Постанова

від 11.04.2024 по справі 355/571/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 355/571/20

провадження № 61-18342св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегмент-Агро», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегмент-Агро» на ухвалу Баришівського районного суду Київської області

від 01 серпня 2023 року у складі судді Троценко Т. А. та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів:

Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

13 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегмент-Агро» (далі - ТОВ «Сегмент-Агро») про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Заява мотивована тим, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 02 вересня 2022 року у справі № 355/571/20 позов ОСОБА_2 до ТОВ «Сегмент-Агро» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за період затримки розрахунку задоволено. Стягнено

з ТОВ «Сегмент-Агро» на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати за період з 21 листопада 2014 року до 25 квітня 2019 року в розмірі 133 274,00 грн. Стягнено з ТОВ «Сегмент-Агро» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період затримки розрахунку із заробітної плати з 26 квітня

2019 року до 12 січня 2022 року в розмірі 145 220,40 грн. Стягнено з ТОВ «Сегмент-Агро» судовий збір у розмірі 1 332,74 грн на користь держави.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 02 вересня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Стягнено

з ТОВ «Сегмент-Агро» на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати за період з 21 листопада 2014 року до 25 квітня 2019 року в розмірі 133 274,00 грн. Стягнено з ТОВ «Сегмент-Агро» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період затримки розрахунку із заробітної плати з 26 квітня

2019 року до 12 січня 2022 року в розмірі 145 220,40 грн. Стягнено з ТОВ «Сегмент-Агро» в дохід держави судовий збір у розмірі 2 784,94 грн.

На виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року видано два виконавчі листи від 22 червня 2023 року.

Вказані виконавчі листи пред`явлено до виконання, у зв`язку з чим приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П. В. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку із заробітної плати з 26 квітня 2019 року до 12 січня 2022 року у розмірі 145 220,40 грн та виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 21 листопада 2014 року до 25 квітня 2019 року у розмірі 133 274,00 грн.

03 липня 2023 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, згідно з яким ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняв усі права вимоги до ТОВ «Сегмент-Агро» за постановою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у справі

№ 355/571/20.

Зазначав, що з моменту укладання указаного договору новий стягувач набув права вимоги щодо стягнення з ТОВ «Сегмент-Агро» заборгованості із заробітної плати за період з 21 листопада 2014 року до 25 квітня 2019 року в розмірі 133 274,00 грн та середнього заробітку за період затримки розрахунку із заробітної плати за період з 26 квітня 2019 року до 12 січня 2022 року

у розмірі 145 220,40 грн, а разом - 278 494,40 грн.

ОСОБА_1 просив замінити стягувача у виконавчих провадженнях

№ НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 щодо стягнення з ТОВ «Сегмент-Агро» заборгованості із заробітної плати за виконавчими листами, виданими Баришівським районним судом Київської області 22 червня 2023 року у справі № 355/571/20,

з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 01 серпня

2023 року заяву задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо стягнення

з ТОВ «Сегмент-Агро» середнього заробітку за період затримки розрахунку із заробітної плати з 26 квітня 2019 року до 12 січня 2022 року в розмірі

145 220,40 грн за виконавчим листом, виданим Баришівським районним судом Київської області 22 червня 2023 року у справі № 355/571/20, з ОСОБА_2 на ОСОБА_1

Замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо стягнення

з ТОВ «Сегмент-Агро» заборгованості із заробітної плати за період

з 21 листопада 2014 року до 25 квітня 2019 року в розмірі 133 274,00 грн за виконавчим листом, виданим Баришівським районним судом Київської області 22 червня 2023 року у справі № 355/571/20, з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 набув права вимоги у зобов`язанні щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Сегмент-Агро»

в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а отже,

є підстави для заміни стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Сегмент-Агро» залишено без задоволення.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 грудня 2023 року ТОВ «Сегмент-Агро» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 07 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав доказів

на підтвердження здійснення ним повної оплати за договором відступлення права вимоги, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви. Заявник вказує, що 01 серпня 2023 року на виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року ТОВ «Сегмент-Агро» сплатило кошти

у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 в повному розмірі.

Доводи інших учасників справи

08 березня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року- без змін.

Відзив мотивований тим, що сторони договору відступлення права вимоги від

03 липня 2023 року погодили, що права вимоги вважаються переданими

з моменту укладення цього договору, а не з моменту розрахунку за ним. Отже, дата (момент) розрахунку за цим договором немає жодного значення для визначення моменту переходу права вимоги від попереднього кредитора до нового. Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що новий кредитор сплатив кредитору грошові кошти у сумі ціни договору в повному обсязі до моменту укладення договору. Кредитор своїм підписом у цьому договорі підтверджує факт отримання грошових коштів від нового кредитора у повному обсязі. Крім того у матеріалах справи є заява ОСОБА_2 , посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренко В. В., відповідно до якої ОСОБА_2 стверджує, що ціну договору, а саме кошти

у сумі 248 494,40 грн вона отримала від ОСОБА_1 у повному обсязі та жодних претензій не має.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Баришівського районного суду Київської області.

06 березня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 02 вересня

2022 року у справі № 355/571/20 позов ОСОБА_2 до ТОВ «Сегмент-Агро» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за період затримки розрахунку задоволено. Стягнено з ТОВ «Сегмент-Агро» на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати за період з 21 листопада

2014 року до 25 квітня 2019 року в розмірі 133 274,00 грн. Стягнено з ТОВ «Сегмент-Агро» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період затримки розрахунку із заробітної плати з 26 квітня 2019 року до 12 січня 2022 року

в розмірі 145 220,40 грн. Стягнено з ТОВ «Сегмент-Агро» судовий збір у розмірі 1 332,74 грн на користь держави.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 02 вересня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Стягнено

з ТОВ «Сегмент-Агро» на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати за період з 21 листопада 2014 року до 25 квітня 2019 року в розмірі 133 274,00 грн. Стягнено з ТОВ «Сегмент-Агро» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період затримки розрахунку із заробітної плати з 26 квітня

2019 року до 12 січня 2022 року в розмірі 145 220,40 грн. Стягнено з ТОВ «Сегмент-Агро» в дохід Держави судовий збір у розмірі 2 784,94 грн.

На виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року видано два виконавчі листи від 22 червня 2023 року.

Вказані виконавчі листи пред`явлено до виконання, у зв`язку з чим приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П. В. 10 липня

2023 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку із заробітної плати за період з 26 квітня 2019 року до 12 січня 2022 року у розмірі 145 220,40 грн та виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 21 листопада 2014 року до 25 квітня 2019 року у розмірі 133 274,00 грн.

03 липня 2023 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, згідно з яким ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняв усі права вимоги до ТОВ «Сегмент-Агро» за постановою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у справі

№ 355/571/20.

У пункті 4.1 договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 03 липня 2023 року сторони домовились, що ціна продажу права вимоги за цим договором становить 278 494,40 грн.

Сторони стверджують, що новий кредитор сплатив кредитору грошові кошти

у сумі ціни договору у повному обсязі до моменту укладення договору. Кредитор своїм підписом у даному договорі підтверджує факт отримання грошових коштів від нового кредитора у повному обсязі (пункт 4.2 договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 03 липня 2023 року).

10 липня 2023 року ОСОБА_2 склала заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренком В. В, згідно

з якою стверджує, що ціну договору, а саме грошові кошти в сумі 278 494,40 грн, вона отримала від ОСОБА_1 у повному обсязі та жодних претензій до нього не має.

З Єдиного реєстру судових рішень відомо, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2023 року в задоволенні заяви ТОВ «Сегмент-Агро» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

З Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відомо, що станом на час перегляду справи судом касаційної інстанції виконавчі провадження

№ НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 зупинені на підставі пункту 2 частини першої статті

34 Закону України «Про виконавче провадження», тобто є незакінченими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» уразі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони,

а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив..

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні

в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 515 ЦК України визначено, що заміна кредитора не допускається

у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема

у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Системне тлумачення статей 269, 270, 515 ЦК України дозволяє дійти висновку, що після ухвалення рішення суду щодо стягнення заборгованості із заробітної плати право на її стягнення може бути переуступлено, оскільки вимога має майновий характер, не пов`язаний з особою кредитора.

Згідно з нормами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у разі необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження

у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи

з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні

в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18) та від 23 лютого 2022 року у справі № 242/2770/18 (провадження № 61-10061св21).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 201/16014/13-ц (провадження

№ 61-9098сво20) вказано, що «підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони

у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони. Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі

№ 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зазначено, що «на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.

У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України,

а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України».

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, установив, що виконавче провадження з примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року є відкритим, вказане рішення суду не виконане, ОСОБА_1 набув право вимоги за виконавчими листами, виданими ОСОБА_2 , та зробив правильний висновок про наявність підстав для заміни сторони у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 і № НОМЕР_1.

Аргументи заявника про те, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження здійснення ним повної оплати за договором відступлення права вимоги,

є безпідставними, оскільки нотаріально посвідченою заявою від 10 липня

2023 рокуОСОБА_2 підтвердила, що ціну договору, а саме грошові кошти

в сумі 278 494,40 грн, вона отримала від ОСОБА_1 у повному обсязі та жодних претензій до нього не має.

Також безпідставними є аргументи заявника про те, що він виконав у повному обсязі постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року, оскільки згідно відомостями з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень станом на час перегляду справи судом касаційної інстанції виконавчі провадження № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 зупинені на підставі пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», тобто

є незакінченими.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, зроблених

у постановах, що наведені у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки у цій справі не суперечать таким висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті

6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого

2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Баришівського районного суду Київської області

від 01 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від

07 листопада 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегмент-Агро» залишити без задоволення.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська