Ухвала

від 18.04.2024 по справі 360/91/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 квітня 2024 року справа №360/91/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження заяву представника позивача - Сацика Романа Васильовича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/91/23 за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року (повний текст складено 14 квітня 2023 року ) у справі № 360/91/23 (суддя І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом адвоката Сацика Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_2 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 360/91/23 апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року у справі № 360/91/23 задоволено.Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року у справі № 360/91/23 скасовано. Прийняти нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 21.12.2022 № 6502к Про звільнення ОСОБА_2 . Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - головного бухгалтера з 31.12.2022. Стягнуто зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2022 по 07.09.2023 у розмірі 548 706.60 грн (п`ятсот сорок вісім тисяч сімсот шість гривень 60 копійок) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - головного бухгалтера та стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 64 428 грн (шістдесят чотири тисячі чотириста двадцять вісім гривень) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 12 000 ( дванадцять тисяч ) гривень.

Представником позивача до суду апеляційної інстанції подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі, шляхом зобов`язанняСхідне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) подати звіт про виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 360/91/23. Накласти на керівника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання судового рішення.

В обґрунтування заяви, представником позивача вказано, що постанова суду апеляційної інстанції від 07 вересня 2023 року не була виконаною.

Надаючи оцінку доводам представника позивача, якими обґрунтована зазначена заява, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо вимоги заяви про зобов`язання подати звіт про виконання постанови суду.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002, Ромашов проти України від 27.07.2004, Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слід зазначити, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Норма статті 382 КАС України не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього.

У випадку ухилення боржника суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18.

Слід заначити, що стаття 382 КАС України не регулює порядок застосування судового контролю таким чином, що процесуальна можливість зобов`язання подати звіт існує у суду тільки та виключно на стадії прийняття судового рішення, яким спір вирішується по суті заявлених позовних вимог, оскільки положення ч. 1 ст. 382 КАС України не встановлюють зазначеного обмеження. За змістом вказаної норми права обов`язок подати звіт про виконання судового рішення може встановити суд, який його ухвалив. Таке питання може бути вирішене судом одночасно з прийняттям рішення, так і після завершення розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17 також не погодився із висновком про те, що ст. 382 КАС України регулює порядок застосування судового контролю таким чином, що процесуальна можливість зобов`язання подати звіт існує у суду тільки та виключно на стадії прийняття судового рішення, яким спір вирішується по суті заявлених позовних вимог. Верховний Суд зазначив, що законодавець у вказаній нормі процесуального кодексу фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 сформульовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі.

З заяви представника позивача вбачається, що рішення суду не було виконано. Зазначене підтверджується доданим до заяви листом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 10.11.2023 № 372/655/23/23/12.1.

Враховуючи, що відповідачем рішення суду не було виконано, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача в цій частині шляхом зобов`язання відповідача подати до Луганського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 360/91/23 у 30-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали.

Щодо вимоги заяви накласти на керівника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання судового рішення.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно до частини другої статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, відповідно до ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень.

Проте зазначена правова норма надає суду право, а не обов`язок про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, яким має бути виконано рішення суду. Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією країни та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Слід звернути увагу, що можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.

При цьому, накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Враховуючи зазначене, вимога заяви про накладення на керівника відповідача штрафу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 246, ст. 311, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328, ст. 382, ст. 385, ст. 386 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача - ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/91/23 задовольнити частково. Зобов`язати Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) подати до Луганського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 360/91/23 у 30-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали.

Повне судове рішення 18 квітня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко