, позивач2) та ТОВ "Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "НУРМАТ ЛТД" (відповідач, постачальник)) укладено договір №25 про закупівлю товарів (а.с. 35-38, т.1), згідно з п. 1.1. якого учасник зобов`язується у 2021 році поставляти замовникові товари, зазначені в Специфікації, а замовний - прийняти і оплатити такі товари.

Вподальшому, до вказаного Договору сторони уклали додаткові угоди №1 від 09.03.2021, №2 від 12.03.2021, №3 від 05.04.2021, №4 від 05.07.2021 (а.с. 40, 43, 46, 49, т.1).

На думку прокурора, укладання додаткових угод суперечить вимогам ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", оскільки сторонами документально не підтверджено та жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту укладення основного договору до моменту виникнення необхідності укладення додаткових угод. Також прокурор стверджує, що внаслідок укладення додаткових угод, сторони збільшили ціну за одиницю товару більш ніж на 10% від ціни, яка була встановлена в Договорі та зменшили загальні обсяги поставки товару. Зокрема, як вказав прокурор, внаслідок підписання чотирьох додаткових угод, ціна 1 літра бензину марки А-92 збільшилася на 41,8%, дизельного палива - на 37,7%, а обсяг поставки бензину марки А-92 зменшився на 1620 літрів, дизельного палива на 265 літрів.

Вважає, що оскільки внаслідок укладання спірних додаткових угод, замовник безпідставно сплатив, а відповідач отримав кошти на загальну суму 22407,60 грн, останні підлягають поверненню на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Матеріали справи містять відзив ТОВ "ТД ТМК" (перейменовано на ТОВ "Нурмат ЛТД"), у якому останній просить у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що додаткові угоди до Договору були укладені з дотриманням п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", оскільки інформація, відображена в Експертних висновках Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-7311, ОИ-7445, ОИ-7792 належним чином підтверджує той факт, що на ринку палива України з моменту підписання Договору, станом на день укладення додаткових угод, відбулося коливання цін на паливо в бік збільшення. Вважає, що сторони можуть вносити зміни декілька разів в частині збільшення ціни за одиницю товару, не більше ніж на 10% кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього.

Крім того, у відзиві ТОВ "ТД ТМК" зазначило, що Сатанівська селищна рада та комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради не відносяться до органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, внаслідок чого у прокурора відсутні повноваження на представництво та звернення до суду для захисту інтересів держави з позовом про визнання недійсними угод до договору №25 від 25.01.2021. Вважає, що у даному випадку інтерес держави відсутній, оскільки кошти, які прокурор просить стягнути, є коштами місцевого бюджету.

Вважає, що грошові кошти, отримані стороною за договором, не можуть стягуватися на підставі ст. 1212 ЦК України у разі нікчемності додаткової угоди до цього договору, оскільки договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. При цьому, відповідач зіслався, зокрема, на позиції Верховного суду, викладені у постановах від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 03.06.2015 №6-100цс15 від 25.02.2015.

У відповіді на відзив (а.с. 127-135, т.1) Волочиська окружна прокуратура наголосила на тому, що додаткові угоди укладені сторонами без належних підстав коливання ціни на товар у відповідний періо, при цьому, сторони збільшили ціну за одиницю товару більш ніж на 10% від ціни, яка була встановлена в Договорі та зменшили загальні обсяги поставки товару. Пояснив що: - виконання комунальним підприємством, засновником якого є Сатанівська селищна рада економічно невигідних умов додаткових угод призводить до надмірного витрачання бюджетних коштів; - оскільки закупівля замовником послуг для забезпечення потреб територіальної громади є публічною закупівлею, правильне застосування Закону України "Про публічні закупівлі" входить в поняття "інтерес держави", на захист якого прокурором подано цей позов; - правову підставу для стягнення надмірно сплачених коштів, визначено саме у ст. 670 ЦК України, а не у статті 1212 ЦК України, про що також дійшов висновків Верховний суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Згідно з вимогами ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом в інтересах держави в особі позивачів ( з урахуванням заяви про зміну предмета позову (а.с. 92-95, 103-107, т.2)), прокурор вказав, що Сатанівська селищна ради є органом, уповноваженим державою на здійснення функцій по управлінню КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради, оскільки забезпечує фінансування вказаного підприємства, є його власником та органом управління. Вважає, що наслідком порушення вимог ЗУ "Про публічні закупівлі" в спірних правовідносинах є нераціональне використання коштів підприємством комунальної власності, що в свою чергу свідчить про наявність саме публічного державного, а не приватного інтересу суб`єкта закупівлі. На думку прокурора, оскільки селищна рада фінансує і контролює діяльність Підприємства, а також уповноважена контролювати виконання місцевого бюджету, законність та ефективність використання підприємством коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товару, остання є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону № 280/97-ВР).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону № 280/97-ВР).

Частинами другою та четвертою статті 61 Закону № 280/97-ВР передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території смт Сатанів таким органом місцевого самоврядування є Рада.

Суд встановив, що Сатанівська селищна рада є засновником Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 77, т.1).

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців смт. Сатанів. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади смт. Сатанів.

Отже, оскільки засновником КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" та власником майна останнього є Сатанівська територіальна громада в особі Сатанівської селищної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання КНП коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, саме Сатанівська селищна Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33), Великої палати Верховного суду від 21.06.2023 № 905/1907/21 (п. 8.47).

Суд встановив, що у листі від 22.11.2021 за №51-3826ВИХ-21 (а.с. 66-68, т.1) Волочиська окружна прокуратура просила Сатанівську селищну раду надати інформацію про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо визнання недійсними додаткових угод до договору №25 від 25.01.2021 та стягнення коштів, сплачених за товар, який не був переданий згідно умов договору.

Листом від 21.12.2021 Сатанівська селищна рада повідомила Волочиську окружну прокуратуру про те, що заходи претензійно-позовного характеру щодо визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю пального №25 від 25.01.2021 та стягнення надміру сплачених коштів, не вживалися і вживатися не будуть (а.с. 72, т.1).

З огляду на вказане, Керівник Волочиської окружної прокуратури обґрунтовано звернувся до суду в особі в інтересах держави в особі Сатанівської селищної ради.

Також суд встановив, що у листі від 22.11.2021 за №51-3825ВИХ-21 (а.с. 69-71, т.1) Волочиська окружна прокуратура просила КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради надати інформацію про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо визнання недійсними додаткових угод до договору №25 від 25.01.2021 та стягнення коштів, сплачених за товар, який не був переданий згідно умов договору.

Листом від 30.11.2021 КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради повідомило Волочиську окружну прокуратуру про те, що заходи претензійно-позовного характеру щодо визнання недійсною додаткової угоди №1 від 09.03.2021 до договору №25 від 25.01.2021 не вживалися та вживатися не будуть у зв`язку з тим, що ТОВ "Торговий дім Міжрегіональна трейдингова компанія" не виходить на зв`язок та у штаті КНП ЦПМСД відсутня посада юриста і відсутні кошти для укладання договору з юридичною компанією (а.с. 73-74, т.1).

Водночас, суд враховує, що відповідно до ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, держава у цивільних (господарських) правовідносинах діє через органи державної влади, а не через державні чи комунальні підприємства/заклади.

У пунктах 8.10, 8.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, сформульовано такі правові висновки:

"Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім ч.3 ст.23 Закону (Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру"), має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абз.1 ч.3 ст.23 Закону (Закон України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру") межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави".

У п.76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначено, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників. Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц (п.83)).

Оскільки КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального некомерційного підприємства як суб`єкта господарювання, звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави в особі КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради є безпідставним.

Подібні висновки щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного чи комунального підприємства/закладу, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права, та безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі таких підприємств викладені у постановах Верховного Суду 25.11.2021 у справі №917/269/21, від 14.12.2021 у справі №917/562/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, від 01.02.2023 у справі №924/996/21).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги абз.3 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", суд вважає звернення прокурора до суду в інтересах КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради безпідставним.

Із метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Залишення позову без розгляду - це одна з форм закінчення провадження у справі без винесення судового рішення. Залишення позову без розгляду - це закінчення розгляду справи, викликане недотриманням позивачем установлених законом умов порушення і нормального розвитку судового процесу.

За таких обставин, суд дійшов висновку залишити без розгляду позов Керівника Волочиської окружної прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради.

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод №1 від 09.03.2021, №2 від 12.03.2021, №3 від 05.04.2021, №4 від 05.07.2021 (а.с. 40, 43, 46, 49, т.1) до договору №25 про закупівлю товарів від 25.01.2021, суд враховує таке.

Як зазначалось вище та встановлено судом, за результатами оголошеної закупівлі, 25.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради (замовник, позивач2) та ТОВ "Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "НУРМАТ ЛТД" (відповідач, постачальник)) укладено договір №25 про закупівлю товарів (а.с. 35-38, т.1), згідно з п. 1.1. якого учасник зобов`язується у 2021 році поставляти замовникові товари, зазначені в Специфікації, а замовний - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2. Договору, найменування товару - "код ДК 021:2015 - 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (Бензин А-95, дизельне паливо)".

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна вартість останнього становить 173700,00 грн (сто сімдесят три тисячі сімсот гривень 00 копійок), з ПДВ (20%): 28950,00 грн (двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Згідно з п. 4.2. Договору, ціна за одиницю товару вказана в специфікації може бути збільшена не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в пункті 3.1. Договору.

Строк поставки товару: до 31.12.2021 (п.5.1. Договору).

У Специфікації (додаток №1 до договору (а.с. 38 (зворотній бік)) сторони погодили поставку 7200 літрів бензину А-92, за ціною 20,10 грн за одиницю товару (з ПДВ), всього - 144720,00 грн та дизельного палива кількістю 1400 л, за ціною 20,70 грн за одиницю товару (з ПДВ), всього 28980,00 грн.

09.03.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору №25 від 25.01.2021 року (а.с. 40), згідно з якою виклали пункт 3.1. в новій редакції: "3.1. Загальна вартість цього Договору становить: 173686,20 грн (сто сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 20 копійок), з ПДВ (20%): 28947,70 грн (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сорок сім гривень 70 копійок)".

Також сторони внесли зміни до Специфікації (додаток №1) та виклали в новій редакції:

1. Бензин А-92, кількістю 900 л, за ціною 20,10 грн за одиницю з ПДВ, всього - 18090,00 грн;

2. Дизельне паливо, кількістю 180 л, за ціною 20,70 грн за одиницю з ПДВ, всього - 3726,00 грн;

3. Бензин А-92, кількістю 5735 л, за ціною 22,08 грн за одиницю з ПДВ, всього - 126628,80 грн;

4. Дизельне паливо, кількістю 1110 л, за ціною 22,74 грн за одиницю з ПДВ, всього - 25241,40 грн.

Необхідність внесення таких змін сторони обґрунтували виникненням економічних обставин, пов`язаних із зміною ціни товару на ринку нафтопродуктів, що підтверджується висновком Запорізької торгово-промислової палати ОИ-7311 від 02.03.2020, про що зазначили у додатковій угоді №1 від 09.03.2021.

12.03.2021 сторони уклали додаткову угоду №2 про внесення змін до Договору №25 від 25.01.2021 року (а.с. 43), згідно з якою виклали пункт 3.1. в новій редакції: "3.1. Загальна вартість цього Договору становить: 173659,44 грн (сто сімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять гривень 44 копійки), з ПДВ (20%): 28943,24 грн (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сорок три гривні 24 копійки)".

Також сторони внесли зміни до Специфікації (додаток №1) та виклали в новій редакції:

1. Бензин А-92, кількістю 900 л, за ціною 20,10 грн за одиницю з ПДВ, всього - 18090,00 грн;

2. Дизельне паливо, кількістю 180 л, за ціною 20,70 грн за одиницю з ПДВ, всього - 3726,00 грн;

3. Бензин А-92, кількістю 370 л, за ціною 22,08 грн за одиницю з ПДВ, всього - 8169,60 грн;

4. Дизельне паливо, кількістю 100 л, за ціною 22,74 грн за одиницю з ПДВ, всього - 2274,00 грн;

5. Бензин А-92, кількістю 4886 л, за ціною 24,24 грн за одиницю з ПДВ, всього - 118436,64 грн;

6. Дизельне паливо, кількістю 920 л, за ціною 24,96 грн за одиницю з ПДВ, всього - 22963,20 грн.

Необхідність внесення таких змін сторони обґрунтували виникненням економічних обставин, пов`язаних із зміною ціни товару на ринку нафтопродуктів, що підтверджується висновком Запорізької торгово-промислової палати ОИ-7355 від 09.03.2020, про що зазначили у додатковій угоді №2 від 12.03.2021.

05.04.2021 сторони уклали додаткову угоду №3 про внесення змін до Договору №25 від 25.01.2021 року (а.с. 46), згідно з якою виклали пункт 3.1. в новій редакції: "3.1. Загальна вартість цього Договору становить: 173424,00 грн (сто сімдесят три тисячі чотириста двадцять чотири гривні 00 копійок), з ПДВ (20%): 28904,00 грн (двадцять вісім тисяч дев`ятсот чотири гривні 00 копійок)".

Також сторони внесли зміни до Специфікації (додаток №1) та виклали в новій редакції:

1. Бензин А-92, кількістю 900 л, за ціною 20,10 грн за одиницю з ПДВ, всього - 18090,00 грн;

2. Дизельне паливо, кількістю 180 л, за ціною 20,70 грн за одиницю з ПДВ, всього - 3726,00 грн;

3. Бензин А-92, кількістю 370 л, за ціною 22,08 грн за одиницю з ПДВ, всього - 8169,60 грн;

4. Дизельне паливо, кількістю 100 л, за ціною 22,74 грн за одиницю з ПДВ, всього - 2274,00 грн;

5. Бензин А-92, кількістю 740 л, за ціною 24,24 грн за одиницю з ПДВ, всього - 17937,60 грн;

6. Дизельне паливо, кількістю 320 л, за ціною 24,96 грн за одиницю з ПДВ, всього - 7987,20 грн;

7. Бензин А-92, кількістю 3770 л, за ціною 26,64 грн за одиницю з ПДВ, всього - 100432,80 грн;

8. Дизельне паливо, кількістю 540 л, за ціною 27,42 грн за одиницю з ПДВ, всього - 14806,80 грн.

Необхідність внесення таких змін сторони обґрунтували виникненням економічних обставин, пов`язаних із зміною ціни товару на ринку нафтопродуктів, що підтверджується висновком Запорізької торгово-промислової палати ОИ-7445 від 29.03.2020, про що зазначили у додатковій угоді №3 від 05.04.2021.

05.07.2021 сторони уклали додаткову угоду №4 про внесення змін до Договору №25 від 25.01.2021 року (а.с. 49), згідно з якою виклали пункт 3.1. в новій редакції: "3.1. Загальна вартість цього Договору становить: 173393,10 грн (сто сімдесят три тисячі триста дев`яносто три гривні 10 копійок), з ПДВ (20%): 28898,85 грн (двадцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто вісім гривень 85 копійок)".

Також сторони внесли зміни до Специфікації (додаток №1) та виклали в новій редакції:

1. Бензин А-92, кількістю 900 л, за ціною 20,10 грн за одиницю з ПДВ, всього - 18090,00 грн;

2. Дизельне паливо, кількістю 180 л, за ціною 20,70 грн за одиницю з ПДВ, всього - 3726,00 грн;

3. Бензин А-92, кількістю 370 л, за ціною 22,08 грн за одиницю з ПДВ, всього - 8169,60 грн;

4. Дизельне паливо, кількістю 100 л, за ціною 22,74 грн за одиницю з ПДВ, всього - 2274,00 грн;

5. Бензин А-92, кількістю 740 л, за ціною 24,24 грн за одиницю з ПДВ, всього - 17937,60 грн;

6. Дизельне паливо, кількістю 320 л, за ціною 24,96 грн за одиницю з ПДВ, всього - 7987,20 грн;

7. Бензин А-92, кількістю 750 л, за ціною 26,64 грн за одиницю з ПДВ, всього - 19980,00 грн;

8. Дизельне паливо, кількістю 360 л, за ціною 27,42 грн за одиницю з ПДВ, всього - 9871,20 грн;

9. Бензин А-92, кількістю 2820 л, за ціною 28,50 грн за одиницю з ПДВ, всього - 80370,00 грн;

10. Дизельне паливо, кількістю 175 л, за ціною 28,50 грн за одиницю з ПДВ, всього - 4987,50 грн.

Необхідність внесення таких змін сторони обґрунтували виникненням економічних обставин, пов`язаних зі зміною ціни товару на ринку нафтопродуктів, що підтверджується висновком Запорізької торгово-промислової палати (додається). До угоди додано висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-7792 від 22.06.2021.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі": договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. При цьому предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього передбачені ст. 41 Закону.

Згідно частин 4, 5 ст.41 даного Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Тобто положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин к о л и в а н н я ц і н н а р и н к у щодо відповідного товару.

Чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, те що ціна була не прогнозованою (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Суд враховує, що Велика палата Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зробила висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вказавши:

- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % в і д т і є ї ц і н и т о в а р у , я к а б у л а в и з н а ч е н а с т о р о н а м и п р и у к л а д е н н і д о г о в о р у за результатами процедури закупівлі.

Водночас, суд встановив, що внаслідок укладення додаткових угод №1 від 09.03.2021, №2 від 12.03.2021, №3 від 05.04.2021, №4 від 05.07.2021 (а.с. 40, 43, 46, 49, т.1) ціна 1 літра бензину марки А-92 збільшилася на 41,8%, дизельного палива збільшилася на 37,7%, а обсяг поставки бензину марки А-92 зменшився на 1620 літрів, дизельного палива на 265 літри.

Зокрема, додатковою угодою №1 від 09.03.2021, ціну за одиницю товару - бензину марки А-92, збільшено на 9,9% (з 20,10 грн/л до 22,08 грн/л) та ціну на дизельне паливо збільшено на 9,9% (з 20,70 грн/л до 22,74 грн/л), при цьому, обсяг товару зменшився, а саме: бензину марки А-92 з 7200 літрів до 6635 літрів, дизельного палива - з 1400 літрів до 1290 літрів. Додатковою угодою №2 від 12.03.2021, ціну за одиницю товару - бензину марки А-92, збільшено на 20,60% (з 20,10 грн/л до 24,24 грн/л) та ціну на дизельне паливо збільшено на 20,6% (з 20,70 грн/л до 24,96 грн/л), при цьому, обсяг товару зменшився, а саме: бензину марки А-92 з 7200 літрів до 6156 літрів, дизельного палива - з 1400 літрів до 1200 літрів. Оскільки додатковою угодою №2 сторони збільшили ціну за одиницю товару більш ніж на 10%, подальші додаткові угоди №3 від 05.04.2021 та №4 від 05.07.2021 були укладені з перевищенням ціни за одиницю товару на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Також суд встановив, що підстави для підвищення ціни на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", у сторін були відсутні. Зокрема, висновок Запорізької торгово-промислової палати ОИ-7311 від 02.03.2021 містить лише інформацію про середню ринкову вартість бензину А-95, А-92, дизельне паливо та газ автомобільний станом на 02.03.2021 та не містить інформації щодо коливання цін вказаного товару на ринку в період між датами укладення Договору від 25.01.2021 та додаткової угоди №1 від 09.03.2021.

Крім того, експертні висновки Запорізької Торгово-Промислової палати №ОИ-7355 від 09.03.2021 на бланку серії ЕВ №003228, №ОИ-7445 від 29.03.2021 на бланку серії ЕВ №003203, №ОИ-7792 від 22.06.2021 на бланку серії ЕВ №000460, які зазначені підставою для укладення додаткових угод №2-4, не є належними доказами, оскільки згідно з інформацією Запорізької Торгово-Промислової Палати №05.6/265 від 28.07.2021, вказані експертні висновки на зазначених бланках не видавалися (а.с. 64, т. 1).

Таким чином, оспорювані додаткові угоди №1 від 09.03.2021, №2 від 12.03.2021, №3 від 05.04.2021, №4 від 05.07.2021 до Договору №25 про закупівлю товарів від 25.01.2021, укладені з порушенням ст. 41 Закону № 922-VIII, тому підлягають визнанню недійсними.

Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.

Водночас чуд враховує, що статтею 216 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція, яка в загальному вигляді передбачена абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

З огляду на зазначене, якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Вказані правові висновки узгоджуються з висновками, які містяться в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18 (провадження №61-697св20), від 19 серпня 2020 року в справі №639/6295/16-ц (провадження №61-36683св18), від 14 липня 2020 року в справі №686/23977/18 (провадження №61-17715св19), від 08 липня 2020 року в справі №612/808/18 (провадження №61-15537св19).

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У даній справі позов подано лише до однієї сторони оспорюваних правочинів - ТОВ "Торговий дім Міжрегіональна трейдингова компанія" (перейменовано ТОВ "Нурмат ЛТД").

Суд вважає, що при винесенні рішення належить врахувати викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №924/564/22 висновки щодо застосування норм статей 203, 215, 216 ЦК України (в контексті того, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним сторонами справи мають бути всі сторони цього правочину).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (провадження №4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (провадження №14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

Пред`явлення позовної заяви лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину не відповідає викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 висновкам про те, що:

1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав;

2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову, поданого Керівником Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сатанівської селищної ради слід відмовити.

Враховуючи визначену ст.204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, у позові про стягнення з ТОВ "НУРМАТ ЛТД" на користь Сатанівської селищної ради надмірно сплачених коштів в сумі 22407,60 грн також належить відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Залишити без розгляду позов Керівника Волочиської окружної прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Сатанівської селищної ради.

2. У задоволенні позову, поданого Керівником Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сатанівської селищної ради відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.04.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи

- позивачам - через електронний кабінет

- Житомирській обласній прокуратурі - через електронний кабінет

2 - відповідачу - ТОВ "Нурмат ЛТД" - рек.