Ухвала

від 18.04.2024 по справі 344/6248/24

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 344/6248/24

провадження № 51-2033 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року,

встановив:

За ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 28 березня 2024 року.

ОСОБА_4 звернувся із апеляційною скаргою про перегляд ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2024 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 в якій він порушує питання про скасування ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Відповідно до ст. 310 КПК України оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 309 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання ресурсів судової влади.

Відповідно до ухвали апеляційного суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні його скарги на постанову слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 28 березня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання про визнання його потерпілим, тобто на судове рішення слідчого судді, апеляційне оскарження якого не передбачено ст. 309 КПК України.

Тому апеляційний суд, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення слідчого судді, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Щодо інших доводів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_4 , Суд вважає за необхідне зазначити таке

Як убачається зі змісту поданої касаційної скарги та копії ухвали слідчого судді, ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого від 28 березня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання та просив зобов`язати слідчого повторно розглянути клопотання. У судовому засіданні ОСОБА_4 вимоги скарги підтримав та послався на те, «що змінилися обставини та він отримав постанову слідчого від 28 березня 2024 року про відмову у визнанні його потерпілим», яку просив скасувати. Під час судового розгляду слідчий суддя встановив, що ОСОБА_4 має статус заявника у кримінальному провадженні та постановою слідчого від 28 березня 2024 року відмовлено у задоволенні його клопотання про залучення державних інспекторів до участі в огляді об`єкту земельної ділянки. За результатами розгляду скарги слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого від 28 березня 2024 року.

Водночас суд апеляційної інстанції прийняв рішення про відмову у відкритті провадження за вказаною апеляційною скаргою ОСОБА_4 . Так, у своєму рішенні цей суд зазначив, що останній звернувся із скаргою на постанову слідчого від 28 березня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання про визнання його потерпілим.

Проте вказане, на думку Верховного Суду, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не впливає на суть прийнятого апеляційним судом рішення, оскільки у будь-якому разі вказана ухвала слідчого судді не підлягає апеляційному оскарженню.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відмовивши у відкритті апеляційного провадження на вказану ухвалу слідчого судді, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги ОСОБА_4 та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3