Рішення

від 15.04.2024 по справі 910/453/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2024Справа № 910/453/24За позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "НЕСВІЧ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ"

про стягнення 961639,14 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Мохнюк М.В. (в режимі відеоконференцції);

від відповідача - Качур Д.М. (директор).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ" (далі - Відповідач) на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "НЕСВІЧ" (далі - Позивач) 722884 грн неповернутих коштів за Додатковим договором від 26.01.2022 №2-0126/040721-ДДзаг-1Травня/НАН про припинення (дострокового розірвання) договору доручення №040721-ДДзаг-1Травня/НАН від 07.04.2021, а також нарахованих на суму боргу 38322,75 грн 3% річних та 200432,39 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 17.11.2024 відкрито провадження у справі №910/453/24, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

07.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, де відповідач просив суд здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, враховуючи ціну позову та значимість даного спору для відповідача.

Ухвалою суду від 08.02.2024 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.03.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 15.04.2024

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача вимоги позову підтримав повністю, представник відповідача заперечив проти позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2021 між позивачем як довірителем та відповідачем як повіреним було укладено договір доручення №-040721-ДДзаг-1Травня/НААН щодо приватизації сільськогосподарського ДП «Дослідницьке господарство «Перше Травня» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (мала приватизація) (далі -

Договір доручення).

Відповідно до п. 1.1 повірений зобов`язується за оплату, від імені та за рахунок довірителя вчинити комплекс юридичних і фактичних дій (згідно примірника плану приватизації Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Перше Травня» Волинської сільськогосподарської дослідницької станції Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, що є Додатком 1 до Договору) зведення супроводу, контролю приватизації вказаного державного підприємства, місцезнаходження: 45150, Волинська обл., Рожищенський р-н, с. Копачівка: (надалі - ДП), а для участі у аукціоні при приватизації ДП.

26.01.2022 сторони уклали Додатковий договір №2-0126/040721-ДДзаг- 1Травня/НААН про припинення (дострокового розірвання) Договору доручення (далі - Додатковий договір).

Відповідно до п. 1 Додаткового договору даним договором його сторони, у відповідності до частини 1 статті 651, статті 1008 ЦК України та п. 2.4.2 п. 4.6 Основного договору за їх взаємною згодою припиняють (достроково розривають) Договір доручення.

Відповідно до абз. 1 п. 2.1.1 Додаткового договору повірений повертає довірителю до 31.01.2022 сплачені повіреним виконавцям кошти у сумі 91000 грн з коштів перерахованих Довірителем по п. 3.3 Основного Договору.

Відповідно до п. 2.1.2 Додаткового договору повірений повертає довірителю до 28.01.2022 кошти винагороди та витрат повіреного за виконання п. 1.2.1 Основного Договору у сумі 49250 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 2.2.1 Додаткового договору повірений повертає довірителю до 31.01.2022 сплачені повіреним виконавцям кошти у сумі 186250 грн з коштів перерахованих Довірителем по п. 3.4 Основного Договору.

Відповідно до п. 2.2.2. Додаткового договору повірений повертає довірителю до 28.01.2022 кошти винагороди повіреного за виконання п. 1.2.2 Основного Договору у сумі 94750 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 2.3.1 Додаткового договору повірений повертає Довірителю до 27.02.2022 сплачені повіреним виконавцям кошти у сумі 517000 грн з коштів перерахованих довірителем по п. 3.5. Основного Договору.

Відповідно до п. 2.3.2 Додаткового договору повірений повертає Довірителю до 26.02.2022 кошти винагороди та витрат повіреного за виконання п. 1.2.3 Основного Договору у сумі 205844 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем на виконання умов Додаткового договору було повернуто 91000 грн (платіжне доручення № 966 від 27.01.2022), 49250 грн (платіжне доручення № 967 від 27.01.2022), 186250 грн (платіжне доручення №968 від 27.01.2022), 94750 грн (платіжне доручення № 969 від 27.01.2022).

Однак, не було повернуто 722884 грн за Додатковим договором, у зв`язку із чим позивач направив відповідачу претензію №839 від 20.06.2023 про повернення коштів та повторно №938 від 24.07.2023.

Проте відповідачем не було повернуто остаточну суму коштів за Додатковим договором, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом про стягнення 722884 грн коштів та нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач заперечуючи проти заявлених позовних вимог стверджує наступне:

- відповідач надав згоду на припинення зазначеного Договору доручення на умовах Додаткового договору, не зважаючи на умови п. 2.3.2, п. 2.4.2, п. 4.4, п. 4.7 Договору та ст.1009 ЦК України, в зв`язку з появою нового потенційного покупця цього ДП при приватизації, більше зацікавленого та обізнаного в приватизації ніж позивач, а не як стверджує позивач через неможливість виконання відповідачем умов Договору;

- позивач отримавши кошти не виконав свої обов`язки, порушуючи умови Додаткового договору безпідставно залишив за собою право на результати виконаних послуг, не скасував акти виконаних робіт виконавцями та не дав змоги достроково розірвати з виконавцями договори № 15/04-1-ЮР та № 20/04-1-ІНФ та повернути їм право на результати виконаних ними послуг;

- відповідач визнає, що виконав лише два пункти Додаткового договору, однак строки по виконанню інших пунктів припали на початок воєнного стану, що зумовило настання форс-мажорних обставин, зокрема: генеральний директор відповідача з 25.02.2022 став до лав захисників України; робітники відповідача та виконавці послуг по Основному договору вимушені були стати біженцями (частково на території України, частково за кордоном); генеральний директор відповідача будучі до цього часу військовою посадовою особою ЗСУ залишився на посаді без сплати заробітної плати, але відповідно до ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції" відповідач не може здійснювати комерційну діяльність; ЦА ФДМУ до червня 2022 року знаходився в евакуації у м. Львові; два роки «зернова блокада» з боку російської федерації, що має наслідки збитки у сільгоспвиробників; українська галузь сільського господарства зазнала 8,7 млрд доларів прямих збитків; дозволено не надавати підприємствам статистичну звітність; за два роки війни не приватизовано ні одного ЄМК сільськогосподарського ДП.

Відповідач зазначає, що невиконання обов`язків позивачем за Додатковим договором та виникнення форс-мажорних обставин у відповідача, свідчить на відсутність обставин та правових підстав позову і позивних вимог.

Крім того, відповідач каже, що Додатковий договір ним було укладено 26.01.2022 та відповідно до п. 8.1 Основного договору було передана мережею інтернет, але відповідач на цей час не отримав від позивача оригінал зазначеного договору, що є умовою визнання повноцінного юридичного документа.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши Додатковий договір сторони за взаємною згодою припинили дію Основного договору - Договору доручення та погодили наслідки такого припинення та визначили певний порядок їх виконання.

До матеріалів справи долучено оригінал Додаткового договору який містить підписи директорів обох сторін та печатки юридичних осіб позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Належних і допустимих доказів на спростування презумпції правомірності Додаткового договору, встановленої статтею 204 ЦК України, матеріали справи не містять.

Як було зазначено вище за умовами Додаткового договору на відповідача покладено обов`язок повернути позивачу грошові кошти у строки та сумах:

до 28.01.2022 - 49250 грн;

до 28.01.2022 - 94750 грн;

до 31.01.2022 - 186250 грн;

до 31.01.2022 - 91000 грн;

до 26.02.2022 - 205844 грн;

до 27.02.2022 - 517000 грн.

У погоджені строки відповідачем було повернуто лише 421250 грн, однак кошти, які мали бути повернуті до 26.02.2022 та до 27.02.2022 у загальній сумі 722844 грн відповідач не сплатив позивачу.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Стосовно посилань відповідача на невиконання позивачем умов Додаткового договору щодо скасування актів виконаних робіт та право довірителя на результати виконаних послуг по Договором, як на підставу не виконання відповідачем решти пунктів Додаткового договору, то суд зазначає, що невиконання позивачем цих умов Додаткового договору ніяким чином не є відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх обов`язків за Додатковим договором.

Натомість, відповідач має право у судовому порядку, у випадку невиконання позивачем своїх обов`язків, що призводить до порушення прав відповідача, звертатися із позовом.

Що ж стосується тверджень відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які зумовили неможливість виконання ним умов Додаткового договору щодо повернення решти коштів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК, ч.2 ст. 218 ГК та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.

Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження наведених відповідачем тверджень щодо настання у нього форс-мажорних обставин під час виконання умов Додаткового договору та неможливості його повернути позивачу 722884 грн.

Посилання відповідача на умови Договору доручення щодо застосування його положень в частині звільнення від відповідальності у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин судом відхиляються, оскільки сторони припинили дію цього договору уклавши Додатковий договір.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано наявність у нього боргу у сумі 722884 грн за Додатковим договором, та станом на день ухвалення цього рішення матеріали справи не містять підтвердження їх сплати, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки строк повернення коштів у сумі 205844 грн настав 26.02.2022, а 517000 грн - 27.02.2022 відповідачем було порушено строки виконання обов`язку, у зв`язку із чим позивачем на суму боргу нараховано 38322,75 грн 3% річних та 200432,39 грн інфляційних втра.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум інфляційних втрат та 3% річних і визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ" (м. Київ, вул. Миколи Голего (Лебедєва-Кумача), 5, офіс 537; ідентифікаційний код 37267221) на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "НЕСВІЧ" (Волинська область, Луцький район, с. Несвіч, вул. Центральна, 30; ідентифікаційний код 03737327) 722884 (сімсот двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн неповернутих коштів, 200432 (двісті тисяч чотириста тридцять дві) грн 39 коп. інфляційних втрат, 38322 (тридцять вісім тисяч триста двадцять дві) грн 75 коп. 3% річних, а також 14424 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн 59 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 19.04.2024.

Суддя Р.Б. Сташків