Ухвала

від 18.04.2024 по справі 912/673/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/673/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024

та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2023

у справі № 912/673/23

за позовом Керівника Кіровоградської обласної прокуратури

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах: Міністерства освіти і науки України

до: 1) Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,

2) Фізичної особи-підприємця Теплюка Андрія Олександровича

за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка

про визнання договору недійсним, зобов`язання повернути майно

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.04.2024 надійшла касаційна скарга Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 (повний текст складено 21.03.2024) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2023 у справі № 912/673/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 ? 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Тож у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційна скарга подається на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою відкриття касаційного провадження скаржник повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати та правовідносини, до яких ця норма має застосовуватись, а також вказати який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання і в чому полягає його неправильність.

В свою чергу, здійснюючи оскарження судового рішення на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник має зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Відтак процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок чітко визначити та зазначати у касаційній скарзі конкретну підставу (конкретні підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Дослідивши подану у цій справі касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Суд встановив, що у касаційній скарзі заявник викладає фактичні обставини справи та висловлює свою незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, проте скаржник не вказує підставу (підстави) подання касаційної скарги, передбачену (передбачені) ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Ураховуючи принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у ст. 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати підставу касаційного оскарження.

Отже, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях оформлена з порушенням вимог ст. 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких вона подається, та належного їх обґрунтування.

Водночас згідно з п. 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень у цій справі рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2023 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним укладений відповідачами договір оренди нерухомого майна, зобов`язано Фізичну особу-підприємця Теплюка Андрія Олександровича повернути відповідне майно державі в особі Міністерства освіти та науки України та в оперативне управління балансоутримувача - Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях залишено без задоволення, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Теплюка Андрія Олександровича задоволено частково. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2023 у справі №912/673/23 змінено шляхом викладення абз. 1, 3 резолютивної частини в редакції, відповідно до якої позовні вимоги задоволено частково, зобов`язано Фізичну особу-підприємця Теплюка Андрія Олександровича повернути спірне майно державі в особі Міністерства освіти та науки України, в частині вимог про зобов`язання повернути майно в оперативне управління балансоутримувача ? Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка відмовлено. В решті рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2023 залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Повноваження касаційного суду викладено в статті 308 ГПК України, в якій, зокрема, зазначено, що саме суд касаційної інстанції має право зробити за результатами розгляду касаційної скарги.

Суд не має можливості самостійно визначати вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається на її заявника.

Тому з урахуванням викладеного Суд зазначає, що скаржнику необхідно уточнити/конкретизувати вимоги поданої ним касаційної скарги, з урахуванням норм ст. 308 ГПК України.

Способом усунення вказаних недоліків є надання касаційної скарги в новій редакції з належним обґрунтуванням необхідності відкриття касаційного провадження відповідно до ст. 287 ГПК України та уточненням/конкретизацією її вимог.

Суд зауважує, що касаційну скаргу у новій редакції, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно також надіслати всім іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі ? Закон).

Згідно з п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

За змістом абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Предметом поданого у цій справі у 2023 році позову є дві вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору та про зобов`язання повернути майно.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено у розмірі 2 684 грн.

Отже, у цьому разі скаржником мало бути сплачено судовий збір у розмірі 10 736 грн (2 684 грн х 2 х 200%).

Проте до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору за її подання.

Таким чином, скаржнику необхідно сплатити та надати суду документ, що підтверджує сплату, 10 736 грн судового збору за подання касаційної скарги, за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГПК України, зокрема, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме заявнику касаційної скарги необхідно: 1) викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав); 2) уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги у відповідності до статті 308 ГПК України; 3) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 10 736 грн .

Керуючись ст. ст. 174, 234, 290, 292 ГПК України, Суд,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 та на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2023 у справі № 912/673/23 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.