Ухвала

від 18.04.2024 по справі 910/14039/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14039/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. і Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку-Україна" - Батурського Д.О. - адвокат (ордер від 16.04.2024 серія АМ № 1085080),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Експертус Тек" - Штепа Р.П. - адвокат (ордер від 05.04.2024 серія АІ № 1583671),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку-Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2023

(суддя Турчин С.О.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023

(головуючий - суддя Кравчук Г.А., судді: Тищенко О.В. і Козир Т.П.)

у справі № 910/14039/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку-Україна" (далі - ТОВ "МЦФЕР-Україна", Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Експертус Тек" (далі - ТОВ "Експертус Тек", Відповідач)

про визнання недійсним договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "МЦФЕР-Україна" звернулося з позовом до ТОВ "Експертус Тек" про визнання недійсним договору "Про передачу прав на видання, випуск і розповсюдження видань" від 27.07.2022 №ПП/2707 (далі - Договір).

Позов мотивовано вчиненням оспорюваного договору внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "МЦФЕР-Україна" просить скасувати рішення господарського міста Києва від 13.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 92 та 520 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 357/7048/22, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Доводи іншого учасника справи

ТОВ "Експертус Тек" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість та про те, що висновки щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними; просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "МЦФЕР-Україна" або відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "МЦФЕР-Україна", а рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

27.07.2022 ТОВ "МЦФЕР-Україна" (засновник) та ТОВ "Експертус Тек" (правонаступник) укладений Договір, відповідно до умов якого засновник передає за компенсацію правонаступнику належні йому права та обов`язки в повному обсязі на випуск періодичних видань, вказаних у додатку 1 до цього договору. Право засновника на випуск кожного із зазначених видань підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію. Додатком № 1 до Договору визначено перелік періодичних видань.

Відповідно до пункту 2.1 Договору засновник зобов`язується: повідомити розповсюджувачів періодичних видань за передплатою, права на випуск яких передаються за цим договором засновником, про зміну сторони, відповідальної за випуск та відвантаження розповсюджувачу тиражів видань; протягом 3-х робочих днів з моменту укладення цього договору засновник зобов`язаний передати правонаступнику всю необхідну інформацію (документи), пов`язану із виконанням зобов`язань щодо випуску та відвантаження видань, заявлені засновником як видання, що постачаються за передоплатою.

Згідно з пунктом 2.2 Договору правонаступник зобов`язується: укласти з розповсюджувачами періодичних видань за передплатою, права на випуск яких передаються за цим договором засновником, угоду щодо взяття на себе зобов`язань із випуску та відвантаження видань, що були заявлені засновником як видання, що постачаються за передоплатою; здійснити перереєстрацію видань, права на випуск яких передаються за цим договором засновником, та надати розповсюджувачам відповідні копії Свідоцтв про реєстрацію після проведення процедури перереєстрації.

На виконання пункту 3.1 Договору у пункті 1.1 додатку №2 від 27.07.2022 до Договору сторони погодили, що компенсація (оплата) за передані права та обов`язки на випуск періодичних видань за Договором, що належить засновнику становить 2 000 грн.

Відповідно до пункту 1.2 додатку №2 до Договору засновник здійснює передачу правонаступнику власних зобов`язань перед третіми особами з випуску та постачання періодичних видань у розмірі 10 889 901,34 грн., які були оплачені такими третіми особами на користь засновника до моменту укладання Договору та цього додатку.

Пунктом 1.3 додатку № 2 до Договору визначено, що правонаступник зобов`язується перерахувати на поточний рахунок засновника компенсацію (оплату) за передані права та обов`язки на випуск періодичних видань за договором, що належить засновнику, після виконання правонаступником всіх взятих на себе зобов`язань за договором перед третіми особами, але не пізніше ніж до 31 липня 2023 року включно.

Відповідно до бухгалтерської довідки ТОВ "Експертус Тек" від 07.02.2023 за даними бухгалтерського обліку обсяг виконання зобов`язань, отриманих ТОВ "Експертус Тек" за результатами укладання Договору, за період з 27.07.2022 по 31.12.2022 включно становить - 10 554 846,38 грн.

Станом на час укладення Договору генеральним директором ТОВ "МЦФЕР-Україна" був ОСОБА_1 , який був звільнений з посади за власним бажання з 14.09.2022 (рішення учасника від 14.09.2022 №1/2022).

Договір від імені ТОВ "МЦФЕР-Україна" вчинявся генеральним директором ОСОБА_1 , який діяв на підставі статуту; від імені ТОВ "Експертус Тек" - керівником відділу логістики Турченко Н.В. на підставі довіреності.

Позивач звертаючись з даним позовом до суду зазначив, що Договір було укладено всупереч положенням пункту 12.12 статуту ТОВ "МЦФЕР-Україна" та за наявності конфлікту інтересів.

За положеннями статуту ТОВ "МЦФЕР-Україна":

- виконавчим органом названого товариства є генеральний директор (пункт 10.2);

- генеральний директор товариства не може без згоди загальних зборів учасників товариства бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства (пункт 12.12);

- генеральний директор товариства вирішує всі питання, що стосуються поточної діяльності товариства, зокрема, генеральний директор без спеціальної довіреності виступає від імені товариства, забезпечує виконання поточних і перспективних планів товариства, укладає будь-які угоди, договори, контракти, здійснює інші правочини від імені товариства (пункт 12.4);

- конфліктом інтересів є конфлікт між обов`язком генерального директора товариства діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства в цілому та приватним інтересом генерального директора товариства або його афілійованих осіб. Генеральний директор товариства зобов`язаний повідомити про виникнення конфлікту інтересів усіх учасників товариства протягом двох днів з дня отримання інформації про наявний конфлікт інтересів (пункт 12.16);

- отримання генеральним директором товариства або його афілійованими особами від третіх осіб виплат, винагороди чи інших благ за дії (бездіяльність), пов`язаних з виконанням генеральним директором товариства його повноважень, є конфліктом інтересів (пункт 12.18).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань, 10.06.2022 здійснено реєстрацію створення юридичної особи ТОВ "Експертус Тек", директором якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до копії рішення від 03.02.2022 №11/1 Єдиного Учасника ТОВ "МЦФЕР-Україна", компанією з обмеженою відповідальністю "ЕЙАРДЖЕЙ КОРПОРЕЙТ СЕРВІСЕС ЛІМІТЕД" (ARJ CORPORATE SERVICES LIMITED), в особі ОСОБА_1., який діє на підставі доручення від 23.09.2020, відповідно до пункту 12.12 статуту ТОВ "МЦФЕР-Україна", Єдиним Учасником Позивача надано згоду генеральному директору ТОВ "МЦФЕР-Україна" бути членам виконавчого органу або наглядової ради іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства.

Також Відповідач надав довіреність від 23.09.2020, видану компанією з обмеженою відповідальністю "ЕЙАРДЖЕЙ КОРПОРЕЙТ СЕРВІСЕС ЛІМІТЕД" (ARJ CORPORATE SERVICES LIMITED), згідно із якою ОСОБА_1 уповноважено від імені довірителя, складати, заповнювати та підписувати рішення Єдиного Учасника товариства. Зазначеною довіреністю підтверджуються повноваження генерального директора Позивача на підписання рішення від 03.02.2022 №11/1 Єдиного Учасника ТОВ "МЦФЕР-Україна".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посилання Позивача на те, що Договір укладено всупереч положенням пункту 12.12 статуту ТОВ "МЦФЕР-Україна" та за наявності конфлікту інтересів є необґрунтованими та доказово не підтвердженими.

Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктом 12.10 статуту ТОВ "МЦФЕР-Україна" визначено, що генеральний директор товариства повинен діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Пунктом 1.2 додатку №2 до Договору сторони погодили, що Позивач здійснює передачу Відповідачу власних зобов`язань перед третіми особами з випуску та постачання періодичних видань у розмірі 10 889 901,34 грн., які були оплачені такими третіми особами на користь засновника до моменту укладання Договору та даного додатку. Фактично Відповідачем взято замість Позивача зобов`язання виконати перед третіми особами зобов`язання з випуску та постачання періодичних видань.

На підтвердження факту виконання зобов`язань перед третіми особами з випуску та постачання періодичних видань Відповідачем надано підтверджуючі документи.

Відповідачем також надано звіт про виконання зобов`язань згідно з Договором станом на 19.06.2023, згідно із яким ТОВ "Експертус Тек" виконано зобов`язання перед третіми особами з випуску та постачання періодичних видань на суму 10 889 901,34 грн.

На виконання умов Договору Відповідач здійснив на користь Позивача оплату на суму 2 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 19.06.2023 №724.

Дослідивши надані сторони докази, судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання перед третіми особами.

Щодо доводів Позивача щодо надання згоди кредиторами (передплатниками) на переведення зобов`язання, судами попередніх інстанцій зазначено таке.

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів наявності заперечень передплатників періодичних видань щодо укладення Договору та передачі Відповідачу зобов`язань з випуску та постачання періодичних видань. Позивачем та Відповідачем на головних сторінках своїх веб-сайтів було розміщено спільну публічну оферту, адресовану всім передпланикам, зобов`язання перед якими були передані до нового виконавця, на підтвердження чого Відповідач надав роздруківку публічної оферти.

Суди попередніх інстанцій, оцінуючи надані сторонами доводи, дослідивши докази виконання зобов`язання по видавництву періодичних видань, враховуючи прийняття клієнтами, наданих Відповідачем послуг з випуску, видавництва та розповсюдження періодичних видань та відсутність у матеріалах справи доказів заперечень таких осіб, а також враховуючи укладені з розповсюджувачами за участю Позивача, додаткові угоди №3 до договору від 10.10.2019 №1881 з ДП "ПРЕСА" та №1 до договору постачання друкованої продукції від 14.03.2017 № 19/11/17 з ТОВ "Меркурій-Експрес", не знайшли підстав вважати, що оспорюваний у справі правочин (Договір) не породив правових наслідків для кредитора.

Крім того, Позивачем не доведено обставин наявності умислу представника ТОВ "МЦФЕР-Україна", який усвідомлював би факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачав настання невигідних для останнього наслідків та бажав чи свідомо допускав їх настання, як і не підтверджено наявності самої домовленості з представником Відповідача.

Позивачем не обґрунтовано, які саме несприятливі наслідки настали для ТОВ "МЦФЕР-Україна" внаслідок укладення спірного правочину, з урахуванням того, що внаслідок укладення Договору Відповідач взяв на себе зобов`язання по спірному Договору перед третіми особами з випуску та постачання періодичних видань у розмірі 10 889 901,34 грн., які були оплаченими такими третіми особами на користь ТОВ "МЦФЕР-Україна" до моменту укладення Договору.

Позивачем також не надано доказів заподіяння йому збитків та неотримання доходу, внаслідок укладення Договору.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Договору як такого, що вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною.

Касаційне провадження за касаційною скаргою в даній частині у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Водночас, Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій у розгляді даної справи № 910/14039/22 неправильно застосували норми матеріального права, а саме, приписи статей 92, 520 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 357/7048/22, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Так, справа № 357/7048/22, на яку посилається скаржник, розглядалася за позовом фізичної особи до АТ "КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів. Верховний Суд залишаючи без задоволення касаційні скарги та залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін у частині задоволених позовних вимог про стягнення 3% річних та відмови у стягненні пені, виходив з такого.

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.

У справі суди встановили, що фізична особа не надавала згоди на переведення боргу за депозитним договором, за таких обставин правильним є висновок судів, що договір переведення боргу за депозитними договорами та договорами банківського обслуговування, які укладені структурними підрозділами, що здійснювали діяльність на території АР Крим, укладений 17.11.2014 між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінілон", є таким, що не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу, а тому саме банк є належним відповідачем. Судом були відхилені доводи касаційної скарги банку про пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Справа № 910/21493/17 розглядалася за позовом ТОВ "БНХ Україна" про стягнення з фізичної особи (відповідача) збитків у розмірі 960 549,71 грн. Позов мотивований тим, що відповідач у період виконання ним обов`язків генерального директора названого товариства уклав додаткову угоду до генерального договору поставки нафтопродуктів. Позивач зазначає, що укладення додаткової угоди на умовах відстрочення платежу не мало на меті здійснення реальної господарської операції та отримання прибутку, у зв`язку з чим позивачу завдано реальних збитків.

Верховний Суд відмовляючи у задоволені касаційної скарги позивача та залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, якими відмовлено у задоволенні позову, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач мав достатній обсяг повноважень для укладання додаткової угоди, а надані позивачем докази не підтверджують протиправної поведінки відповідача при укладенні додаткової угоди. Крім того, під час розгляду справи позивач не довів обставин неправомірної поведінки відповідача при укладенні додаткової угоди як необхідного елементу складу цивільного правопорушення, Суд не прийняв до уваги аргументи позивача, які стосуються наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданими товариству збитками.

Справа № 902/417/18 розглядалася за позовом ТОВ "Хімагромаркетинг" до ПП "Ольвія" про стягнення заборгованості за договором поставки. Позов було мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного договору поставки та додаткових угод до нього щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар на порушення приписів статей 526, 530, 629 ЦК України, що відповідно до вимог статей 549, 625 цього Кодексу є підставою для стягнення з відповідача, окрім суми основного боргу також пені за прострочення платежів, штрафу за прострочення виконання зобов`язань більше 10 днів та відсотків річних відповідно до процентної ставки, визначеної умовами договору.

Велика Палата Верховного Суду частково задовольняючи касаційну скаргу та змінюючи мотивувальну частину рішення суду попередньої інстанції, яким позов задоволено в частині стягнення пені та штрафу, відмовивши у стягненні відсотків річних та суми основного боргу, дійшла висновку, що ця вимога стосується правовідносин з іншою юридичною особою, яка не є стороною у справі.

Суд зазначив, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Договору як такого, що вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною.

Верховний Суд, зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду, які містяться у постановах Верховного Суду у справах №№ 357/7048/22, 910/21493/17 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах не є схожими за матеріально-правовим регулюванням та істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за предметом позову, підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб`єктним, об`єктним критеріями.

Отже, наведена ТОВ "МЦФЕР-Україна" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзиві ТОВ "Експертус Тек" на касаційну скаргу, у частині, яка узгоджується з даною ухвалою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку-Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 зі справи № 910/14039/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос