Рішення

від 03.04.2024 по справі 910/16367/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2024Справа № 910/16367/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Петькун Д.О. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (вул. Велика Васильківська, 24, м. Київ,01024, код ЄДРПОУ 24942675)

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл. м.Вараш, код ЄДРПОУ 05425046)

про стягнення 1 910 841,53 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 1 910 841,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свого обов`язку за договором №53-122-01-23-13010 від 07.03.2023 щодо оплати поставленого товару, в зв`язку з чим виникла підстава для звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 було відкрито провадження по справі з призначенням підготовчого засідання на 17.01.2024.

02.01.2024 до канцелярії суду відповідачем було надано відзив на позов та заяву про участь у режимі відеоконференції. У поданому відзиві відповідач вказав, що суму основного боргу у розмірі 1 499 608,86 грн за договором поставки № 53-122-01-23-13010 від 07.03.2023, визнає. Проте, на думку відповідача, відсутні підстави для стягнення пені, також під час розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, позивачем не було враховано часткову сплату заборгованості на загальну суму 329 854,24 грн.

10.01.24 до канцелярії Господарського суду міста Києва позивач подав відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 17.01.2024 суд ухвалив на місці відкласти розгляд справи до 14.02.2024.

13.02.2024 до канцелярії суду відповідачем надано заяву про закриття провадження, в якій просив закрити провадження по справі в частині основного боргу на загальну суму 215 635,08 грн. в зв`язку з частковою оплатою суми заборгованості.

Ухвалою від 14.02.2024 замінено учасника справи Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" його правонаступником - Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд по суті на 20.03.2024.

19.03.2024 через відділ діловодства суду відповідачем подано заяву про закриття провадження по справі в частині основного боргу у розмірі 265 635,08 грн, у зв`язку зі сплатою.

В судовому засіданні 20.03.2024 оголошено перерву до 03.04.2024.

В судовому засіданні 03.04.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 03.04.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.03.2023 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (далі - Замовник, відповідач ), правонаступником якого є позивач та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІКАНТ» (далі - Постачальник, позивач) укладено Договір поставки № 53-122-01-23-13010 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до даного договору).

Предметом поставки по даному договору є продукція: 443370000-2 кутник та швалер сталеві, яка передбачена специфікацією № 1 до даного Договору (п. 1.2 Договору).

Місцем виконання даного договору є місто Вараш Рівненської області (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 1 593 861,90 грн., крім того ПДВ - 318 772,38 грн.

Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 1 912 634,28 грн. (п. 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 рік. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталіУповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється «Постачальником» на умовах DDР, згідно «Інкотермс - 2010». Місце поставки та «Вантажоодержувач» - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ЗП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом»

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика (п. 6.2 Договору).

Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції (п. 8.4 Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, строк дії договору по 31.12.2023 року (п. 12.1 Договору).

До Договору між сторонами підписано Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору) та Технічну специфікацію (Додаток № 2 до Договору).

Відповідно до листа за вих. № 7759/041 від 24.04.2023 Замовник повідомив Постачальника про те, що продукція пройшла вхідний контроль та направлено Ярлик на придатність продукції № ВК-1 №1-4,5-044 від 17.04.2023 року.

Листом за вих. № 8497/041 від 04.05.2023 Замовник повідомив Постачальника про те, що продукція пройшла вхідний контроль та направлено Ярлики на придатність продукції № Я-4,5-055 від 25.04.2023.

Відповідно до листа за вих. № 8398/041 від 03.05.2023 Замовник повідомив Постачальника про те, що продукція пройшла вхідний контроль та направлено Ярлик на придатність продукції № Я -4, 5-068 від 02.05.2023.

Як зазначає позивач у позовній заяві ним свої договірні зобов`язання виконано вчасно, в повному обсязі та у відповідності з умовами зазначеного Договору, що підтверджується підписаними видатковими накладними, а саме:

- № 12232 від 03.04.2023 на загальну суму 1 202 264,32 грн.;

- № 14033 від 10.04.2023 на загальну суму 152 959,50 грн.;

- № 13744 від 06.04.2023 на загальну суму 535 972,12 грн.;.

- № 15081 від 17.04.2023 на загальну суму 1 913,04 грн.;

Загальна сума поставленого товару по всім вище вказаним видатковим накладним разом складає - 1 893 108,98 грн.

За доводами позивача, відповідачем неналежно виконувались умови договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, сплачено лише частково за поставлений товар 329 854,24 грн та станом на момент подання позовної заяви заборгованість становить 1 563 254,74 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 311 953,76 грн та 3 % річних у розмірі 20 503,48 грн, 15 129,55 грн інфляційних втрат.

Відповідачем частково оплачено борг у розмірі 329 280, 96 грн під час розгляду справи, що підтверджується платіжними інструкціями, які долучені до матеріалів справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, позовні вимоги задовольнити частково, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, на підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором з постачання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма» «Вікант» було долучено до позовної заяви видаткові накладні:

- № 13743 від 06.04.2023 на загальну суму 738 763 грн 58 коп.;

- № 13745 від 06.04.2023 на загальну суму 37 029 грн 60 коп.;

- № 14037 від 10.04.2023 на загальну суму 1 061 128 грн 98 коп;.

- № 14045 від 10.04.2023 на загальну суму 78 996 грн 48 коп.;

- № 15082 вiд 17.04.2023 на загальну суму 1 454 466 грн 90 коп.

Видаткові накладні містять посилання на реквізити Договору, в них зазначено номенклатуру, кількість та вартість товару, що постачається.

При цьому, дані накладні підписані представниками сторін.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підписаними представниками сторін видатковими накладними підтверджується постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» товару на загальну суму 1 893 108,98 грн.

Відповідачем сплачено за договором лише частково суму у розмірі 329 854,24 грн.

На час звернення до суду за відповідачем рахувалася заборгованість у розмір 1 563 254,74 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи 17.04.2023, 02.05.2023, відповідачем складено ярлики на придатну продукцію.

Відповідно до листа за вих.№7759/041 від 24.04.2023, замовник повідомив постачальника про те, що продукція пройшла вхідний контроль та направлено ярлик на придатність продукції №1-4,5-0499 від 19.04.2023.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовувались такі твердження як несвоєчасну оплату за поставлений товар.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду справи відповідачем сплачено основний борг у розмірі 329 280,96 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, які відповідачем долучені до матеріалів справи.

З огляду на вищенаведене, в зв`язку з тим, що відповідач сплатив позивачу суму основного боргу в розмірі 329 280,96 грн після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача 329 280,96 грн основного боргу.

У відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Доказів сплати іншої частини боргу у розмірі 1 233 973,78 грн станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару та станом на дату розгляду даної справи у відповідача наявний перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» борг у розмірі 1 233 973,78 грн.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару, у зв`язку з чим вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» про стягнення боргу у розмірі 1 233 973,78 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті вартості фактично поставленого відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 311 953,76 грн.

Заперечення відповідача щодо нарахування пені, не приймаються судом до уваги та спростовуються наступним.

У відповідності до ч. 2 ст. 231 у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи викладене, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 311 953, 76 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості фактично поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 15 129,55 грн та 20 503,48 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 15 129,55 грн та 20 503,48 грн 3% річних (за обґрунтованим розрахунками позивача).

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

У зв`язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл. м.Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант"(вул. Велика Васильківська, 24,м. Київ,01024, код ЄДРПОУ 24942675) 1 233 973 (один мільйон двісті тридцять три тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн 78 коп. основного боргу, 311 953 (триста одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн 76 коп пені, , 20 503 (двадцять тисяч п`ятсот три) грн 48 коп 3% річних, 15 129 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять дев`ять) грн 55 коп. інфляційних втрат та 9 554 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 21 коп. судового збору.

3.Провадження в частині позовних вимог про стягнення 329 280 (триста двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 96 коп. заборгованості закрити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (вул. Велика Васильківська, 24,м. Київ,01024, код ЄДРПОУ 24942675) 9 554 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 21 коп. судового збору, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 13440317 від 13.10.2023.

5. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складено 17.04.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА