Постанова

від 19.04.2024 по справі 440/7213/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 р. Справа № 440/7213/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Диканської селищної ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/7213/23

за позовом ОСОБА_1

до Диканської селищної ради

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Диканської селищної ради (далі також - відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправним рішення сорок третьої позачергової сесії восьмого скликання Диканської селищної ради від 30.03.2023 №41 щодо відмови позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на зміну цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для ведення особистого селянського господарства площею 0,0225 га, кадастровий номер: 5321081701:01:001:1027, яка розташована в АДРЕСА_1 .

- зобов`язати Диканську селищну раду надати позивачці дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для ведення особистого селянського господарства площею 0,0225 га, кадастровий номер: 5321081701:01:001:1027, яка розташована в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона 29.09.2022 уклала із Диканською селищною радою договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0225 га за кадастровим номером 5321081701:01:001:1027 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗД - 03.07), яка розташована по АДРЕСА_1 . На вищевказаній земельній ділянці розташовані склади, які належать їй на праві приватної власності та використовуються для зберігання зерна. Оскільки вона не веде жодної комерційної діяльності на вищевказаній земельній ділянці, а розмір орендної плати для неї є непомірно великим, позивачка звернулась до Диканської селищної ради для зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки із для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Вважає, що відповідач неправомірно відмовив їй вказавши, що відсутній Генеральний план та зонування забудови території с. Великі Будища, що унеможливлює визначити належність земельної ділянки до функціональної зони.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним рішення сорок третьої позачергової сесії восьмого скликання Диканської селищної ради від 30.03.2023 №41 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для ведення особистого селянського господарства площею 0,0225 га, кадастровий номер: 5321081701:01:001:1027, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Диканську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.01.2023 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення, переданої в оренду земельної ділянки під складами, площею 0,0225 га, кадастровий номер 5321081701:01:001:1027, з торгівлі на інше с/г використання для ведення домашнього с/г господарства, що розташоване в АДРЕСА_1 та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій вказав, що оскільки до Державного земельного кадастру не внесені відомості про функціональні зони с. Великі Будища Полтавського району Полтавської області та з огляду на ту обставину, що містобудівна документація (генеральний план, план зонування) не розроблялась і не затверджувалась у встановленому законодавством порядку, на момент прийняття рішення за зверненням позивачки відповідач був позбавлений можливості перевірити умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, які передбачені вимогами ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому правомірно відмовив позивачці.

Вказав на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та надання оцінки аргументам відповідача, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивачка не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

По суті, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач фактично оскаржує рішення суду першої інстанції саме в частині задоволених позовних вимог, тому відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі від 03.11.2005 року належить 17/250 часток нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, позивачка є власницею 6/125 часток громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлового будівлі від 28.07.2022 року, укладеного між нею та Диканською районною спілкою споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01762835).

За п. 1 вказаного договору купівлі - продажу від 28.07.2022 року громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами знаходиться на земельній ділянці площею 0,0225 га, кадастровий номер 5321081701:01:001:1027.

29.09.2022 між ОСОБА_1 та Диканською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0225 га кадастровий номер 5321081701:01:001:1027 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗД - 03.07), яка розташована по АДРЕСА_1 .

11.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до Диканської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, переданої їй в оренду, площею 0,0225 га, кадастровий номер 5321081701:01:001:1027, з будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗД - 03.07) для ведення особистого селянського господарства ( код КВЦПЗД - 01.03), що розташована в АДРЕСА_1 на території Диканської селищної ради Полтавського району.

Рішенням першого пленарного засідання сорок третьої позачергової сесії восьмого скликання Диканської селищної ради від 30.03.2023 №41 Про відмову у наданні дозволів на розробку документації із землеустрою та затвердженні документації із землеустрою позивачці відмовлено задоволенні вказаної заяви на підставі п.23 Перехідних положень ЗК України у зв`язку з тим, що відсутній генеральний план та зонування забудови території с. Великі Будища, що унеможливлює визначити належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони (а.с. 13)

Позивачка, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність генерального плану, затвердження якого відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування, не може бути підставою для відмови позивачці у наданні дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивачки, суд першої інстанції вважав необхідним зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивачки від 11.01.2023 та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (по тексту - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Відповідно до ст. 3 ЗК України, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2 ст. 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

За приписами статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За змістом преамбули Закону України "Про землеустрій", цей Закон визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України.

За приписами частини 2 статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У спірних правовідносинах підставою для відмови у задоволенні заяви позивачки про надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки відповідачем зазначено відсутність генерального плату та зонування забудови території с. Великі Будища, що унеможливлює визначити належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони.

Перевіряючи правомірність вказаної відмови, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» комплексний план просторового розвитку території територіальної громади (далі - комплексний план) розробляється на всю територію територіальної громади.

Комплексний план включає планувальні рішення щодо перспективного використання всієї території територіальної громади, а також:

генеральний план населеного пункту - адміністративного центру територіальної громади;

генеральні плани населених пунктів та детальні плани території у межах території територіальної громади, затверджені до прийняття комплексного плану, які відповідно до цієї статті визнані такими, що відповідають вимогам законодавства, узгоджуються з планувальними рішеннями комплексного плану і підлягають включенню до нього;

генеральні плани населених пунктів у межах території територіальної громади, необхідність розроблення яких встановлена рішенням про затвердження комплексного плану (включаються до складу комплексного плану одночасно з їх затвердженням);

планувальні рішення генеральних планів інших населених пунктів та детальних планів територій у межах території територіальної громади в обсязі, визначеному Кабінетом Міністрів України;

детальні плани території у межах території територіальної громади (включаються до складу комплексного плану одночасно з їх затвердженням);

межі функціональних зон усієї території територіальної громади з вимогами до забудови та ландшафтної організації таких зон (плани зонування територій населених пунктів у межах території територіальної громади розробляються у складі генеральних планів та включаються до складу комплексного плану одночасно із затвердженням відповідних генеральних планів);

історико-архітектурні опорні плани історичних ареалів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України (включаються до складу комплексного плану як невід`ємні складові генеральних планів відповідних населених пунктів).

Таким чином, місце розташування земельних ділянок повинно відповідати комплексному плану просторового розвитку території територіальної громади. Зазначена документація розробляється відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже, невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) комплексному плану свідчить про невідповідність місця розташування об`єкта вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

При цьому, відповідно до ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про основи містобудування", до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать:

- затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території;

- визначення територій для містобудівних потреб;

- внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Тобто, розробка і затвердження генерального плану населеного пункту відноситься до компетенції відповідного органу місцевого самоврядування, в даному випадку до відповідача по справі - Диканської селищної ради.

Разом з тим, відповідно до положень п. 23 Перехідних положень ЗК України визначено, що до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок у таких випадках приймається щодо: земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - сільськими, селищними, міськими радами, на території яких розташована відповідна земельна ділянка.

До внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони належність земельної ділянки до функціональної зони, встановленої до 1 січня 2025 року, визначається відповідно до: плану зонування (щодо земельних ділянок у межах населених пунктів, на які не затверджений детальний план території); генерального плану населеного пункту (у разі відсутності плану зонування та щодо земельних ділянок у межах населеного пункту, на які не затверджений детальний план території); детального плану території; містобудівної документації регіонального рівня (щодо земельних ділянок за межами населених пунктів, на які не розроблено детальний план території).

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що містобудівна документація (генеральний план, план зонування) не розроблялась і не затверджувалась у встановленому законодавством порядку та на момент прийняття рішення за зверненням позивачки відповідач був позбавлений можливості перевірити умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, які передбачені вимогами ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки є стадійною процедурою, яка включає: розробку проекту землеустрою, його погодження і затвердження. Розробка проекту землеустрою та його погодження є підготовчими стадіями, які не несуть за собою юридичних наслідків у вигляді зміни цільового призначення землі.

При цьому, перевірка умов дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, які передбачені вимогами ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проводиться на стадії погодження та затвердження проекту землеустрою при вирішенні питання про зміну його цільового призначення, а не на стадії його розробки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надання дозволу на розробку проекту не свідчить, що проект відповідачем буде затверджено, якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту.

Крім того, Законом не заборонено вносити зміни до комплексного плану населеного пункту у разі коли вже раніше було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою на земельні ділянки, що розташовані у межах території, якої торкаються зміни.

Указана позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 392/1004/17 та від 30 липня 2020 року у справі № 822/1030/18.

Відтак, враховуючи відсутність комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади (у т.ч. генерального плану, плану зонування), на що посилається відповідач, обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою на зміну цільового призначення земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає передчасним висновок відповідача щодо відмови у наданні дозволу та погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення сорок третьої позачергової сесії восьмого скликання Диканської селищної ради від 30.03.2023 №41 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту прав позивачки колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. В іншому випадку, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судовим розглядом встановлено, що в рішенні №41 від 30.03.2023 Диканської селищної ради підставою для відмови позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою зазначено відсутність генерального плану населеного пункту, відтак, спірне рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.01.2023 та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Доводи апеляційної інстанції висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, а тому колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Диканської селищної ради - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 по справі № 440/7213/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц