Постанова

від 17.04.2024 по справі 534/2019/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/2019/21 Номер провадження 22-ц/814/1722/24Головуючий у 1-й інстанції Морозов В.Ю. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,

розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві,апеляційну скаргу Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 з поглибленим вивченням англійської мови Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 з поглибленим вивченням англійської мови Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ №186-К від 08.11.2021 про відсторонення її від роботи, поновити її на роботі та зобов`язати роботодавця виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона з 2020 року перебуває в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді прибиральниці службових приміщень.

З листопада 2021 року роботодавець почав вимагати в неї медичну інформацію стосовно її вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19 та обмежувати її права щодо повноцінної роботи та отримання заробітної плати.

08.11.2021 їй було вручено наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, хоча ні в трудовому контракті, ні посадовій інструкції чи інших документах, що підписувалися нею та відповідачем, не передбачено відсторонення працівника від роботи.

Вважає такі дії відповідача дискримінаційними та не виправданими, такими, що позбавили її права на працю та можливості отримувати заробітну плату, яка є єдиним джерелом її існування.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 грудня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 186-К від 08 листопада 2021 року Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 з поглибленим вивченням англійської мови Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнуто з Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 з поглибленим вивченням англійської мови Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, оскільки сама по собі невакцинація позивача, яка не є обов`язковою і не передбачена трудовим законодавством, не може мати наслідки у вигляді відсторонення працівника від роботи, у зв`язку з чим наказ про відсторонення є незаконний та підлягає скасуванню.

Не погодившись з судовим рішенням, СЗШ №4 оскаржила його в апеляційному порядку

В своїй апеляційні скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невірну оцінку зібраних по справі доказів, просить скасувати рішення суду та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вказує, що відсторонення від роботи певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти Covid-19 передбачено законом, а тому адміністрація ліцею не могла не відсторонити від роботи працівників, які підлягали щепленню та не надали відповідних медичних документів про наявність в них тих чи інших протипоказань.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач працює на посаді прибиральниці службових приміщень в Спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 4 з поглибленим вивченням англійської мови Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Повідомленням №2-17/104 від 13.10.2021 працівника ОСОБА_1 проінформовано про обов`язковість щеплень проти COVID-19 та попереджено, що у разі відсутності довідок про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти хвороби COVID-19 з 08.11.2021р її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати відповідно до вимог чинного законодавства.

Наказом № 186-К від 08.11.2021 ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19.

Вищевказаний наказ видано в.о. директором Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 з поглибленим вивченням англійської мови Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, з посиланням на положення ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 31.11.2021 № 2664, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236.

Наказ мотивований посиланням на відсутність в працівника обов`язкових профілактичних щеплень та відсутністю медичного висновку про наявність в останньої протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

В цей же день, позивачем було подано заяву про відмову від ризикованого медичного втручання у вигляді щеплення проти COVID-19.

Заперечуючи дії роботодавця, позивач зазначала, що ні в трудовому контракті, ні в її посадовій інструкції, а ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем такого зобов`язання в неї немає, так само, як i не передбачено повноваження відповідача на відсторонення від роботи з підстав відсутності вищевказаного щеплення.

02.03.2022 № 19/7-К наказом директора Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 з поглибленим вивченням англійської мови Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_2 «Про тимчасовий допуск до роботи ОСОБА_1 » позивачку допущено до роботи.

03.03.2022 № 20-К наказом директора Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 з поглибленим вивченням англійської мови Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області Л. Бурлаки «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачка звільнилась відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

При розгляді позовних вимог, судом першої інстанції були взяті до уваги норми матеріального права, зокрема положення статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», згідно яких обов`язковими профілактичними щепленнями в Україні є щеплення проти: дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу і включені до Календаря профілактичних щеплень в Україні (Календар щеплень), затверджений наказом МОЗ 16.09.2011 року за №595, в редакції наказу МОЗ від 11.08.2014 р. за №551, зареєстрований в Міністерстві юстиції України (МЮУ).

Календар щеплень встановлює перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

В той же час, Календар щеплень серед переліку обов`язкових щеплень, які можуть бути введені за епідеміологічними показаннями, не передбачає щеплення проти ГРВІ COVID-19.

На підстави яких зробив висновок, що така підстава для відсторонення від роботи, як відмова/ухилення від проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, що зазначена в оспорюваному наказі № 184-К від 08.11.2021 нікчемна, оскільки не передбачена нормативно-правовим актом, який регулює такі правовідносини (ГРВІ COVID-19 не внесена в Календар щеплень, як хвороба проти якої обов`язково слід робити щеплення).

Обов`язковою та єдиною підставою для визначення додаткових профілактичних щеплень є діяльність, яка може призвести до зараження працівників та/або поширення ними інфекційних хвороб (ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для відсторонення позивача в розумінні ст.46 КЗпП України немає, позаяк така підстава для відсторонення як не вакцинація особи від ГРВІ COVID-19, яка до того ж не є обов`язковою не передбачена чинним трудовим законодавством, а тому наказ про відсторонення є незаконним та підлягає скасуванню, з одночасною виплатою середнього заробітку за весь час відсторонення.

При цьому, суд вказав, що втручання у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції дозволяється виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова Кабінету Міністрів України та Наказ МОЗ, на які посилається відповідач, у результаті чого дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу від 08 листопада 2021 року №186-К про відсторонення позивача від роботи. Крім того вказав, що відстороненням від роботи позивача без збереження заробітку відповідач позбавив її професійної взаємодії та засобів до існування на невизначений строк, що є очевидно непропорційним (несправедливим), відсторонення позивача від роботи є втручанням її у право на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, що не ґрунтується на законі, тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, проте невірно зазначив правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Так, спірні правовідносини врегульовані ЗУ «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» .Крім того, питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України від 24 лютого 1994 року № 4004-XII «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення» (далі Закон № 4004-XII) та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджена наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року № 66.

Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неврегульованість нормативно-правовими актами питання відсторонення певних категорій працівників в разі їх відмови від проведення обов`язкових щеплень проти COVID-19, а відтак така підстава для задоволення позову в даному випадку є помилковою.

Разом з цим, ст. 43 Конституції кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що:

«нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінкивиконуваних нимтрудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що Посадовою інструкцією прибиральника службових приміщень ОСОБА_1 від 16.01.2020 року визначено функції, а саме прибирання службових приміщень - підтримка належного санітарного стану і порядку на закріпленій за ним ділянці.

Таким чином, посада позивача є технічною та пов`язана з виконанням прибиральних робіт за межами навчального процесу, у відсутність учнів, тобто виконувана нею робота не пов`язана з необхідністю контактувати з великою кількістю осіб та без потреби підтримувати значні соціальні контакти.

Згідно наданої відповідачем інформації, за прибиральницею ОСОБА_1 закріплено прибирання приміщення спортивної зали та кабінетів №3, 30, 32 та 43.

У відповідності до наказу №219-Н від 05.11.2021 р.- з 08 листопада 2021 року для учнів 5-11 класів в школі організовано освітній процес у дистанційному режимі.

Тобто, з часу відсторонення позивача від роботи прибиральниці, а саме з 08.11.2021 учбовий процес в школі ля учнів 5-11класів переведений в онлайн режим, без їх безпосереднього відвідування приміщення школи, в тому числі і вказаних учбових класів та спортивної зали.

В ході розгляду справи, з урахуванням вище встановлених обставин щодо переведення учнів на онлайн навчання, відповідачем не було доведено , що виконання трудових обов`язків прибиральниці ОСОБА_1 пов`язане з певним колом її безпосередніх особистих контактів на робочому місці, які б дійсно створювали загрози зараження корона вірусною інфекцією та сприяли б її поширенню, а відтак вимагали від роботодавця вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя як відсторонення від роботи та позбавлення права на отримання заробітку.

При цьому, оспорюваний наказ не містить індивідуальної оцінки виконуваних позивачем трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, а лише робота в приміщеннях Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 з поглибленим вивченням англійської мови Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, а саме прибирання приміщень у відсутність учнів, в силу чого працівники школи підлягали обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не є достатнім для висновку про пропорційність втручання у право на повагу до приватного життя людини згідно вимог статті 8 Конвенції.

Будь-яких належних доказів, які б свідчили про те, що умови праці позивача та характер виконуваної нею роботи збільшують вірогідність зараження COVID-19 чи внаслідок такого контакту працівника з учнями та іншими колегами, що може призвести до зараження оточуючих COVID-19 відповідачем по справі не надано.

Таким чином, відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку необхідно перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема оцінки об`єктивної необхідності під час їх виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації роботи в інший час, тощо.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог з мотивів, наведених в даній постанові апеляційної інстанції, тоді як доводи апеляційної скарги не свідчать про їх необггрунтованість та відсутності підстав для судового захисту прав працівника ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 з поглибленим вивченням англійської мови Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області задовольнити частково.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 грудня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2024 року.

Судді: О. І. Обідіна С.Б. Бутенко О.В. Прядкіна