Постанова

від 09.04.2024 по справі 908/145/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/145/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерлайн"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 (суддя Ярешко О. В.)

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 (головуючий суддя Чус О. В., судді Дармін М. О., Кощеєв І. М.)

у справі № 908/145/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерлайн"

про стягнення коштів,

(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Дашинська О. В., відповідача - Штабовенко Д. В.)

ВСТУП

1. Учасниками цього спору є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач, Укрзалізниця) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерлайн" (далі - відповідач, ТОВ "Аерлайн").

2. ТОВ "Аерлайн" як виконавець неналежно виконало взяті на себе за договором зобов`язання в частині терміну надання послуг з капітального ремонту автомотриси з причепом, у зв`язку з чим Укрзалізниця звернулася з позовом про стягнення нарахованих відповідачу пені та штрафу.

3. Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Аерлайн" пені та штрафу за порушення терміну надання послуг за договором, дійшовши при цьому висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

4. За наслідком апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частині стягнутих сум штрафу та пені внаслідок помилки у визначенні періоду простроченого зобов`язання.

5. За викладеного, у даному касаційному провадженні перед Верховним Судом стояло питання правильності застосування апеляційним судом приписів частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тобто норм матеріального права, якими передбачено право суду зменшувати належні до стягнення штрафні санкції.

6. Спрощено це питання можна сформулювати таким чином: "Чи правомірно апеляційний суд відмовив у зменшенні нарахованих ТОВ "Аерлайн" штрафних санкцій?".

7. Здійснивши касаційний перегляд судового рішення у цій справі, Верховний Суд констатує правомірність здійснених судом апеляційної інстанції дій, а тому касаційну скаргу відповідача відхиляє, постанову апеляційного суду залишає без змін.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

8. Укрзалізниця звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Аерлайн" про стягнення 221 760,00 грн штрафу та 1 143 648,00 пені.

9. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 20.10.2021 № ОД/П-21-619НЮ в частині терміну надання послуг з ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586.

Узагальнений зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій

10. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

11. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у визначений договором строк зобов`язання з надання послуг по капітальному ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586 не виконано. Також, доказів сплати позивачу суми 1 143 648,00 грн пені та 221 760,00 грн штрафу матеріали даної справи не містять.

12. Доводи відповідача на підтвердження обставин, що вплинули на термін виконання зобов`язань за договором, як підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції визнав необґрунтованими, врахувавши при цьому те, що:

- зобов`язання за договором повинно було бути виконано відповідачем до 24.12.2021, тобто, ще до введення з 24.02.2022 в Україні воєнного стану (на обставини якого посилався відповідач);

- пожежа, на яку посилається відповідач, також сталася 26.03.2022 (тобто після настання строку виконання відповідачем зобов`язання за договором);

- доказів того, що зобов`язання станом на час спливу строку його виконання (24.12.2021) було прострочено не з вини відповідача суду не подано.

13. Судом також враховано, що 23.11.2021 (дата, на яку відповідач запросив позивача) дефектування не було проведено з вини відповідача (не всі вузли та агрегати були демонтовані та розібрані). У протоколі випробувань від 07.06.2022, складеного представниками сторін, зазначено численні порушення, допущені відповідачем.

14. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 рішення суду першої інстанції від 25.04.2023 змінено шляхом викладення його резолютивної частини у редакції, відповідно до якої стягнуто з відповідача на користь позивача 221 760,00 грн штрафу та 991 584,00 грн пені.

15. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обставин невиконання відповідачем у визначений договором строк зобов`язання з надання послуг з капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586, суд апеляційної інстанції водночас зазначив про помилковість визначеного позивачем і перевіреного судом першої інстанції розрахунку пені, нарахування якої мало здійснюватися саме після спливу визначеного умовами договору терміну надання послуг - 90 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі в ремонт автомоториси.

16. Суд апеляційної інстанції також визнав необгрунтованими аргументи відповідача про те, що пеня і штраф мають розраховуватися виходячи з вартості послуг, якою є 226 100,00 грн, оскільки за умовами пункту 5.1 договору вартість послуг визначається на підставі наданої виконавцем калькуляції згідно з додатком № 1 до договору, і складає 3 168 000,00 грн з ПДВ.

17. При цьому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про долучення як доказу на підтвердження обставини непереборної сили сертифікату Запорізької торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини від 22.08.2023 № 2300-23-3653, оскільки в порушення вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ТОВ "Аерлайн" не повідомляло ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд про намір долучити у майбутньому додаткові докази по справі та причини неподання їх разом із відзивом під час розгляду справи у суді першої інстанції.

18. Водночас, надавши оцінку доводам відповідача в апеляційній скарзі (зокрема посилання на поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, військову агресію російської федерації та введення на території України воєнного стану) щодо обґрунтування поданого у суді першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції відхилив такі доводи як необґрунтовані.

19. Суд апеляційної інстанцій зазначив, що укладаючи 20.10.2021 договір № ОД/П-21-619НЮ про надання послуг з капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586, відповідач повинен був врахувати таку обставину як вже впроваджений на всій території України карантин у зв`язку із постійно зростаючою захворюваністю та погіршення епідемічної ситуації в країні.

20. Разом з тим, суд апеляційної інстанції також відхилив посилання відповідача на військову агресію російської федерації проти України, яка призвела до введення в Україні військового стану з 24.02.2022, оскільки виконання відповідачем зобов`язань за договором передбачалось у строк до 24.12.2021.

21. При цьому з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, а також доводів відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, оскільки відповідачем не надано у розумінні статей 76, 77 ГПК України належних та допустимих доказів існування обставин непереборної сили у взаємовідносинах із позивачем, як і не доведено причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 20.10.2021.

Касаційна скарга

22. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Аерлайн" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

23. У касаційній скарзі відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а також посилається на застосування судами відповідних норм права, що регулюють порядок та підстави зменшення штрафних санкцій, без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (у тому числі Великої Палати Верховного Суду) від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, від 08.06.2023 у справі № 917/5/22, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22.

24. Скаржник, зокрема, вказує на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи як доказу - висновку Запорізької торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 22.08.2023 № 2300-23-3653, при цьому фактично надавши оцінку такому доказу.

25. Водночас, наголошує на неврахуванні апеляційним судом обставин щодо повідомлення відповідачем позивача двічі про дію форс-мажорних обставин, серед яких напад держави-агресора, а також знищення промислових потужностей відповідача, які знаходились на орендованій частині об`єкту нерухомого майна за адресою: м. Василівка, пров. Елеваторний, 1, орієнтовною площею 50 кв.м.

26. При цьому скаржник зазначає про суперечливі висновки суду апеляційної інстанції щодо кінцевого строку виконання відповідачем зобов`язань за договором до 24.12.2021, оскільки останнім стягнуто пеню за період з 11.02.2022 по 20.12.2022. Отже, скаржник вказує, що з одного боку апеляційний суд посилається на те, що строк виконання відповідачем зобов`язання за договором настав до введення військового стану, а відтак підстав для зменшення розміру неустойки немає, а з іншого боку стягує неустойку під час дії військового стану.

27. Резюмуючи доводи скарги, скаржник відзначає, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому положенні, а стягнення непомірного штрафу розміром 1 365 408,00 грн призведе до вкрай негативних наслідків, що відобразяться на функціонуванні підприємства.

Узагальнені доводи інших учасників справи

28. Укрзалізниця подала відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Узагальнені обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

29. 20.10.2021 між Укрзалізницею (замовник) та ТОВ "Аерлайн" (виконавець) укладено договір № ОД/П-21-619НЮ про надання послуг з капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586 (далі також - договір).

30. Відповідно до пункту 1.2 договору виконавець зобов`язується за завданням замовника особисто надати послуги з капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586 (Виробничого підрозділу служби колії "Одеська дистанція колії"), кількість, перелік послуг та їх вартість визначені у додатку № 1 до цього договору. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю зазначені послуги у порядку та на умовах цього договору.

31. Згідно з пунктом 4.1 договору надання послуг проводиться протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової заявки (рознарядки) замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до приймання послуг.

32. За умовами пункту 4.6 договору термін надання послуг не більше 90 календарних днів з моменту підписання актів здачі в ремонт автомотриси, але не пізніше 24.12.2021 із правом дострокового виконання.

33. Місце надання послуг, згідно пунктом 4.7 договору, територія виконавця за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 15.

34. Згідно з пунктом 5.1 договору вартість послуг визначається на підставі наданої виконавцем калькуляції згідно з додатком № 1 до договору, і складає 3 168 000,00 грн з ПДВ.

35. У залежності від виявлених несправностей, додаткових дефектів та, як наслідок, необхідності подальшої заміни, ремонту тих чи інших деталей перелік послуг може змінюватись. При цьому перевищення запропонованої ціни на надані послуги не допускається. Остаточна вартість визначається на підставі фактичних калькуляцій (пункт 5.2 договору).

36. Згідно пунктом 5.4 договору термін сплати за надані послуги настає на 45 банківський день з дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по наданню послуг, які підлягають оплаті, в ЄРПН у встановлених чинним законодавством порядку та строки.

37. Пунктом 5.7 договору унормовано, що днем отримання послуг вважається день підписання актів приймання-передачі наданих послуг.

38. Відповідно до пунктів 6.5, 6.7 договору приймання наданих послуг з ремонту здійснюється на території виконавця протягом 3 робочих днів після проведення виконавцем у присутності уповноважених представників замовника приймально-здавальних випробувань. Після закінчення випробувань комісія замовника визначає фактичні витрати виконавця на послугу з ремонту.

39. Згідно з пунктом 6.10 договору після закінчення приймально-здавальних випробувань складається акт приймання-передачі наданих послуг в двох примірниках і оформляється технічна документація.

40. Після підписання акта приймання-передачі наданих послуг виконавець зобов`язується протягом 10 робочих днів передати відремонтований рухомий склад замовнику (пункт 6.11 договору).

41. Згідно з пунктом 6.13 договору дати підписання актів здавання в ремонт та приймання-передачі наданих послуг є підставою для обрахування термінів фактичного знаходження в ремонті.

42. Відповідно до пункту 8.11 договору за порушення термінів виконання зобов`язання стягується штраф у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

43. Договір набирає чинності з моменту його укладення, тобто з дня його підписання сторонами, і діє до 24.12.2021, а в частині надання послуг до 24.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання (пункт 10.1 договору). Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, якщо такі мали місце під час дії цього договору (пункт 10.2 договору).

44. Сторонами підписано (укладено) додаток № 1 до договору "Письмова калькуляція капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586", в якій, зокрема, визначено статті витрат: роботи (сума 226 100,00 грн), разом вартість ремонту 3 168 000,00 грн.

45. Листом від 27.10.2021 вих. № НГ/НЗІ-2022/125 позивач повідомив відповідача про підтвердження готовності до приймання послуг. Зазначено, що фактично для початку надання послуг встановлюється від дати підписання акта передачі в ремонт.

46. Між сторонами підписано акт приймання-передачі в ремонт від 12.11.2021, згідно з яким замовником передано виконавцю для проведення капітального ремонту автомотрису АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586 у кількості 1 шт.

47. У листі від 19.11.2021 вих. № 1911/01 відповідач просив відрядити на 23.11.2021 уповноважених представників для здійснення дефектування автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586.

48. 23.11.2021 сторонами у справі було складено акт-огляду про те, що 23.11.2021 був здійснений огляд автомотриси, яка знаходиться на етапі розробки, встановлено, що не всі вузли, агрегати демонтовані та розібрані, що не дає можливості провести дефектування всіх елементів для складання остаточного дефектного акта.

49. Листом з описом вкладення позивач надіслав відповідачу претензію від 18.02.2022 вих. № НЮ-09/21 про сплату штрафних санкцій за прострочення строку виконання зобов`язання за договором від 20.10.2021 № ОД/П-21-619НЮ.

50. Листом від 28.04.2022 вих. П-07/1037 позивач просив у відповідача надати детальну інформацію щодо стадії проведення ремонту, місця поточної дислокації, орієнтовні терміни виконання на іншу супутню інформацію про надання послуг з капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586.

51. На вказаний лист відповідач листом від 02.05.2022 вих. № 020522/3 повідомив, що капітальний ремонт автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586 виконано у повному обсязі. На даний час автомотриса знаходиться у місці надання послуг згідно з пунктом 4.7 договору та готова до приймально-здавальних випробувань та прийманню наданих послуг. Але наявні дрібні дефекти, виправлення яких неможливе у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Всі необхідні для передавання документи, в т.ч., які підтверджують вартість та походження запасних частин, обладнання чи матеріалів, що застосовуються при проведенні ремонту, були знищені під час пожежі та повного знищення приміщення, де вони зберігалися, внаслідок потрапляння ворожого снаряду під час обстрілу. Просив направити представників для приймально-здавальних випробувань та прийманню наданих послуг по договору про надання послуг з капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586.

52. 07.06.2022 представниками сторін складено протокол випробувань відремонтованої одиниці спеціального рухомого складу, яким встановлено перенесення визначення якості ремонту на 27.06.2022.

53. У листі від 04.10.2022 вих. № 04/10/22 відповідач повідомив, що зобов`язання з капітального ремонту виконано у повному обсязі. Але по причині недостатності наявності документів, витребуваних при проходженні інспекторського контролю, приймання-передача наданих послуг та повернення з ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586 не відбувається. У повному об`ємі документи для проходження інспекторського контролю бути надані ТОВ "Аерлайн" не можуть, так як вони повністю знищені 26.03.2022 внаслідок прямого потрапляння ворожого снаряду під час обстрілу. Просив вжити заходів по сприянню проходження інспекторського контролю без надання втрачених у результаті злочину документів, здійснення приймання-передачі наданих послуг та приймання з ремонту автомотриси в найкоротші терміни.

54. Відповідач надіслав 07.11.2022 позивачу лист щодо направлення представників для приймально-здавальних випробувань та приймання наданих послуг по договору. Зазначено, що документи відновлені майже у повному об`ємі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

55. Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. Рішення суду першої інстанції не переглядається, оскільки змінене судом апеляційної інстанції.

57. Постанова суду апеляційної інстанції у справі оскаржується відповідачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо суті касаційної скарги

58. Предметом судового розгляду у цій справі є питання щодо стягнення штрафу та пені, нарахованих відповідачу за несвоєчасне виконання ним зобов`язань за договором, які суд апеляційний господарський суд визнав частково обґрунтованими, дійшовши при цьому висновків про відсутність підстав для зменшення їх розміру.

59. Зміст доводів касаційної скарги зводиться до тверджень скаржника про помилковість висновку суду апеляційної інстанції стосовно відсутності підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення зі скаржника розміру штрафних санкцій, з урахуванням чого Суд зважає на таке.

60. Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

61. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

62. Право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

63. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

64. Також частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

65. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

66. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічний висновок міститься у пункті 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21).

67. Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22).

68. В питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

69. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

70. Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 03.03.2019 у справі № 925/74/19; від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) та інші), та визначення розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, що вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та інші).

71. Вирішення цих питань не є завданням Верховного Суду (який є судом права, а не факту), як і заміна правової оцінки встановлених судами обставин власною. Суди першої та апеляційної інстанцій мають повноваження та кращі можливості для оцінки ситуації у світлі конкретних обставин. Враховуючи вже усталену та сформовану судову практику щодо критеріїв застосування норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, роль Верховного Суду обмежується з`ясуванням того, чи не були відповідно до конкретних обставин справи спосіб застосування цих норм та наслідки їх тлумачення такими, що реалізація (чи навпаки нереалізація) судами першої та апеляційної інстанцій права на зменшення розміру штрафних санкцій очевидно не узгоджується з загальним принципом справедливого розгляду, і висновки судів є явно необґрунтованими.

72. У цьому контексті необхідно, зокрема, враховувати виконання судами обов`язку щодо мотивування оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для зменшення пені, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції. За відсутності таких виняткових обставин, слід виходити з того, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Неодноразовий розгляд судом касаційної інстанції повторюваного питання не сприяє забезпеченню єдності практики (постанова Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 921/481/22).

73. Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції відповідач подавав клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до 20 000,00 грн, які останній вважав такими, що мають розраховуватися виходячи лише з вартості робіт, що передбачена додатком № 1 до договору у сумі 226 100,00 грн.

74. Верховний Суд відхиляє довід касаційної скарги про помилкове визначення апеляційним судом розміру штрафних санкцій від загальної ціни договору, оскільки, як встановлено цим судом та вже зазначалось в пункті 34 цієї постанови, згідно з пунктом 5.1 договору вартість послуг визначається на підставі наданої виконавцем калькуляції згідно додатку № 1 до договору, і складає 3 168 000,00 грн. з ПДВ. У пункті 1.2 договору сторонами також визначено, що вартість послуг визначається у додатку № 1 до цього договору. У підписаному сторонами додатку № 1 до договору "Письмова калькуляція капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586", визначено вартість ремонту - 3 168 000,00 грн.

75. При цьому суд апеляційної інстанції підставно врахував відсутність у матеріалах справи доказів зміни переліку послуг та, у зв`язку з цим, визначення остаточної вартості на підставі фактичних калькуляцій (пункт 5.2 договору).

76. Відтак, аргументи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження та зводяться саме до довільного тлумачення ним умов такого договору щодо бази нарахування штрафних санкцій.

77. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про взаємовиключність висновків суду апеляційної інстанції щодо визначення строку виконання відповідачем зобов`язань за договором до 24.12.2021 (тобто до введення військового стану), проте стягнення суми штрафних санкцій (зокрема пені), яка сформувалась під час дії військового стану за період з 11.02.2022 по 20.12.2022.

78. Здійснюючи перерахунок заявленого до стягнення розміру пені у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з наявності конкретних імперативних положень договору, якими чітко встановлено термін надання послуг відповідачем - не більше 90 календарних днів з моменту підписання акта здачі в ремонт автомотриси (пункт 4.6 договору), який був підписаний між сторонами 12.11.2021.

79. Водночас, зазначення судом апеляційної інстанції у тексті постанови про те, що відповідачем зобов`язання за договором повинно було бути виконано до 24.12.2021 (тобто не пізніше строку дії договору та до введення 24.02.2022 в Україні військового стану) не свідчить про суперечливість висновку апеляційного суду в частині початкового строку нарахування пені з 11.02.2022 (за спливом 90 календарних днів від дати акта), правильність визначення якого (строку) відповідачем також не спростовано.

80. В частині доводів скаржника щодо необґрунтованої відмови апеляційного суду у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказу - висновку Запорізької торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 22.08.2023 № 2300-23-3653, колегія суддів виходить з такого.

81. Так, частинами третьою та четвертою статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

82. Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 ГПК України.

83. Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

84. ГПК України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, а сторони під час апеляційного провадження сторони просять долучити документи (докази), які датовані після вирішення справи судом першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 року у справі № 908/1908/19.

85. Відповідно до частини першої статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

86. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини четверта та п`ята статті 80 ГПК України).

87. При цьому колегія суддів зауважує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.

88. Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про прийняття додаткового доказу (у тому числі з урахуванням того, що такого доказу взагалі не існувало на момент прийняття рішення судом першої інстанції). Висновок суду апеляційної інстанції в цій частині ґрунтується на правильному застосуванні норм статті 269 ГПК України.

89. З приводу доводів скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції обставин, які мають істотне значення та вплинули на строки виконання відповідачем зобов`язань за договором, колегія суддів зазначає таке.

90. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції виконав обов`язок, про який зазначалось у пунктах 71, 72 цієї постанови, оцінив наведені відповідачем аргументи та заперечення позивача і навів мотиви їх врахування або ж відхилення (див. пункти 18-21 цієї постанови).

91. При цьому аналіз висновків Верховного Суду (у тому числі Великої Палати Верховного Суду) стосовно підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема у справах, на які послався скаржник в касаційній скарзі (від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, від 08.06.2023 у справі № 917/5/22, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22) свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі. До того ж, Верховний Суд у наведених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення (відмови у зменшенні) розміру штрафних санкцій так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.12.2023 у справі №910/10469/22, від 21.12.2023 у справі №910/1056/23, від 19.01.2024 у справі № 924/373/23).

92. З огляду на викладене, наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, жодним чином не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції, які покладені в основу оскаржуваної постанови у цій справі.

93. Таким чином, наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

94. Верховний Суд зазначає, що під час розгляду цієї справи апеляційним судом встановлені та досліджені всі обставини справи та їм була надана правова оцінка, а аргументи скаржника переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України. Судом апеляційної інстанції надано оцінку всім поданим сторонами доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

95. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

96. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

97. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

98. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

99. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

101. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

102. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник, у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови у справі

103. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Аерлайн" залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Щодо судових витрат

104. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерлайн" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 908/145/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил