Постанова

від 18.04.2024 по справі 320/1810/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1810/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Войтович І.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кобаля М.І., Маринчак Н.Є.;

за участю секретаря: Чорної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 23 травня 2023 року) у справі за адміністративним позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛИС-АВТО-ТРАНС» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2023 року, ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛИС-АВТО-ТРАНС» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2022:

- № 00221700704 форми «Р» щодо збільшення сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 65 825,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 52 660,00 грн., за штрафними санкціями - 13 165,00 грн.;

- № 00221690704 форми «В1» щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 157 136,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 39 284,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує про те, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать чинному законодавству, порушують права та законні інтереси підприємства. Щодо зазначених в акті перевірки виявлених порушень ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» відзначив, що з ТОВ «ТРАНСАВТОПРОМ» (код ЄДРПОУ 41650567) 19.11.2018 було укладено Договір поставки нафтопродуктів №10/08 та на виконання пунктів 1.1, 3.3 Договору в січні 2022 року на адресу позивача було поставлено товар у вигляді дизельного палива ДП-3-ЄВРО5-ВО на загальну суму 228 971,46 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000001 від 04.01.2022, №РН-0000013 від 18.01.2022 та №РН-0000023 від 28.01.2022 та оплачено у повному обсязі відповідними переказами 05.01.2022 та 13.01.2022, 18.01.2022 та 19.01.2022, 27.01.2022, 02.02.2022, 14.02.2022. Також, згідно умов п.1.1, п. 1.2 Договору №19144/18 укладеного між ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» та ТОВ «е-Кард ЮА» (код ЄДРПОУ 43246932) за предметом забезпечення ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» поставку товарів та послуг в Мережі станцій, через систему Е100, з використанням карток, відповідно поставка відбувалась за усною згодою Пред`явника картки та за наявною умовою відстрочення платежу згідно п. 4.2 Договору та здійснення авансових платежів на рахунок Постачальника. За вказаним Договором наявний акт прийому-передачі карт від 01.06.2021, за яким ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» отримало у постійне користування ідентифікаційні пластикові картки Е100, власником яких залишається ТОВ «е-Кард ЮА». Позивач вносив відповідні кошти на рахунок ТОВ «е-Кард ЮА» на виконання умов Договору №19144/18, що підтверджується відповідними виписками по рахунку за січень 2022 року.

Позивач зауважив, що за адресою підприємства вул. Голосіївська, будинок 7/1 офіс 161 в м. Києві, зареєстровано місцезнаходження підприємства, офіс директора, але усі працівники, в тому числі головний бухгалтер ОСОБА_1 працювали та бухгалтерська і первинні документи знаходились за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Канатна, 39, що перебуває в оренді підприємства за Договором №1 від 01.09.2019. У зв`язку із військовою агресією рф, офіс позивача фактично знищено окупантами, уся техніка розграбована, а більшість працівників, у тому числі головний бухгалтер не виходять на зв`язок. Наразі місто Лисичанськ окуповано ворогом й можливості отримати будь-які документи, які можливо вціліли, відсутня. Також, з травня 2022 року керівник підприємства разом із сім`єю виїхали до Польщі, що підтверджується ПЕСЕЛЬ від 04.05.2022.

В жовтні 2022 року, отримавши від відповідача спірні податкові-повідомлення рішення та документи, складені за наслідками проведеної перевірки, представник позивача звернувся до контрагентів із запитом щодо відновлення бухгалтерських документів. Первинні документи, які стосувались предмета перевірки були надані контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки як до ГУ ДПС у місті Києві, так і під час адміністративного оскарження до ДПС України, але контролюючим органом не прийнято до уваги зазначені документи та вказано про пропуск позивачем строку на подання заперечень та оскарження податкових повідомлень-рішень та відсутності належних доказів перебування керівника за кордоном.

Посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 № 820/6512/16, вказує на тому, що не надання первинних документів не означає їх відсутність в момент перевірки, долучати останні можна на будь-якій стадії податкового спору, з урахуванням викладеного в позову позивач вважає необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки, прийняті без достатніх на те підстав, просить суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 14 вересня 2022 року № 00221700704 та № 00221690704.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» за кодом ЄДРПОУ 35389266, є платником ПДВ з 30.10.2007, зареєстровано за адресою: вул. Голосіївська, буд. 7/1, кв.161, м. Київ .

Згідно Договору оренди приміщення №1 від 01.09.2019 підприємство орендує у фізичної особи ОСОБА_2 приміщення загальною нежитловою площею 193м.кв., площею нежитловою що додається у найм 193 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2, на строк з 01.09.2019 до 01.09.2024.

Підприємством ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» (Покупець) було укладено з ТОВ «ТРАНСАВТОПРОМ» (код ЄДРПОУ 41650567, Постачальник) 19.11.2018 Договір поставки нафтопродуктів №10/08.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати в погодження Сторонами строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, бензин автомобільний, дизельне паливо.

Пунктом 3.3. визначено між Сторонами датою поставки товару дату видаткової накладної Постачальника.

Товар вважається поставлений (переданий) Постачальником і прийнятий Покупцем по якості відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу виробника) по кількості - відповідно до видаткових накладних у відповідності з вибраними умовами (базисом) поставки (п. 3.5 Договору).

Ціна на Товар є договірною та визначається на кожну партію поставки Товару в рахунках-фактурах Постачальника, які є невід`ємною частиною Договору (п. 4.1 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем на умовах попередньої оплати у розмірах 100% ціни партії товару протягом 1 (одного) банківського дня на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури. Даний пункт не виключає можливості відпуску Товару без попередньої оплати, що передбачає оплату протягом трьох календарних робочих днів з дати фактичної поставки Товару.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.5 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення та з можливою його пролонгацією строком на один рік (п. 9.1 Договору).

Договір підписаний Сторонами та скріплений печатками.

На виконання пунктів 1.1, 3.3 Договору в січні 2022 року на адресу позивача було поставлено товар у вигляді дизельного палива на загальну суму 228 971,46 грн., ПДВ - 38 161,91 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000001 від 04.01.2022 щодо поставки дизельного пального ДТ-3-К5 сорт F (ДСТУ 7688:2015 Паливо на суму з ПДВ - 80 355,78 грн. (ПДВ - 13392, 63 грн.), №РН-0000013 від 18.01.2022 на суму з ПДВ - 58 925,46 грн. (ПДВ - 9820,91 грн.) щодо поставки дизельного палива ДП-3-ЄВРО5-ВО, №РН-0000023 від 28.01.2022 на суму з ПДВ 89 690,22 грн. (ПДВ - 14 948,37 грн.) щодо поставки дизельного пального ДТ-3-К5 сорт F (ДСТУ 7688:2015 Паливо.

Оплата за вказаними видатковими накладними вбачається з наданих до справи виписок з рахунку позивача в АТ УКРСИББАНК, АТ КБ «Приватбанк»: 05.01.2022 на суму 50 355,78 грн. (№7616); 13.01.2022 на суму 30 000,00 грн. (№7615); 18.01.2022 на суму 25 000,00 грн. (№7647); 18.02.2022 на суму 117 000,00 грн. (№358); 19.01.2022 на суму 28 925,46 грн. (№7648). На загальну суму - 251 281,24 грн.

Також, було укладено Договір №19144/18 між ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» (Покупець) та ТОВ «е-Кард ЮА» (код ЄДРПОУ 43246932, Постачальник) за предметом згідно п.1.1 Договору поставки Товарів та послуг в Мережі станцій, через систему Е100, з використанням карток. Покупець зобов`язаний приймати Товар та Послуги у власність та оплачувати їх вартість на умовах даного Договору.

Найменування, асортимент Товару та Послуг, які Постачальник повинен поставити Покупцю визначаються усною заявкою Пред`явника карти (п. 1.2 Договору).

Умови про Товари та/або Послуги, їх ціна, строк оплати вказуються Сторонами в додатках (Специфікаціях) до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.3 Договору).

За вказаним Договором визначається, що система Е100 - учасники (суб`єкти господарювання та/або їх уповноважені представники), які можуть вести облік Угод Покупця та/або здійснювати відпуск Товарів /надання Послуг, з використанням Карток. Перелік учасників вказаний в інтернеті за адресом:https://e100.eu. в Особистому кабінеті; Картка - ідентифікаційна, бонусна, облікова, ко-брендингова пластикова картка учасника Системи Е100, яка є бездокументарною підставою для здійснення Угод, технічним засобом обліку укладених Угод, проте не виконує платіжних функцій; Мережа станцій - автозаправні станції або інші стаціонарні пункти для заправлення транспортних засобів Покупця Товаром та пункти дорожнього сервісу Системи Е100, на яких Покупець має право, на підставі цього Договору отримувати Товари та Послуги з використанням Карток, Перелік учасників вказаний в інтернеті за адресом:https://e100.eu.

За п. 3.1 Договору Постачальник забезпечує Покупцеві можливість використання Карток для придбання (отримання) Товарів та/або Послуг на автозаправних станціях і пунктах дорожнього сервісу, що перебувають на митній території України (Мережа станцій). Підписанням даного Договору, Покупець підтверджує що він повідомлений про те, що Постачальник здійснює лише посередницьку діяльність у торгівлі паливом (реалізація за допомогою смарт-карток Е100). Постачальник не здійснює операції з фізичного отримання та відпуску пального, а є тільки посередником, не має при цьому власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших об`єктів.

Поставка Товару Покупцю визначена партіями на умовах EXW (Інкотермс 2010) шляхом заправлення транспортного засобу через паливо роздавальні колонки, з використанням Терміналів. Під партією Товарів розуміється Товари в кількості та асортименті, передані Покупцю на АЗС, згідно усної заявки Покупця (пред`явника Картки) виходячи з потреб Покупця. Товар відпускається при умові пред`явлення Картки Покупцем (пред`явником Картки) та правильного введення Пін-коду (п. 3.2 Договору).

Право власності переходить до Покупця на Товар в момент заправлення Товаром транспортного засобу (п.3.3 Договору).

По завершенню розрахункового періоду, Постачальник відправляє на електронну адресу Покупця видаткові накладні/акт прийому - передачі Товарів, акт наданих послуг та рахунок на оплату з деталізованим розшифруванням (зазначення номера Карток, за якими здійснювались Угоди, дати Угод, назви станцій, на яких здійснювались Угоди, кількість отриманих Товарів та Послуг) (п. 3.4 Договору).

Згідно п.4.1 Договору розрахунки та Товари/Послуги та Web-Послуги, які були поставлені/надані за даним Договором здійснюються в національній валюті України - гривня, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата здійснюється Покупцем на підставі рахунку на оплату на умовах відстрочення платежу, також передбачено авансові платежі. Оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15 календарних днів з моменту виникнення у Покупця обов`язку щодо оплати, на підставі виставленого Постачальником рахунку (п. 4.2, п. 4.3 Договору).

Ціна Договору складає сума вартості Товару/Послуг поставлених/наданих Покупцю та вартість вказується у рахунках на оплату (п. 4.5 та п. 4.6 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та укладений на невизначений строк із правом довгострокового розірвання Договору у порядку та на умовах визначених в розділі 9 даного Договору.

Договір підписаний Сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до укладеного Договору №КОМ 19144/18 від 01.06.2021 позивачем (Комітент) з ТОВ «е-Кард ЮА» (код ЄДРПОУ 43246932, Комісіонер) предметом останнього є забезпечення організації Комісіонером, за винагороду, від свого імені, але за рахунок Комітента організувати придбання Комітентом в Системі Е100 Web-Послуги. Також, в рамках даного Договору Комісіонер має право надавати Комітенту Web-Послуги самостійно (п. 1.1 та п. 1.2 Договору).

Умови про Товари та/або Послуги, їх ціна, строк оплати вказується у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1 даного Договору Комісіонер самостійно укладає від імені Комітента договори з учасниками Системи Е100 на придбання Комітентом Товарів та/або послуг в Мережі станцій за межами митної території України. Такі договори не потребують попереднього візування Комітентом.

Згідно п. 2.4 Договору право власності на Товари та Послуги переходить безпосередньо від учасникам Системи Е100 до Комітента в момент отримання Товарів та Послуг. Комісіонер здійснює посередницькі функції.

Розрахунок за послуги визначені в безготівковій формі в національній валюті гривня на розрахунковий розрахунок Комісіонера, на умовах відстрочки платежу, при цьому Комітент може здійснювати передоплату. Оплата відбувається на підставі виставленого рахунку на оплату, протягом розрахункового періоду, але не пізніше 15 календарних днів з моменту видачі Комісіонером рахунку (п. 3.1, п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.8 вартість Web-Послуг визначається Комісіонером в Особистому кабінеті Комітента в додатках (Специфікаціях) та пунктом 3.11 передбачена комісійна винагорода Комісіонера у розмірі 0,5 % від вартості придбаних Комітентом Товарів та/або Послуг, у тому числі сервісних зборів та Web-Послуг.

На виконання умов п.1.1, п. 1.2 Договору №19144/18 за предметом забезпечення ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» поставки Товарів та/або Послуг в Мережі станцій, через систему Е100, з використанням Карток, поставка відбувалась за усною згодою Пред`явника картки та за наявною умовою відстрочення платежу згідно п. 4.2 Договору та здійснення авансових платежів на рахунок Постачальника.

За вказаним Договором наявний акт прийому-передачі Карток від 01.06.2021, за яким ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» отримало у постійне користування ідентифікаційні пластикові картки Е100, власником яких залишається ТОВ «е-Кард ЮА».

Згідно заяви від 01.06.2021 було активовано картки, видані відповідно до Договору №19144/18 для використання в рамках Договору КОМ-19144/18.

Згідно наданих до справи виписок з особового рахунку позивача вбачається, що підприємство вносило відповідні кошти на рахунок ТОВ «е-Кард ЮА» на виконання умов Договору №19144/18, зокрема, за січень 2022 року по рахунку АТ «Альфа-Банк» у м. Києві: 05.01.2022 на суму 80 000,00грн. (№7617); 10.01.2022 на суму 70 000,00 грн. (№7618) та на суму 50000,00 грн. (530); 11.01.2022 на суму 10000,00 грн. (№7631) та на суму 80 000,00 грн. (№7630); 13.01.2022 на суму 40 000,00 грн. (№7632); 14.01.2022 на суму 30 000,00 грн. (№7642); 17.01.2022 на суму 18 000,00 грн. (№7646), на суму 9000,00 грн. (№7644), на суму 50000,00 грн. (№7645); 18.01.2022 на суму 40 000,00 грн. (№7649); 19.01.2022 на суму 45 000,00 грн. (№7650); 20.01.2022 на суму 20000,00 грн. (№7653); 21.01.2022 на суму 95000,00 грн. (№7656); 24.01.2022 на суму 60 000,00 грн. (7658); 25.01.2022 на суму 50 000,00 грн. (№7660); 26.01.2022 на суму 3 000,00 грн. (№7661). Всього перераховано за січень 2022 року 655 000,00 грн.

Як наслідок, за обставинами по справі в поданій декларації ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» з ПДВ від 20.02.2022 №9036150491 задекларовано за січень 2022 року показники ПДВ по Постачальнику ТОВ «ТРАНАВТОПРОМ» - 38 161,91 грн. та по Постачальнику ТОВ «е-Кард ЮА» - 118 974,09 грн.

Усього позивачем визначено податкових зобов`язань на суму 52 660,00 грн., податковий кредит - 209 796,00 грн., в Рядку 19 Декларації від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду вказано - 157 136,00 грн., в Рядку 20.2 Декларації суму бюджетного відшкодування визначено - 157 136,00 грн. на рахунок платника у банку (Рядок 20.2.1).

В Додатку 3 (Д3) до податкової декларації за січень 2022 року до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ включено суми податку, фактично сплачені за товари/послуги у січні 2022 року на суму - 157 136,00 грн.

Відповідач фіксує в ході проведеної перевірки не наданні підприємством до закінчення перевірки на відповідний запит контролюючого органу усіх необхідних первинних документів на підтвердження показників в податковій звітності з ПДВ, як наслідок про завищення податкового кредиту за січень 2022 року на 209 796,00 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2022 року 157 136,00 грн. та занижено позитивне значення в Рядку 18 Декларації - 52 660,00 грн.

Відповідач у справі наполягає на не наданні позивачем до кінця перевірки первинних документів, що є для контролюючого органу підставами вважати відсутніми таких у підприємства взагалі.

Позивач в свою чергу наголошує на тому, що усі первинні документи не були надані до перевірки через їх фактичне знищення на під час військової агресії рф на території м. Лисичанськ, в якому працювали робітники підприємства, головний бухгалтер ОСОБА_1 . Відповідна документація по господарській діяльності підприємства знаходилась в м. Лисичанськ. З часу оголошення в країні воєнного стану та окупації м. Лисичанськ, підприємство не працює, робітники та бухгалтер не виходять на зв`язок, керівник підприємства 04.05.2022 виїхав до Польщі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі статтею 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний, окрім іншого: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункти 16.1.2.-16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України).

Одночасно, платник податків має право, зокрема: обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат; бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (підпункти 17.1.3., 17.1.6., 17.1.7., 17.1.8. пункту 17.1. статті 17 ПК України).

У свою чергу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, зокрема: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункти 19-1.1.1., 19-2.1.1. пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України).

Контролюючі органи мають право за п. 20.1.6 ст. 20.1 ПК України, зокрема, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, за приписами підпункту 21.1.1., пункту 21.1. статті 21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Окрім того, підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 даного пункту).

Отже, сутність доктрини ділової мети полягає в отриманні економічного ефекту не від окремої господарської операції, а у результаті господарської діяльності, тобто сукупності господарських операцій платника податків.

За приписами підпункту 14.1.156-1. пункту 14.1. статі 14 ПК України, податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Пунктом 44.5 ст. 45 ПК передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п 44.6 ст. 44 ПК України).

Абзацом 2 пункту 44. 6 ст. 44 ПК України передбачено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов`язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.

Таким чином, вказані вище норми податкового законодавства визначають обов`язок суб`єкта господарювання, платника податків звітувати щодо отриманих доходів та понесених витрат, подавати відповідну податкову звітність до контролюючих органів, декларувати належні та достовірні показники своєї господарської діяльності за наявності економічної мети. Та, відповідно, під час зазначення таких показників до податкової звітності суб`єкт має зберігати первинну, бухгалтерську документацію протягом визначеного періоду (не менш як 1095 днів), оскільки показники, сплачені податки та збори, заявлені суми до бюджетного відшкодування, зареєстровані податкові накладні в ЄРПН, уповноважені перевіряти на достовірність та правильність, своєчасність та належність їх зазначення, контролюючі органи, в межах наданих їм повноважень чинним законодавством та з дотриманням положень Конституції України.

Також, податкове законодавство передбачає певний порядок дій платника податків, вразі пошкодження, знищення, втрати або вилучення первинної, бухгалтерської документації, а саме повідомити своєчасно для можливості застосування певних спрощень (ст. 45 ПК України) до суб`єкта господарювання та відновити такі документи протягом 90 календарних днів з дня повідомлення контролюючого органу про такі обставини. Стаття 45 передбачає відповідно право подання відновлених документів до контролюючого органу, який проводить перевірку та останній відповідно має такі врахувати під час вчинення дій за предметом перевірки, зокрема на етапі прийняття рішень за наслідками такої перевірки. Та, подання документів відбувається згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Колегія суддів враховує у справі положення п. 42.5 ст. 42 ПК України, яка визначає, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Та, колегія суддів враховує у даній справі те, що документи підприємства перебували в м. Лисичанськ, звітність підприємство подавало 20.02.2022, до початку збройної агресії рф (24.02.2020), в м. Лисичанськ, що перебуває в окупації, підприємство не працювало, первинна документація відповідно не була доступна керівництву підприємства, та останнє виїхало за межі території України до Польщі 04.05.2022, що позивач підтверджує належними документами.

Про перевірку, ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» не було відомо, документи щодо проведення перевірки не отримувало, останні направлялись за адресою в м. Києві та суд зазначає про встановлені обставини та підтверджені такі належними доказами щодо виїзду за кордон 04.05.2022 з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, керівника підприємства, що в даному випадку ставить від сумнів застосування відповідачем положень ст. 42 ПК України про зазначення належного повідомлення позивача про перевірку та її наслідки.

Також, суд зазначає та враховує, що п. 69.9 ст. 69 ПК України (підрозділ 10 розділу ХХ в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022) визначено для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

Відповідно, перебіг строків для платника податків зупиняється, окрім строків подання заперечень, оскарження податкового повідомлення-рішення.

Як наслідок, колегія суддів зазначає, що перебіг строків має відбуватись з моменту належного отримання платником податків документів від контролюючого орану право оскарження яких визначено ПК України. За даною справою суд вважає наявними обставини не належного повідомлення позивача про перевірку та її наслідки для відповідного застосування п. 42.5 ст. 42 ПК України.

Також враховує та зазначає, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб - до 20 травня 2023 року.

Отже, на дату почату проведення перевірки, її проведення, прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень та ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII.

Враховуючи вищезазначене, обставини подання позивачем податкової звітності по ПДВ до контролюючого органу 20.02.2022 (№9036150491) по показникам за січень 2022 року, відсутності на момент декларування показників факту втрати, пошкодження чи знищення первинних документів на підтвердження заявлених у декларації показників для повідомлення контролюючого орану про такі обставини, оголошення в країні воєнного стану, припинення діяльності підприємства в м. Лисичанськ, де працювали працівники, бухгалтер та знаходились первинні документи ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС», виїзд керівника до Польщі, відсутність зв`язку із бухгалтером, не отримання належним чином позивачем документів щодо проведення перевірки та її наслідків, неможливості повідомити контролюючи органи про відсутність можливості надати первинні документи до перевірки, суд вважає наявні підстави для врахування вказаних вище обставин та фактів на користь платника податків.

Згідно ПК України, документальні позапланові перевірки, що розпочаті після набрання чинності Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», з підстав, визначених ст. 78 ПК України, декларацій або уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, проводяться протягом 60 календарних днів, що настають після закінчення граничного терміну проведення камеральної перевірки відповідної декларації або уточнюючого розрахунку.

Чинне законодавство, вказані вище норми ПК хоча і не пом`якшують правової позиції платника податків, зокрема, за вказаними обставинами за даною справою, та в умовах воєнного стану дії контролюючого органу по відношенню до платників податків, проведення перевірок їх податкової звітності, належного та достовірного декларування наслідків господарських операцій, мають відповідати положенням презумпції правомірності прийнятих рішень, визначеної ст. 4 ПК України та дії відповідати положенням ст. 19 Конституції України, відповідно враховувати усі факти та пояснення суб`єкта, платника податків, враховуючи його податкову історію.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки враховуючи вище положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, первинні документи визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Відтак, за предметом спору, суд вважає необхідним вказати, що долучати на підтвердження правомірності декларування показників податкової звітності платник податків має право на будь-якій стадії податкового спору, не надання первинних документів не означає їх відсутність в момент перевірки, що узгоджується із висновками Верховного Суду викладені у постанові від 12.02.2019 № 820/6512/16.

Колегія суддів вважає необґрунтовану позицію відповідача щодо посилань на п. 44.6 ст. 44 ПК України та висновки вказані у постановах Верховного Суду перелічені у відзиві, оскільки такі стосуються випадків за предметом спору та зокрема, за наявності належного повідомлення платника податків щодо обставин перевірки чи не врахування наданих платником податків до перевірки первинних документів.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з, є зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій відповідно, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України визначає, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом1095календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі по тексту - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини першої статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо (пункт 2.4).

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (п. 215 та п. 2.16).

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Зазначена позиція узгоджується із висновками викладеними Верховним Судом у постанові 20.03.2020 по справі №520/399/19.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З системного аналізу наведених вище положень законодавства випливає, що єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи за результатами реальної господарської операції, що підтверджують її повноту та зміст відповідно до цілей господарської діяльності платника податків.

З урахуванням викладеного, дослідивши надані позивачем документи, врахувавши позицію та докази відповідача, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження позивачем первинними документами формування показників в поданій 20.02.2022 № 9036150491 податковій звітності з ПДВ за січень 2022 року податкового кредиту по операціям з ТОВ «ТРАНСАВТОПРОМ» в січні 2022 року на суму 38 161,91 грн. ПДВ та з ТОВ «е-Кард ЮА» в січні 2022 року на суму 118 974,09 грн. ПДВ, в Додатку 3 (Д3) до Декларації з ПДВ - 157 136 грн., відповідно своїми діями та рішеннями, контролюючим органом неправомірно виставлено завищення суми ПДВ до відшкодування у січні 2022 року 157 136 грн. та занижено позитивне значення в Рядку 18 Декларації на 52 660 грн., а також, як наслідок неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції.

Відповідно матеріалами справи встановлено протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 14.09.2022 №00221700704 та №00221690704, такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню, позивачем підтверджено протиправність спірних рішень, відповідачем не спростовані твердження позивача в позовній заяві належними та достатніми доказами з дотриманням норм ст. 77 КАС України.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 18 квітня 2024 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: М.І. Кобаль

Н.Є. Маринчак