Ухвала

від 06.03.2024 по справі 755/13364/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 755/13364/22

провадження № 22-ц/824/1465/2024

06 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г. М.,

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

при секретарі Колесніченко М. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Будинок» - адвоката Горлатого Олександра Васильовича про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Будинок», Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ред Пойнт Фінанс», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавська Мирослава Адамівна, про визнання недійсними електронних торгів та протоколу, що їх оформлює, визнання недійсними та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки і свідоцтва про придбання нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Короті Романа Олександровича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року в складі судді Марфіної Н.В.,

встановив:

23.12.2022 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В., Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Будинок», Державного підприємства «СЕТАМ», третіх осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ред Пойнт Фінанс», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавська М. А. про визнання недійсними електронних торгів та протоколу, що їх оформлює, визнання недійсними та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки і свідоцтва про придбання нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Короті Р. О. на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року.

20.02.2024 представник ТОВ «Інвестиційний Будинок» - адвокат Горлатий О. В. звернувся до суду з заявою про відшкодування витрат на професійну правову (правничу) допомогу, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Інвестиційний Будинок" витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 9 000 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Короті Р. О. залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Київ від 28 вересня 2023 року залишено без змін. При цьому судом не було вирішено питання про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу ТОВ "Інвестиційний Будинок".

В судовому засіданні по розгляду даного питання представник ТОВ «Інвестиційний Будинок» - адвокат Горлатий О. В. підтримав подану раніше заяву та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду даного питання повідомлені судом належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши пояснення ТОВ «Інвестиційний Будинок» - адвоката Горлатого О. В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та прийняття додаткової постанови.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Як установлено в частині другій статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, постанові від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Матеріали справи містять договір №26/01/23/1 про надання професійної правничої допомоги від 26.01.2023, за умовами якого участь адвоката в одному судовому засіданні в Київському апеляційному суді у цивільній справі складає 3 000 грн; позасудова робота, пов`язана з розглядом цивільної справи у вказаному суді розраховується шляхом множення кількості годин, витрачених адвокатом на вартість однієї години роботи адвоката. Одна година позасудової роботи адвоката становить 1 000 грн.

ТОВ «Інвестиційний будинок» на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надало:

- попередній орієнтовний розрахунок розміру правничих витрат на оплату послуг Адвоката згідно Договору про надання професійної правничої допомоги №26/01/23/1 від 26.01.2023;

- акт виконаних робіт адвоката від 20.02.2024, складений адвокатом Горлатим О. В. та ТОВ "Інвестиційний Будинок" на виконання п. 3.3. Договору №26/01/23 про надання професійної правової допомоги від 26.01.2023.

Відповідно до вказаного акту, вартість отримання у Київському апеляційному судці ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі від 20.11.2023 та копії апеляційної скарги становить 1 000 грн; консультування клієнта та узгодження правової позиції у справі - 1 000 грн; підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 4 000 грн; участь у судовому засіданні Київського апеляційного суду 20.02.2024 - 3 000 грн.

В судовому засіданні при перегляді судового рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Коротя Р. О. заперечував проти визначеного розміру витрат на правову допомогу, посилаючись на їх необґрунтованість та неспівмірність.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Оцінивши доводи сторін, надані ТОВ «Інвестиційний будинок» розрахунки і докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заява ТОВ «Інвестиційний Будинок » в частині стягнення цих витрат підлягає частковому задоволенню, в сумі 5 000 грн, з урахуванням критеріїв співмірності, складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, а також відсутності підстав для покладення на позивача відповідальності за отримання заявником в суді копії апеляційної скарги з огляду на її надіслання судом за його місцезнаходженням та поверненням до суду без вручення з відміткою : "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 205 т.3).

Керуючись ст. 141, 270 ЦПК України суд

постановив:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Будинок» - адвоката Горлатого Олександра Васильовича про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний будинок" 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Будинок» - адвоката Горлатого Олександра Васильовича в іншій частині відмовити.

Додаткова постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.04.2024.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук