Ухвала

від 19.04.2024 по справі 120/5007/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 квітня 2024 р. Справа № 120/5007/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерський дім "Вацак" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

17.04.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Гринькова Є.В., подана від імені та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерський дім "Вацак" (далі ТОВ "КД "Вацак") до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов від 07.02.2024 № ПШ 001453 та від 19.02.2024 № ПШ 001525 про застосування до позивача адміністративного-господарських штрафів на загальну суму 34 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 11.01.2024 посадовими особами відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області складено акт № АР023553 про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до цього акту проведено перевірку транспортного засобу, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме на момент проведення перевірки у водія відсутній протокол перевірки адаптації цифрового тахографа до транспортного засобу, відсутня картка водія двоцифрового тахографа, водій не надав роздруківку даних роботи цифрового тахографа. В подальшому на підставі вказаного акту Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби з безпеки на транспорті винесено постанову № ПШ001525 від 19.02.2024, якою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Крім того, 12.01.2024 посадовими особами відділу Державного нагляду (контролю) у Івано-Франківській області складено акт № АР042302 про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до цього акту проведено перевірку транспортного засобу, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 та виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажів за відсутності на монет проведення документів, а саме особистої картки водія, роздруківки даних з цифрового тахографа. На підставі вказаного акту Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби з безпеки на транспорті винесено постанову № ПШ001453 від 07.02.2024, якою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Позивач із зазначеними постановами відповідача не погоджується, вважає їх протиправними, а тому звертається до суду з позовом про їх скасування.

18.04.2024 через підсистему "Електронний суд" представник позивача подав клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваних постанов Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ001453 від 07.02.2024 та № ПШ001525 від 19.02.2024 до набрання законної сили судовим рішення у цій адміністративній справі.

Клопотання обґрунтовується тим, що на момент подання позову у позивача наявні обґрунтовані підстави вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та інтересів, адже відповідач може у будь-який час скерувати до держаної виконавчої служби оскаржувані постанови для їх примусового виконання, внаслідок чого державний виконавець змушений буде накласти арешт на рахунок товариства.

Відтак позивач вважає, що існує очевидна небезпека порушення його прав та інтересів до ухвалення рішення в адміністративній справі, що свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Частиною першою статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В силу приписів частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, забезпечення позову є наданням заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18).

Суд наголошує, що частиною другою статті 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Відтак, виходячи з конкретних обставин та з урахуванням наданих доказів, суд повинен встановити чи існує хоча б одна з названих підстав і оцінити чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому (1) ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або (2) ефективний захист (поновлення) порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, або (3) є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби з безпеки на транспорті № ПШ001453 від 07.02.2024 на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн за порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Крім того, постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби з безпеки на транспорті № ПШ001525 від 19.02.2024 на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн за порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивач зазначає, що оскаржувані постанови є виконавчими документами та можуть бути звернені відповідачем до примусового виконання, що призведе до накладення арешту на рахунки позивача та позбавить права товариства здійснювати будь-які платежі. Водночас їх оскарження до суду не зупинить їх дію, якщо суд не застосує відповідні заходи забезпечення позову. Відтак, на думку представника позивача, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити істотні негативні наслідки для ТОВ "КД "Вацак" як потенційного боржника у виконавчому провадженні у разі відкриття виконавчого провадження.

Оцінюючи відповідні аргументи суд враховує, що рішення суб`єктів владних повноважень безумовно справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин, у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19 та від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18.

В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, а зупинення таких рішення матиме правові наслідки, близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.

Тому у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень, про зупинення дії якого просить позивач, і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи може постановити ухвалу про забезпечення позову.

Суд вважає, що наведені представником позивачем доводи на підтримку заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого пред`явлення оскаржуваних постанов до виконання у майбутньому та подальших негативних наслідків для позивача.

Водночас будь-яких доказів (прямих чи опосердкованих) на підтвердження того, що відповідач почав вчиняти дії з метою примусового виконання таких постанов, матеріали позову та заяви не містять, а тому побоювання ризиків заподіяння позивачу шкоди, як потенційному боржнику у виконавчому провадженні, на думку суду, є передчасним.

До того ж, за змістом пунктів 28-29 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (з наступними змінами), адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється територіальний орган Укртрансбезпеки, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

У разі оскарження постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Наведеними нормативними положеннями спростовуються твердження представника позивача про те, що за відсутності заходів забезпечення позову у справі про оскарження постанов про накладення на автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу, відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки вправі звертати такі постанови до примусового виконання, незалежно від їх оскарження у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що ймовірне настання негативних наслідків для заявника ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав заявника, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 990/99/22 від 31.08.2022 вказала на те, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об`єктивного існування наведених ризиків.

Втім, судом встановлено, що викладені у заяві позивача про забезпечення позову доводи про неможливість захисту прав товариства без ужиття таких заходів та про очевидну небезпеку спричинення невідворотних до ухвалення рішення в адміністративній справі наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях.

При цьому позивачем не доведено, що забезпечення позову у цій справі сприятиме виконанню завдань інституту забезпечення позову як елементу права на судовий захист, спрямованого на недопущення незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того, як вже зазначалося, в силу положень ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами

Водночас співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звідси, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.

В той же час, суд враховує, що наслідки від незабезпечення даного позову не впливають на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки, навіть у разі звернення оскаржуваних постанов до примусового виконання, що, як вже зазначалося вище, не узгоджується з нормами чинного законодавства, якими гарантується право перевізника на оскарження постанови і, як наслідок, відсутність обов`язку перевізника зі сплати штрафу та неможливість звернення у такому випадку постанови до примусового виконання, позивач не позбавлений права ініціювати питання про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, що є одним із видів забезпечення позову відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України.

Отже, судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, передбачених у ч. 2 ст. 150 КАС України.

Відтак у задоволенні заяви представника позивача належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 120/5007/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерський дім "Вацак" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана суддею 19.04.2024

Суддя Сало Павло Ігорович