Ухвала

від 17.04.2024 по справі 686/14616/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/14616/22

Провадження № 11-кп/4820/131/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

доповідача-судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому, клопотання прокурора ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №22022240000000035 від 01 квітня 2022 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої за ч.3 ст.109, ч.1 ст.110, ч.3 ст.436-2, ч.2 ст.111 КК України ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2023 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку м. Курганінськ Краснодарського краю РРФСР, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не судиму, непрацюючу,

визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 109, ч. 1 ст. 110, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України та призначено їй покарання:

- за ч. 3 ст. 109 КК України позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією усього належного їй майна;

- за ч. 1 ст. 110 КК України позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією усього належного їй майна;

- за ч. 3 ст. 436-2 КК України позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією усього належного їй майна;

- за ч. 2 ст. 111 КК України позбавлення волі на строк 15 п`ятнадцять років з конфіскацією усього належного їй майна;

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією усього належного їй майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахується з моменту приведення вироку до виконання.

Долю речових доказів вирішено на підставі ст.100КПК України.

Арешт, накладений на вказані речі ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.04.2022 року скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 12 396 грн. 91 коп., документально підтверджених витрат на залучення експерта.

Обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати житло за адресою, АДРЕСА_1 з 21 год до 6 год - до набрання вироком суду законної сили.

На вирок суду першої інстанції захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, провадження у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 закрити, на підставі п.2 ч.1 ст.284КПК України, за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

В судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 11.04.2024, на 10 год. 30 хв., обвинувачена ОСОБА_6 не з`явилась, доказів на підтвердження неможливості приймати участь у судовому засіданні не надала.

Захисник ОСОБА_7 заперечував проти розгляду кримінального провадження у відсутність обвинуваченої.

Прокурор подала клопотання про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, з клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу в судове засідання апеляційної інстанції.

17.04.2024, в ході апеляційного розгляду, прокурор підтримала вказане клопотання про зміну запобіжного заходу, посилаючись на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, один з яких, передбачений ч.2 ст.111КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів, за який її засуджено на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також на те, що обвинувачена переховується від суду, не з`являючись в судові засіданні апеляційної інстанції, тобто наявні ризики, передбачені п. п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України, тому їй слід змінити запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою.

На думку прокурора, більш м`який запобіжний захід, такий як домашній арешт, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

При цьому, прокурор зазначає, що під час дії воєнного стану, є підстави не визначати розмір застави, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши учасників апеляційного розгляду, з приводу заявленого клопотання прокурора про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з приписами частини 1 статті 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до частини 1 та пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є зокрема, ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.

Вирішуючи клопотання прокурора про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченої, тяжкість інкримінованих їй злочинів, один з яких, передбачений ч.2 ст.111КК України, відноситься до особливо тяжких, ризики, передбачені ч.1-5 ст.177КПК України, зокрема, переховування від суду, порушення обвинуваченою процесуальних обов`язків неявку в судові засідання апеляційної інстанції та не підтвердження неможливості приймати участь в судових засіданнях і приходить до висновку, що перебуваючи на волі, обвинувачена може переховуватися відсуду.

Таким чином, для забезпечення виконання ОСОБА_6 своїх процесуальних обов`язків, зміна запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою є обґрунтованою.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання прокурора про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, що буде цілком достатнім для виконання обвинуваченою її процесуальних обов`язків.

Керуючись статтями 183, 331, 401, 405 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора задовольнити.

Змінити обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний західз домашньогоарешту на триманняпід вартоюстроком на 60 днів, тобто до 15 червня 2024 року, включно, з триманням у державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор», взявши її під варту у залі суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3