Рішення

від 15.04.2024 по справі 910/1461/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2024Справа № 910/1461/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відрадний маєток»

про стягнення 38 615,31 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відрадний маєток» (далі - відповідач) про стягнення 38 615,31 грн., у тому числі: 18 407,40 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 3 109,52 грн. - 3% річних та 17 098,39 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8834013 від 19.09.2018 відповідач в обумовлений договором строк та у повному обсязі не здійснив оплату вартості спожитої теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1461/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач 08.03.2024 подав до суду відзив, в якому проти позову заперечував з посиланням на безпідставність позовних вимог, зазначивши, що Позивач виставляв рахунки-фактури на оплату отриманої Відповідачем теплової енергії із зазначенням тарифів, які є вищими, ніж тарифи, обумовлені договором, внаслідок чого за твердженням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відрадний маєток» здійснено переплату за отриману теплову енергію у розмірі 11 957,29 грн. Посилаючись, що загальна сума річних та інфляційних нарахувань перекривається оплаченими Відповідачем грошовими коштами за Договором, аргументуючи, що вимоги щодо сплати річних та інфляційних є безпідставними, у зв`язку з чим ним надано контррозрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Окрім того у письмовому відзиві зазначено, що відповідач планує понести судові витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 12 100, 00 гривень,

28.03.2024 року через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 18 407,40 грн., оскільки 01.02.2024 зазначена заборгованість сплачена відповідачем.

Відповідач, 15.04.2024 через канцелярію суду подав заперечення на заяву про часткове закриття провадження у справі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго».

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2018 за № 591 Комунальному підприємству «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках, та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), крім виробництва теплової енергії за нерегульованим тарифом; на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, крім постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Таким чином, з 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1 статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

На підставі акту приймання-передачі від 10.09.2017 будинок №71/2 на проспекті Відрадному в м. Києві передано в управління Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Відрадний маєток».

19.09.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - теплопостачальна організація, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Відрадний маєток» (далі - абонент, відповідач) було укладено договір №8834013 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Відповідно до п. 2.2 договору постачальник зобов`язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку №1. Щомісячно оформляти для споживача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звіряння розрахунків; акт приймання-передавання товарної продукції.

Згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов`язався дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку №1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019 (п.4.1). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.4.3).

Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії споживачу, відповідно до якого орієнтовна вартість теплової енергії на поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 142 645,06 грн. (ПДВ 28529,01 грн.). Всього 171174,07 грн. Зміна заявленого споживання теплової енергії за ініціативою споживача оформлюється як додаток до договору за 15 днів до початку розрахункового періоду.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про теплопостачання» проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту надання послуг за договором з постачання теплової енергії у гарячій воді №8834013 до будинку за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 71/2 за період з листопада 2021 року - березень 2022 року позивачем надано довідку про нарахування за теплову енергію, рахунки-фактури, акти звіряння розрахунків за теплову енергію, акти приймання-передавання товарної продукції, облікові картки, корінець наряду №13, акт №05586 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, акт №6688 від 03.11.2021 перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача до роботи, акт №1602 прийняття теплового вузла, відомість реєстрації параметрів споживання (період з 01.12.2021 по 21.12.2021), відомість реєстрації параметрів теплоспоживання (період з 22.12.2021 по 28.01.2022).

Згідно облікової картки споживання теплової енергії за листопад 2021 року ОСББ «ВІДРАДНИЙ МАЄТОК» спожито 13.810464 Гкал. теплової енергії, вартістю 28 870,39 грн.;

Згідно облікової картки споживання теплової енергії за грудень 2021 року ОСББ «ВІДРАДНИЙ МАЄТОК» спожито 4,24 Гкал. теплової енергії вартістю 1 417,78 грн.;

Згідно облікової картки споживання теплової енергії за січень 2022 року ОСББ «ВІДРАДНИЙ МАЄТОК» спожито 0,459536 Гкал. теплової енергії вартістю 771,10 грн.;

Згідно облікової картки споживання теплової енергії за лютий 2022 року ОСББ «ВІДРАДНИЙ МАЄТОК» спожито 19,240159 Гкал. теплової енергії вартістю 32 284, 45 грн.;

Згідно облікової картки споживання теплової енергії ОСББ «ВІДРАДНИЙ МАЄТОК» за березень 2022 року спожито 16,597977 Гкал. теплової енергії вартістю 27 850,94 грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивачем складено наступні акти приймання-передавання товарної продукції:

№ 11/2021-8834013 за листопад 2021 року, згідно якого Відповідачу нараховано теплову енергію в кількості 13,81046 Гкал. на суму 28 870,39 грн.;

акт №12/2021-8834013 від 31.12.2021 приймання-передавання товарної продукції за грудень 2021 року, згідно якого Відповідачу нараховано теплову енергію в кількості 4,24 Гкал. на суму 1 417,78 грн.;

акт №1/2022-8834013 від 31.01.2022 приймання-передавання товарної продукції за січень 2022 року, згідно якого Відповідачу нараховано теплову енергію в кількості 9.73 Гкал., в тому числі здійснено перерахунки - 9,27046 Гкал вартістю 771,10 грн.

акт №2/2022-8834013 від 08.02.2022 приймання-передавання товарної продукції за лютого 2022 року, згідно якого Відповідачу нараховано теплову енергію в кількості 19,24016 Гкал. на суму 32 284,45 грн.

31 березня 2022 року Позивачем складено акт №3/2022-8834013 приймання - передавання товарної продукції за березень 2022 року, згідно якого Відповідачу нараховано теплову енергію в кількості 16,59798 Гкал. на суму 27 850,94 грн.

У додатку №2 до договору №8834013 від 19.09.2018 сторонами погоджено, що розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 26.04.2018 №700, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ: опалення, гаряче водопостачання, вентиляція житловими організаціями 1078,96 грн./Гкал (100%).

У письмовому відзиві відповідач зазначив, що позивач безпідставно не застосовував тариф, зазначений у Договорі, в результаті чого протягом строку дії Договору ОСББ «Відрадний маєток» переплатило за отриману теплову енергію і розмір переплати покриває розмір 3% річних та інфляційні нарахування за порушення строку оплати.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з тим, що відповідач не погоджувався з вартістю спожитої електричної енергії за договором №8834013 від 19.09.2018, сторонами у справі велося листування.

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов`язковим складанням письмового документа.

У відповідності до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Доказів внесення змін до договору №8834013 матеріали справи не містять та суду не надано.

В подальшому, згідно облікової картки споживання теплової енергії ОСББ «ВІДРАДНИЙ МАЄТОК» за вересень 2023 року позивачем було здійснено перерахунок за спожиту теплову енергію.

30 вересня 2023 року Позивачем було складено акт №9/2023-8834013 приймання-передавання товарної продукції за вересень 2023 року, згідно якого здійснено перерахунки кількості спожитої теплової енергії за лютий 2022 року, березень 2022 року, в результаті чого сума зменшилась на - 40 452,79 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується зменшення Позивачем кількості спожитої теплової енергії, яка підлягає оплаті Відповідачем за лютий 2022 року на 11,13798 Гкал, та за березень 2022 року на 12,97016 Гкал.

Відтак, враховуючи, що Позивачем було зменшено нарахування за лютий 2022 року та березень 2022 року, суд погоджується з твердженням відповідача, наведеним у письмовому відзиві щодо відсутності споживання відповідачем теплоенергії, на яку Позивачем було зменшено нарахування та відсутності заборгованості за вказаний період.

Пунктом 10 додатку №2 до договору передбачено, що споживач на розрахунковий рахунок постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

Судом враховано, що пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил, відтак, факт споживання відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії.

За твердженням позовної заяви, відповідач у повному обсязі не оплатив вартість теплової енергії, у зв`язку з чим позивачем на момент звернення до суду з позовом заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 18 407,40 грн.

18.03.2024 позивач звернувся до суду з заяво про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 18 407,40 грн., мотивуючи свою заяву про відсутність у відповідача заборгованості станом на 06.03.2024, оскільки ОСББ «ВІДРАДНИЙ МАЄТОК» 01.02.2024 зазначена заборгованість сплачена у повному обсязі.

Відповідач у письмових запереченнях проти закриття провадження заперечував, наголосивши на відмову позивачу у задоволенні відповідних позовних вимог, оскільки відповідач сплатив борг до відкриття провадження у справі.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Розглянувши подану позивачем заяву про закриття провадження у справі на суму 18 407,40 грн. суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Оскільки у своїй заяві про закриття провадження у справі позивач повідомив, що відповідач 01.02.2024, тобто до звернення позивача до суду з позовом сплатив заборгованість в розмірі 18 407,40 грн., підстави для закриття провадження в означеній частині відсутні.

Враховуючи наведене, у позові про стягнення 18 407,40 грн. слід відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Таким чином, знайшли своє підтвердження відомості, зазначені відповідачем у письмових запереченнях щодо відсутності підстав для закриття провадження у означеній частині.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати за спожиту електричну енергію, позивач нараховує 3 109,52 грн. - 3% річних та 17 098,39 грн. - інфляційні втрати які розраховані за період 01.11.2021 по 31.10.2023.

Враховуючи строки оплати, визначені пунктом 10 додатку 2 до Договору, першим днем прострочення оплати за фактично спожиту теплову енергію вважається 26 число місяця, наступного за місяцем, у якому така енергія була отримана Відповідачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Водночас, суд враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, в якій зазначено наступне. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, що виключає можливість суду включити суму переплати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за договором №8834013 у розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Перевіривши правильність розрахунку 3 % річних, з урахуванням початку виникнення періоду прострочення, здійсненого позивачем перерахунку вартості спожитої електричної енергії, оплати відповідача, суд встановив, що належні до стягнення з відповідача проценти річних становлять 415,64 грн., в іншій частині в позові слід відмовити.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний не правильно.

Враховуючи суми оплати, строки прострочення, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат з урахуванням строків прострочення та сум оплат, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 002,58 грн.

В іншій частині про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити у зв`язку з необгрунтованістю позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відрадний маєток» (03061, м. Київ, проспект Відрадний, буд. 71/2, код ЄДРПОУ 39840360) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка 5, код ЄДРПОУ 40538421) 415 (чотириста п`ятнадцять) грн. 64 коп. - 3% річних, 2 002 (дві тисячі дві) грн. 58 коп. - інфляційні втрати та 189 (сто вісімдесят дев`ять) грн. 62 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2024р.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА