Постанова
від 25.11.2024 по справі 910/453/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа№ 910/453/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Цікрі А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 (повний текст складено 19.04.2024)

у справі №910/453/24 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "НЕСВІЧ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ"

про стягнення 961 639,14 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ" (далі - Відповідач) про стягнення на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "НЕСВІЧ" (далі - Позивач) 722884 грн неповернутих коштів за Додатковим договором від 26.01.2022 №2-0126/040721-ДДзаг-1Травня/НАН про припинення (дострокового розірвання) договору доручення №040721-ДДзаг-1Травня/НАН від 07.04.2021, а також нарахованих на суму боргу 38322,75 грн 3% річних та 200432,39 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 по справі №910/453/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ" (м. Київ, вул. Миколи Голего (Лебедєва-Кумача), 5, офіс 537; ідентифікаційний код 37267221) на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "НЕСВІЧ" (Волинська область, Луцький район, с. Несвіч, вул. Центральна, 30; ідентифікаційний код 03737327) 722884 (сімсот двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн неповернутих коштів, 200432 (двісті тисяч чотириста тридцять дві) грн 39 коп. інфляційних втрат, 38322 (тридцять вісім тисяч триста двадцять дві) грн 75 коп. 3% річних, а також 14424 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн 59 коп. судового збору.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 10.05.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт не згоден з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим з неправильним застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права, вважає таким, що має ознаки порушення законності та необґрунтованості.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- в порушення вимог ч.3 ст.166 ГПК України позивач не надіслав відповідачу відповідь на відзив, але суд прийняв їх в засіданні;

- судом не встановлено обставин щодо укладання або не укладання додаткового договору №2;

- суд позбавив відповідача права подати окрему вимогу про визнання додаткового договору неукладеним, чим позбавив відповідача права на захист;

- рішення суду про встановлення моменту, з якого договір вважається зміненим або розірваним, не відповідає вимогам ч.3 ст.651 ЦК України, висновкам ВС та вимогам додаткового договору та основного договору, що призвело до порушення прав відповідача

- фактичною підставою припинення договору доручення є відмова позивача, на яку дав згоду відповідач, але при цих двох випадках щодо припинення договору доручення, ЦК України не передбачає відшкодування збитків, повернення плати відповідачем та витрат позивача;

- суд не розглянув питання відповідності договору вимогам закону та не розглянув підстави для можливості виконання та спроможності виконання відповідачем зобов`язань та доручення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/453/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/453/24.

27.05.2024 матеріали справи №910/453/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів реєстрації електронного кабінету Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ" в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та доказів надіслання копії апеляційної скарги разом з додатками до електронного кабінету позивача в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС (за наявності).

10.06.2024 на адресу суду від представника апелянта надійшла заява про усунення недоліків, а також 10.06.2024 (документи сформовані в системі «Електронний суд» 08.06.2024) через підсистему «Електронний суд») подано доповнення до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, які передані головуючому судді 21.06.2024 після виходу з відпустки.

У поданих заявах містяться докази реєстрації відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ" (код за ЄДРПОУ 37267221) з 10.06.2024 року та докази надсилання копії апеляційної скарги разом з додатками до зареєстрованого електронного кабінету позивача - Сільськогосподарського приватного підприємства "НЕСВІЧ" в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/453/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/453/24, справу призначено до розгляду на 26.08.2024.

Судове засідання 26.08.2024 о 10:20 не відбулось у зв`язку із тривалою повітряною тривогою у місті Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 задоволено клопотання представника Сільськогосподарського приватного підприємства "НЕСВІЧ" - адвоката Мохнюка Максима Вікторовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, розгляд справи №910/453/24 призначено на 30.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 у зв`язку з виходом судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів, у заплановану відпустку з 30.09.2024, справу призначено до розгляду на 25.11.2024.

08.07.2024 до матеріалів справи від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній спростовує доводи апелянта та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судовому засіданні 25.11.2024 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, прийняте у справі рішення суду просив залишити без змін.

В судове засідання 25.11.2024 представник відповідача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

25.11.2024 до канцелярії суду подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю часу для очікування початку судового засідання та необхідності виконання службових обов`язків.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 25.11.2024 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

07.04.2021 між позивачем як довірителем та відповідачем як повіреним було укладено договір доручення №-040721-ДДзаг-1Травня/НААН щодо приватизації сільськогосподарського ДП «Дослідницьке господарство «Перше Травня» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (мала приватизація) (далі -

Договір доручення).

Відповідно до п. 1.1 повірений зобов`язується за оплату, від імені та за рахунок довірителя вчинити комплекс юридичних і фактичних дій (згідно примірника плану приватизації Державного підприємства «Дослідницьке господарство «Перше Травня» Волинської сільськогосподарської дослідницької станції Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, що є Додатком 1 до Договору) зведення супроводу, контролю приватизації вказаного державного підприємства, місцезнаходження: 45150, Волинська обл., Рожищенський р-н, с. Копачівка (надалі - ДП), а для участі у аукціоні при приватизації ДП.

26.01.2022 сторони уклали Додатковий договір №2-0126/040721-ДДзаг- 1Травня/НААН про припинення (дострокового розірвання) Договору доручення (далі - Додатковий договір).

Відповідно до п. 1 Додаткового договору даним договором його сторони, у відповідності до частини 1 статті 651, статті 1008 ЦК України та п. 2.4.2 п. 4.6 Основного договору за їх взаємною згодою припиняють (достроково розривають) Договір доручення.

Відповідно до абз. 1 п. 2.1.1 Додаткового договору повірений повертає довірителю до 31.01.2022 сплачені повіреним виконавцям кошти у сумі 91000 грн з коштів перерахованих Довірителем по п. 3.3 Основного Договору.

Відповідно до п. 2.1.2 Додаткового договору повірений повертає довірителю до 28.01.2022 кошти винагороди та витрат повіреного за виконання п. 1.2.1 Основного Договору у сумі 49250 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 2.2.1 Додаткового договору повірений повертає довірителю до 31.01.2022 сплачені повіреним виконавцям кошти у сумі 186250 грн з коштів перерахованих Довірителем по п. 3.4 Основного Договору.

Відповідно до п. 2.2.2. Додаткового договору повірений повертає довірителю до 28.01.2022 кошти винагороди повіреного за виконання п. 1.2.2 Основного Договору у сумі 94750 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 2.3.1 Додаткового договору повірений повертає Довірителю до 27.02.2022 сплачені повіреним виконавцям кошти у сумі 517000 грн з коштів перерахованих довірителем по п. 3.5. Основного Договору.

Відповідно до п. 2.3.2 Додаткового договору повірений повертає Довірителю до 26.02.2022 кошти винагороди та витрат повіреного за виконання п. 1.2.3 Основного Договору у сумі 205844 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем на виконання умов Додаткового договору було повернуто 91000 грн (платіжне доручення № 966 від 27.01.2022), 49250 грн (платіжне доручення № 967 від 27.01.2022), 186250 грн (платіжне доручення №968 від 27.01.2022), 94750 грн (платіжне доручення № 969 від 27.01.2022).

Однак, не було повернуто 722884 грн за Додатковим договором, у зв`язку із чим позивач направив відповідачу претензію №839 від 20.06.2023 про повернення коштів та повторно №938 від 24.07.2023.

Проте відповідачем не було повернуто остаточну суму коштів за Додатковим договором, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом про стягнення 722884 грн коштів та нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, стверджує наступне:

- відповідач надав згоду на припинення зазначеного Договору доручення на умовах Додаткового договору, не зважаючи на умови п. 2.3.2, п. 2.4.2, п. 4.4, п. 4.7 Договору та ст.1009 ЦК України, у зв`язку з появою нового потенційного покупця цього ДП при приватизації, більше зацікавленого та обізнаного в приватизації ніж позивач, а не як стверджує позивач, через неможливість виконання відповідачем умов Договору;

- позивач, отримавши кошти, не виконав свої обов`язки, порушуючи умови Додаткового договору безпідставно залишив за собою право на результати виконаних послуг, не скасував акти виконаних робіт виконавцями та не дав змоги достроково розірвати з виконавцями договори № 15/04-1-ЮР та № 20/04-1-ІНФ та повернути їм право на результати виконаних ними послуг;

- відповідач визнає, що виконав лише два пункти Додаткового договору, однак строки по виконанню інших пунктів припали на початок воєнного стану, що зумовило настання форс-мажорних обставин, зокрема: генеральний директор відповідача з 25.02.2022 став до лав захисників України; робітники відповідача та виконавці послуг по Основному договору вимушені були стати біженцями (частково на території України, частково за кордоном); генеральний директор відповідача будучі до цього часу військовою посадовою особою ЗСУ залишився на посаді без сплати заробітної плати, але відповідно до ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції" відповідач не може здійснювати комерційну діяльність; ЦА ФДМУ до червня 2022 року знаходився в евакуації у м. Львові; два роки «зернова блокада» з боку російської федерації, що має наслідки збитки у сільгоспвиробників; українська галузь сільського господарства зазнала 8,7 млрд доларів прямих збитків; дозволено не надавати підприємствам статистичну звітність; за два роки війни не приватизовано ні одного ЄМК сільськогосподарського ДП.

Відповідач зазначає, що невиконання обов`язків позивачем за Додатковим договором та виникнення форс-мажорних обставин у відповідача, свідчить на відсутність обставин та правових підстав позову і позовних вимог.

Крім того, відповідач зазначає, що Додатковий договір ним було укладено 26.01.2022 та відповідно до п. 8.1 Основного договору було передано мережею інтернет, але відповідач на цей час не отримав від позивача оригінал зазначеного договору, що є умовою визнання повноцінного юридичного документа.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши Додатковий договір, сторони за взаємною згодою припинили дію Основного договору - Договору доручення та погодили наслідки такого припинення та визначили певний порядок їх виконання.

До матеріалів справи долучено оригінал Додаткового договору, який містить підписи директорів обох сторін та печатки юридичних осіб позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Належних і допустимих доказів на спростування презумпції правомірності Додаткового договору, встановленої статтею 204 ЦК України, матеріали справи не містять.

Як було зазначено вище, за умовами Додаткового договору на відповідача покладено обов`язок повернути позивачу грошові кошти у строки та сумах:

до 28.01.2022 - 49250 грн;

до 28.01.2022 - 94750 грн;

до 31.01.2022 - 186250 грн;

до 31.01.2022 - 91000 грн;

до 26.02.2022 - 205844 грн;

до 27.02.2022 - 517000 грн.

У погоджені строки відповідачем було повернуто лише 421250 грн, однак кошти, які мали бути повернуті до 26.02.2022 та до 27.02.2022 у загальній сумі 722844 грн відповідач не сплатив позивачу.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Стосовно посилань відповідача на невиконання позивачем умов Додаткового договору щодо скасування актів виконаних робіт та право довірителя на результати виконаних послуг по Договором, як на підставу не виконання відповідачем решти пунктів Додаткового договору, місцевий господарський суд зазначив, що невиконання позивачем цих умов Додаткового договору не є відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх обов`язків за Додатковим договором.

Натомість, відповідач має право у судовому порядку, у випадку невиконання позивачем своїх обов`язків, що призводить до порушення прав відповідача, звертатися із позовом до суду.

Що ж стосується тверджень відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які зумовили неможливість виконання ним умов Додаткового договору щодо повернення решти коштів, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК, ч.2 ст. 218 ГК та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.

Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження наведених відповідачем тверджень щодо настання у нього форс-мажорних обставин під час виконання умов Додаткового договору та неможливості його повернути позивачу 722884 грн.

Посилання відповідача на умови Договору доручення щодо застосування його положень в частині звільнення від відповідальності у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин судом відхиляються, оскільки сторони припинили дію цього договору, уклавши Додатковий договір.

Виходячи з наявних у справі доказів, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано наявність у нього боргу у сумі 722884 грн за Додатковим договором, який на користь позивача не сплачений.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки строк повернення коштів у сумі 205 844 грн настав 26.02.2022, а 517 000 грн - 27.02.2022, відповідачем було порушено строки виконання обов`язку, у зв`язку із чим позивачем на суму боргу нараховано 38 322,75 грн 3% річних та 200 432,39 грн інфляційних втра.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість розрахунку позивача інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апелянта про не задоволеного клопотання про витребування оригіналу додаткового договору, спростовується матеріалами справи, супровідним листом від 13 березня 2024 року стороною позивача було виконано протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 06 березня 2024 року у даній справі, та надано Суду оригінал Додаткового договору № 2-0126/040721- ДДзаг-1Травня/НААН про припинення (дострокового розірвання) договору доручення № 040721-ДДзаг-1Травня/НААН від « 07» квітня 2021 р. від 26 січня 2022 р.(а.с.79-83).

Відповідач (апелянт) вказує на той факт, що додатковий договір змінює предмет первісного договору, при цьому сторона позивача у судовому засіданні неодноразово звертала увагу сторони відповідача на той факт, що додатковим договором за згодою сторін припинено первинний договір з 05.03.2022 року, констатовано факт його дострокового розірвання та врегульовано взаємовідносини щодо наслідків такого припинення або розірвання (повернення коштів позивачу). Факт згоди відповідача з припиненням договору підтверджується частковим повернення грошових коштів, тобто врегулюванням наслідків припинення договору.

Посилання відповідача (апелянта) на обставини непереборної сили спростовується матеріалами справи, оскільки у додатковій угоді №2 не передбачено звільнення від виконання зобов`язань Сторін у разі виникнення форс-мажору (обставин непереборної сили); за загальним правилом настання для Сторони форс-мажорних обставин звільняє від відповідальності за не виконання зобов`язань, а не від виконання оплачених зобов`язань (в даному випадку повернення сплачених позивачем коштів); Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання; відповідач жодним чином не довів виникнення форс-мажорних обставин саме для нього, довідка ТППУ видана не на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська агенція приватизації».

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів; при цьому, навіть за наявності належного сертифікату, такий сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами; за загальним правилом Сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана повідомити іншу Сторону протягом найкоротшого строку. Такого повідомлення матеріали справи не містять, та як зазначає позивач, така позиція з`явилась у відповідь на позовну заяву.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/453/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/453/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВСЕУКРАЇНСЬКА АГЕНЦІЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ".

4. Матеріали справи №910/453/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 20.12.2024 після виходу судді Хрипуна О.О. з лікарняного та відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення25.11.2024
Оприлюднено23.12.2024
Номер документу123918967
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань доручення, комісії, управління майном

Судовий реєстр по справі —910/453/24

Постанова від 25.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 27.09.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 27.08.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 29.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 16.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Рішення від 15.04.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Рішення від 15.04.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Ухвала від 22.03.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Ухвала від 20.03.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Ухвала від 01.03.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні