Постанова

від 18.04.2024 по справі 910/13850/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13850/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Іщука В. В.,

представників:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокусія» -

Панченка О. В.,

відповідача -1: Акціонерного товариства «Укрпошта» - Соболя М. П.,

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю

«Атлас Продукт» - не з`явився,

третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю

«Товарна біржа "Європейська"» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокусія»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 (колегія суддів: Яковлєв М. Л. (головуючий), Гончаров С. А., Тищенко А. І.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2023

(суддя Головіна К. І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокусія»

до Акціонерного товариства «Укрпошта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Продукт»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Товарна біржа "Європейська"»

про визнання недійсними результатів електронного аукціону,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокусія» (далі - позивач, ТОВ «Фокусія») подало до господарського суду позов, в якому просило визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу нежитлової будівлі «Будівля АОПП Жуляни» за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 75 (далі - лот № 340s), оформлені як протокол електронного аукціону від 26.01.2022 № BSE001-UA-20211221-51797, який підписали Акціонерне товариство «Укрпошта» (далі - відповідач-1, АТ «Укрпошта») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлас Продукт» (далі - відповідач-2, ТОВ «Атлас Продукт»).

Позов обґрунтовано тим, що АТ «Укрпошта» як організатор аукціону порушило процедуру проведення електронного аукціону за лотом № 340s, протиправно дискваліфікувало позивача як переможця аукціону від 19.01.2022 через недотримання останнім приписів абз. 2 п. 7.29 Регламенту роботи електронної торгової системи Prozorro. Продажі ЦБД2 зі змінами (далі - Регламент ЕТС), та безпідставно 26.01.2022 обрало нового переможця аукціону, через що позивач був позбавлений права на придбання лоту № 340s та поніс збитки в розмірі сплаченого гарантійного внеску для участі, оскільки в разі дискваліфікації учасника на підставі наведеного пункту Регламенту ЕТС, гарантійний внесок не повертається, а перераховується оператором організатору аукціону.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024, в задоволенні позову відмовлено.

Висновки суду першої інстанції мотивовані правомірністю дій АТ «Укрпошта» щодо дискваліфікації позивача відповідно до абз. 2 п. 7.29 Регламенту ЕТС та дотриманням організатором аукціону процедури обрання нового переможця електронних торгів, встановленої Регламентом ЕТС, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Окрім того, апеляційний суд відмовив позивачу в задоволенні клопотання про долучення нового доказу у справі, а саме висновку експерта від 21.11.2023 № 585/23, який складено за результатами проведення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи за заявою від 24.10.2023 ТОВ «Фокусія», на вирішення якої поставлені питання: щодо об`єктивного змісту тексту заяви від 19.01.2022 № 1801; чи є ця заява за об`єктивним змістом тексту відмовою від підписання протоколу електронного аукціону; чи відповідає рішення АТ «Укрпошти» від 25.01.2022 про дискваліфікацію ТОВ «Фокусія» об`єктивному змісту тексту вказаної заяви.

У поданій в березні 2024 року касаційній скарзі ТОВ «Фокусія», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність підстав касаційного оскарження за п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просило скасувати постановлені у справі рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судових рішень за п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач вказав таке:

1) суди не врахували правового висновку Верховного Суду у постанові від 18.07.2023 у справі № 910/5612/22 щодо застосування абз. 2 п. 7.29 Регламенту ЕТС у подібних правовідносинах, тому дійшли помилкового висновку, що надсилання підписаного протоколу електронного аукціону організаторові є обов`язком позивача, а не оператора;

2) суди не дослідили зібраних у справі доказів та не встановили обставини, що має суттєве значення для вирішення спору, - факту відсутності порушення з боку позивача абз. 2 п. 7.29 Регламенту ЕТС, оскільки він у встановлені строки (в кінці четвертого робочого дня) направив підписаний протокол електронного аукціону від 19.01.2022 оператору, який повинен був його підписати та надіслати організаторові аукціону.

Отже, скаржник вказав на порушення Регламенту ЕТС під час проведення електронного аукціону як організатором, так і оператором ТОВ ТБ «Європейська», який самоусунувся від підписання і передачі протоколу електронного аукціону організатору.

Скаржник також зазначив про порушення апеляційним судом ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при відхиленні поданого позивачем до цього суду висновку експерта від 21.11.2023 № 585/23.

Верховний Суд ухвалою від 21.03.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстав, передбачених п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

29.03.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому АТ «Укрпошта» заперечило проти доводів касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, врахувавши заперечення у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 21.12.2021 АТ «Укрпошта» (організатор аукціону) на сайті електронної торгової системи Prozorro. Продажі розмістило оголошення про проведення аукціону № BSE001-UA-20211221-51797 з продажу нежитлової будівлі «Будівля АОПП Жуляни» (лот № 340s). Кінцевий строк подання цінових пропозицій встановлено до 18.01.2022, проведення аукціону призначено на 19.01.2022. Гарантійний внесок визначено у сумі 2 175 500, 00 грн, що становить 10 % від початкової ціни продажу лоту.

Продаж лоту № 340s мав здійснюватися за правилами трираундового англійського аукціону, за умовами якого переможцем є учасник аукціону, який зробив найвищу цінову пропозицію.

Бажаючи взяти участь в аукціоні, ТОВ «Фокусія» зареєструвалось на сайті електронної торгової системи через оператора ТОВ ТБ «Європейська» та 18.01.2022 перерахувало останньому встановлений розмір гарантійного внеску.

19.01.2022 о 14:03 завершився електронний аукціон з продажу лоту № 340s.

Результати оформлені в протоколі, згідно з яким в аукціоні взяли участь вісім юридичних осіб, в тому числі ТОВ «Фокусія» (позивач) та ТОВ «Атлас Продукт» (відповідач-2). В аукціоні було проведено три раунди і кожен з восьми учасників мав можливість визначати ту цінову пропозицію, яку він вважав за необхідне надати. Цінова пропозиція ТОВ «Фокусія» була визначена в першому раунді о 13:05 в розмірі 43 152 000 000,00 грн та не змінювалась до завершення третього раунду. За результатами проведення аукціону переможцем визнано ТОВ «Фокусія» як учасника, який запропонував найвищу цінову пропозицію - 43 152 000 000,00 грн.

19.01.2022 о 14:51 (після завершення електронного аукціону) ТОВ «Фокусія» направило на електронну адресу АТ «Укрпошта», ТОВ ТБ «Європейська» та ДП «Прозорро.Продажі» заяву № 1801.

У цій заяві позивач повідомив адресатів про відсутність у нього наміру робити цінову пропозицію в розмірі 43 152 000 000, 00 грн та неможливість сплатити за лот № 340s вказану суму, посилаючись на допущення ним при наборі розміру ставки в першому раунді технічної помилки у вигляді зазначення зайвих нулів у ціновій пропозиції, у зв`язку з чим просив відповідача-1 визнати проведений 19.01.2022 електронний аукціон таким, що не відбувся, або не враховувати цінової пропозиції ТОВ «Фокусія» у вказаній сумі, а переможцем аукціону визнати ТОВ «Атлас Продукт» зі ставкою 61 001 000,00 грн з метою попередження втрати позивачем сплаченого гарантійного внеску. Вказану заяву в паперовій формі позивач направив відповідачу-1 на поштову адресу, який отримав її 27.01.2022.

25.01.2022 AT «Укрпошта» на підставі заяви від 19.01.2022 № 1801 прийняло рішення № 0121 про дискваліфікацію позивача через невиконання п. 7.29 Регламенту ЕТС, яким передбачено, зокрема, що переможець електронного аукціону зобов`язаний підписати протокол електронного аукціону протягом 4 (чотирьох) робочих днів з дня, наступного за днем його формування в ЦБД, та надати його оператору, через електронний майданчик якого він подав цінову пропозицію (абз. 2).

26.01.2022 у ЦБД автоматично сформовано протокол електронного аукціону № BSE001-UA-20211221-51797, відповідно до якого ТОВ «Атлас Продукт» визнано переможцем аукціону з продажу лоту № 340s з наступною ціновою пропозицією 61 001 000,00 грн. Вказаний протокол підписано ТОВ «Атлас Продукт», ТОВ «Зе тендер» (оператор), АТ «Укрпошта» 26.01.2022 та опубліковано в ЕТС 27.01.2022 о 15:13.

Вказуючи на протиправність рішення відповідача-1 про дискваліфікацію ТОВ «Фокусія» на підставі абз. 2 п. 7.29 Регламенту ЕТС, з огляду на те, що воно своєчасно, а саме наприкінці четвертого робочого дня (25.01.2022 о 17:51), підписало та направило на електронну пошту оператора протокол електронного аукціону від 19.01.2022, позивач звернувся до господарського суду із позовом про визнання недійсними результатів електронного аукціону, оформлених протоколом від 26.01.2022.

Перевіряючи такі доводи позивача, суди з`ясували, що 25.01.2022:

о 12:58 - через відсутність відповіді організатора аукціону на заяву від 19.01.2022, позивач направив на електронну адресу АТ «Укрпошта» вимогу про розгляд цієї заяви до 14:00 того ж дня;

о 15:21 - АТ «Укрпошта» на електронну адресу позивача надіслало відповідь про відмову в задоволенні заяви від 19.01.2022 в частині відміни / перегляду результатів аукціону з посиланням на положення п. 3.12 Регламенту ЕТС, відповідно до якого будь-яка дія, вчинена в ЕТС з особистого кабінету учасника, організатора та / або оператора, вважається такою, що вчинена відповідною особою, відповідальність за зроблені ставки та технічне забезпечення покладається на учасника аукціону. Одночасно повідомило, що буде діяти в межах Регламенту ЕТС. Паперові копії вказаного електронного листа надіслано на поштову адресу ТОВ «Фокусія» та ТОВ ТБ «Європейська»;

о 15:39 - позивач направив на поштову адресу ТОВ ТБ «Європейська» підписані директором ТОВ «Фокусія» чотири екземпляри протоколу електронного аукціону від 19.01.2022 разом із зауваженнями до нього, які оператор отримав 27.01.2022 о 12:02 (згідно з листом оператора від 28.01.2022);

о 17:51 - на електронну адресу ТОВ ТБ «Європейська» позивач надіслав скан-копії цих документів, які оператор отримав того ж дня о 17:51 (згідно з листом оператора від 28.01.2022).

Встановивши такі обставини, задля визначення підстав відхилення або прийняття аргументів позову суди звернулися до положень Регламенту ЕТС, зокрема:

абз. 2 п. 7.29, у якому встановлено, що переможець аукціону зобов`язаний підписати протокол електронного аукціону протягом 4 (чотирьох) робочих днів з дня, наступного за днем його формування в ЦБД, та надати його оператору, через електронний майданчик якого ним було подано цінову пропозицію;

п. 8.3, відповідно до якого у разі невиконання переможцем електронного аукціону п. 7.29 Регламенту ЕТС організатор через особистий кабінет дискваліфікує переможця електронного аукціону з детальним обґрунтуванням причин такої дискваліфікації, що завантажується в ЕТС. В такому випадку ЦБД формує новий протокол електронного аукціону з визначенням переможцем електронного аукціону учасника з наступною по величині ціновою пропозицією;

п. 9.1, у якому закріплено, що після завершення електронного аукціону протокол електронного аукціону, підписаний переможцем електронного аукціону та оператором, протягом 4 (чотирьох) робочих днів з дня, наступного за днем його формування в ЦБД, надсилається оператором організатору для підписання та публікації підписаного протоколу електронного аукціону в ЕТС протягом 6 (шести) робочих днів з дня, наступного за днем його формування в ЦБД. Протокол електронного аукціону може бути підписаний за допомогою засобів кваліфікованих електронних підписів та печаток, за умови такого підпису (печатки) у всіх його підписантів;

п. 2.4, згідно з яким перебіг строків починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язаний початок таких строків. Строки, встановлені цим Регламентом для підписання та опублікування, зокрема, протоколу електронного аукціону, спливають о 18:00 останнього дня строку.

Враховуючи наведені положення Регламенту ЕТС, за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності господарські суди попередніх інстанцій встановили, що:

протокол електронного аукціону від 19.01.2022 не був підписаний та наданий оператору ТОВ ТБ «Європейська» у встановленому законом порядку;

в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення підписаного позивачем та оператором протоколу АТ «Укрпошта» у строк, визначений Регламентом ЕТС для підписання організатором та опублікування в ЕТС;

наявний в матеріалах справи протокол електронного аукціону від 19.01.2022 не підписаний оператором ТОВ ТБ «Європейська»;

позивач не мав наміру укладати договір купівлі-продажу лоту № 340s за тією ціною, яка була ним запропонована під час проведення аукціону, та фактично відмовився від підписання протоколу, про що свідчить зміст заяви від 19.01.2022;

разом із підписаним протоколом позивач направив оператору зауваження до цього протоколу, що не передбачено у положеннях Регламенту ЕТС.

З огляду на викладене суди дійшли висновку про правомірність дій АТ «Укрпошта» з дискваліфікації позивача на підставі абз. 2 п. 7.29 Регламенту ЕТС та дотримання організатором аукціону процедури обрання нового переможця електронних торгів відповідно до цього Регламенту.

У ч. 1 ст. 300 ГПК України зазначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Наведена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень у цій справі за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не підтвердилась після відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виснувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, до яких належать суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. З-поміж цих критеріїв змістовий є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

З огляду на принцип диспозитивності підстава, вимоги та межі касаційного оскарження визначаються самим скаржником у касаційній скарзі, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач вказував на те, що під час прийняття оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій застосували положення абз. 2 п. 7.29 Регламенту ЕТС без врахування правових висновків щодо застосування цих положень у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 910/5612/22.

У наведеній скаржником постанові Верховного Суду предметом розгляду були позовні вимоги про визнання недійсним рішення організатора електронного аукціону з продажу права оренди нежитлового приміщення щодо дискваліфікації переможця цього аукціону на підставі абз. 3 п. 7.29 Регламенту ЕТС та повернення останньому гарантійного внеску.

За висновками Верховного Суду абз. 3 п. 7.29 Регламенту ЕТС передбачає обов`язок переможця електронного аукціону укласти договір оренди з організатором протягом 18 (вісімнадцяти) робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронного аукціону, однак зміст цього пункту свідчить, що він не містить будь-яких вимог щодо порядку дій сторін при укладенні договору, крім строку, протягом якого переможець повинен вчинити дії щодо укладення договору.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові та задовольняючи позовні вимоги, Верховний Суд вважав неправомірною дискваліфікацію переможця електронного аукціону організатором відповідно до абз. 3 п. 7.29 Регламенту ЕТС з огляду на встановлені обставини порушення цих положень самим організатором, а саме: направлення проєкту договору оренди на підпис переможцю поза межами строку, встановленого Регламентом ЕТС, для його укладення.

Натомість причиною виникнення спору у справі, яка розглядається, було питання правомірності дискваліфікації організатором електронного аукціону ТОВ «Фокусія» як переможця такого аукціону, який відбувся 19.01.2022, у зв`язку з порушенням останнім абз. 2 п. 7.29 Регламенту ЕТС до оголошення результатів, через що наступний етап порядку проведення електронного аукціону від 19.01.2022, тобто укладення договору купівлі-продажу лоту № 340s з позивачем, як це передбачено абз. 3 п. 7.29 Регламенту ЕТС, не відбувся.

Зі змісту наведеної скаржником до порівняння постанови Верховного Суду вбачається посилання Суду, зокрема, на абз. 2 п. 7.29 Регламенту ЕТС. Поряд з цим висновки касаційного суду у справі № 910/5612/22 не стосуються застосування цих положень Регламенту ЕТС до правовідносин у наведеній справі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що підставою для касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Зважаючи на наведене, безпідставним є посилання скаржника на постанову у справі № 910/5612/22, в якій, на його думку, Верховний Суд виклав правовий висновок щодо застосування положень абз. 2 п. 7.29 Регламенту ЕТС, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування іншого абзацу цього пункту Регламенту ЕТС.

Отже, постанова Верховного Суду у вказаній вище справі, на яку посилається скаржник, прийнята за принципово іншого правового регулювання, за суттєво інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у цій справі, за іншими доказами, поданими сторонами на їх підтвердження та оціненими судами, тобто зазначена справа і справа, яка розглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них за змістовним критерієм.

У п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Фокусія» в частині підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Оскаржуючи судові рішення також з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій, порушуючи норми процесуального права, не надали оцінки доказам, які він подав на підтвердження доводів відсутності обставин недотримання ТОВ «Фокусія» вимог абз. 2 п. 7.29 Регламенту ЕТС (листам від 25.01.2022, з якими було направлено до оператора підписаний позивачем протокол від 19.01.2022 наприкінці четвертого робочого дня), в результаті чого залишили поза увагою факт самоусунення ТОВ ТБ «Європейська» від підписання і передачі протоколу електронного аукціону організатору, що є підставою для скасування судових рішень відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

Враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України та те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не підтвердилась після відкриття касаційного провадження, доводи скаржника про неповне та неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів є недостатніми і відхиляються судом касаційної інстанції.

Отже, наведена ТОВ «Фокусія» підстава касаційного оскарження, передбачена п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України, ТОВ «Фокусія» у касаційній скарзі не зазначило.

Щодо посилання в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції ст. 269 ГПК України при відхиленні клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткового (нового) доказу, а саме висновку експерта від 21.11.2023 № 585/23, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У клопотанні про долучення судом апеляційної інстанції нових доказів, позивач вказував, що висновок експерта від 21.11.2023 № 585/23 був направлений на адресу ТОВ «Фокусія» 01.12.2023, тобто після прийняття місцевим господарським судом рішення, чим обґрунтовується об`єктивна неможливість подання зазначеного висновку в суд першої інстанції чи в процесі підготовки апеляційної скарги.

Водночас апеляційний суд встановив, що цей висновок експерта не існував на момент розгляду по суті судом першої інстанції цієї справи, оскільки із заявою про проведення семантико-текстуального дослідження заяви від 19.01.2022 позивач звернувся до експерта 24.10.2023, а висновок № 585/23 датований 21.11.2023, тоді як рішення суду першої інстанції ухвалене 03.08.2023

Верховний Суд звертає увагу, що Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона.

Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник просить долучити в суді апеляційної інстанції матеріали дослідження (висновок), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.

За висновками Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 922/393/18 така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових (нових) доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної вище норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

За таких обставин колегія суддів не вбачає у діях суду апеляційної інстанції порушень норм ст. 269 ГПК України при відмові у задоволенні клопотання позивача про долучення додаткових (нових) доказів.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ТОВ «Фокусія».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги ТОВ «Фокусія», дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокусія» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокусія» в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 у справі № 910/13850/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: І. В. Булгакова

І. Б. Колос