Постанова

від 18.04.2024 по справі 921/644/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/644/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржника - Микитович М.М., Кузин О.В.,

боржника- Півторак В.М.,

керуючого реструктуризацією - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Бойко С.М., Скрипчук О.С.)

та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023 (суддя Боровець Я.Я.)

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Бойко С.М., Скрипчук О.С.)

та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2023 в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат" (суддя Боровець Я.Я.)

у справі №921/644/21

за заявою Дяковича Степана Юрійовича

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад вимог заяви кредитора

1. У жовтні 2021 року фізична особа Дякович Степан Юрійович (далі - боржник) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

2. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2021 відкрито провадження у справі; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи Дяковича С.Ю. - арбітражного керуючого Шимечка А.Я.

3. 26.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат" (далі - ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат") звернулося до господарського суду із заявою про визнання кредиторських грошових вимог до боржника в сумі 16676409,63 грн та 4540,00 грн судового збору.

4. Боржник подав до господарського суду заперечення щодо заяви про визнання грошових вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат", в яких зазначив, що вимоги є документально не підтвердженими, а тому боржником не визнаються. Боржник зауважив, що видаткові накладні, подані ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" на підтвердження грошових вимог, не містять відтиску печатки та підпису Дяковича С.Ю. , наявні підписи відрізняються один від одного, а особи, прізвища та підписи яких зазначені в накладних, боржнику не відомі, тому такі видаткові накладні не можуть підтверджувати факт поставки товару. У накладних адреси поставки не відповідають адресі здійснення господарської діяльності боржника, і останньому не відомі.

5. Окрім того, керуючим реструктуризацією також відхилено кредиторські вимоги ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат", оскільки зі змісту видаткових накладних слідує, що товар отримували різні особи, лише у декількох видаткових накладних проглядається відтиск круглої печатки з реквізитами ФОП Дякович С.Ю., також до накладних не додано довіреностей на отримання товару, який адресувався покупцю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. 21.12.2018 та 02.05.2019 між ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Дяковичем С.Ю. (покупець) укладено договори поставок №1-2112/18 та №1-0205/19 відповідно, згідно з умовами яких постачальник зобов`язався поставити і передати у власність, а покупець прийняти й оплатити товар в повному розмірі на умовах та в порядку визначеному договорами (п. 1.1 договорів).

7. Постачальник зобов`язується поставити товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у замовленні покупця, які є невід`ємними частинами договору (п. 1.2 договорів).

8. Конкретне найменування та асортимент товару визначається у видаткових накладних (далі - накладні). Усі накладні є складовими частинами договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару (п. 1.3 договорів).

9. Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі накладних, оформлених відповідно до замовлень покупця. Товар замовлений покупцем, може бути оформлений однією або кількома накладними, що вирішується постачальником самостійно (п. 3.1 договорів).

10. Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість товару в партії товару визначається у накладній (п. 3.3 договорів).

Стислий виклад ухвал суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

11. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023 відхилено грошові вимоги ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" до Дяковича С.Ю. у розмірі 16676409,63 грн.

12. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023 залишено без змін.

13. Судові рішення мотивовано тим, що всупереч вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до заяви з грошовими вимогами не подано належних і допустимих доказів (товарних накладних) на підтвердження поставки товару.

14. У цьому зв`язку, господарські суди, врахувавши заперечення боржника та керуючого реалізацією щодо грошових вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат", дійшли висновку про необхідність встановлення дійсного розміру заборгованості між заявником та боржником, які ґрунтувалися б на первинних документах, які беззаперечно підтверджували б дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави їх виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника. Такі суперечності, на думку господарських судів, між кредитором та боржником щодо їх прав та обов`язків мають бути усунуті ними самостійно або вирішені в судовому порядку з ухваленням судового рішення.

15. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2023 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у справі №921/644/21 щодо фізичної особи Дяковича С.Ю . Зобов`язано керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог КУзПБ; провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з моменту отримання ухвали; протягом 3 робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення; подати/надіслати до Господарського суду Тернопільської області план реструктуризації боргів боржника відповідно до вимог ст. 126 КУзПБ.

16. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2023 залишено без змін.

17. Судові рішення мотивовано тим, що визначальними для розміру та переліку визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів щодо боржника, є відповідні попередні ухвали про визнання конкретних вимог окремих кредиторів. Оскільки ухвалою суду від 11.05.2023 у визнанні грошових вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" відмовлено, відповідно такі вимоги не внесено до підсумкової ухвали від 07.09.2023, в якій зазначені усі вимоги кредиторів, які попередніми ухвалами визнано.

Стислий виклад вимог касаційних скарг та узагальнення доводів скаржника

18. ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023, якою відхилені грошові вимоги кредитора - ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" до боржника, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2023, постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Сформувати висновок про те, як саме повинні застосовуватися норми права:

- щодо наявності або відсутності обов`язку суду при розгляді заяв про грошові вимоги до боржника у справах про неплатоспроможність, починаючи з 15.04.2023, в порядку ст.ст. 45 та 47 КУзПБ, в редакції Закону від 20.03.2023 №2971-IX, вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав та обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманне для справ позовного провадження, в разі заперечення боржником щодо заявлених грошових вимог, з огляду на обмеженість законом строків звернення конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника, а також враховуючи вимоги ч. 4 ст. 7 КУзПБ в редакції Закону від 20.03.2023 №2971-IX щодо обов`язку суду залишати без розгляду заявлений позов про стягнення з боржника грошових коштів, у разі якщо таким кредитором була подана заява з грошовими вимогами до боржника;

- щодо наявності або відсутності обов`язку суду при розгляді заяв про грошові вимоги до боржника у справах про неплатоспроможність, починаючи з 15.04.2023, застосовувати норми ч. 1 та ч. 2 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про звільнення від доказування, у разі заперечення боржником грошових зобов`язань щодо кредитора, що раніше були зазначені боржником в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність як підстава для відкриття провадження.

19. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

20. Так, скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування положень ч. 4 ст. 7, ст.ст. 45, 47 КУзПБ в редакції Закону від 20.03.2023 №2971-ІХ стосовно розгляду судом вимог кредиторів щодо яких подані заперечення боржника або розпорядника майна боржника; відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень ч. 1 та ч. 2 ст. 75 ГПК України стосовно того, чи підлягають доказуванню при розгляді кредиторів обставини щодо суми заборгованості перед кредитором, які визнані боржником в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та в списку кредиторів, що є додатком до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

21. Також скаржник вказує, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували наявні у справі докази, які підтверджують факт господарських операцій між боржником та ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" і відповідно, наявність заборгованості та не дослідили ряд доказів, що були подані скаржником на підтвердження фактів поставки товару боржнику.

22. Скаржник з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 зазначив, що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

23. Крім того, скаржник зауважив, що обставина наявності заборгованості перед ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" визнана самим боржником у документах, які ним подані суду на підтвердження обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

24. Відзиви від учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

25. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції в частині відмови у визнанні грошових вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" у розмірі 16676409,63 грн до боржника, що виникли на підставі договорів поставки, та в частині визначення розміру та переліку визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у справі №921/644/21 стосовно боржника.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

27. Зазначена норма кореспондується з ч. 1 ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

28. Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

29. За змістом ст. 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

30. За ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

31. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляд їх заяв судом урегульовано нормами ст. 45 КУзПБ.

32. Відповідно до положень ч.ч. 1, 3, 6 ст. 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

33. У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії Верховний Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанови від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм ст.ст. 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі №913/479/18);

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).

34. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що під час розгляду грошових вимог кредиторів в порядку ст.ст. 45-47 КУзПБ господарський суд, за загальним правилом, має виходити з презумпції правомірності, і відповідно, дійсності правочину, на підставі якого виникли грошові вимоги кредитора.

35. Так, на момент розгляду заяви ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" з грошовими вимогами до боржника судами не встановлено, а в матеріалах справи відсутні докази недійсності договорів поставки від 21.12.2018 та від 02.05.2019, на підставі яких виникли грошові вимоги кредитора та їх недійсність прямо не передбачена законом, а відтак діє встановлена у ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину та обов`язковість його виконання сторонами.

36. У цій справі, звертаючись із заявою про визнання грошових вимог до боржника, ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" на підтвердження своїх вимог посилається на вказані договори поставки, видаткові накладні за період з 16.04.2020 по 14.10.2020; акти звірки за період з 01.04.2020 по 15.04.2020 та за період з 16.04.2020 по 11.11.2021. Крім того, після заперечень боржника та керуючого реструктуризацією щодо наявності грошових вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат", останнє подало до господарського суду першої інстанції додаткові пояснення щодо заявлених грошових вимог до боржника від 15.02.2023 та від 07.04.2023, з якими, окрім документів, що підтверджують у боржника статус платника ПДВ, подано суду копії податкових накладних, зареєстрованих ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" за період 2019-2020 роки; копії розрахунків коригування (у тому числі тих, які реєструвалися боржником) за період 2019-2020 роки; копії декларацій ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" з податку на додану вартість за період з січня 2019 року по грудень 2020 року.

37. Надаючи оцінку наданим заявником доказам господарські суди вказали на дефекти первинних документів по поставці товару на підставі наданих заявником видаткових накладних і щодо наявності між заявником та боржником суперечностей стосовно їх прав та обов`язків, і їх вирішення є можливим виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав та обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманне для справ позовного провадження.

38. Оцінюючи надані заявником на підтвердження поставки товару за договорами поставки копії видаткових накладних, господарські суди зазначили, що з великої кількості видаткових накладних, які надані ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат", неможливо визначити та ідентифікувати осіб, які отримували товар.

39. Водночас, не дослідивши обставини наявності/відсутності інших доказів, які можуть свідчити про фактичні обставини здійснення поставку товару, господарські суди послались виключно на зазначені обставини, та дійшли висновку, що усі суперечності між заявником/кредитором та боржником стосовно їх прав та обов`язків мають бути усунуті ними самостійно або вирішені в судовому порядку з ухваленням судового рішення.

40. Верховний Суд в повній мірі не може погодитись з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій та зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

41. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції").

42. Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

43. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

44. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні").

45. У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

46. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 конкретизувала висновок Верховного Суду, викладений у п. 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

47. Суди не врахували у повній мірі вказаних висновків та залишили поза увагою необхідність встановлення вчинення фактичних дій як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару, необхідність дослідження податкових накладних, встановлення обставин їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних чи формування податкового кредиту у сукупності з іншими доказами.

48. Водночас, комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

49. Крім того, господарські суди не звернули увагу на той факт, що обставина наявності заборгованості перед ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" була визнана самим боржником у документах, які ним подані господарському суду на підтвердження обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Однак, згодом боржник заперечив цю обставину з огляду на неточності у поданих ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" видаткових накладних.

50. На вказані обставини вказував і ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" під час подання апеляційної скарги і вказує на ці обставини в касаційній скарзі.

51. Однак, суд апеляційної інстанції цій суперечливій поведінці боржника будь-якої оцінки не надав.

52. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 зроблено висновок, що "доктрина venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

53. Поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишились суперечлива поведінкам боржника, який в межах цієї справи, з одного боку сам вказує його кредитором на суму у розмірі 16129045,54 грн у заяві про відкриття провадження про свою неплатоспроможність та вказує його у реєстрі кредиторів, однак з іншого боку вказує про неточності у поданих ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" видаткових накладних та заперечує його вимоги у повному обсязі.

54. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

55. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

56. Однак, в порушення зазначених норм процесуального права обставини визнання учасником справи, зокрема боржником, факту наявності заборгованості ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" у сумі 16129045,54 грн у заяві про відкриття провадження про неплатоспроможність, не були належним чином досліджені судами попередніх інстанцій.

57. За наведеного суд касаційної інстанції вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди належним чином не здійснили правовий аналіз грошових вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" до боржника, не надали повної, всебічної і мотивованої правової оцінки як заявленим грошовим вимогам до боржника і документам на їх підтвердження, так і запереченням боржника проти визнання грошових вимог, не оцінили вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

58. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди у мотивувальній частині судового рішення повинні наводити правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

59. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

60. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20, 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

61. Відтак, доводи скаржника щодо наявності заборгованості боржника за договорами поставки на підставі наданих видаткових накладних та податкових накладних, зважаючи на поведінку боржника, зокрема спочатку визнання грошових вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат", а потім на заперечення боржника про наявність такої заборгованості з огляду на наявність певних недоліків в поданих ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" видаткових накладних, наявність в матеріалах справи актів звірки, копій податкових накладних, зареєстрованих ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" за період 2019-2020 роки; копій розрахунків коригування (у тому числі тих, які реєструвалися боржником) за період 2019-2020 роки; копій декларацій ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" з податку на додану вартість за період з січня 2019 року по грудень 2020 року, які залишилися без-будь-якої оцінки господарськими судами, тоді як такі докази мали б бути оцінені судами відповідно до положень ст. 79 ГПК України з урахуванням стандарту переваги більш вагомих доказів.

62. Не з`ясування вказаних обставин та неналежне дослідження пов`язаних з аргументами заявника доказів свідчить про порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 13, 86, ч. 5 ст. 236 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду цієї справи, наслідком якого став передчасний висновок судів про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" про визнання кредиторських вимог.

63. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023 про відхилення грошових вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" та постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023, якою залишено зазначену ухвалу без змін, з направлення справи в цій частині на новий розгляд.

64. Щодо вимог скаржника скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області (попереднє засідання) від 07.09.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 за результатом перегляду цієї ухвали в суді апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає необхідним зазначити таке.

65. Приписами ч. 1 ст. 46 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

66. Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

67. Законодавець, визначаючи попереднє засідання суду як етап процедури розпорядження майном (реструктуризації боргів), передбачає, що таке засідання має свою тривалість та може проводитися у декількох судових засідань, під час яких здійснюється аналіз заявлених вимог кредиторів.

68. Тобто, кількість кредиторів та різний обсяг їхніх вимог впливають на тривалість попереднього засідання, яке може бути більшим одного дня, та зумовлює доцільність розгляду заяв (вимог) кредиторів з винесенням відносно кожної такої вимоги індивідуальної (окремої, самостійної) ухвали щодо результатів її задоволення.

69. Мотиви, за якими господарський суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі, чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів (за підсумками попереднього судового засідання). При цьому, мотиви прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів можуть бути наведені в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак в такій ухвалі повинно міститися посилання на ухвалу щодо розгляду вимог кожного конкретного кредитора.

70. Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №904/5314/20, від 04.07.2023 у справі №922/2334/21.

71. Як про це вже було викладено вище, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023, грошові вимоги ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" відхилені.

72. У вказаних судових рішеннях викладені мотиви, за якими господарські суди дійшли висновку про недоведеність грошових вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" до боржника.

73. Оскільки ухвалою суду від 11.05.2023 у визнанні грошових вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" відмовлено, відповідно такі вимоги не внесено до ухвали від 07.09.2023 (попереднє засідання), в якій зазначені усі вимоги кредиторів, які попередніми ухвалами визнано. В свою чергу в мотивувальній частині цієї ухвали від 07.09.2023 (попереднє засідання) є посилання на ухвалу суду від 11.05.2023 про відхилення грошових вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат".

74. Оцінку правильності застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняті відповідних судових рішень надано Верховним Судом у цій постанові (викладено вище).

75. Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків господарських судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат", то у цьому зв`язку підлягають і скасуванню й ухвала Господарського суду Тернопільської області (попереднє засідання) від 07.09.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" та постанова Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023, ухвалена за результатом перегляду цієї ухвали в суді апеляційної інстанції.

76. Щодо доводів скаржника про необхідність формування висновку про те, як саме повинні застосовуватися норми права у подібних правовідносинах Верховний Суд виходить з такого.

77. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

78. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

79. Відповідно до внесених змін до КУзПБ згідно із Законом №2971-IX від 20.03.2023, які набрали чинності з 15.04.2023 (висновок щодо застосування якої просить скаржник) ст. 7 доповнено ч. 4 такого змісту: "У разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду".

80. Зазначена норма регулює дії суду під час розгляду позовних вимог у випадку подання позивачем у справу про банкрутство (неплатоспроможність) заяви з грошовими вимогами до боржника та позову щодо стягнення суми грошових коштів, що і в позовній заяві.

81. Однак, в даному випадку ця норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін, оскільки розглядається заява з грошовими вимогами до боржника, а не позов у межах справи про банкрутство з такими ж вимогами як і у поданій заяві з грошовими вимогами.

82. Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для формування висновку Верховного Суду щодо наявності або відсутності обов`язку суду при розгляді заяв з грошовими вимогами до боржника у справах про неплатоспроможність, починаючи з 15.04.2023, в порядку ст.ст. 45 та 47 КУзПБ, в редакції Закону від 20.03.2023 №2971-IX, вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав та обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманне для справ позовного провадження, в разі заперечення боржником щодо заявлених грошових вимог, з огляду на обмеженість законом строків звернення конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника, а також враховуючи вимоги ч. 4 ст. 7 КУзПБ, в редакції Закону від 20.03.2023 №2971-IX, щодо обов`язку суду залишати без розгляду заявлений позов про стягнення з боржника грошових коштів, у разі якщо таким кредитором була подана заява з грошовими вимогами до боржника, з огляду на таке.

83. Так, починаючи з 15.04.2023 ст.ст. 45 та 47 КУзПБ не зазнали суттєвих змін.

84. У статті 45 КУзПБ в абзаці шостому частини другої слова і цифри "протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство" виключено; абзац п`ятий частини шостої після слова "суду" доповнено словами "набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та". Частину другу статті 47 після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту: "За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання".

85. Водночас стосовно застосування ст.ст. 45, 47 КУзПБ, зокрема щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії вже сформована усталена практика Верховного Суду, про що зазначено в мотивувальній частині цієї постанови. При цьому висновки господарських судів попередніх інстанцій наведеним позиціям Верховного Суду щодо цього питання не відповідають, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про передчасність відхилення кредиторських вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" та наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

86. Доводи касаційних скарг про необхідність формування правового висновку щодо наявності або відсутності обов`язку суду при розгляді заяв про грошові вимоги до боржника у справах про неплатоспроможність, починаючи з 15.04.2023, застосовувати норми ч. 1 та ч. 2 ст. 75 ГПК України про звільнення від доказування, у разі заперечення боржником грошових зобов`язань щодо кредитора, що раніше були зазначені боржником в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність як підстава для відкриття провадження, є помилковими.

87. Так, зазначена норма підлягає застосуванню господарськими судами з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки, як зазначалося вище, сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в тому, що під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі №910/14923/20).

88. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи та передчасність висновків знайшли своє підтвердження. Водночас відсутність у суду касаційної інстанції процесуальної можливості дослідження доказів та встановлення обставин справи унеможливлюють прийняття Верховним Судом рішення по суті справи, а тому Верховний Суд дійшов висновку про скасування прийнятих у справі ухвал суду першої інстанції та постанов апеляційного господарського суду в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" із направленням справи у наведеній частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Відповідно до положень ст.ст. 300, 310 ГПК України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

90. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

91. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 308, ст. 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі постанови апеляційного господарського суду та ухвали господарського суду в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" - скасуванню із направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

92. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2023 в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат" у справі №921/644/21 скасувати.

3. Справу №921/644/21 у скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков