Постанова

від 16.04.2024 по справі 465/8881/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/8881/23 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.

Провадження № 22-ц/811/426/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Марко О.Р.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 січня 2024 року в складі суді ОСОБА_4 у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліцею №51 імені Івана Франка Львівської міської ради, третя особа директор Ліцею №51 імені Івана Франка Львівської міської ради ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Ліцей №51 імені Івана Франка Львівської міської ради, з участю третьої особи директора Ліцею №51 імені Івана Франка Львівської міської ради ОСОБА_5 , в якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення№ 07-01/204-к, поновити його на посаді вчителя інформатики, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на день прийняття судом рішення, стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та 1073 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 23 жовтня 2023 року його повідомлено директором ліцею номер 51 імені Івана Франка Львівської міської ради І. Синявською про те, що він буде звільнений з посади вчителя інформатики 26 жовтня 2023 року у зв`язку із встановленою невідповідністю займаній посаді (виконуваній роботі) протягом строку випробування згідно із п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Свою позицію директор обґрунтувала нібито недостатнім професійним рівнем Д. Неспляка для здійснення педагогічної діяльності як вчителя інформатики. При цьому, покликався на те, що копію повідомлення йому не було вручено, а тільки надана можливість сфотографувати зазначене повідомлення, що позивач вважає грубим порушенням порядку звільнення.

26 жовтня 2023 року наказом директора ліцею номер 51 імені Івана Франка ЛМР № 07-01/204-к Д. Неспляка звільнено з посади вчителя інформатики у зв`язку із встановленою невідповідністю займаній посаді (виконуваній роботі) згідно з п. 11 ч. 1 ст. 40 та ст. 28 КЗпП України.

На переконання позивача, повідомлення про звільнення від 23 жовтня 2023 року №595 грубо порушує статтю 43 Конституції України, оскільки в ньому не конкретизовано жодного порушення вчителя інформатики Д. Неспляка. Позивач наголошує, що відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Окрім цього, громадянам України гарантується захист від незаконного звільнення. Натомість, як зазначає позивач, директор ОСОБА_6 , наводячи в обґрунтування причин звільнення низку доповідних записок, наказів та звернення колективу ліцею номер 51 імені Івана Франка ЛМР, жодним чином не конкретизувала причини звільнення вчителя інформатики ОСОБА_7 . Більше того, зазначена низка доповідних записок, наказів та звернення колективу є внутрішніми документами ліцею. Додатковим підтвердженням цього є відмова директора І. Синявської видати копії зазначених документів (окрім звернення колективу) або хоча б надати можливість їх сфотографувати у день звільнення вчителя інформатики Д. Неспляка. Реальною причиною звільнення, на переконання позивача, є його антиросійські повідомлення, вимоги вжити заходів реагування щодо можливої колабораційної діяльності інших вчителів та чітке і безкомпромісне засудження російської агресії. Враховуючи викладене просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ліцею № 51 імені Івана Франка Львівської міської ради, третя особа директор Ліцею № 51 імені Івана Франка Львівської міської ради ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування наказу №07-01/204-к, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , вважає рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 26 КЗпП України випробувальний термін не встановлюється у разі прийняття на роботу осіб, з яким укладається строковий трудовий договір до 12 місяців.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що строковий трудовий договір укладений на термін з 01 вересня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, тобто на 2 місяці, про що свідчить заява ОСОБА_1 на ім`я директора ліцею №51 імені Івана Франка Львівської міської ради п. ОСОБА_5 від 30 серпня 2023 року наступного змісту: «Прошу прийняти мене на роботу на посаду вчителя інформатики на випробувальний термін 2 місяці за строковим трудовим договором з 01.09.2023 по 31.10.2023. Тобто, звільнення у зв`язку із встановленою невідповідністю займаній посаді (виконуваній роботі) протягом строку випробування згідно із п.11 ч.1 ст.40 та ст. 28 КЗпП України є повністю незаконним, тому що в даному випадку випробувальний термін застосовуватися не може відповідно до ст. 26 КЗпП України.

Додає, що судом першої інстанції також не враховано, що перед звільненням не було проведене обов`язкове службове розслідування відповідно до Постанови КМУ від 13 червня 2000 року № 950 (у редакції № 691 від 13 вересня 2017 року) «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», що свідчить про абсолютну безпідставність та незаконний порядок звільнення вчителя інформатики, кандидата фізичко-математичних наук ОСОБА_1 .

Виходячи з наведеного, просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

23 лютого 2024 року від Ліцею №51 імені Івана Франка Львівської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому директор ліцею ОСОБА_8 висловила свої заперечення. Вважає рішення законним та обґрунтованим, оскільки в судовому засіданні шляхом повного, всебічного та об`єктивного вивчення обставин справи були встановлені факти, які вказують на необґрунтованість вимог позивача щодо визнання наказу про звільнення з роботи незаконним.

Просить залишити судове рішення без мін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_5 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з відсутності законних підстав для задоволення його позовних вимог, оскільки, відповідно до вимог ст. 28 КЗпП України відповідачем за період строку випробування встановлено невідповідність працівника займаній посаді та виконуваній роботі, належним чином було письмово повідомлено позивача про звільнення на підставі п. 11 ст. 40 КЗпП України, тому звільнення відбулося в межах строку випробування.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів враховує таке.

Законодавство про працю складається з Кодексу законівпро працюУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Згідно із частиною 2 статті 3КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.ст. 2-1, 5-1КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, крім цього, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено, що згідно із наказом №07-01/135-к від 30.08.2023 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду вчителя інформатики Ліцею №51 імені Івана Франка Львівської міської ради на випробувальний термін 2 місяці з 01.09.2023 року по 31.10.2023 року (а.с.51).

Підставою для прийняття наказу слугувала заява ОСОБА_1 від 30.08.2023 з резолюцією директора ліцею І.Синявської (а.с.50).

Листом директора ліцею №51 імені Івана Франка Львівської міської ради І.Синявською від 23.10.2023 №595 вчителя інформатики ОСОБА_1 повідомлено про його звільнення 26 жовтня 2023 року у зв`язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді (виконуваній роботі) протягом строку випробування, згідно із п. 11 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 57).

У повідомленні зокрема зазначалось, що під час випробувального терміну ОСОБА_1 неодноразово неналежно виконував посадові обов`язки вчителя інформатики, передбачені посадовою інструкцією (п. 2.4., п. 2.12., п. 2.14., п. 5.2., п. 5.4., п. 5.9., п. 6.4.), що підтверджується доповідною запискою заступника директора з НВР ОСОБА_9 від 29.09.2023, зверненням колективу ліцею № 51 ім. І.Франка ЛМР від 10.10.2023, доповідною запискою голови професійної спільноти вчителів математики та інформатики ОСОБА_10 від 12.10.2023, доповідною запискою заступника директора з НВР ОСОБА_11 від 13.10.2023, доповідною запискою заступника директора з НВР ОСОБА_12 від 17.10.2023, доповідною запискою заступника директора з НВР ОСОБА_11 від 17.10.2023; наказом № 271 від 02.10.2023 «Про моніторинг ведення електронних класних журналів учителем ОСОБА_1 у 7-8 класах», наказом № 284 від 13.10.2023 «Про моніторинг ведення електронних класних журналів учителем ОСОБА_1 у 7-8 класах».

Від надання пояснень щодо виконання посадових обов`язків, ознайомлення з наказами ОСОБА_1 відмовлявся, що підтверджується актами: акт про відмову з ознайомленням з наказом № 271 від 02.10.2023; акт про відмову з ознайомленням з наказом № 284 від 13.10.2023 (а.с. 63, 69).

Хоча повідомлення №595 від 23.10.2023 не містить дати та особистого підпису ОСОБА_1 , проте, як зазначав позивач у позовній заяві, 23 жовтня 2023 року його повідомлено директором ліцею про звільнення 26 жовтня 2023 у зв`язку з встановленою невідповідністю займаній посаді. Про відмову позивачем підписати дане повідомлення працівниками ліцею ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 складено відповідного змісту акт (а.с. 58).

В свою чергу, за змістом доповідної записки заступника директора ліцею ОСОБА_9 , адресованої директору ліцею ОСОБА_13 , 29.09.2023 вона провела моніторинг електронних журналів учителя ОСОБА_1 у 7-8 класах з метою встановлення рівня наповнення інформації та дотримання єдиних вимог щодо ведення класних журналів, об`єктивності оцінювання навчальних досягнень учнів (а.с. 61).

На підставі доповідної записки за результатами моніторингу ведення електронних журналів учителем інформатики ОСОБА_1 у 7-8 класах видано наказ № 271 від 02.10.2023, де зазначено відповідні порушення (а.с.62).

Відповідно до п.1 наказу № 271 від 02.10.2023 «Про моніторинг ведення електронних класних журналів учителем ОСОБА_1 у 7-8 класах» вчителю інформатики ОСОБА_1 вказано на необхідність до 04.10.2023 усунути допущені недоліки у веденні електронного журналу.

Пунктом 2 наказу № 271 від 02.10.2023 «Про моніторинг ведення електронних класних журналів учителем ОСОБА_1 у 7-8 класах» заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_9 зобов`язано до 03.10.2023 р. провести повторний інструктаж про вимоги до ведення електронних журналів.

Від ознайомлення з наказом № 271 від 02.10.2023 ОСОБА_1 відмовився, про що свідчить акт від 02.10.2023 про відмову ОСОБА_1 з ознайомленням з наказом № 271 від 02.10.2023 (а.с.63).

12.10.2023 головою професійної спільноти вчителів математики та інформатики Ліцею №51, вчителем математики ОСОБА_10 на ім`я директора Ліцею №51 імені Івана Франка подана доповідна записка за результатами відвідування уроку інформатики у 5-В класі, який проводив вчитель ОСОБА_1 , у якій констатовано, що учитель не враховував вікові особливості учнів під час проведення уроку, навчальний матеріал подавав у не зовсім доступній формі. Оцінюючи практичні завдання з підручника, учителем не було дотримано алгоритму виконання цього завдання, виконано три пункти з шести. Не зроблено порівняння отриманих результатів, висновків та коректного завершення практичного завдання. Вчителем не проведено вербального оцінювання учнів. Вчитель не реагує на зауваження стосовно уроку, мотивуючи тим, що Міністерство освіти рекомендує не завантажувати себе зайвими проблемами (а.с.66).

13.10.2023 заступником директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_14 на ім`я директора Ліцею №51 імені Івана Франка подана доповідна записка за результатами моніторингу 10-11 жовтня 2023 року ведення електронних класних журналів у 7-8 класах учителем інформатики ОСОБА_1 , з якої встановлено, що у жодному класі не вказано домашнє завдання, не записано дату проведення, зміст уроків у 7-Б класі 19.09., 26.09, 03.10, 10.10.2023 року та наявний ряд інших зауважень (а.с.67).

Зокрема, вчитель не дотримувався Інструкції щодо заповнення класного журналу 1-4, 5-11 класів (несвоєчасно вносив записи в електронні журнали, несвоєчасно здійснював облік присутніх на заняттях учнів, не виставляв поточних оцінок та оцінок за проведені практичні роботи, не вказував домашніх завдань). Вчителю рекомендовано опрацювати критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, опрацювати та неухильно дотримуватись Інструкції щодо заповнення класного журналу для 1-4, 5-11 класів.

На підставі доповідної записки за результатами моніторингу ведення електронних журналів учителем інформатики ОСОБА_1 у 7-8 класах видано наказ № 284 від 13.10.2023 «Про моніторинг ведення електронних класних журналів учителем ОСОБА_1 у 7-8 класах» (а.с.68).

Відповідно до п.1 наказу № 284 від 13.10.2023 вчителю інформатики ОСОБА_1 вказано на необхідності до 17.10.2023 усунути допущені недоліки у веденні електронного журналу.

Пунктом 2 наказу № 284 від 13.10.2023 заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_9 зобов`язано до 17.10.2023 провести повторний інструктаж про вимоги до ведення електронних журналів.

Від ознайомлення з наказом № 284 від 13.10.2023 «Про моніторинг ведення електронних класних журналів учителем ОСОБА_1 у 7-8 класах» ОСОБА_1 відмовився, про що складено акт від 13.10.2023 про відмову з ознайомленням з наказом № 284 від 13.10.2023 (а.с.69).

Наказом № 07-01/204-к від 26.10.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя інформатики у зв`язку із встановленою невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування згідно з п. 11 ч. 1 ст. 40 та ст. 28 КЗпП України (а.с. 4).

З долученої до матеріалів справи відповіді Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради від 15.12.2023, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 порушень при його звільненні з посади вчителя не виявлено (а.с. 99-100).

Положеннями ст. 43 Конституції України задекларовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 21КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із статтею 23КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 24КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статі2,36,40,41 КЗпП України).

При цьому, з метою перевірки відповідності працівника роботі, на яку він приймається, при укладенні трудового договору може бути встановлене випробування.

Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю України (частини перша, друга статті 26 КЗпП України).

У разі встановлення роботодавцем невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення (ч. 2 ст. 28 КЗпП України).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Судом встановлено, що позивача прийнято на роботу на посаду вчителя інформатики Ліцею №51 імені Івана Франка Львівської міської ради із випробувальним терміном на 2 місяці з 01.09.2023 по 31.10.2023 (наказ №07-01/135-к від 30.08.2023).

Таким чином, позивач дав згоду на встановлення випробувального терміну та його умови, тобто фактично дав згоду на можливість розірвання з ним трудового договору в порядку статті 28 КЗпП України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2019 року у справі №522/3864/18 вказав на те, що розірвання трудового договору з працівником під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник при прийнятті на роботу, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.

Отже, підставою для звільнення за результатами випробування може бути тільки невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий.

Також Верховний Суд вказав на те, що звільнення на підставі п. 11 ст. 40 КЗпП України з урахуванням частини другої статті 28 КЗпП України має відбуватися за наступних умов: 1) встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі; 2) письмове попередження працівника про звільнення за три дні; 3) звільнення проводиться протягом строку випробування.

З наказу № 07-01/204-к від 26.10.2023 вбачається, що позивача звільнено з посади вчителя інформатики у зв`язку із встановленою невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування згідно із п.11 ч.1 ст.40 та ст. 28 КЗпП України.

Колегія суддів звертає увагу, що вирішення питання відповідності працівника займаній посаді є правом роботодавця, який приймає таке рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробування.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі №826/12446/17 зазначено, що у період випробувального терміну суб`єкт призначення з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатність виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки. У разі, якщо суб`єкт призначення в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право його звільнити з причини незадовільного результату випробування. При цьому, суб`єкт призначення самостійно визначає, чи відповідає працівник посаді на яку його призначено, і, визначаючи у цьому контексті критерії якості виконання роботи за посадою, наділений певною свободою розсуду.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року по справі №202/1441/21, провадження № 61-3837св23.

З огляду на те, що саме відповідачем, як роботодавцем, протягом випробувального терміну позивача встановлено його невідповідність займаній посаді, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в позові в частині поновленні позивача на посаді, оскільки його звільнення за пунктом 11 частини першої статті 40 КЗпП України здійснено відповідно до вимог КЗпП України, роботодавець довів невідповідність позивача займаній посаді протягом випробувального терміну.

Доводи апелянта про те, що звільнення у зв`язку із встановленою невідповідністю займаній посаді (виконуваній роботі) протягом строку випробування згідно із п.11 ч.1 ст.40 та ст. 28 КЗпП України є повністю незаконним, тому що випробувальний термін не може застосовуватися до строкового договору, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Випробувальний термін (строк) це період часу, протягом якого роботодавець перевіряє працівника на придатність до виконання певної роботи. Умова про випробування працівника під час прийняття на роботу відноситься до додаткових умов трудового договору.

Під час укладення трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування має бути застережена в наказі чи розпорядженні про прийняття на роботу. Якщо з працівником укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців, то, відповідно до ст. 26 КЗпП, випробування не встановлюється.

На переконання колегії суддів, наказ про прийняття позивача на роботу не містить ознак строковості укладення трудового договору, а власне є наказом про прийняття працівника на роботу на умовах безстрокового трудового договору, натомість з умовою про випробування строком на 2 місяці, відтак такий наказ не суперечить вимогам чинного законодавства.

Покликання апелянта на зміст його заяви від 30.08.2023 про прийняття на роботу з випробувальним терміном за строковим трудовим договором, не дає підстави стверджувати, що позивач був прийнятий саме на умовах строкового трудового договору, оскільки зміст вищевказаного наказу такого не відображає. Позивач на власний розсуд тлумачить норми законодавства, ототожнюючи поняття строкового договору та випробувального строку.

Щодо доводів скарги про те, що перед звільненням позивача не було проведене обов`язкове службове розслідування відповідно до Постанови КМУ від 13 червня 2000 року №950 (у редакції №691 від 13 вересня 2017 року) «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», такі колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Згідно із Порядком проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950, цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно осіб, на яких поширюється дія Закону України Про запобігання корупції.

Згідно із п.2 цього Порядку, службове розслідування може бути проведено в разі: невиконання або неналежного виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи особою, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, а також недодержання вимог законодавства; внесення подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконанню вимог Закону в інший спосіб; вимоги особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щодо зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри.

У випадку, передбаченому абзацом третім цього пункту, службове розслідування проводиться за фактом виявленого порушення або стосовно особи, яка вчинила таке порушення.

Перелік суб`єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» передбачено у ст. 3 цього Закону, при цьому у вказаному переліку відсутні посади вчителів закладу загальної середньої освіти, відтак в адміністрації відповідача Ліцею № 51 імені Івана Франка Львівської міської ради відсутній обов`язок щодо призначення та проведення службового розслідування стосовно звільнення вчителя інформатики ОСОБА_1 .

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться тільки у разі поновлення на роботі, як взаємопов`язаних вимог.

Оскільки в даному випадку відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача, а також про поновлення його на роботі, відповідно відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як похідної вимоги.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим та постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 17 квітня 2024 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк