Постанова

від 18.04.2024 по справі 320/1810/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1810/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Войтович І.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кобаля М.І., Маринчак Н.Є.;

за участю секретаря: Чорної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року (розглянута у порядку письмового, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом заяви ПІДПРИЄМСТВА «ЛИС-АВТО-ТРАНС» про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛИС-АВТО-ТРАНС» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2023 року, ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛИС-АВТО-ТРАНС» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2022:

- № 00221700704 форми «Р» щодо збільшення сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 65 825,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 52 660,00 грн., за штрафними санкціями - 13 165,00 грн.;

- № 00221690704 форми «В1» щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 157 136,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 39 284,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Представником позивача Скрипчук М.Є. через систему «Електронний суд» 09.05.2023 досуду першої інстанції подано заяву про ухвалення додаткового рішення, просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛИС-АВТО-ТРАНС» (вул. Голосіївська, будинок 7/1, офіс 161, м.Київ, 03039, ідентифікаційний код 35389266) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року заяву ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛИС-АВТО-ТРАНС» про ухвалення додаткового рішення - задоволеночастково та стягнуто на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛИС-АВТО-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 35389266, вул. Голосіївська, буд. 7/1, офіс, 161, м. Київ, 03039) витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

Не погоджуючись з зазначеним додатковим судовим рішенням відповідачем 2 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції як таке, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленою, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 20 000,00 грн.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя).

Згідно з частинами 1 та 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

За змістом статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 цього Кодексу щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 22.12.2018 у справі №826/856/18 та від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ЛИС-АВТО-ТРАНС» та адвокатом Скрипчуком Микитою Євгеновичем (далі - Адвокат) був укладений Договір про надання правової допомоги № 1412/22 від 14 грудня 2022 року (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Адвокат взяв на себе зобов`язання з представництва інтересів та захисту прав ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» під час розгляду у Київському окружному адміністративному суді справи за позовом Клієнта до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від « 14» вересня 2022 року №00221700704 за формою «Р» щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 65 825, 00 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями - 52 660, 00 грн., за штрафними санкціями - 13 165, 00 грн. та податкового повідомлення-рішення від « 14 вересня 2022 року №00221690704 за формою «В1» щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 157 136, 00 грн. та штрафні санкції в розмірі 39 284, 00 грн.

За п. 2.3 Договору Адвокат надає Клієнту наступні види правової допомоги щодо предмета даного Договору: а) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; б) складання заяв, скарг, адвокатських запитів, процесуальних та інших документів правового характеру в інтересах Клієнта; в) здійснює представництво інтересів Клієнта в суді, в поліції, в правоохоронних органах, в органах прокуратури, в органах державної виконавчої служби, в усіх державних органах та органах місцевого самоврядування, а також перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 3.2 Договору Клієнт зобов`язаний своєчасно оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати необхідні для виконання даного Договору, відповідно до розділу 5 Договору.

Пунктом 4.1 Договору було визначено, що Порядок оплати і вартість послуг Виконавця є фіксованим та складає 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Оплата за надані послуги має бути здійснена Клієнтом впродовж 30 днів після набрання законної сили рішенням суду (п. 4.2 Договору).

На підтвердження надання послуг сторони можуть укладати акт приймання-передачі наданих послуг, закінчення розгляду справи в суді першої інстанції (п. 4.3 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Представник позивача вказує, що в межах даного Договору Адвокатом були надані наступні правничі послуги по даній справі: збір необхідної інформації та доказів; формування правової позиції щодо захисту інтересів Клієнта; підготування необхідних документів, в тому числі позовні заяви, адвокатські запити, клопотання, довідки, скарги та інші процесуальні документи; представництво інтересів Клієнту в Господарському суді міста Києва або будь-якому іншому суді.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 05.05.2023 позивачу надано правничі послуги на суму 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Згідно акту слідує надання та виконання Адвокатом наступних послуг:

1. 28.12.2022 - написання позовної заяви в інтересах ПП «ЛИС АВТО ТРАНС» до Київського окружного адміністративного суду;

2. 27.02.2023 - підготовка та написання відповіді на відзив ГУ ДПС України в м. Києві у справі №320/1810/23;

3. 27.02.2023, 13.03.2023, 20.03.2023, 03.05.2023 - участь у судових засіданнях.

Акт приймання-передачі підписаний сторонами та скріплений печатками.

Остаточний розрахунок згідно тверджень представника за надання правничих послуг по Договору буде проведений Позивачем впродовж 30 днів після набрання законної сили рішенням суду (п. 4.2 Договору).

Відповідно, представник позивача факт витрат на професійну правничу допомогу підтверджує: Договором про надання правової допомоги №1412/22 від 14.12.2022 року; актом приймання-передачі наданих послуг від 05.05.2023 року; свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю №3726 від 08.06.2018 року; ордером адвоката Скрипчука М.Є.

Зазначені документи надані до матеріалів справи та досліджені судом.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Колегія суддів зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що заявлені позивачем до відшкодування 50 000,00 грн. витрат на професійну правову (правничу) допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Також, зазначає, що заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) за обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), та згідно наданого акту виконаних послуг не вбачається скільки часу витрачено адвокатом для виконання покладених на нього умов Договору.

Колегія суддів зветає увагу на те, що зазначення представником позивача про те, що в межах даного Договору Адвокатом були надані правничі послуги по даній справі у вигляді збору необхідної інформації та доказів; формування правової позиції щодо захисту інтересів Клієнта; підготування необхідних документів, в тому числі позовні заяви, адвокатські запити, клопотання, довідки, скарги та інші процесуальні документи, не відповідають наданим та отриманим послугами згідно акту приймання-передачі останніх від 05.05.2023 за виключенням п. 1 написання позовної заяви. Позивачем не конкретизовано що входить до інших процесуальних документів, та зазначення представництва інтересів Клієнту в Господарському суді міста Києва або будь-якому іншому суді не є належним підтвердженням виконання Договору в даній справі в межах її розгляду Київським окружним адміністративним судом.

Щодо забезпечення участі у судових засіданнях колегія суддів зазначає, що 27.02.2023 в підготовче судове засідання представник позивача не з`явився, подавав клопотання з проханням відкласти слухання справи для надання часу щодо написання відповіді на відзив відповідача, у зв`язку з чим, судом на місці було ухвалено про відкладення підготовчого судового засідання на 13 березня 2023 року о 09:15 год. В решті судових засіданнях 13.03.2023, 20.03.2023, 03.05.2023 представник позивача був присутній.

Враховуючи вищенаведене, колегі судів приходит до висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню, враховуючи дискреційні повноваження суду щодо суддівського розсуду на предмет розподілу судових витрат згідно згаданої вище позиції Верховного Суду, та за відсутності заяви відповідача, за наданими доказами ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України, що відповідно виключає обґрунтованість та посилання позивача на необхідності обов`язкової позиції відповідача щодо співмірності розміру витрат по справі.

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстнації, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, не відповідають критерію обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, останні підлягають зменшенню до 20 000,00 грн. та відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу - залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 18 квітня 2024 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: М.І. Кобаль

Н.Є. Маринчак