Рішення
від 10.04.2024 по справі 918/1133/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1133/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до відповідача 1 Сарненської міської ради, відповідача 2 Сарненської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання недійсним та скасування рішення районної ради, витребування земельних ділянок

за участю представників сторін:

Представник прокуратури - Гарбарук Вадим Анатолійович (в залі суду) - посв. прокурора №071603 від 01.03.23

Представник позивача - Любчик Іван Ігорович (в залі суду) - довіреність №вих-303/0/01-72/24 від 09.01.24

Представник відповідача - Шило Світлана Миколаївна (в залі суду) - Сарненської міської ради Рівненської області

Третя особа - Кайдалов О.О.

Третя особа - Сидоренко С. В.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Сарненської районної ради Рівненської області від 02.11.2020 року № 1159 "Про внесення змін у межі села Обірки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" та витребувати у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (м-н Просвіти, 1, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 13986712) з незаконного володіння Сарненської міської ради Рівненської області земельні ділянки: площею 0,0506 га.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те що Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.06.2014 року № 217, реорганізовано ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» (код ЄДРПОУ 33245764) шляхом приєднання його до Державного підприємства «Сарненське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992836) (далі ДП «Сарненський лісгосп») та вказано про оформлення в установленому порядку права постійного користування земельними ділянками ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» за ДП «Сарненський лісгосп».

Розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації (далі Рівненська ОДА) від 29.04.2016 року № 245 надано дозвіл ДП «Сарненський лісгосп» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок загальною орієнтовною площею 345,52 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів, у тому числі, площею 191,91 га на території Люхчанської сільської ради.

За результатами розгляду даного проекту землеустрою, Департаментом екології та природних ресурсів Рівненської ОДА 17.08.2021 року повідомлено державне підприємство, що згідно з даними державного земельного кадастру частина земельних ділянок з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0192 (7,7 га), 5625484800:05:002:0188 (30,03 га), 5625484800:01:001:0339 (2,1139 га), розташовані в межах населених пунктів с. Обірки та с. Дубки (входили до Люхчанської сільської ради) Сарненського району, відтак клопотання залишено без прийняття відповідного рішення (лист № 2327/05/1-05/21).

Так, за проектом землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Обірки Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області, затвердженого рішенням Сарненської районної ради №1159 від 02.11.2020 року, включено в межі населеного пункту с. Обірки земельні ділянки державної власності, у тому числі, площею 7,7732 га, які відносяться до земель лісогосподарського призначення.

Поряд з цим, Рівненською обласною державною адміністрацією розпоряджень щодо передачі даних земельних ділянок із державної у комунальну власність, не приймалось (лист від 17.10.2023 № 9681/0/01-72/23).

У подальшому, на підставі клопотань ДП «Сарненський лісгосп» та рішень Сарненської міської ради від 16.02.2022 №№ 853, 854, здійснено поділ зазначених земельних ділянок, зокрема, із земельної ділянки з кадастровим номером:

- 5625484800:05:002:0192 (7,7 га), утворено земельні ділянки з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0194(5,9425га), 5625484800:05:002:0193 (0,0506 га), 5625484800:05:002:0196 (0,1258га), 5625484800:05:002:0195 (1,4741 га), 5625484800:05:002:0197 (0,1070 га);

- 5625484800:05:002:0188 (30,03 га), утворено земельні ділянки з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0202 (26,3466га), 5625484800:05:002:0199 (0,3446 га), 5625484800:05:002:0201 (2,7788га), 5625484800:05:002:0200 (0,4938га), 5625484800:05:002:0198 (0,0662 га).

Відповідно до технічної документації із землеустрою, у межах населеного пункту с. Обірки, перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0193 (0,0506 га), 5625484800:05:002:0195 (1,4741 га), 5625484800:05:002:0197 (0,1070 га), 5625484800:05:002:0199 (0,3446га), 5625484800:05:002:0201 (2,7788га), 5625484800:05:002:0200 (0,4938 га), 5625484800:05:002:0198 (0,0662 га).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що на земельні ділянки з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0193 (0,0506 га), 5625484800:05:002:0195 (1,4741га), 5625484800:05:002:0197 (0,1070га), 5625484800:05:002:0199 (0,3446га), 5625484800:05:002:0201 (2,7788га), 5625484800:05:002:0200 (0,4938 га), 5625484800:05:002:0198 (0,0662 га), на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX, 09.08.2022 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності за Сарненською міською радою.

Прокурор вважає, що введення зазначених земельних ділянок в межі населено пункту та державна реєстрація права комунальної власності на них за Сарненською міською радою здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.

13 грудня 2023 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача 2 згідно якого зазначає зокрема, що приймаючи відповідне рішення Сарненська районна рада реалізовувала надане їй чинним законодавством право, яке визначене вищезазначеними нормативно-правовими актами щодо встановлення межі села та право на вирішення питань врегулювання земельних відносин і відносин адміністративно- територіального устрою. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу (Колегія суддів Вищого адміністративного суду України справа № 2а-6326/11/2670), позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у задоволені позову повністю.

14 грудня 2023 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача 1 згідно якого останній просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

20 грудня 2023 року від третьої особи Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" надійшли письмові пояснення з яких випливає, що ДП"ЛІСИ УКРАЇНИ" та філія ДП "Сарненський лісгосп" не надавали добровільної відмови від права користування оспорюванними земельними ділянками.

22 грудня 2023 року прокурором подано відповідь на відзив.

27 грудня 2023 року прокурором подано докази направлення позовної заяви з додатками третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.

28 грудня 2023 року прокурором подано заперечення на заяву щодо застосування судом строків позовної давності.

16 січня 2024 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області надійшли письмові пояснення на позовні вимоги згідно яких останнє зазначає, що при включені земельних ділянок №10, 11, 12 в межі села Обірки Люхчанської сільської ради ці земельні ділянки не вилучались з постійного користування ДП «Сарненський лісгосп», що сам і підтвердив прокурор в поданому ним позові, зазначивши, що відповідно до розпорядження Рівненської ОДА від 29.04.2016 року № 245, листа Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської ОДА від 17.08.2021 року № 2327/05/1-05/21, рішень Сарненської міської ради від 16.02.2022№ 853, 854, технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0192 (7,7 га), 5625484800:05:002:0188 (30,03 га) ДП «Сарненський лісгосп» розпочато процедуру одержання у постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення із земель державної власності, розташованих на території колишньої Люхчанської сільської ради.

Також, прокурором та третьою осбою Державним спеціалізованим господарським підприємством "ЛІСИ УКРАЇНИ" подано суду під час розгляду справи по суті 27.03.2024 року та відповідно 10.04.2023 року додаткові письмові пояснення з додатками, які долучені до матеріалів справи, однак судом до уваги не беруться, як такі що подані після закінчення процесуального строку на вчинення таких дій.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 30.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20 грудня 2023 року.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 17.01.2024 року.

Ухвалою суду від 17.01.2024 року призначено підготовче засідання на 31 січня 2024 року. Ухвалою суду від 31.01.2024 рокупродовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 01.03.2024 року та відкладено розгляд справи до 14.02.2024 року.

Ухвалою суду від 14.02.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 лютого 2024 року.

Судом 20.02.2024 року в судовому засіданні заслухано по суті присутніх представників сторін та оголошено перерву до 07.03.2024 року. Судове засідання призначене на 07 березня 2024 року не відбулося у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності судді Н.Церковної. Ухвалою суду призначено розгляд справи по суті на 20.03.2024 року. 20 березня 2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.03.2024 року. 27 березня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 10.04.2024 року.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у суді суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

У справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст. 1 ЗК України).

Відтак, охорона та використання земель, зокрема державної форми власності, становить державний інтерес, оскільки протиправне заволодіння державними землями суперечить основним принципам та засадам використання земель, закріплених у Конституції України.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 (п.п. 77-81) бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Сарненською окружною прокуратурою на адресу Рівненської обласної державної адміністрації скеровано лист від 18.10.2023 року №53/2-1524ВИХ-23, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено підстави, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання про інформування прокуратури про те, чи вживатимуться обласною державною адміністрацією заходи до захисту інтересів держави.

У відповідь Рівненська обласна державна адміністрація листом №10118/0/01-72/23 від 31.10.2023 року зазначила про те, не заперечує щодо вжиття прокуратурою заходів захисту інтересів держави шляхом представництва таких інтересів в суді відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Отже, судом встановлено, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відтак, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокурора та заперечення відповідачів, пояснень третіх осіб, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.06.2014 року № 217, реорганізовано ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» (код ЄДРПОУ 33245764) шляхом приєднання його до Державного підприємства «Сарненське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992836) (далі ДП «Сарненський лісгосп») та вказано про оформлення в установленому порядку права постійного користування земельними ділянками ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» за ДП «Сарненський лісгосп».

Так, за проектом землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Обірки Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області, затвердженого рішенням Сарненської районної ради №1159 від 02.11.2020, включено в межі населеного пункту с. Обірки земельні ділянки державної власності, у тому числі, площею 7,7732 га, які відносяться до земель лісогосподарського призначення.

У подальшому, на підставі клопотань ДП «Сарненський лісгосп» та рішень Сарненської міської ради від 16.02.2022 року №№ 853, 854, здійснено поділ зазначених земельних ділянок, зокрема, із земельної ділянки з кадастровим номером:

- 5625484800:05:002:0192 (7,7 га), утворено земельні ділянки з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0194 (5,9425га), 5625484800:05:002:0193 (0,0506га), 5625484800:05:002:0196 (0,1258га), 5625484800:05:002:0195 (1,4741га), 5625484800:05:002:0197 (0,1070 га);

- 5625484800:05:002:0188 (30,03 га), утворено земельні ділянки з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0202 (26,3466 га), 5625484800:05:002:0199 (0,3446 га), 5625484800:05:002:0201 (2,7788га), 5625484800:05:002:0200 (0,4938га), 5625484800:05:002:0198 (0,0662 га).

Відповідно до технічної документації із землеустрою, у межах населеного пункту с. Обірки, перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0193 (0,0506га), 5625484800:05:002:0195 (1,4741га), 5625484800:05:002:0197 (0,1070га), 5625484800:05:002:0199 (0,3446га), 5625484800:05:002:0201 (2,7788га), 5625484800:05:002:0200 (0,4938 га), 5625484800:05:002:0198 (0,0662 га).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що на земельні ділянки з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0193 (0,0506 га), 5625484800:05:002:0195(1,4741га),5625484800:05:002:0197(0,1070га), 5625484800:05:002:0199 (0,3446га), 5625484800:05:002:0201 (2,7788га), 5625484800:05:002:0200 (0,4938 га), 5625484800:05:002:0198 (0,0662 га), на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX, 09.08.2022 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності за Сарненською міською радою.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, зазначені земельні ділянки віднесені до категорії земель «землі лісогосподарського призначення», цільове призначення 09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (лист від 24.08.2023року № 10-17-0,3-4244/2-23).

Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» проведено нанесення меж спірних земельних ділянок (за координатами) на межі кварталу 155 Страшівського лісництва Сарненського лісництва ДП «Сарненський лісгосп» відповідно до картографічних матеріалів лісовпорядкування (лист від 19.07.2023 № 671), з якого убачається їх накладання.

Розпорядження про вилучення земельних ділянок державної форми власності з постійного користування державних підприємств ДП «Сарненське лісове господарство» уповноваженими органами не приймались, добровільна згода на припинення постійного користування зазначеними земельними ділянками не надавалась (листи Рівненської ОДА від 03.05.2023 року №вих-3980/0/01-72/23, 17.10.2023 року № 9681/0/01-72/23, 31.10.2023 року №10118/0/01-72/23 філії «Сарненське лісове господарство» від 13.09.2023 року № 985/26.16-2023). Отже, спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення державної власності, у тому числі, які перебувають у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року № 929, припинено ДП «Сарненський лісгосп», шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) (далі ДП «Ліси України»), яке є правонаступником прав та обов`язків ДП «Сарненський лісгосп».

Наказом ДП «Ліси України» від 30.12.2022 року № 171 закріплено за філією «Сарненське лісове господарство» ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45076237) майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 30.12.2022 року № 1261.

Філією «Сарненське лісове господарство» ДП «Ліси України» у листі від 13.09.2023 року №985/26.16-2023 зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0193, 5625484800:05:002:0195, 5625484800:05:002:0197, 5625484800:05:002:0199, 5625484800:05:002:0201, 5625484800:05:002:0200, 5625484800:05:002:0198, відповідно до планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2020 року, а саме: Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Сарненський лісгосп» Страшівське лісництво, Плану лісонасаджень Страшівського лісництва ДП «Сарненський лісгосп»; Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Сарненський лісгосп», Сарненське лісництво, Плану лісонасаджень Сарненського лісництва ДП «Сарненський лісгосп», знаходяться у кварталі 155, виділи 2-7,51,52,55, 57, 59.

З огляду на викладене, введення зазначених земельних ділянок в межі населено пункту та державна реєстрація права комунальної власності на них за Сарненською міською радою здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

За приписами ч. 1 ст. 57 ЗК України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 7, 8 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За статтями 45, 47, 48, 54 ЛК України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 (до 04.01.2011, у подальшому - Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298), планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять. Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16.

Орім того, у постановах Верховного Суду по справах № 369/16418/18 від 07.10.2020, № 363/669/17 від 30.09.2020, № 707/2192/15-ц від 30.01.2018, № 488/5476/14-ц від 21.02.2018, № 360/1998/18 від 31.03.2021, № 380/375/17 від 06.04.2021, № 369/9900/16 від 15.07.2020, № 369/16416/18 від 09.06.2021, №359/11910/14 від 16.06.2021, № 369/16317/18 від 24.11.2021 вказано про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами підтвердження права державної власності на землі лісогосподарського призначення (пункт 5 Прикінцевих положень ЛК України) та наявності права виключно в уповноваженого органу державної влади на розпорядження такою категорією земель.

Відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належним доказом, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі № 361/6826/16 від 13.11.2019.

Законодавчими актами визначено, що у разі реорганізації юридичних осіб їх майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Зокрема, згідно зі ст. 59 ГК України припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

У ч. 1 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею191ЦК України встановлено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом

Разом з тим, земельні ділянки лісогосподарського призначення надаються в постійне користування спеціалізованим державним, іншим державним підприємствам, для ведення лісового господарства (ч. 1 ст. 57 ЗК України).

Положеннями ч. 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначається законом (рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005).

Такий перелік підстав передбачено ст. 141 ЗК України, відповідно до положень якої, реорганізація державного підприємства не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Зазначені висновки щодо правонаступництва відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16 та від 21.02.2011 у справі № 21-3а11.

Відтак, землі, надані у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, а документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування і при реорганізації підприємства, до правонаступника переходить право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до п.п. 2, 3 розпорядження Сарненської районної державної адміністрації (далі Сарненської РДА) від 02.12.2004 року № 493, ліси, що знаходяться в користуванні СЛГП «Сарненське», передано під охорону та проведення інших лісогосподарських заходів до отримання державного акту на право постійного користування землі новоствореному Державному підприємству «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Сарненський держспецлісгосп» (далі ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп») та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 5203,4 га.

Згідно ст. 3 ЛК України (у редакції на момент прийняття вказаного розпорядження), ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов`язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.

Розпорядженням Сарненської РДА від 26.12.2005 року № 552 надано дозвіл ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 1300 га для ведення лісового господарства за рахунок земель запасу лісового фонду на території Тинненської сільської ради.

Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням Українська лісовпорядна експедиція Державного комітету лісового господарства України у 2007 році розроблено Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» Рівненського обласного управління сільського господарства Міністерства аграрної політики України на загальну площу земель 6986 га, у тому числі, по Люхчанській сільській раді 339 га. Вказані землі розташовані на території Сарненського лісництва 2750 га, Кам`янського 2850 га, Кузьмівського 1386 га. Зовнішні межі держспецлігоспу, лісництв, адмінрайонів, показані на картах-схемах та планшетах № 11-13.

Відповідно до Статуту ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп», зареєстрованого 14.11.2013 року за № 16041050012000118 (зі змінами до Статуту, зареєстрованими 06.03.2014 за №16041050013000118), ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Отже, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, у постійному користуванні ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» перебувало 6986 га земель лісогосподарського призначення.

Надалі, згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.06.2014 року №217, реорганізовано ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» шляхом приєднання його до ДП «Сарненський лісгосп» та передбачено оформлення в установленому порядку права постійного користування земельними ділянками ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» за ДП «Сарненський лісгосп».

В пунктах 1.1., 3.1. Статуту ДП «Сарненський лісгосп» (нова редакція), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 11.02.2022 року № 303, вказано, що Підприємство належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, є правонаступником прав та обов`язків ДП«СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 10.06.2014 № 217, створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Таким чином, ДП «Сарненський лісгосп» є правонаступником ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп», і до нього перейшло право постійного користування земельними ділянками, які перебували в останнього на такому праві згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (документами, що підтверджують це право на раніше надані землі).

На прийняті землі, Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням Київська лісовпорядна експедиція Державного агентства лісових ресурсів України, розроблено Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Сарненський лісгосп» (2016 рік).

Як вбачається із розпорядження Рівненської ОДА від 29.04.2016 року № 245, листа Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської ОДА від 17.08.2021 № 2327/05/1-05/21, рішень Сарненської міської ради від 16.02.2022 №№ 853, 854, технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0192(7,7га), 5625484800:05:002:0188 (30,03га), ДП «Сарненський лісгосп» розпочато процедуру одержання у постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення із земель державної власності, розташованих на території колишньої Люхчанської сільської ради, наразі Сарненської міської ради Сарненського району.

Так, відповідно до технічної документації із землеустрою, у межах населеного пункту с. Обірки, перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0193 (0,0506 га), 5625484800:05:002:0195 (1,4741 га), 5625484800:05:002:0197 (0,1070га), 5625484800:05:002:0199 (0,3446га), 5625484800:05:002:0201 (2,7788га), 5625484800:05:002:0200 (0,4938 га), 5625484800:05:002:0198 (0,0662 га). Відомості про них внесені до Державного земельного кадастру за заявою ДП «Сарненський лісгосп», земельні ділянки віднесені до категорії земель «землі лісогосподарського призначення», цільове призначення 09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Перебування земельних ділянок з 2005 року у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств підтверджується відповідними планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Зокрема, філією «Сарненське лісове господарство» ДП «Ліси України» у листі від 13.09.2023 року № 985/26.16-2023 зазначено, що земельні ділянки, з яких сформовано спірні земельні ділянки, за Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп», Сарненського лісництва (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків), 2007 рік та Плану лісонасаджень Сарненського лісництва ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп», лісовпорядкування 2005 року, планшетів, розташовані у кварталі 21, виділи 2-7, 61, 62, 67, 68.

У подальшому, відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Сарненський лісгосп» на прийняті землі (2016 рік), а саме: Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Сарненський лісгосп» Страшівське лісництво, таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, Плану лісонасаджень ДП «Сарненський лісгосп», Страшівське лісництво; Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Сарненський лісгосп» Сарненське лісництво, таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, Плану лісонасаджень ДП «Сарненський лісгосп», Страшівське лісництво, земельні ділянки, за рахунок яких сформовано спірні земельні ділянки, знаходились у кварталі 155, виділи 1-5, 7, 8, 66, 69, 70, 72, 74.

Згідно з проведеним у 2020 році базовим лісовпорядкуванням, зокрема, Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Сарненський лісгосп», Страшівське лісництво, 2 частина, Планом лісонасаджень Страшівського лісництва ДП «Сарненський лісгосп»; Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Сарненський лісгосп», Сарненське лісництво, Планом лісонасаджень Сарненського лісництва ДП «Сарненський лісгосп», зазначені земельні ділянки знаходились у кварталі 155, виділи 2-7, 51, 52, 55, 57, 59.

Окрім того, як вже зазначалось, Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» проведено нанесення меж спірних земельних ділянок (за координатами) на межі кварталу 155 Страшівського лісництва та Сарненського лісництва ДП «Сарненський лісгосп» відповідно до картографічних матеріалів лісовпорядкування 2019 року (лист від 19.07.2023 № 671), з якого убачається їх накладання.

Отже, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (безперервне лісовпорядкування), спірні земельні ділянки перебували у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп», ДП «Сарненський лісгосп».

Надалі, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 року № 1003, погоджено утворення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів і встановлено, що створене підприємство є правонаступником, зокрема, майна, прав та обов`язків спеціалізованих лісогосподарських підприємств, які до нього приєднуються, права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування.

У зв`язку з цим, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 року №804 створено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України, скорочена назва ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034). У свою чергу, підприємством створено філію «Сарненське лісове господарство» ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ ВП: 45076237).

Окрім цього, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року №929 припинено ДП «Сарненський лісгосп», шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП «Ліси України» та визначено, що ДП «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Сарненський лісгосп».

Державне агентство лісових ресурсів України наказом від 30.12.2022 року № 1261 затвердило передавальний акт ДП «Сарненський лісгосп» та, у той же день, наказом № 171 закріпило за філією «Сарненське лісове господарство» ДП «Ліси України» майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом. Таким чином, в порядку правонаступництва до ДП «Ліси України» перейшло право постійного користування земельними ділянками ДП «Сарненський лісгосп», і на даний час, лісогосподарську діяльність на них здійснює філія «Сарненське лісове господарство» ДП «Ліси України».

З огляду на викладене, спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення державної власності, перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства для ведення лісового господарства.

Згідно з п.41 ч.1 ст.26, ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення про визначення меж сіл приймаються сільськими і районними радами виключно на пленарних засіданнях як «рішення з питань адміністративно-територіального устрою».

У відповідності з ч. 2 ст.173 ЗК України, межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Частиною 3 ст. 173 ЗК України визначено, що включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

За приписами ч. 4 ст.173 ЗК України, землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Відповідно до ст. 174 ЗК України, рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

При цьому, зазначені норми регламентують питання саме порядку реалізації та завершення процедури встановлення/зміни меж адміністративно-територіальних одиниць, водночас, в контексті даних відносин (де частина земель державної власності переходить до складу комунальної власності) не є тими законодавчими положеннями, які регулюють питання початку загальної процедури, та не виключають прийняття відповідних рішень визначеними діючим законодавством розпорядниками земель державної форми власності.

До таких висновків дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові в справі № 420/11076/20, залишеній без змін постановою Верховного Суду від 18.08.2023року.

Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин та щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної власності у власність чи користування встановлені ст. ст. 15-1, 116, 118, 122 ЗК України.

Зокрема, ч. 5 ст. 122 ЗК України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, розпорядником земель лісогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів є Рівненська обласна державна адміністрація.

Частиною 1 ст. 117 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

За приписами ч. 2 ст. 117 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.

Окрім того, ч. 13 ст. 46 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.

Згідно ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Системний аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави зробити висновок про те, що земельні ділянки державної власності за межами населених пунктів, які плануються до включення у межі населеного пункту, передаються із державної у комунальну власність, у даному випадку, на підставі розпорядження Рівненської ОДА та складеного акта приймання-передачі земель. Відомості про такі сформовані земельні ділянки (кадастровий номер, місцезнаходження, площа та цільове призначення) повинні міститися у проекті землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, а саме: переліку земельних ділянок державної власності, які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.

Включення у межі населених пунктів земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні, здійснюється з урахуванням інтересів власника та землекористувача.

Як убачається, рішенням Сарненської районної ради від 02.11.2020 року №1159 затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Обірки Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області. Пунктом 2 рішення внесено зміни у межі цього населеного пункту, додатково включивши земельні ділянки загальною площею 112 га згідно з додатком, і затверджено територію села Обірки загальною площею 176,7 га.

Згідно з Проектом землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Обірки Люхчанської сільської ради Сарненського району, у переліку земельних ділянок державної власності, які переходять у комунальну власність територіальної громади с.Обірки Люхчанської сільської ради, зазначено, зокрема, землі запасу, угіддя - ліс, загальною площею 5,0621га без зазначення кадастрових номерів земельних ділянок, місцезнаходження, площі та цільового призначення.

Аналогічно, без зазначення кадастрових номерів земельних ділянок, місцезнаходження, площі та цільового призначення, у список включено землі запасу, угіддя чагарники, загальною площею 2,7111 га, які згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (згідно форми 6-зем), виданої відділом у Сарненському районі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 23.01.2019 року № 97-17-0.32-53/175-19, обліковувались, як ліси та інші лісовкриті площі (земельні ділянки № 2, контур 8, № 13, контур 26).

Рівненська ОДА розпоряджень щодо передачі земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності у комунальну власність, які введено у межі населеного пункту с. Обірки, не приймала (лист Рівненської ОДА від 17.10.2023 року№ 9681/0/01-72/23). При цьому, у Сарненської районної ради відсутні повноваження щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення державної власності, за рішенням якої фактично відбулось розпорядження землями державної власності.

Також, зазначена документація із землеустрою не містить даних про земельні ділянки лісогосподарського призначення державної власності постійного землекористувача ДП «Сарненський лісгосп», які увійшли у межі населеного пункту.

Так, при затвердженні розробленого на виконання розпорядження Рівненської ОДА від 29.04.2016 року № 245 проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок площею 191,91 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Люхчанської сільської ради з`ясовано, що згідно з даними державного земельного кадастру частина земельних ділянок з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0192 (7,7 га), 5625484800:05:002:0188 (30,03 га), 5625484800:01:001:0339 (2,1139 га), розташовані в межах населених пунктів с. Обірки, відтак клопотання залишено без прийняття відповідного рішення (лист № 2327/05/1-05/21).

У зв`язку з цим здійснено їх поділ та вбачається, що у межі населеного пункту с. Обірки увійшли земельні ділянки лісогосподарського призначення державної власності площею 0,0506 га, кадастровий номер 5625484800:05:002:0193, площею 1,4741 га, кадастровий номер 5625484800:05:002:0195, 0,1070 га, кадастровий номер 5625484800:05:002:0197, площею 0,3446 га, кадастровий номер 5625484800:05:002:0199, площею 2,7788 га, кадастровий номер 525484800:05:002:0201, площею 0,4938 га, кадастровий номер 5625484800:05:002:0200, площею 0,0662 га, кадастровий номер 5625484800:05:002:0198, у тому числі, які перебувають у постійному користуванні ДП «Сарненський лісгосп» (наразі ДП «Ліси України).

Окрім цього, згідно з вимогами ст. 62 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам. Порядок здійснення державної експертизи документації із землеустрою визначається законом.

Позитивні висновки державної експертизи щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією (ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», чинної на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Згідно з п. 10.3 Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 22.05.2019 року № 110, затвердженої першим заступником начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 22.05.2019 року, необхідною обставиною для позитивного оцінювання зазначеного вище Проекту землеустрою визначено необхідність обгрунтування включення в межі с.Обірки ділянок №№ 10, 11 та 12 лісів та інших лісовкритих земель.

Контроль за виправленням зауважень покладався на Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.

За коректурним аркушем про усунення зауважень, викладених у зазначеному вище висновку, зауваження та пропозиції зазначені у п. 10.3 висновку державної експертизи землевпорядної документації враховано розробником документації. А саме, як спосіб усунення зауважень зазначено, що земельні ділянки № 10, 11, 12 включені в межі с. Обірки згідно з генеральним планом, оскільки на них лісові насадження практично відсутні, а наявні присадибні ділянки громадян, про що посвідчено відповідним записом на коректурному аркуші головного спеціаліста відділу державної експертизи Головного управління.

Однак, у проекті землеустрою відсутні документи, що підтверджують усунення даних зауважень, зокрема, актів обстежень лісів, рішення про передачу у власність/користування громадян земельних ділянок, тощо.

Оскільки відсутні докази виправлення зауважень, викладених у п.10.3 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 22.05.2019 року №110, проект землеустрою на момент прийняття оскаржуваного рішення не відповідав вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам.

Отже, проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Обірки Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області, в частині включення в межі цього населеного пункту земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності, у тому числі, які перебувають у постійному користуванні, допущені порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст. 117 ЗК України та ч.ч. 2, 13 Закону України «Про землеустрій». Окрім того, як вже зазначалось, не враховано інтереси власника та землекористувача при включенні у межі населених пунктів земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні.

З огляду на викладене, рішення Сарненської районної ради №1159 від 02.11.2020 підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання права, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, ч.1 ст.21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У рішенні «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (п.71) ЄСПЛ зазначав про принцип «належного урядування», який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Мoskal v. Рoland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alis, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Така технічна документація, у відповідності до п.2 ч.5 ст.186 ЗК України, затверджується щодо земельних ділянок державної власності органом виконавчої влади, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Як зазначено, спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення державної власності.

Отже, рішення Сарненської міської ради від 16.02.2022 року №№ 853, 854 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в натурі (на місцевості) на території Сарненської міської ради» прийняті усупереч вимог ч. 5 ст. 122 ЗК України.

Окрім того, за приписами ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з п.п. «а»,«б»,«в» ст.141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а)добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б)вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в)припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст.142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Рівненська обласна державна адміністрація у листі від 26.09.2023 року №вих-8801/0/01-72/23 повідомила, що розпорядження про припинення ДП «СЛАП «Сарненський дерспецлісгосп», ДП «Сарненський лісгосп» права постійного користування земельними ділянками на території Люхчанської сільської ради Саренського району та передачу вказаних земель у комунальну власність не видавалися.

Також, ДП «Сарненський лісгосп» повідомило, що не відмовлялось від права постійного користування спірними земельними ділянками (лист від 13.09.2023 року № 985/26.16-2023).

Як зазначалось вище, будь які розпорядження щодо передачі спірних земельних ділянок з державної в комунальну власність Рівненською обласною державною адміністрацією не приймались.

Таким чином, право постійного користування спірними земельними ділянками у визначеному законом порядку не припинялось, земельні ділянки з державної у комунальну власність не передавались.

Як зазначено, підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5625484800:05:002:0193 (0,0506 га), 5625484800:05:002:0195 (1,4741 га), 5625484800:05:002:0197 (0,1070 га), 5625484800:05:002:0199 (0,3446 га), 5625484800:05:002:0201 (2,7788 га), 5625484800:05:002:0200 (0,4938 га), 5625484800:05:002:0198 (0,0662 га) за Сарненською міською радою слугував Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX.

Так, п. 24 розділу X Перехідних положень ЗК України доповнено Законом № 1423-IX від 28.04.2021 року, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом (з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Як убачається, розпорядженням Рівненської ОДА від 29.04.2016 року № 245, надано дозвіл ДП «Сарненський лісгосп» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок загальною орієнтовною площею 345,52 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів, у тому числі, площею 191,91 га на території Люхчанської сільської ради.

Однак, проект землеустрою щодо відведення в постійне користування земельних ділянок загальною площею 191,91 га для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг, розроблений на виконання цього розпорядження, не затверджений у зв`язку з реєстрацією на спірні земельні ділянки права комунальної власності.

Враховуючи викладене, реєстрація за Сарненською міською радою права комунальної власності на спірні земельні ділянки є незаконною та свідчить про їх незаконне вибуття з володіння держави в особі розпорядника цих земель - Рівненської обласної державної адміністрації. Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29).

Зважаючи на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порушення вимог чинного законодавства незаконно зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, державної власності, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст.16 ЦК України, витребувавши земельні ділянки на користь її власника держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом статей 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Так, спірні земельні ділянки перебували у державній власності, як на момент державної реєстрації прав за Сарненською міською радою, так і на даний час, використовуються на праві постійного користування державними лісогосподарськими підприємствами, відносяться до земель лісогосподарського призначення, відтак передача їх у комунальну власність та державна реєстрація речових прав на них за Сарненською міською радою відбулось всупереч вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Належним власником спірних земельних ділянок є держава в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації, яка не приймала жодних рішень про її відчуження.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути в нього витребувано.

Відповідно до закріпленого у ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування власником свого майна із чужого володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому володінні обмежує і право власника на розпорядження майном.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів).

Таким чином, предмет віндикаційного позову становлять вимоги неволодіючого майном власника до володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 року у справі № 6-2407цс15).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відтак, враховуючи, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника Рівненської обласної державної адміністрації, поза його волею, наявні підстави для витребування земельних ділянок з незаконного володіння Сарненської міської ради Сарненського району.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц, від 09.11.2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 13.07.2022 року у справі № 199/8324/19).

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16-ц, зроблено висновок, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо строків позовної давності

Так, Сарненська міська рада зазначає, що рішення Сарненської районної ради № 1159 «Про внесення змін у межі села Обірки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області прийнято 02.11.2020 року, тобто з моменту його прийняття пройшло вже більше трьох років. У зв`язку з чим просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволені позову. На що, суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України закріплено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

02.04.2020 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), згідно з яким Розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. При цьому, карантин закінчився 01.07.2023 року, а відтак діяв більше 3 років. Тобто, строк позовної давності за вимогами Прокурора в силу пункту 12 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 року. При цьому згідно п.19 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, строк позовної давності за пред`явленими до відповідачів вимогами станом на дату звернення Прокурора до суду та станом на сьогодні не сплинув в силу пунктів 12, 19 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України . Отже, позов предявлений в межах строку позовної давності.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову".

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, суд повинен враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст.78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Також, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N37801/97, п.36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland),№49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші аргументи, доводи та міркування сторін не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що прокурором обрано вірний спосіб захисту порушеного права, а позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на їх обґрунтованість.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч. 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у справі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2 Визнати незаконним та скасувати рішення Сарненської районної ради Рівненської області від 02.11.2020 року № 1159 "Про внесення змін у межі села Обірки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області".

3.Витребувати у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (м-н Просвіти, 1, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 13986712) з незаконного володіння Сарненської міської ради Рівненської області (вул. Широка. 31, м. Сарни, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04057770) земельні ділянки: площею 0,0506 га з кадастровим номером 5625484800:05:002:0193; площею1,4741 га з кадастровим номером 5625484800:05:002:0195; площею 0,1070га з кадастровим номером 5625484800:05:002:0197; площею 0,3446 га з кадастровим номером 5625484800:05:002:0199; площею 2,7788 га з кадастровим номером 5625484800:05:002:0201; площею 0,4938 га з кадастровим номером 5625484800:05:002:0201; площею0,4938 га з кадастровим номером 5625484800:05:002:0200; площею 0,0662га з кадастровим номером 5625484800:05:002:0198.

4. Стягнути з Сарненської міської ради (34500, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Широка, 31, код ЄДРПОУ 40457770) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету -2800 ) 30 356,10 грн - судового збору.

5. Стягнути з Сарненської районної ради (34502, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Демократична, 51, код ЄДРПОУ 25314700) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету -2800 ) 30 356,10 грн - судового збору.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2024 року.

Суддя Н. Церковна


Суд	Господарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення	10.04.2024
Оприлюднено	22.04.2024
Номер документу	118482414
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Маціщук А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.04.2024 по справі 918/1133/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —918/1133/23

Рішення
від 10.04.2024 по справі 918/1133/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ