Рішення

від 20.09.2024 по справі 120/5007/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 р. Справа № 120/5007/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерський дім "Вацак" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

17.04.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Гринькова Є.В., подана від імені та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерський дім "Вацак" (далі ТОВ "КД "Вацак") до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанови від 07.02.2024 № ПШ 001453 та постанови від 19.02.2024 № ПШ 001525 про застосування до позивача адміністративного-господарських штрафу в загальному розмірі 34 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 11.01.2024 посадовими особами відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області складено акт № AP023553 про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до цього акту проведено перевірку транспортного засобу, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який перевозив вантаж згідно з ТТН № Р189836 від 10.01.2024 та виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме на момент проведення перевірки у водія відсутній протокол перевірки адаптації цифрового тахографа до транспортного засобу, відсутня картка водія двоцифрового тахографа, водій не надав роздруківку даних роботи цифрового тахографа. В подальшому на підставі вказаного акту Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби з безпеки на транспорті винесено постанову № ПШ001525 від 19.02.2024, якою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Крім того, 12.01.2024 посадовими особами відділу Державного нагляду (контролю) у Івано-Франківській області складено акт № AP042302 про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до цього акту проведено перевірку транспортного засобу, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював вантажні перевезення вантажів згідно ТТН № 6280 від 12.01.2024 та виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення обов`язкових документів особистої картки водія та роздруківки даних з цифрового тахографа. На підставі вказаного акту Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби з безпеки на транспорті винесено постанову № ПШ 001453 від 07.02.2024, якою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Позивач з вказаними постановами не погоджується та зазначає, що згідно з приписами чинного законодавства, яке регламентує сферу спірних правовідносин, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія. Водночас відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв непередбачена.

Також, на думку позивача, відповідачем не враховано, що положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій. Відтак, оскільки на момент перевірки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 діяла надзвичайна ситуація воєнного характеру, відповідач неправомірно застосував правові, які не діють під час надзвичайних ситуацій.

До подання позовної заяви через підсистему "Електронний суд" позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 19.04.2024 у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Ухвалою суду від 22.04.2023 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "КД "Вацак" та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

23.04.2024 позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 23.04.2024 таку заяву задоволено заяву та вирішено зупинити стягнення у виконавчому провадження ВП № 74820021 на підставі виконавчого документа постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 07.02.2024 № ПШ001453 та стягнення у виконавчому провадженні ВП № 74820290 на підставі виконавчого документа постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 19.02.2024 № ПШ001525, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/5007/24.

07.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що проведеними рейдовими перевірками виявлено порушення позивачем вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яке полягає у відсутності у водіїв транспортних засобів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 особистих карток та роздруківки даних роботи тахографа, що і стало підставою для складання актів та винесення оскаржуваних постанов.

Відповідач наголошує на тому, що в силу приписів чинного законодавства водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Крім цього, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на дію надзвичайної ситуації воєнного характеру, як обставини для звільнення від відповідальності за виявлене порушення, оскільки позивачем не наведено жодних доводів та не підтверджено жодними доказами те, як наявність воєнного стану в країні впливає на виконання зобов`язання щодо надання суб`єкту владних повноважень всіх необхідних документів, зокрема, особистої картки водія та роздруківки даних роботи тахографа, а відтак унеможливлює виконання обов`язку та зумовлює наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та такою неможливістю.

13.05.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує доводи та аргументи відповідача та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник позивача звертає увагу на те, що до відзиву на позов додано роздруківку даних роботи тахографа, в якій зазначено, що рух автомобіля відбувався 12.01.2024, що співпадає з датою видачі ТТН № 6280 від 12.01.2024, а також протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, ідентифікаційний номер № UA260-000093А від 01.02.2023. На думку представника позивача, тим самим відповідач сам підтверджує ті обставини, що водієм ОСОБА_2 було надано роздруківку даних роботи тахографа та протокол перевірки та адаптації тахографа.

15.05.2024 до суду надійшли заперечення, в яких представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві. Представник відповідача наголошує, що саме на автомобільного перевізника покладається обов`язок забезпеченням водія усіма необхідними документами визначеними законом та надання їх в подальшому під час проведення рейдової перевірки. Натомість під час такої перевірки виявлено факт відсутності документів у водіїв, що здійснювали внутрішні вантажні перевезення, роздруківки даних роботи цифрового тахографу, що є обов`язковим документом під час внутрішніх вантажних перевезень. Водночас помилковими є посилання позивача на ту обставину, що вказані документи повинні бути лише під час міжнародних перевезень. Також представник відповідача стверджує, що щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія не можна ототожнювати з роздруківками на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив таке.

11.01.2024 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу марки "Анатоль", номерний знак НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки складено акт № АР023553 відносно ТОВ "КД "Вацак", в якому зазначено, що при перевезенні вантажу згідно із ТТН № Р189836 від 10.01.2024, на момент проведення перевірки у водія відсутній протокол перевірки адаптації цифрового тахографа до транспортного засобу (з повною масою понад 3,5 тонн), відсутня карта водія двоцифрового тахографа, водій не надав роздруківку даних роботи цифрового тахографа на водія, що передбачено п. 3.3 наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, чим порушено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Відповідальність за вказане правопорушення передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Крім того, 12.01.2024 представником Відділу державного нагляду (контролю) у Івано-Франківський області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу марки "Анатоль", номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

За наслідками перевірки складено акт АР № 042302 відносно ТОВ "КД "Вацак", в якому зазначено, що під час здійснення вантажних перевезень вантажів, згідно з ТТН № 6280 від 12.01.2024, перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме: особистою картою водія, роздруківкою даних з цифрового тахографа (п. 3.3 наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010). Відповідальність за вказане правопорушення передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На розгляд справи згідно з актом № AP023553 від 11.01.2024 позивач не з`явився, пояснень або заперечень до відділу не подав.

Водночас на розгляд справи згідно з актом № AP042302 від 12.01.2024 з`явився представник позивача, надав власні пояснення щодо виявленого порушення.

07.02.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області прийнято постанову № ПШ 001453 від 07.02.2024, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ТОВ "КД "Вацак" застосований адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000,00 грн згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

19.02.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області прийнято постанову № ПШ 001525 від 19.02.2024, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ТОВ "КД "Вацак" застосований адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000,00 грн згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач вважає вказані постанови протиправними, а тому звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі акон № 2344-ІІІ) цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 (з наступними змінами) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі Положення № 103).

Відповідно до п. 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

За приписами пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок - № 1567).

Відповідно до п.п. 2-4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, у тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Процедура оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів регламентовані пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п.п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

За приписами статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Отже, нормами Закону № 2344-III визначено обов`язок для автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти контролюючому органу в момент проведення перевірки документи, визначені законодавством документи.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за № 811/18106 (далі Положення № 340).

Відповідно до пункту 4 цей наказ (№ 340) набирає чинності з дня його офіційного опублікування (07.06.2010), крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для:

- нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів з 01.06.2012;

- перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тон, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км з 01.06.2013;

- перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тон до 12 тон з 01.06.2015.

Відповідно до пункту 6.1. Положення з 01.06.2015 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Тобто перевізникам, які використовують вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, законодавством було установлено адаптаційний період для забезпечення обладнання транспортних засобів діючими тахографами з 07.06.2010 по 01.06.2015.

Пунктом 1.1 Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 1.4. Положення № 340 встановлено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Облік робочого часу регламентовано розділом VI Положення № 340.

Так, згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 7.1 Положення № 340 визначено, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відтак суд приходить до висновку, що вантажні автомобілі, які використовуються для вантажних перевезень з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яку розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція № 385).

У пунктах 1.2, 1.3 цієї Інструкції № 385 визначена сфера її застосування, а саме зазначено, що ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, та ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п. 1.3. Інструкції № 385), тобто без відокремлення видів перевезень.

Відповідно до пункту 1.4 розділу І Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв (пункт 1.4 розділу І Інструкції № 385).

При цьому тахокарта це бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Умови використання тахографів регламентовані розділом III Інструкції № 385.

Відповідно до пункту 3.1 розділу III Інструкції № 385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та пункти сервісів тахографів використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Згідно з пунктом 3.2 розділу III Інструкції № 385 Мінінфраструктури забезпечує відповідно до вимог ЄУТР обіг (облік, видачу, скасування, призупинення дії, поновлення, перевірку чинності) карток чотирьох типів для цифрових тахографів: водія (картка водія); ПСТ (картка майстерні); особи, уповноваженої здійснювати контроль (картка контролера); перевізника (картка підприємства).

Пунктом 3.3 розділу III Інструкції № 385 визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди 5 щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Із наведених вище положень висновується, що водії зобов`язані надавати інспекторам для контролю картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції № 385 виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами ЄУТР (994_016).

За правилами пункту 2.2 Інструкції, ПСТ установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, та виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР (994_016), а також виробників тахографів та транспортних засобів.

Відповідно до положень Інструкції № 385 адаптація тахографа до транспортного засобу це оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VI№-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VR№) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).

При цьому відповідно до п. 3.5 розділу III Інструкції № 385 перевізники:

- забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Судом встановлено, що актом проведення перевірки АР № 042302 зафіксовано, що перевізник не забезпечив водія транспортного засобу особистою картою та роздруківкою даних з цифрового тахографа, а згідно з актом АР № 023553 від 11.01.2024 у водія був відсутній протокол перевірки адаптації цифрового тахографа до транспортного засобу (з повною масою понад 3,5 тони) та відсутня карта водія цифрового тахографа, крім того водій не надав роздруківку даних роботи цифрового тахографа.

Відповідно до Інструкції № 385 забезпечення водіїв усіма необхідними документами покладається саме на перевізника, а не водія.

Отже, саме позивач, як автомобільний перевізник в розумінні відповідного законодавства, у даному випадку несе відповідальність за наявність вищезазначених обов`язкових документів у водія транспортного засобу, яким здійснюється перевезення.

Факт відсутності таких документів підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які є належними, допустимими та у своїй сукупності підтверджують виявлені під час рейдових перевірок порушення.

Наведені позивачем доводи цих порушень не спростовують та не свідчать про незаконність прийнятих відповідачем постанов про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Щодо роздруківки даних роботи тахографа, в якій зазначено, що рух автомобіля відбувався 12.01.2024, що співпадає з датою видачі ТТН № 6280 від 12.01.2024, а також протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, ідентифікаційний номер № UA260-000093А від 01.02.2023, на що звертає увагу позивач, то суд такий аргумент відхиляє через відсутність особистої карти водія та те, що з наданої роздруківки даних роботи тахографа неможливо встановити, яким саме водієм вона обліковувалася.

При цьому суд наголошує на тому, що водій повинен використовувати особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, тобто така картка повинна знаходитися лише в слоті тахографа. І лише за цих умов посадова особа Укртрансбезпеки може перевірити дотримання чи порушення водієм транспортного засобу режимів праці та відпочинку водія з початку здійснення ним руху транспортного засобу та до його завершення.

Безпідставними суд вважає і посилання позивача на норми абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, яким передбачено відповідальність за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку до автомобільних перевізників застосовується у вигляді штраф в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту наведеної норми видно, що встановлена нею відповідальність настає у таких випадка: 1) виконання міжнародного автомобільного перевезення без контрольного пристрою (тахографу) (тоді як у спірному випадку транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом, що позивачем не заперечується позивачем); 2) у разі якщо під час такого перевезення тахограф вимкнений (тоді як у спірному випадку він був увімкненим); 3) на момент перевірки відсутні щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку.

Тобто наведеною нормою не передбачена відповідальність за ненадання водієм роздруківки даних роботи цифрового тахографу, про що йдеться в акті перевірки.

Щодо посилань позивача на те, що вказані документи повинні бути у наявності лише під час міжнародних перевезень, то такі не відповідають дійсності та спростовуються проаналізованими вище нормами чинного законодавства.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача про неможливість ототожнення щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія з роздруківками на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Отже, на спірні правовідносини норми абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" не поширюються.

Позивач також зазначає, що при винесенні оскаржуваних постанов відповідачем не враховано, що згідно з пунктом 1.4. Положення № 340 вимоги про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів не є застосовними, оскільки в Україні введено воєнний стан, який прирівнюється до надзвичайної ситуації.

В цьому контексті суд зауважує, що у пункті 1.4 Положення № 340 передбачено, що це Положення не поширюються на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, у тому числі під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

За визначеннями, наведеними у частині 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України:

надзвичайна ситуація обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності;

аварія небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб`єкта господарювання загрозу життю або здоров`ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище;

стихійне лихо природне явище, що діє з великою руйнівною силою, заподіює значну шкоду території, на якій відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, завдає матеріальних збитків.

У статті 5 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій: 1) техногенного характеру; 2) природного характеру; 3) соціальні; 4) воєнні.

Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій: 1) державний; 2) регіональний; 3) місцевий; 4) об`єктовий.

Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, посилання позивача на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації є безпідставними, оскільки запроваджений цим Указом воєнний стан має особливий правовий режим, який регулюється окремим законом та не охоплюється режимами надзвичайної ситуації чи надзвичайного стану, що передбачені Кодексом цивільного захисту України.

Крім того, позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про те, що в момент проведення рейдових перевірок ТОВ "КД ВАЦАК" здійснювало автомобільні перевезення, пов`язані із забезпеченням ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та надзвичайних ситуацій або ж для підтримання обороноздатності держави в умовах воєнного стану.

Отже, обставин, що передбачені пунктом 1.4 Положення № 340 та які можуть звільняти від обов`язку перевізника не мати певних документів під час здійснення перевезення транспортним засобом, в ході розгляду справи не встановлено.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів.

Відповідно до положень ст. 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд бере до уваги позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши ключові доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні вимог адміністративного позову належить відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.

За змістом положень ч. 6 ст. 157 КАС України вжиті судом заходи забезпечення позову у цій справі зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 157 КАС України, вжиті судом ухвалою від 23 квітня 2024 року заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерський дім "Вацак" (код ЄДРПОУ 42796845, місцезнаходження: вул. Вірменська, 12, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000);

2) представник позивача: Гриньков Євгеній Віталійович (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса для листування: АДРЕСА_1 );

3) відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: вул. Василя Порика, 29 (3 поверх), м. Вінниця, 21021).

Повне судове рішення складено 20.09.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович