Рішення

від 09.04.2024 по справі 910/16721/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024Справа № 910/16721/23Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіател груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматрикс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор"

про стягнення 25 025 000,00 грн

Представники:

від позивача: Барабаш М.Ю.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Черпак А.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіател груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альматрикс» про стягнення 25 025 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу будівлі громадського-торговельного центру, серія та номер 698 від 08.09.2015 на підставі якого ТОВ «Сіател груп» набуло право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Бородинська, будинок 20б вартістю 25 025 000,00 грн. Разом з тим, Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі №904/9795/16 (904/1982/23) було, зокрема, витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Сіател груп» у власність ТОВ "Амстор" згаданий об`єкт нерухомого майна, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 25 025 000,00 грн, в якості відшкодування збитків за договором серія та номер 698 від 08.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 позовну заяву залишено без руху.

07.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 12.12.2023.

У підготовче засідання 12.12.2023 прибув представник позивача, представники відповідача у підготовче засідання не прибули.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 суд ухвалив: продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор» та відкласти підготовче засідання на 16.01.2024.

27.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали від 12.12.2023.

29.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення доказів.

15.01.2024 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення.

16.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

У підготовче засідання 16.01.2024 прибув представник позивача, представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули.

Представник позивача просив оголосити перерву з метою ознайомлення з поясненнями.

Суд задовольнив клопотання позивача та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 13.02.2024.

19.01.2024 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення.

13.02.2024 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника.

У підготовче засідання 13.02.2024 прибув представник позивача, представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 13.02.2024 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 ГПК України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2024.

06.03.2024 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» надійшла заява про участь судовому засіданні, яке призначено на 12.03.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/16721/23 з використання системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» про участь судовому засіданні, яке призначено на 12.03.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/16721/23 з використання системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

У судове засідання 12.03.2024 прибули представники позивача та третьої особи, представник відповідача не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні оголошено перерву до 02.04.2024.

19.03.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» надійшла заява про участь судовому засіданні, яке призначено на 02.04.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судове засідання 12.03.2024 прибув представник позивача, а також взяв участь в режимі відеоконференції представник третьої особи, представник відповідача у судове засідання не прибув.

У судовому засіданні оголошено перерву до 09.04.2024.

У судове засідання 09.04.2024 прибув представник позивача, а також взяв участь в режимі відеоконференції представник третьої особи, представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач підтримав позовні вимоги, представники третьої особи не заперечив проти задоволення позову.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 09.04.2024, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 09.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.09.2015 відбувся подвійний продаж об`єкта нерухомого майна, а саме на користь ТОВ "Альматрикс" на підставі Договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру, посвідченого 08.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за № 695 та на користь ТОВ "СІАТЕЛ ГРУП" на підставі Договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру, посвідченого 08.09.2015 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за № 698.

Так, згідно договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торговельного центру, посвідченого 08.09.2015 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за № 695, між ТОВ "Амстор" та ТОВ "АЛЬМАТРИКС" була відчужена будівля громадсько-торговельного центру літ. Б, розташована за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Бородинська, будинок 20б.

Згідно договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торговельного центру, посвідченого 08.09.2015 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за № 698, між ТОВ "АЛЬМАТРИКС" та ТОВ "СІАТЕЛ ГРУП" була відчужена будівля громадсько-торговельного центру літ. Б, розташована за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Бородинська, будинок 20б.

Договір №695 від імені ТОВ "Амстор" підписано Ніколаєвською Д.О., яка діяла на підставі Довіреності, посвідченої Вакуленко С.О., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 07.09.2015 за реєстровим номером 1854.

Відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015 у справі №805/1616/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 всі реєстраційні дії, вчинені відносно ТОВ "АМСТОР" у період з 29.12.2014 по 14.05.2015, в т.ч. щодо зміни керівника ТОВ "АМСТОР" та перебування ТОВ "АМСТОР" в стані припинення в результаті ліквідації визнані протиправними та скасовані.

Як вбачається з текстів постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015 у справі №805/1616/15-а та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 представник ТОВ "АМСТОР" був присутній при винесенні вказаних судових рішень, тобто станом на дату укладення оспорюваного правочину, був обізнаний про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, вчинених відносно ТОВ "АМСТОР" у період з 29.12.2014 по 14.05.2015, в т.ч. щодо зміни керівника ТОВ "АМСТОР" та перебування ТОВ "АМСТОР" в стані припинення в результаті ліквідації.

Вказані обставини щодо укладання зазначених договорів, їх підписання та судових рішень щодо протиправності всіх реєстраційних дій відносно ТОВ «АМСТОР» встановлені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 у справі №904/9795/16 за заявою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «АМСТОР» про визнання банкрутом, а також у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі №904/9795/16.

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 у справі №904/9795/16 про банкрутство ТОВ «АМСТОР» визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу будівлі громадсько-торговельного центру, посвідчений 08.09.2015 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за № 695, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМСТОР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬМАТРИКС", на підставі якого відчужена будівля громадсько-торговельного центру літ. Б, розташована за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Бородинська, будинок 20б.

Визнаючи на підставі ст. 215 ЦК України вказаний договір недійсним, суд у справі №904/9795/16 виходив з того, що довіреність від 07.09.2015, на підставі якої Ніколаєвська Д.О. від імені ТОВ "АМСТОР" підписувала оспорюваний Договір, видана Барановим О.В. , який не мав права видавати довіреність, оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015 у справі №805/1616/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 всі реєстраційні дії, вчинені відносно ТОВ "АМСТОР" у період з 29.12.2014 по 14.05.2015, в т.ч. щодо зміни керівника ТОВ "АМСТОР" та перебування ТОВ "АМСТОР" в стані припинення в результаті ліквідації визнані протиправними та скасовані.

Також в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 у справі №904/9795/16 вказано на те, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Крім того, судом встановлено, що в межах справи №904/9795/16 про банкрутство, Товариство з обмеженою відповідальністю "АМСТОР" як позивач звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіател Груп" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі №904/9795/16, яке набрало законної сили, позовну заяву ТОВ "АМСТОР" до ТОВ "СІАТЕЛ ГРУП" про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "СІАТЕЛ ГРУП" у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" об`єкт нерухомого майна: інше будівлю громадсько-торговельного центру літ. Б., загальною площею 6275.3 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Бородінська, будинок 20б; скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24236341 від 08.09.2015 12:45:58, приватний нотаріус Іващенко Наталія Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; скасовано реєстраційний запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. про право власності №11079882 від 08.09.2015 на нерухоме майно: інше будівлю громадсько-торговельного центру літ. Б., загальною площею 6275.3 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Бородінська, будинок 20б, за ТОВ "АЛЬМАТРИКС"; скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24243079 від 08.09.2015 14:54:35, приватний нотаріус Іващенко Наталія Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; скасовано реєстраційний запис приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. про право власності №11083638 від 08.09.2015 р. на нерухоме майно: інше будівлю громадсько-торговельного центру літ. Б., загальною площею 6275.3 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Бородінська, будинок 20б, за ТОВ "СІАТЕЛ ГРУП"; поновлено відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про нерухоме майно: інше будівлю громадсько-торговельного центру літ. Б., загальною площею 6275.3 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Бородінська, будинок 20б, що передували скасованим записам.

Ухвалюючи вказане рішення, суд у справі №904/9795/16, зокрема, зазначив, що ухвалою господарського суду від 07.12.2021 визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу будівлі громадсько-торговельного центру, посвідчений 08.09.2015 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за № 695, відтак, майно, а саме будівля громадсько-торговельного центру літ. Б, розташована за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Бородинська, будинок 20б, яке належить ТОВ «Амстор» незаконно перебуває у власності ТОВ «Сіател Груп», а тому, враховуючи, що за положеннями норм ст. 216, 330, 387, 388 власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними, дійшов висновку про задоволення позову про витребування майна.

Відповідно до поданих до матеріалів даної справи доказів, зокрема, платіжних доручень №2, 3, 4, 5, 6 від 25.09.2015 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 25 025 000,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач просить суд стягнути з відповідача 25 025 000,00 грн. збитків, завданих внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 08.09.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. за реєстровим номером 698, на підставі ст. 661 Цивільного кодексу України, оскільки майно, яке позивач отримав за таким договором, було витребувано у володіння третьої особи за рішенням суду.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судові засідання не з`являвся. Відповідно до ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа у поданих поясненнях вказала на те, що у неї були законні підстави для відновлення своїх прав на майно - будівлю, що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Бородінська, 20Б, та в судовому порядку такі порушені права було відновлено.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з огляду на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 08.09.2015 ТОВ «Амстор» (третя особа) продав, а ТОВ «Альматрикс» (відповідач) на підставі договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру, посвідченого 08.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за № 695, придбав будівлю громадсько-торговельного центру літ. Б загальною площею 6275,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Бородінська, 20Б.

Як встановлено судом, 08.09.2015 ТОВ «Альматрикс» (відповідач) продав, а ТОВ «Сіател Груп» (позивач) придбав на підставі договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру, посвідченого 08.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за № 698, будівлю громадсько-торговельного центру літ. Б загальною площею 6275,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Бородінська, 20Б.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору від 08.09.2015, зареєстрованого в реєстрі за №698, продаж вчинено за ціною 25025000,00 грн., які будуть сплачені покупцем до 11.09.2015 включно на розрахунковий рахунок продавця №26003027059001 в ПАТ «Юнекс Банк».

Як встановлено судом, відповідно до поданих до матеріалів справи доказів, зокрема, платіжних доручень №2, 3, 4, 5, 6 від 25.09.2015 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача в АТ «Юнекс Банк» грошові кошти у загальному розмірі 25 025 000,00 грн.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 у справі №904/9795/16 про банкрутство ТОВ «Амстор» визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу будівлі громадсько-торговельного центру, посвідчений 08.09.2015 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Іващенко Н.В. в реєстрі за № 695, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМСТОР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬМАТРИКС", на підставі якого відчужена будівля громадсько-торговельного центру літ. Б, розташована за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Бородинська, будинок 20б, з тих підстав, що довіреність від 07.09.2015, на підставі якої Ніколаєвська Д.О. від імені ТОВ "Амстор" підписувала оспорюваний Договір, видана Барановим О.В. , який не мав права видавати довіреність, оскільки Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015 у справі №805/1616/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 всі реєстраційні дії, вчинені відносно ТОВ "АМСТОР" у період з 29.12.2014 по 14.05.2015, в т.ч. щодо зміни керівника ТОВ "АМСТОР" та перебування ТОВ "АМСТОР" в стані припинення в результаті ліквідації визнані протиправними та скасовані.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі №904/9795/16 витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "СІАТЕЛ ГРУП" у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" об`єкт нерухомого майна: інше будівлю громадсько-торговельного центру літ. Б., загальною площею 6275.3 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Бородінська, будинок 20б; скасовано відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційні записи, а також поновлено відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №920/291/21, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21 та від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та «Пономарьов проти України» від 03.04.2008).

Відповідно до поданого позивачем витягу з Державного реєстру речових прав №352668688 від 01.11.2023, власником об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 18638023101) - будівлі громадсько-торговельного центру літ. Б., загальною площею 6275.3 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Бородінська, будинок 20б, зазначено ТОВ «Амстор».

Так, відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч. 1 ст. 388 ЦК України).

За наведених обставин, наразі існує ситуація, коли позивач як добросовісний набувач майна за договором за реєстраційним №698, що сплатив продавцеві (відповідачеві) кошти за придбане майно, позбавлений цього майна за рішенням суду про витребування майна з його незаконного володіння на користь третьої особи з тих підстав, що відчуження цього майна його власником (третьою особою) на користь відповідача було здійснено незаконно, за відсутності відповідних прав у осіб, що діяли від імені третьої особи при укладанні договору купівлі-продажу за реєстровим номером 695.

Відповідно до ч. 1 ст. 661 Цивільного кодексу України, у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Тлумачення вказаних норм закону свідчить про те, що положення статті 661 ЦК України є частиною системи правил про наслідки евікції товару (тобто відсудження у покупця придбаного ним майна, товару на підставі того, що продаж був незаконним).

Продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо) (стаття 659 ЦК України).

Це зумовлено тим, що продавець повинен мати право продажу товару (стаття 658 ЦК України) і, відтак, гарантувати покупцю чистоту правового титулу, що його покупець набуває за відповідним договором купівлі-продажу. Якщо продавець цього обов`язку не виконує або виконує його неналежно, то для покупця створюється загроза евікції - вилучення речі у титульного володільця третьою особою, що має на цю річ те чи інше право, яке не погашається встановленням нового правового титулу на річ. Таке право може бути як речовим, так і зобов`язальним, але у будь-якому разі повинно передбачати можливість позбавити покупця володіння річчю на користь носія такого права. Віндикація є одним з характерних і найпоширеніших (але далеко не єдино можливим) варіантів евікції речі.

Унаслідок евікції покупець позбавляється можливості панування над річчю в обсязі, що набувався ним на підставі відповідного договору купівлі-продажу, або обмежується в такому пануванні. А тому не має значення, чи річ витребувана у набувача (покупця) у цілому, чи він лише позбавився статусу одноосібного власника і натомість став співвласником, речі у певній частці (чи навіть в режимі спільної часткової власності). Відтак, у будь-якому з наведених варіантів є підстави для стягнення збитків із продавця за правилами статті 661 ЦК України.

У статті 661 ЦК України законодавець закріпив право покупця вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих продавцю евікцією товару. При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків стаття 661 ЦК не містить, фактично відсилаючи до загальних положень статей 22 і 623 ЦК України.

Положення частини третьої статті 623 ЦК конкретизують загальний принцип повного відшкодування (частина третя статті 22 ЦК України), а тому є справедливими й для будь-яких інших правовідносин, крім зобов`язальних. Оскільки у будь-якому випадку йдеться про те, що кредитор має отримати рішення про присудження відшкодування, реальна грошова цінність якого є адекватною економічній ситуації в суспільстві та цінності відповідних матеріальних благ на момент ухвалення судом відповідного рішення. При ухваленні рішення про стягнення збитків, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора.

Отже, суд має підстави визначити розмір збитків саме за правилами другого речення частини третьої статті 623 ЦК України, якщо на момент ухвалення рішення відповідні ціни істотно зросли порівняно із датою подачі позову. Але застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням: принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача).

Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом за правилами частини третьої статті 623 ЦК України: якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов`язання має бути виконане, на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.07.2023 у справі №369/6092/20.

Власне, встановлені судом у справі №369/6092/20 обставини в контексті наявності підстав для стягнення збитків за ст. 661 ЦК України є релевантними до тих, що наявні у даній справі.

За наведених обставин, з огляду на те, що позивач на виконання договору за реєстровим №698 сплатив відповідачеві грошові кошти у розмірі 25025000,00 грн. як плату за майно, що в подальшому було витребувано у позивача за рішенням суду на користь третьої особи з підстав того, що вказане майно перебувало у власності ТОВ «Сіател Груп» незаконно з огляду на визнання недійсним договору, яким здійснено перший продаж цього майна (договір за реєстровим №695), наявні обгрунтовані підстави вважати, що позивач поніс збитки у розмірі вартості майна, що була перерахована відповідачу (25025000,00 грн.).

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача як продавця збитків у розмірі 25025000,00 грн. є обгрунтованими, а отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альматрикс" (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 13/2 /ЛІТЕРА "Б"/, офіс 2; ідентифікаційний код: 39941454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіател груп" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 1-5; ідентифікаційний код: 39810843) грошові кошти у розмірі 25 025 000 (двадцять п`ять мільйонів двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 375 375 (триста сімдесят п`ять тисяч триста сімдесят п`ять) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.04.2024

Суддя Ю.В. Картавцева