Постанова

від 16.04.2024 по справі 906/397/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/397/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області

на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.07.2023 (суддя Машевська О. П.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 (головуючий суддя Василишин А. Р., судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.)

у справі № 906/397/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вал-Трансбуд"

до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області

про визнання недійсними та скасування розпорядження і рішення,

(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Давиденко В. В.)

ВСТУП

1. Сторонами цього спору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вал-Трансбуд" (далі - позивач, ТОВ "Вал-Трансбуд") і Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області (далі - відповідач, Оліївська сільрада).

2. Вважаючи, що відповідачем не виконуються умови укладеного між сторонами договору оренди землі, а саме - земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, Оліївська сільрада прийняла рішення, яким відмовилась від укладеного між сторонами договору оренди землі в односторонньому порядку.

3. Законність прийняття вказаного рішення і стала предметом судового розгляду у цій справі, де ТОВ "Вал-Трансбуд" просило, зокрема, визнати його недійсним та скасувати.

4. Оліївська сільрада оскаржила рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо скасування рішення про односторонню відмову від договору оренди землі до касаційного суду.

5. Ключовим питанням, яке постало перед Верховним Судом у цій справі є питання щодо права Оліївської сільради вчинити односторонню відмову від договору оренди землі на підставі пункту 34 цього договору (з урахуванням визначеної в оспорюваному рішенні відповідача підстави для такої відмови) та чи вважається договір оренди розірваним при дотриманні орендодавцем порядку його розірвання, передбаченого умовами договору.

6. Відповідь на це питання негативна, Верховний Суд погоджується з мотивами судів попередніх інстанцій з огляду на викладене нижче.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

7. ТОВ "Вал-Трансбуд" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Оліївської сільради про: визнання недійсним та скасування розпорядження голови Оліївської сільради від 15.08.2022 № 181-0/22 "Про створення комісії по обстеженню земельних ділянок комунальної форми власності на предмет дотримання вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами"; визнання недійсним та скасування рішення Оліївської сільради 34 сесії VIII скликання від 08.03.2023 № 825 "Про припинення дії договору оренди землі" в частині припинення дії договору оренди землі від 10.12.2019, укладеного між сторонами.

8. Звертаючись із позовом у даній справі позивач вказував на те, що створення комісії, яка здійснювала обстеження спірної земельної ділянки, розпорядженням за підписом секретаря Оліївської сільради, який тимчасово виконує обов`язки голови є безпідставними та незаконними у відповідності до пункту 2 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

9. За доводами позивача, оскільки рішення про створення постійної чи тимчасової контрольної комісії ради приймається депутатами на сесії сільської ради, тимчасово виконуючий обов`язки голови Оліївської сільради вийшов за межі своїх повноважень та в порушення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" перейняв на себе повноваження депутатів Оліївської сільради, що свідчить про незаконність розпорядження від 15.08.2022 № 181-0/22, а отже відсутність правових підстав для проведення будь-яких перевірок та складання будь-яких актів, а також не створює жодних юридичних наслідків.

10. Крім того, позивач зауважив, що жодним контролюючим органом ТОВ "Вал-Трансбуд" не було притягнуто до будь-якого виду відповідальності за начебто виявлені порушення, які зазначені в акті обстеження земельної ділянки від 15.08.2022, що має викликати обґрунтований сумнів у справжності виявлених порушень.

11. Щодо обставин припинення договору оренди землі від 10.12.2019 в односторонньому порядку за рішенням Оліївської сільради від 08.03.2023 № 825 на підставі пункту 34 договору, позивач вказував на те, що відповідно до умов цього договору, дія останнього може припинитися шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (пункт 33 договору).

12. Оскільки в оспорюваному рішенні відповідача від 08.03.2023 № 825 підставою для припинення дії договору оренди землі від 10.12.2019 визначено невиконання орендарем умов договору, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (складування та захоронення виробничих та побутових відходів на орендованій земельній ділянці), розірвання договору за наявності яких здійснюється саме за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

13. Правовими підставами позову визначено статті 26, 42, 47, 48, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 31, 32 Закону України "Про оренду землі", статтю 6-1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

14. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.07.2023 позов задоволено частково. В частині визнання недійсним та скасування розпорядження голови Оліївської сільради від 15.08.2022 № 181-0/22 провадження у справі закрито. Визнано недійсним та скасовано рішення Оліївської сільради 34 сесії VIII скликання від 08.03.2023 № 825 "Про припинення дії договору землі" в частині припинення дії договору оренди землі від 10.12.2019, укладеного між сторонами.

15. Суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване розпорядження від 15.08.2022 № 181-0/22, тимчасово виконуючий обов`язки голови Оліївської сільради вийшов за межі своїх повноважень, оскільки спірне розпорядження містить всі ознаки індивідуального акта, а саме фактично встановлює норми, що застосовуються одноразово та стосовно визначеного кола осіб у сфері поводження з виробничими, а також побутовими відходами на земельних ділянках комунальної форми власності. Отже, місцевий господарський суд вказав, що такий акт повинен прийматись згідно з передбаченою процедурою прийняття, чого в даному випадку дотримано не було.

16. Водночас, місцевий господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині визнання недійсним та скасування розпорядження від 15.08.2022 № 181-0/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначивши, що розпорядження носить публічно-правовий характер, а спір щодо оскарження якого підвідомчий суду адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду Житомирським окружним адміністративним судом.

17. В частині підстав для розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку суд першої інстанції зазначив, що аналіз змісту умов цього договору свідчить про те, що правила, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не дозволяють визначити зміст відповідної умови оренди земельної ділянки щодо розірвання дії договору в односторонньому порядку. Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови щодо порядку проведення розірвання, потрібно застосовувати тлумачення Сontra proferentem.

18. Суд виходив з того, що оскільки зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором, відтак, умова пункту 34 договору оренди землі від 10.12.2019, як самостійна для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 08.03.2023 № 825 "Про припинення дії договору оренди землі", застосуванню не підлягала.

19. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 рішення суду першої інстанції від 11.07.2023 змінено шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції даної постанови. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

20. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним і скасування розпорядження від 15.08.2022 № 181-0/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку із підвідомчістю спору в цій частині суду адміністративної юрисдикції.

21. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для надання в межах цієї справи правової оцінки розпорядженню від 15.08.2022 № 181-0/22, яка має надаватися саме адміністративним судом. Наведене визначено апеляційним судом підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції щодо висновків суду про перевищення повноважень відповідачем при винесенні оспорюваного розпорядження.

22. Водночас, встановивши відсутність у договорі оренди землі від 10.12.2019 умов для прийняття відповідачем рішення щодо припинення чи розірвання цього договору в односторонньому порядку з підстав, що вказані в оспорюваному рішенні Оліївської сільради від 08.03.2023 № 825 (невиконання стороною договору обов`язків в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням) та враховуючи те, що за наявності таких підстав умови договору передбачають його розірвання саме за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання недійсним та скасування цього рішення відповідача з підстав та мотивів, наведених у постанові апеляційного суду.

Касаційна скарга

23. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Оліївська сільрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

24. У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх статей 525, 626, 628, 651 ЦК України, статей 15, 31 Закону України "Про оренду землі", без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17, від 16.05.2018 у справі № 420/504/16-ц, від 16.01.2019 у справі № 420/550/16-ц, від 17.07.2019 у справі № 388/1251/15-ц, від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, від 07.10.2020 у справі № 910/1168/19, від 19.05.2021 у справі № 659/1151/19, від 02.11.2022 у справі № 146/1094/21, від 11.01.2023 у справі № 559/2850/20, від 31.01.2023 у справі № 910/383/20, від 22.02.2023 у справі № 465/5980/17, від 18.10.2023 у справі № 910/20745/20 щодо підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.

25. Скаржник вказує на те, що у спірному випадку розірвання договору оренди землі допускається в односторонньому порядку в силу положень договору як з ініціативи орендаря, так і з ініціативи орендодавця, і таке одностороннє розірвання на підставі пункту 34 договору оренди землі не залежить від умов пункту 33 цього договору, чого помилково не враховано апеляційним судом.

26. При цьому скаржник зазначає про безпідставне тлумачення апеляційним судом умов пункту 34 договору оренди землі, зміст якого є зрозумілим та свідчить про те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається без зазначення сторони договору, до якої застосовується цей пункт правочину, без зазначення будь-якої додаткової процедури (механізму) чи умов для такого розірвання.

27. Окрім цього, скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі повноважень, визначених статтею 275 ГПК України, оскільки залишивши апеляційну скаргу Оліївської сільради без задоволення, апеляційний суд одночасно змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

Відзив

28. Від ТОВ "Вал-Трансбуд" відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень .

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

29. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 18.10.2019 на 25 сесії VII скликання Оліївської сільради затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду ТОВ "Вал-Трансбуд". В додатку до рішення визначено список підприємств, яким затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та встановлено розмір орендної плати за користування земельними ділянками.

30. 10.12.2019 між Оліївською сільрадою (орендодавець) та ТОВ "Вал-Трансбуд" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 1822085600:08:001:2353, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вул. Садова, 8. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,8000 га.

31. Пунктом 8 договору оренди землі визначено, що договір укладено на 10 років.

32. Відповідно до пункту 15 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

33. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (пункту 16 договору оренди землі).

34. У пункті 14 договору оренди землі визначені умови збереження стану об`єкта оренди: використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, обумовленим цим договором.

35. В той же час, пунктом 32 договору оренди землі визначено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

36. Пунктом 24 договору оренди землі, серед іншого, визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів.

37. Відповідно до пункту 27 договору оренди землі орендодавець зобов`язаний використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

38. Пунктом 33 договору оренди землі визначені випадки припинення дії договору шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; викупу орендарем земельної ділянки; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

39. Відповідно до пункту 34 договору оренди землі, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

40. 10.12.2019 між Оліївською сільрадою та ТОВ "Вал-Трансбуд" підписано акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

41. 15.08.2022 розпорядженням голови Оліївської сільради № 181-0/22 створено комісію по обстеженню земельних ділянок комунальної форми власності на предмет дотримання вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами.

42. Того ж дня (15.08.2022) складено акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1822085600:08:001:2353, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вул. Садова, 8, яка знаходиться в оренді позивача. За результатами обстеження встановлено, що ТОВ "Вал-Трансбуд" вчинено самовільне складування та захоронення виробничих та побутових відходів, на орендованій земельній ділянці, на відстані 3 метри від межі земельної ділянки, орієнтовним об`ємом 50 куб. м. Також здійснено складування решти суміші ґрунту (не використаної при захороненні) на суміжній земельній ділянці за кадастровим номером 1822085600:08:001:2670.

43. Окрім того, в даному акті зазначено, що комісія дійшла висновку про недотримання позивачем пунктів 17, 24, 27 договору оренди землі, та вказано висновок про неправомірність виконання робіт по утилізації виробничих та побутових відході, чим порушено статтю 46 Закону України "Про охорону земель" та статтю 33 Закону України "Про відходи". Акт обстеження земельної ділянки представником позивача не підписаний.

44. 21.09.2022 Оліївська сільрада надіслала ТОВ "Вал-Трансбуд" лист за № 783/02-10/22, в якому повідомила про намір припинити договір оренди землі від 10.12.2019. Також у листі Оліївська сільрада вказала, що акт обстеження направлено до Державної екологічної інспекції Поліського округу щодо усунення виявлених порушень вимог чинного законодавства.

45. 27.01.2023 Оліївська сільрада надіслала ТОВ "Вал-Трансбуд" повідомлення за № 86/02-03/23 про розірвання договору оренди землі, в якому вказала, що договір оренди розірваний з 27.01.2023.

46. 02.03.2023 Оліївська сільрада повторна надіслала ТОВ "Вал-Трансбуд" повідомлення про розірвання договору оренди землі.

47. 08.03.2023 на 34 сесії VIII скликання Оліївської сільради прийнято рішення про припинення договору оренди землі, номер запису про речове право 34621277 від 10.12.2019, на земельну ділянку площею 1,8000 га, 1822085600:08:001:2353, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості (J.11.02), укладений між Оліївською сільрадою та ТОВ "Вал-Трансбуд", у зв`язку з невиконанням умов договору оренди землі, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (складування та захоронення виробничих та побутових відходів на орендованій земельній ділянці).

48. 17.03.2023 Оліївська сільрада надіслала лист-повідомлення ТОВ "Вал-Трансбуд" за № 305/02-19/23, в якому вимагала від позивача повернути земельну ділянку згідно з актом прийому-передачі від 10.12.2019.

49. Спір між сторонами у справі, яка розглядається, виник у зв`язку з наявністю, за твердженням позивача, підстав для визнання недійсним та скасування рішення Оліївської сільради 34 сесії VIII скликання від 08.03.2023 № 825 "Про припинення дії договору землі" в частині припинення дії договору оренди землі від 10.12.2019, укладеного між сторонами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

50. Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

51. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються відповідачем лише в частині задоволених позовних вимог з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

52. З урахуванням наведеного, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення переглядаються в частині вимог ТОВ "Вал-Трансбуд" про визнання недійсним та скасування рішення Оліївської сільради 34 сесії VIII скликання від 08.03.2023 № 825 "Про припинення дії договору землі" в частині припинення дії договору оренди землі від 10.12.2019, укладеного між сторонами.

53. Переглянувши в касаційному порядку постанову і рішення судів попередніх інстанцій в оскарженій частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

54. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

55. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

56. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

57. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

58. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

59. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

60. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

61. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

62. Як свідчать матеріали справи, предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання щодо наявності або відсутності підстав для розірвання Оліївською сільрадою в односторонньому порядку договору оренди землі від 10.12.2019.

63. Основним доводом касаційної скарги є непогодження скаржника з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для застосування умови пункту 34 договору оренди землі як самостійної підстави для одностороннього розірвання Оліївською сільрадою цього договору оренди землі.

64. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з доводами скаржника, з огляду на таке.

65. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

66. Згідно із частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

67. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

68. За статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

69. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

70. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України).

71. Частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (подібне обґрунтування наведене у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 659/1054/18-ц).

72. У постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 623/2953/16-ц та від 17.07.2019 у справі № 388/1251/15-ц (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) сформовано висновок, що тлумачення частини четвертої статті 31 Закону України "Про оренду землі" свідчить, що за загальним правилом не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Проте сторони в договорі оренди можуть встановити як умову про одностороннє розірвання договору оренди землі, так і процедуру її реалізації.

73. Отже, законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку у випадку, якщо це передбачено умовами укладеного сторонами договору (до такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі № 388/1251/15-ц, від 16.01.2019 у справі № 420/550/16-ц, від 19.05.2021 у справі № 659/1151/19, на які також скаржник посилається на обґрунтування підстави касаційного оскарження, встановленої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України).

74. Так, у розгляді даного спору Верховний Суд вертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18 у спорі про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору, згідно з яким: "У разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи".

75. У справі, що переглядається, надавши оцінку оспорюваному рішенню Оліївської сільради 34 сесії VIII скликання від 08.03.2023 № 825 "Про припинення дії договору землі", господарські суди попередніх інстанцій встановили, що у цьому рішенні підставою для припинення договору оренди землі від 10.12.2019 визначено вчинення ТОВ "Вал-Трансбуд" такого порушення як невиконання умов договору оренди землі, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (складування та захоронення виробничих та побутових відходів на орендованій земельній ділянці).

76. Разом з тим судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони у договорі оренди землі погодили можливість одностороннього розірвання договору оренди землі (пункт 34 цього договору), однак визначені у оспорюваному рішенні Оліївської сільради порушення підпадають під той вид порушень, які сторони узгодили у пункті 33 цього договору, зокрема, невиконання стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом, за наявності яких розірвання договору здійснюється саме за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

77. При цьому судами обґрунтовано враховано, що серед обов`язків позивача, зокрема у пункті 27 договору оренди землі, визначено використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням (підстава яка вказана безпосередньо в оскаржуваному рішенні відповідача № 825 від 08.03.2023 "Про припинення дії договору оренди землі").

78. Відтак, встановивши відсутність у договорі оренди землі умов про можливість винесення відповідачем в односторонньому випадку рішення щодо припинення чи розірвання договору з підстав, що вказані в оспорюваному рішенні відповідача та враховуючи те, що за таких обставин договір та закон передбачають саме звернення в судовому порядку щодо розірвання цього договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про невідповідність оспорюваного рішення вимогам закону, а отже правомірно визнали недійсним та скасували зазначене рішення Оліївської сільради 34 сесії VIII скликання від 08.03.2023 № 825.

79. Водночас, аналіз висновків, зроблених у рішенні і постанові судів попередніх інстанцій, що оскаржуються у цій справі, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17, від 16.05.2018 у справі № 420/504/16-ц, від 16.01.2019 у справі № 420/550/16-ц, від 17.07.2019 у справі № 388/1251/15-ц, від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, від 07.10.2020 у справі № 910/1168/19, від 19.05.2021 у справі № 659/1151/19, від 02.11.2022 у справі № 146/1094/21, від 11.01.2023 у справі № 559/2850/20, від 31.01.2023 у справі № 910/383/20, від 22.02.2023 у справі № 465/5980/17, від 18.10.2023 у справі № 910/20745/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

80. Так, у справі № 915/47/17 розглядались позовні вимоги про визнання недійсним рішення міської ради щодо розірвання договору оренди землі, скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, обґрунтовані з посиланням на положення статті 21 ЦК України, статей 13, 16 Закону України "Про оренду землі", статей 26, 31, 39, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і статей 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", тим, що: 1) на підставі договору оренди землі в оренду передано земельну ділянку для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною, з цільовим призначенням В.03.15, з можливістю пролонгації; 2) прийнявши оспорюване рішення, відповідач у вказаній справі незаконно в односторонньому порядку припинив правомірно набуте право позивача на користування спірною земельною ділянкою, безпідставно посилаючись на порушення останнім екологічних умов та нецільове використання спірної земельної ділянки; 3) на час прийняття спірного рішення міською радою об`єкт будівництва вже було побудовано позивачем і введено в експлуатацію, чому передувало отримання містобудівних умов та обмежень забудови, всіх необхідних погоджень і дозволів на будівництво, у тому числі проведення екологічної експертизи, при цьому земельна ділянка використовується за цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, а зміна технічних характеристик об`єкта будівництва та додаткова побудова (порівняно із переліченими у договорі оренди об`єктами) автозаправної станції та газозаправного пункту не свідчить про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, оскільки побудовані об`єкти в цілому належать до інших будівель громадської забудови.

81. При цьому, у зазначеній справі судами встановлено, що умовами договору оренди передбачено, що орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. Дія договору припиняється шляхом його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, у разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, що суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом шести місяців), порушує строки завершення забудови земельної ділянки, здійснює самовільне будівництво, здійснює без згоди орендодавця передачу або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

82. Залишаючи без змін судові рішення місцевого і апеляційного господарських судів про відмову в позові, Верховний Суд у справі № 915/47/17 виходив, зокрема, з того, що умови використання землі, переданої в оренду позивачу у зазначеній справі, конкретизовані у договорі оренди та можуть бути змінені лише шляхом внесення змін до цього договору. Водночас наявне будівництво позивачем на відведеній в оренду земельній ділянці об`єктів автозаправної станції та автомобільного газозаправного пункту, що не супроводжувалася внесенням відповідних змін чи доповнень до пунктів договору оренди шляхом розширення існуючого цільового призначення спірної земельної ділянки, фактично спричинило вихід орендаря не лише за межі її первісного цільового призначення, але й за межі режиму використання земель житлової та громадської забудови. З огляду на викладене позивач, розмістивши на землях іншого призначення, що межують із територією громадської забудови, автозаправну станцію та автогазозаправний пункт, не дотримався вимог земельного законодавства та умов договору оренди щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. При цьому відбулася не зміна переліку об`єктів будівництва, визначених в договорі оренди, на що посилається позивач, а будівництво об`єкта, який не може бути віднесено до "інших будівель громадської забудови" з огляду на його належність до об`єктів, які законодавець у статті 71 Земельного кодексу України вважає за можливе розміщувати на землях автомобільного транспорту.

83. У справі № 910/1168/19 розглядались позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ради щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, обґрунтовані з посиланням на положення статей 141, 143 Земельного кодексу України, статей 21, 614, 651 ЦК України, статті 188 Господарського кодексу України та статей 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", тим, що оспорюване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки дії позивача у наведеній справі були спрямовані на здійснення забудови земельної ділянки та не порушували умови укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, внаслідок чого відповідач не мав підстав для одностороннього розірвання зазначеного договору.

84. Скасовуючи судові рішення місцевого і апеляційного господарських судів про задоволення позову та направляючи вказану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що в оспорюваному рішенні ради основною підставою для одностороннього розірвання договору оренди визначено порушення позивачем умов договору щодо незавершення забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації цього договору, натомість за змістом договору оренди підставами для дострокового його розірвання в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця є: використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням; систематична несплата орендної плати (протягом двох місяців поспіль); невиконання орендарем інших умов цього договору. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки та належним чином не спростовано доводи ради про порушення позивачем у зазначеній справі положень договору оренди у частині обов`язку саме закінчити, а не лише розпочати забудову земельної ділянки не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору, внаслідок чого земельна ділянка не використовується відповідно до її цільового призначення, як наслідок, судами не враховано того, що за змістом наведеного договору самостійною підставою для його одностороннього розірвання є невиконання орендарем інших умов цього договору, в зв`язку з чим орендодавець правомірно скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору.

85. У справі № 910/8011/17 розглядались позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення міської ради щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, обґрунтовані тим, що підставою для розірвання зазначеного договору стали обставини невиконання орендарем його умов щодо завершення будівництва у строк, встановлений умовами цього договору. Позивач у наведеній справі вважав, що рішення міської ради про розірвання договору оренди є незаконним, прийнятим з порушенням Регламенту і таким, що порушує його права як орендаря земельної ділянки, оскільки правових підстав для такого рішення немає.

86. Залишаючи без змін судові рішення місцевого і апеляційного господарських судів про відмову в задоволенні позову, Верховний Суд виходив з того, що умовами укладеного між сторонами договору оренду встановлено обмеження, відповідно до яких будівництво офісних приміщень та гаражів має бути завершено у певний строк; за умовами договору орендар зобов`язаний, зокрема, приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, після підписання договору і акта приймання передачі та державної реєстрації договору; виконувати встановлені цим договором обмеження; у разі невиконання орендарем умов цього договору та обов`язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний; договір може бути розірвано в односторонньому порядку, за ініціативою орендодавця, у разі використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематичної несплати орендної плати та невиконання орендарем інших умов цього договору. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач у вказаній справі, будучи обізнаним як з умовами договору оренди в частині існування у нього обов`язку закінчити забудову земельної ділянки у певний строк, так і з настанням наслідків у разі його невиконання у вигляді можливості орендодавця в односторонньому порядку відмовитися від договору, взятих на себе зобов`язань щодо забудови спірної земельної ділянки не виконав як у визначені договором строки, так і в подальшому не приступив до виконання такого обов`язку.

87. Так само у справі № 910/383/20 (за позовом про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення) залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволення позову та погоджуючись з їх висновками, Верховний Суд виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин відсутності доказів на підтвердження вчинення позивачем будь-яких дій щодо забудови земельної ділянки з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням умов договору та підставою для його розірвання в односторонньому порядку шляхом прийняття рішення радою.

88. У іншій справі № 910/20745/20 господарські суди розглядали спір про визнання недійсним рішення міської ради про розірвання укладеного між релігійною організацією та радою договору оренди земельної ділянки з підстав порушення позивачем узятих на себе при укладенні договору зобов`язань, а саме порушення цільового призначення земельної ділянки та строків планованої реконструкції.

89. Верховний Суд у цій справі зазначив, що заплановане релігійною організацією на орендованій комунальній земельній ділянці, яка за цільовим призначенням належить до земель громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель громадських і релігійних організацій), будівництво житлового багатоквартирного будинку є порушенням цільового призначення земельної ділянки.

90. Посилання судів попередніх інстанцій на положення ДБН В.2.2-9:2018 і ДБН Б.2.2-12:2019 Верховний Суд у справі № 910/20745/20 визнав помилковими, оскільки в їхньому розумінні багатофункціональні споруди - це будинки й комплекси, які формуються із приміщень, їх груп, різного громадського, житлового та іншого призначення, поєднання яких зумовлено економічною доцільністю і містобудівними вимогами. Водночас, Верховний Суд зазначив, що будь-яких доказів необхідності поєднання релігійного храму (духовного центру) із житловим багатоквартирним будинком, що обумовлювалося б містобудівними вимогами, матеріали цієї справи не містять. Крім того, очевидним для будь-якого розумного спостерігача є і той факт, що жодної економічної доцільності такого поєднання також не може бути.

91. Тож Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки у спірному договорі оренди земельної ділянки сторони передбачили обов`язок орендаря використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, а він такий обов`язок істотно порушив, то міська рада мала всі підстави для одностороннього розірвання зазначеного правочину, адже право орендодавця на такі дії сторони визначили в договорі оренди.

92. Отже, аналіз викладеного вище дає підстави стверджувати про те, що судові рішення у зазначених скаржником справах (№ 915/47/17, № 910/1168/19, № 910/8011/17, № 910/383/20, № 910/20745/20) та у справі, яка розглядається, прийнято за суттєво різних установлених судами обставин, оскільки ключовою відмінністю правовідносин у наведених справах в порівнянні з цією справою, є перш за все встановлення судами того, що у відповідних договорах оренди землі сторонами було погоджено умову щодо права орендодавців на одностороннє розірвання таких договорів за наявності саме тих порушень, які і були визначені орендодавцями у відповідних рішеннях підставою для їх (договорів) розірвання в односторонньому порядку (зокрема, нецільове використання земельної ділянки, незавершення забудови земельної ділянки у визначені договором строки тощо)

93. Натомість у справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що у пункті 34 договору оренди землі не визначено умову (умови) для його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця щодо земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в тому числі, з підстав її використання не за цільовим призначенням внаслідок складування та захоронення виробничих та побутових відходів тощо, а такий випадок (як і інші випадки розірвання) визначені (конкретизовані) саме в пункті 33 цього договору.

94. У зв`язку із зазначеним, висновок судів попередніх інстанцій про те, що умова пункту 34 договору оренди землі як самостійна для прийняття орендодавцем оскаржуваного рішення від 08.03.2023 № 825 "Про припинення дії договору оренди землі" застосуванню не підлягала, не суперечить висновкам Верховного Суду у зазначених скаржником справах (№ 915/47/17, № 910/1168/19, № 910/8011/17, № 910/383/20, № 910/20745/20).

95. Водночас, колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16.05.2018 у справі № 420/504/16-ц, від 16.01.2019 у справі № 420/550/16-ц, від 17.07.2019 у справі № 388/1251/15-ц, від 19.05.2021 у справі № 659/1151/19, від 02.11.2022 у справі № 146/1094/21, від 11.01.2023 у справі № 559/2850/20, від 22.02.2023 у справі № 465/5980/17. Так, предметом спору у вказаних цивільних справах були вимоги про: визнання (саме в судовому порядку, а не в порядку односторонньої відмови) договорів оренди землі розірваними (справи № 420/504/16-ц, № 420/550/16-ц і № 659/1151/19 (за практично ідентичних умов договорів суди розривали такі договори саме в судовому порядку), а також справа № 559/2850/20, в якій cуд відмовив у позові про розірвання договору оренди землі з підстав того, що такий договір є розірваним в порядку визначеному договором, а тому не потребує додаткового визнання розірваним у судовому порядку); про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення (справа № 388/1251/15-ц); про визнання договору оренди землі недійсним, скасування запису про державну реєстрацію договору оренди та поновлення права оренди (справа № 146/1094/21); про визнання дій незаконними та зобов`язання провести перерахунок спожитої енергії (справа № 465/5980/17), в той час як у господарській справі, що переглядається Верховним Судом, позивач просить визнати недійсним та скасувати рішення орендодавця щодо припинення дії договору оренди землі. Водночас, окрім іншого предмету спору, судові рішення у зазначених справах, також прийняті за інших підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених фактичних обставин. При цьому колегія суддів також окремо відзначає, що ключовою відмінністю фактичних обставин у справах № 559/2850/20, № 388/1251/15-ц і № 146/1094/21, та, як наслідок, здійснених Верховним Судом висновків, від справи, що переглядається, є погодження сторонами такої умови щодо права на одностороннє розірвання орендодавцем договору оренди землі, внаслідок якої реалізація права на одностороннє розірвання не ставиться в залежність від визначених договором інших підстав, за наявності яких (наприклад використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням) розірвання цього договору мало б здійснюватися виключно за рішенням суду на вимогу однієї із сторін (див. пункт 74 цієї постанови).

96. Водночас, у цій частині Суд звертається до власних висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 904/2699/22, в якій, за подібного предмету спору, а також обставин справи відносно справи, що переглядається (визнання незаконним та скасування рішення ради, яким остання в односторонньому порядку розірвала договір оренди землі), а також результату вирішення спору, Суд дійшов висновків про те, що сторони у договорі оренди землі погодили можливість одностороннього розірвання договору оренди землі (пункт 37 цього договору), однак визначені у оспорюваному рішенні порушення підпадають під той вид порушень, які сторони узгодили у пункті 36 цього договору, зокрема невиконання особою обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом, за наявності яких розірвання договору здійснюється саме за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

97. За таких обставин доводи касаційної скарги, обґрунтовані посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних у цій справі рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій.

98. Разом з тим, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій надано всебічну, повну, об`єктивну та безпосередню оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам за правилами, встановленими ГПК України, підтвердженням чому є їх детальний аналіз, який висвітлено судом касаційної інстанції вище у цій постанові.

99. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахування його власних висновків щодо поданих доказів, як уже було зазначено вище, не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

100. Довід скаржника про вихід суду апеляційної інстанції за межі повноважень, визначених статтею 275 ГПК України, внаслідок зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції (в частині оцінки повноважень відповідача при винесенні розпорядження відповідача від 15.08.2022 № 181-0/22 "Про створення комісії по обстеженню земельних ділянок комунальної форми власності на предмет дотримання вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами") з одночасним залишенням апеляційної скарги Оліївської сільради без задоволення визнається необґрунтованим, оскільки скаржником під час касаційного перегляду цієї справи не спростовано правильних по суті висновків апеляційного суду, що, з урахуванням приписів частини другої статті 309 і частини другої статті 311 ГПК України, виключає підстави для скасування постанови апеляційного суду у цій справі. При цьому в частині зміни апеляційним судом мотивів рішення суду першої інстанції касаційна скарга також відповідними доводами (зокрема, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України) не обґрунтована.

101. Усі інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, а відтак не підпадають під правове регулювання вказаної норми процесуального закону, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

102. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

103. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

105. Враховуючи наведені положення законодавства та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана Оліївською сільрадою касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення та постанова в оскарженій частині відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Судові витрати

106. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 11.07.2023 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 906/397/23 в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил