Постанова від 19.04.2024 по справі 361/6114/23

Головуючий у І інстанції Петришин Н.М.Провадження № 22-ц/824/6902/2024 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Гуля В.В., Мельника Я.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО»,про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулося до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: АТ «Страхова компанія «ІНГО», про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,у якому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки у розмірі 56 245,28 грн. та сплачений по справі судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 04.06.2021 року між ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ТОВ «Сільпо-ФУД» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/107-69-006527/21, предметом якого стали майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 .

У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

15.03.2022 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив зіткнення з автомобілем «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до Європротоколу, ОСОБА_1 визнав свою вину у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Страхувальник ТОВ «Сільпо-ФУД» звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих документів було складено страховий акт.

Позивач вказував, що на підставі зазначеного страхового акту ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 154 011,54 грн.

При цьому, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за полісом обов`язкового страхування № 204075991 в АТ «Страхова компанія «ІНГО», остання на підставі ст.ст. 22 та 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сплатила на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхове відшкодування у розмірі 97 766,26 грн.

Позивач у позові зазначав, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 56 245,28 грн., та має бути відшкодована ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» винуватцем ДТП - ОСОБА_1 .

У зв`язку із вищенаведеними обставинами позивач звернувся до суду з даним позовом та просив про його задоволення з викладених у ньому підстав.

Рішенням Броварськогоміськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 25 311 грн. 54 коп. та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 207 грн. 85 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім цього, позивач просив розподілити судові витрати.

Обгрунтовуючи скаргу, позивач посилався на помилковість висновків суду про те, що з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (виплаченою позивачем сумою у розмірі 154 011,54 грн.) і страховим відшкодуванням, яке здійснено АТ «Страхова компанія «ІНГО» у розмірі 97 766,26 грн., лише у частині, що не покривається лімітом страхового відшкодування за полісом (130 000,00 грн.), у розмірі 25 311 грн. 54 коп.

Посилається на те, що відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

На думку апелянта, суд першої інстанції, всупереч норм ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та висновків Верховного Суду зазначив, що стягнення різниці між страховим відшкодуванням і виплаченим страховим відшкодуванням неможливе.

Необгрунтованим, на думку позивача, є і висновок суду першої інстанції про те, що між страховими компаніями відбулась якась «домовленість». При цьому, зауважує, що врегулювання страхового випадку відбувалось в порядку, встановленому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЗУ «Про страхування», та не є«домовленістю», дані твердження свідчать виключно про неповне дослідження доказів, наданих сторонами, та Законів, які регулюють дані правовідносини.

Крім цього, позивач у скарзі посилається на те, що ним в суді першої інстанції до відповіді на відзив було долучено розрахунок коефіцієнту фізичного зносу, складений АТ «Страхова компанія «ІНГО», згідно якого коефіцієнт зносу транспортного засобу «Меrсedes», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 0,41 % (а.с.65).

На думку скаржника, АТ «Страхова компанія «ІНГО» правомірно нараховано коефіцієнт фізичного зносу 0,41%, а судом першої інстанції не було в повній мірі досліджено подані стороною позивача докази.

Апелянт посилається на те, що оскільки умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/107-69-006527/21 не передбачений розрахунок коефіцієнту зносу і виплата з урахуванням такого коефіцієнту, даний розрахунок проводила третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - АТ «СК «ІНГО», яка здійснила розрахунок коефіцієнту зносу згідно вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є неправомірним, ґрунтується на припущеннях, які сформовані в результаті неповного дослідження поданих сторонами доказів, та Законів які регулюють даний вид правовідносин.

Апеляційним судом виконаний процесуальний обов`язок щодо направлення відповідачу та третій особі копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги з додатками, направлені на адресу відповідача, повернулися з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Отже, належним чином повідомлені про розгляд справи відповідач та третя особа, не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо доводів і вимог апеляційної скарги позивачадо апеляційного суду не направили.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в даній справі (56 245 грн. 28 коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вбачається, що власником автомобіля марки «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , є ТОВ «Сільпо-Фуд» (а.с.7).

Відповідно до копії Договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/107-69-006527/21, укладеного 04.06.2021 року між ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ТОВ «Сільпо-ФУД», предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 .

15.03.2022 року в м. Києві по вул. Харківське шосе, 168 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 ,та автомобіля марки «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено застрахований автомобіль «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом). При цьому, водій автомобіля марки «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 визнав свою провину (а.с.24).

Ураховуючи наявність договору страхування, власник/страхувальник пошкодженого застрахованого транспортного засобу звернувся до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про настання події (КАСКО).

Відповідно до рахунку ПрАТ «АТП «АТЛАНТ» № 0031660 від 16.05.2022 року, вбачається, що вартість відновлювального ремонту становить 154 011,54 грн.(а.с.31-32).

Із копії страхового акту № 220000551308 від 03.06.2022 року вбачається, що сума страхового відшкодування відповідно до рахунку ПрАТ «АТП «АТЛАНТ» № 0031660 від 16.05.2022 року становить 154 011,54 грн. (а.с.33).

Згідно копії платіжної інструкції № 3Р039412 від 03 червня 2022 року, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перерахувало ПрАТ «АТП «АТЛАНТ» відшкодування у розмірі 154 011,54 грн. (а.с.35).

Відповідно до копії претензії про відшкодування шкоди в порядку регресу за вих. № 15452/ІНС від 06.10.2022 року вбачається, що ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» зверталося до ОСОБА_2 із проханням перерахувати 56 245,28 грн. на банківські реквізити ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (а.с.37).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 вбачається, що власником автомобіля марки «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (а.с. 57).

Із копії полісу № 204075991 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.05.2021 року вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована АТ «СК «ІНГО» (а.с.55).

Відповідно до полісу № 204075991 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким застраховано автомобіль «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , ліміт за шкоду, завдану майну в результаті ДТП, становить 130 000,00 грн., розмір франшизи становить 1300,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з ОСОБА_1 на користь позивача шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспорної пригоди у розмірі 25 311 грн. 54 коп., суд першої інстанції виходив з того, що АТ «СК «ІНГО», як страховик відповідача, здійснив страхове відшкодування на суму, яку визначив всупереч установленому порядку, самостійно, без врахування вимог статті 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також Методики оцінки колісних транспортних засобів, за якою, з урахуванням того, що автомобіль «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , 2018 року випуску, значення коефіцієнта фізичного зносу мало б бути прийнято таким, що дорівнює нулю, адже на момент ДТП строк експлуатації цього автомобіля не перевищував семи років.

При цьому, суд вважав, що позивач, як страховик за процедурою прямого врегулювання не виконав своїх зобов`язань за укладеним договором страхування, адже такий страховик був зобов`язаний здійснювати відшкодування у межах страхових сум відповідно до умов договору. Укладаючи угоди з страховою компанією відповідача, позивач мав пересвідчитись, що недоплачена сума є фізичним зносом, що мав бути визначений виключно суб`єктом оціночної діяльності відповідно до затвердженої Методики.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність пред`явлення вимог ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»до ОСОБА_1 , як винуватця ДТП, у межах страхової суми ліміту полісу АТ «СК «ІНГО», що дорівнює 130000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у сумі 25 311 грн. 54 коп. Тобто, стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача шкоду у розмірі, що не покривається лімітом страхового відшкодування за полісом № 204075991(130 000,00 грн.).

Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Прострахування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦКУкраїни).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦКУ), особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, відповідно до страхового акту № 220000551308 від 03.06.2022 року позивач визнав ДТП страховим випадком та прийняв рішення про виплатустрахувальнику страхового відшкодування у розмірі 154 011,54 грн., згідно Розрахунку суми страхового відшкодування до справи № 220000551308 на підставі Рахунку № 3160 від 16.05.2022 року.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Виконуючи свої зобов`язання за Договоромдобровільного страхування, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 154 011,54грн., що підтверджується платіжною інструкцією № ЗР 039412від 03.06.2022 року, та згідно ст.993 ЦК України набуло право вимоги даної суми від особи, винуватої у завданні шкоди.

Як зазначено вище, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в АТ «Страхова компанія «ІНГО» за полісом № 204075991 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із страховим лімітом у розмірі 130 000,00 грн. та франшизою - 1 300,00 грн.

Позивач звернувся до АТ «Страхова компанія «ІНГО» з заявою про виплату страхового відшкодування на суму 154 011,54 грн., у відповідь на яку АТ «Страхова компанія «ІНГО» здійснило виплату у розмірі 97 766,26 грн., з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля та з вирахуванням франшизи, згідно полісу № 204075991.

На підтвердження наведених обставин, позивачем до відповіді на відзив було долучено розрахунок коефіцієнту фізичного зносу, що складений АТ «Страхова компанія «ІНГО», згідно якого коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Меrcedes», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 0,41% (а.с.65).

При цьому, вказаний розрахунок жодним наявним у справі доказом не спростований.

З огляду на наведене, на думку колегії суддів, доведеним є факт того, що при визначенні розміру страхової виплати АТ «Страхова компанія «ІНГО» був врахований вищевказаний коефіцієнт фізичного зносу, що відповідає вимогам ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, невідшкодованою залишилася сума в розмірі 56 245,28 грн. (154 011,54грн. - 97 766,26грн.), яку позивач і просив стягнути з ОСОБА_1 , як винуватця ДТП.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до норм ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Слід зазначити, що спеціальні норми ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності (страховою сумою), встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. 12 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Як вбачається з матеріалів справи, зменшення АТ «Страхова компанія «ІНГО» розміру відшкодування завданої шкоди із заявленої суми 154 011,54 грн. до 97 766,26 грн. було пов`язане із застосуванням страховиком коефіцієнта фізичного зносу та франшизи, як передбачено Законом.

При цьому, коефіцієнт зносу 0,41 % був застосований у зв`язку із перевищеним показником пробігу у застрахованого автомобіля.

Враховуючи наведене, помилковим є висновок місцевого суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, у зв`язку з неналежним виконанням обов`язку по виплаті страхового відшкодування страховиком відповідача АТ «Страхова компанія «ІНГО», оскільки остання виплатила страхове відшкодування з урахуванням обмежень, встановлених спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини.

Слід зазначити, що розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі ст. 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, з якою погодився і Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних належних доказів на спростування розрахунку суми страхового відшкодування, здійсненого позивачем; відповідачем не надано інший розрахунок розміру шкоди; не надано документів, які б спростовували визначений страховиком відповідача АТ «Страхова компанія «ІНГО» розмір виплати, що підлягала сплаті на користь позивача.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 оспорював дії АТ «Страхова компанія «ІНГО» щодо нарахування та виплати позивачу страхового відшкодування на підставі укладеного із ним договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в тому числі з підстав незгоди із застосованим коефіцієнтом фізичного зносу автомобіля, не заявляв відповідач і під час розгляду справи суду клопотання про призначення експертизи для встановлення розміру коефіцієнту фізичного зносу.

Таким чином, оскільки АТ «Страхова компанія «ІНГО» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі, визначеному згідно вимог ст.ст. 12, 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме 97 766,26 грн. (вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу та франшизи), відсутні підстави вважати, що у страховика відповідача виник обов`язок з відшкодування завданої ОСОБА_1 шкоди у більшому розмірі, в межах граничного розміру страхової суми (ліміту відповідальності), що дорівнює 130 000,00 грн.

З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди і виплаченим страховим відшкодуванням, що дорівнює 56245,28 грн.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суд, ухвалюючи рішення, допустив неправильне застосування норм матеріального права, наслідком чого стало ухвалення помилкового рішення про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення шкоди з відповідача, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення вимог ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 в повному обсязі.

З врахуванням того, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення із постановленням по справі судового рішення про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім по справі судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги на суму 6 710 грн. 00 коп.

В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від21 листопада 2023 року - скасувати та постановити по справі нове судове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 56 245 грн. 28 коп. та понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подачу позову та апеляційної скарги в розмірі 6 710 грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: