Ухвала

від 11.04.2024 по справі 758/2625/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваної ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 06.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави та зобов`язано ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Подільської окружної прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави в розмірі 23 676 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 71 690 928 гривень, строком на 2 місяці, в межах строку досудового розслідування та покласти на підозрювану наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, місця роботи; не відлучатися з м. Києва та

---

Справа № 758/2625/24 Слідчий суддя - ОСОБА_10

Апеляційне провадження № 11-сс/824/2688/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилався на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на потерпілого, свідків та експертів у кримінальному провадженні.

Вказував, що протиправними діями ОСОБА_6 завдано збитків на загальну суму 71 694 800 гривень, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, у разі визнання її винуватою, ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної та цивільної відповідальності.

Також, підозрювана може незаконно впливати на представників потерпілої сторони, свідків у кримінальному провадженні, експертів, що проводили експертні дослідження, а також ще не допитаних осіб.

Вказані обставини свідчать про необхідність застосування відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та виконання нею процесуальних рішень у даному кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку підозрюваної ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні СВ УП в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12023100120000038 від 01.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367, ч. 4 ст. 190 КК України, процесуальне керівництво в якому здійснюється Подільською окружною прокуратурою міста Києва.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , обіймаючи посади заступника Голови правління та першого заступника Голови правління АТ АКБ «АРКАДА», умисно, з корисливих мотивів, шляхом купівлі, начебто в інтересах Фондів банківського управління, цінних паперів - відсоткових облігацій серії AF, АК, емітованих ТОВ «ІПОТЕЧНА КОМПАНІЯ «АРКАДА- ФОНД» (пізніше ТОВ «ІПОТЕЧНА КОМПАНІЯ «БАЗОВИЙ АКТИВ»), зловживаючи своїм службовим становищем, розтратила в інтересах ОСОБА_11 , який обіймав посаду Голови правління АТ АКБ «АРКАДА», а також являвся кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ІПОТЕЧНА КОМПАНІЯ АРКАДА-ФОНД» (змінено назву товариства на ТОВ «ІПОТЕЧНА КОМПАНІЯ «БАЗОВИЙ АКТИВ») грошові кошти учасників Фондів банківського управління в сумі 71 694 800 грн., тобто в особливо великих розмірах.

28.02.2024 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 191 КК України.

05.03.2024 слідчий СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_8 , в якому просив застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави в розмірі 23 676 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 71 690 928 гривень, та покласти на підозрювану строком на 2 місяці наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, місця роботи; не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 06.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави та зобов`язано ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Постановляючи вказану ухвалу,слідчий суддя виходив з того, що органом досудового розслідування не доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено, що більш м`який запобіжний захід, ніж застава, не здатний запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 183 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, підтверджується на цьому етапі розслідування наявними у матеріалах судового провадження доказами.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком слідчого судді про відсутність у клопотанні слідчого переконливого обґрунтування існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності вказаних ризиків, зокрема можливості підозрюваної переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних, колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній, особу підозрюваної, характер кримінального правопорушення та конкретні обставини інкримінованих їй дій.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

На переконання колегії суддів, слідчим у клопотанні належним чином обгрунтовано, що усвідомлюючи тяжкість покарання, з метою уникнення відповідальності, підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, та незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Крім того, як обгрунтовано зазначив слідчий у клопотанні, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Посилання слідчого судді в оскаржуваній ухвалі на те, що ОСОБА_6 добровільно прибуває на виклики слідчого, не забезпечують впевненості в належній процесуальній поведінці підозрюваної на наступних етапах досудового розслідування, та самі по собі не свідчать про відсутність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На переконання колегії суддів, дійшовши висновків про недоведеність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та застосувавши щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, слідчий суддя не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, не врахував тяжкість інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення та його наслідки, не співставив вказані обставини із реальною можливістю забезпечити запобіжним заходом у виді особистого зобов`язання впевненість у тому, що ОСОБА_12 не буде порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність органом досудового розслідування підстав для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді застави.

Встановлені під час апеляційного розгляду обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж застава, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_12 покладених на неї процесуальних обов`язків, про що обгрунтовано зазначив прокурор в апеляційній скарзі.

Разом з тим, встановивши обгрунтованість доводів слідчого про наявність обгрунтованих підстав для застосування щодо ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді застави, колегія суддів вважає належним чином не вмотивованими доводи слідчого та прокурора про необхідність визначення підозрюваній застави саме у розмірі 23 676 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 71 690 928 гривень.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.

Так, якзазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).

Гарантії, передбачені частиною 3 статті 5 Конвенції, покликані в першу чергу забезпечити не відшкодування шкоди, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta), § 70; «Мангурас проти Іспанії [ВП]» (Mangouras v. Spain [GC]), § 78; «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), § 14).

За таких обставин, посилання органу досудового розслідування при обгрунтуванні зазначеного в клопотанні та апеляційній скарзі розміру застави, виключно на розмір збитків, заподіяння яких інкриміновано у кримінальному провадженні, не можуть бути належною підставою для визначення ОСОБА_12 застави саме у розмірі 23 676 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 71 690 928 гривень.

Відомостей про майновий стан підозрюваної, який би давав підстави для висновку про можливість внесення підозрюваною застави у вказаному прокурором розмірі, до апеляційної скарги не долучено та в ході апеляційного розгляду не надано. На даному етапі досудового розслідування наведених у клопотанні слідчого та апеляційній скарзі прокурора доводів є недостатньо для визначення застави у вищевказаному розмірі.

Враховуючи обставини інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, дані про її особу, яка раніше не судима, має постійне місце проживання та реєстрації, одружена, є пенсіонеркою, враховуючи її репутацію, майновий та сімейний стан та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також відсутність у клопотанні слідчого належного обґрунтування необхідності застосування застави у розмірі 23 676 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 71 690 928 гривень, колегія суддів приходить до висновку, що співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками буде запобіжний захід у виді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень у національній грошовій одиниці.

На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування такий запобіжний захід є достатнім стримуючим заходом для підозрюваної, здатен забезпечити її належну процесуальну поведінку і виконання покладених на неї обов`язків.

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

При постановленні нової ухвали, колегія суддів враховує вимоги ч. 2 ст. 196 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, конкретні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, та у випадках, передбачених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

Згідно ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Як визначено п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Як убачається із матеріалів судового провадження, у межах кримінального провадження № 12023100120000038 ОСОБА_12 повідомлено про підозру 28.02.2024, а тому, на час звернення слідчого із клопотанням до слідчого судді, та на день розгляду слідчим суддею вказаного клопотання, граничним днем закінчення строку досудового розслідування було 28.04.2024.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.

За таких обставин, при постановленні нової ухвали, колегія суддів може визначити строк дії покладених на ОСОБА_12 обов`язків лише до граничного дня закінчення строку досудового розслідування, який існував на час постановлення оскаржуваної ухвали, тобто до 28.04.2022.

За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, та застосування щодо підозрюваної ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осібстановить 1 514 000 гривень, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 28.04.2024.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 193, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень в національній грошовій одиниці.

Застава може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_1 ).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрювану ОСОБА_6 , наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою; не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні.

Строк дії покладених на підозрювану обов`язків визначити до 28 квітня 2024 року включно.

Обов`язок контролю за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3