Постанова

від 09.04.2024 по справі 260/5629/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5629/23 пров. № А/857/381/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань Гладкої С.Я.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань № 9» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року (головуючий суддя: Гаврилко С.Є., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складення повного тексту судового рішення 22.11.2023) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань № 9» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 , 05.07.2023 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» від 08.06.2023 № 153 а/с «Про накладення дисциплінарного стягнення»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань № 9» від 09.06.2023 № 155а/с «Про виконання дисциплінарного стягнення»;

- поновити сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і охорони державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)»;

- стягнути з Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» на користь сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора II категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».

Обґрунтовує вказану заяву тим, що позивачку 09.06.2023 звільнено з посади молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і охорони державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» за результатами службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни, у зв`язку із відсутністю на службі з 05 червня 2023 року без поважних причин. Однак, позивачка не погодилася із вищевказаним висновком службового розслідування відповідача та вважає звільнення незаконним. Позивачка вказує, що підстав для проведення службового розслідування, тим більше для прийняття оскаржуваних наказів не було, оскільки з 05 червня 2023 по 16 червня 2023 року доглядала хвору дитину ОСОБА_2 , а відтак відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку із цим оскаржувані накази підлягають скасуванню.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» від 08 червня 2023 року № 153 о/с «Про накладення дисциплінарного стягнення».

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» від 09 червня 2023 року № 155о/с «Про виконання дисциплінарного стягнення».

Поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і охорони державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» з 10 червня 2023 року.

Стягнуто із Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 10 червня 2023 року по 21 листопада 2023 року у розмірі 48830,10 гривень, із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і охорони державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», з 10 червня 2023 року та в частині стягнення з Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9026,17 гривень.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що довідка про тимчасову непрацездатність особи рядового або начальницького складу служби цивільного стану № 223/6 від 20.06.2023 видана не уповноваженим органом КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», а відтак не може підтверджувати факт тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 .

Крім цього, оскільки відносно ОСОБА_1 не вперше проводилось службове розслідування, де в її діях були зафіксовані факти безвідповідальності, халатності в дотриманні закону, порушення нею функціональних обов`язків та порушення присяги співробітника державної кримінально-виконавчої служби, а також відсутності бажання в комунікації з безпосереднім керівництвом установи та комісією яка проводила службове розслідування, а тому дисциплінарне стягнення накладено правомірно.

Позивачка, 26.03.2024 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач, 05.04.2024 подав додаткові пояснення щодо відзиву.

Позичка, 08.04.2024 подала заперечення на додаткові пояснення щодо відзиву.

Представник позивачки - 03.04.2023 та представник відповідача 04.04.2023 подали клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі задоволенню не підлягають, оскільки, явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась, а у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Отже, сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що суттєві порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, нівелюють правові наслідки такого службового розслідування, роблять неможливим врахування результатів такого службового розслідування при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та є підставою для визнання протиправним та скасування наказів прийнятих за наслідком такого розслідування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12 листопада 2020 року ОСОБА_1 прийнята на службу до Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань № 9», що підтверджується записами в трудовій книжці від 02 лютого 2009 року серії НОМЕР_1 .

Через кур`єрську службу доставки «Нова пошта», 02 червня 2023 року та 05 червня 2023 року з ПАТ «Укрпошта» до державної установи «Закарпатська УВП (№ 9)» надійшли рапорти на ім`я начальника установи, відповідно до яких молодший інспектор II категорії відділу режиму і охорони державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» сержант внутрішньої служби ОСОБА_1 просить звільнити її із займаної посади та служби ДКВС України за сімейними обставинами (а.с. а.с. 65-68 том 1).

У зв`язку із виявленими недоліками у поданому рапорті, 05 червня 2023 року листом № 12/9/1054 за адресою АДРЕСА_1 надіслано ОСОБА_3 лист-роз`яснення порядку та підстав звільнення з органів ДКВС України та запропоновано прибути до державної установи «Закарпатська УВП (№ 9)», для належного оформлення рапорту, який позивачем було отримано 07 червня 2023 року.

На ім`я начальника державної установи «Закарпатська УВП (№ 9)» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_4 , 05 червня 2023 року надійшов рапорт від начальника відділу режиму і охорони капітана внутрішньої служби ОСОБА_5 в якому вказано, що молодший інспектор II категорії відділу режиму і охорони сержант внутрішньої служби ОСОБА_1 не вийшла на службу 05 червня 2023 року, без поважних причин. У ході встановлення обставин прогулу було здійснено телефонні дзвінки, які ОСОБА_6 проігноровано.

На підставі вищезазначеного рапорту, наказом начальника державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» від 05 червня 2023 року № 106ОД-23 було призначене службове розслідування.

До підполковника внутрішньої служби ОСОБА_4 06 червня 2023 року, 07 червня 2023 року та 08 червня 2023 року надійшли рапорти від начальника відділу режиму і охорони капітана внутрішньої служби ОСОБА_5 , якими проінформовано, що молодший інспектор II категорії відділу режиму і охорони сержант внутрішньої служби ОСОБА_1 не вийшла на службу 05 червня 2023 року, 06 червня 2023 року, 07 червня 2023 року та 08 червня 2023 року, згідно графіку несення служби денною зміною без поважних причин. На телефонні дзвінки не відповідає.

Начальником відділу режиму і охорони капітаном внутрішньої служби ОСОБА_5 та старшим інспектором (з виховної та соціально-психологічної роботи з персоналом) сектору по роботі з персоналом майором внутрішньої служби ОСОБА_7 07 червня 2023 року здійснено виїзд за місцем проживання молодшого інспектора II категорії відділу режиму і охорони сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . За результатами такого виїзду був складений акт про те, що 07 червня 2023 року було здійснено виїзд за місцем проживання молодшого інспектора II категорії відділу режиму і охорони, яка з 05 червня 2023 року не з`являлася за місцем проходження служби, на телефонні дзвінки не відповідає. За місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 виявлено не було, двері квартири за вказаною адресою ніхто не відчинив.

За результатами службового розслідування 08 червня 2023 року складено висновок, за фактом порушення службової дисципліни молодшим інспектором II категорії відділу режиму і охорони сержантом внутрішньої служби ОСОБА_1 , яким, запропоновано за порушення службової дисципліни, а саме невихід на службу без поважної причини в період з 05 по 08 червня 2023 року, сержанта внутрішньої служби ОСОБА_8 , молодшого інспектора II категорії відділу режиму і охорони державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Під час проведення службового розслідування відповідачем було здійснено перевірку офіційного веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України. Результат перевірки за період з 05 червня 2023 року по 16 червня 2023 року не надав можливості виявити наявність листка непрацездатності щодо позивача.

Начальником сектору по роботі з персоналом державної установи «Закарпатська установа виконання покарань № 9» майором внутрішньої служби ОСОБА_9 08 червня 2023 року, у присутності начальника відділу режиму і охорони капітана внутрішньої служби ОСОБА_5 та старшого інспектора (з виховної та соціально-психологічної роботи з персоналом) сектору по роботі з персоналом майора внутрішньої служби ОСОБА_7 , складено акт про відвідування за місцем проживання для ознайомлення з висновком службового розслідування. Зокрема в акті зафіксовано, що 08 червня 2023 року було здійснено виїзд за місцем проживання сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора II категорії відділу режиму і охорони, яка з 05 червня 2023 року по дату складання акту не з`являється за місцем проходження служби на телефонні дзвінки не відповідає. Виїзд був здійснений з метою ознайомлення з висновком службового розслідування. За місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 виявлено не було, двері квартири за вказаною адресою ніхто не відчинив.

Наказом відповідача від 08 червня 2023 року № 153 о/с «Про накладення дисциплінарного стягнення», відповідно до статей 12-14, 16 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», на виконання висновку службового розслідування, у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків, за порушення трудової дисципліни, а саме відсутність на службі з 05 червня 2023 року без поважних причин, накладено на - ОСОБА_1 , молодшого інспектора II категорії відділу режиму і охорони державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

На підставі зазначеного наказу, наказом ДУ «Закарпатська УВП № 9» від 09 червня 2023 року № 155 о/с «Про виконання дисциплінарного стягнення» звільнено зі служби сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора II категорії відділу режиму і охорони державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», з 09 червня 2023 року.

Не погодившись із застосованим дисциплінарним стягненням у виді звільнення зі служби, позивачка звернулася із цим позовом до суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження встановлені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі Закон № 2713-IV).

Згідно з статтею 3 Закону № 2713-IV правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2713-IV діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України проводиться на основі дотримання прав і свобод людини та громадянина. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення.

Згідно з положеннями статті 14 Закону № 2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 2713-IV посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов`язані, зокрема: забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалізацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань; забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов`язків, установлених законом; забезпечувати охорону, ізоляцію та нагляд за засудженими і особами, узятими під варту; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень і порушень режиму в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, а також вчиненню кримінальних правопорушень засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, вживати в межах своїх повноважень заходів до їх усунення; створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-ГУ (далі Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Дія цього Статуту поширюється, зокрема, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Згідно з статтею 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Частинами 1, 2 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Відповідно до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та з метою встановлення єдиного порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України Наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 № 356/5 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі Порядок № 356/5).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №356/5 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №356/5 службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на органи і установи завдань; повідомлення особі рядового чи начальницького складу про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 356/5 встановлено, що Міністр юстиції України або особа, яка виконує його обов`язки, має право призначати службові розслідування за всіма підставами, визначеними цим Порядком, стосовно всіх категорій осіб рядового і начальницького складу органів та установ.

Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об`єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування (пункт 9 розділу ІІІ Порядку № 356/5).

Системний аналіз наведених норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що підставою притягнення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання службових обов`язків, порушення службової дисципліни. З метою уточнення усіх обставин дисциплінарного проступку, причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.

Отже, вирішуючи спір, необхідно виходити з обставин, встановлених службовим розслідуванням, характеру проступку, мотивів, за яких його вчинено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що основним мотивом, на який покликається позивачка, для поновлення на посаді молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і охорони державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», є її тимчасова непрацездатність у період з 05 червня 2023 по 16 червня 2023 року у зв`язку з доглядом за дитиною ОСОБА_2 . Тобто, позивачка вважає, що не вихід на службу відбувся з поважних причин.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає такі покликання помилковими, з огляду на наступне.

Так, відповідно до довідки № 223/6 від 20 червня 2023 року, яка видана КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-соціальної допомоги», ОСОБА_1 у період з 05 червня 2023 року по 16 червня 2023 року, перебувала вдома, за адресою АДРЕСА_1 , по догляду за хворою дитиною ОСОБА_2 , 2012 року народження (а. с. 20 том 1).

При цьому, згідно офіційного веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України відносно ОСОБА_10 з 05 червня 2023 року по 16 червня 2023 року - електронного лікарняного не виявлено (а. с. 17 том 1).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було надіслано запит в КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» для підтвердження або спростувати факту непрацездатності позивачки в період з 05 червня 2023 року по 16 червня 2023 року

Листом від 21 липня 2023 року № 769/29/01-12 КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» повідомив про те, що ОСОБА_1 з 05 червня 2023 року по 16 червня 2023 року здійснювала догляд за хворою дитиною ОСОБА_2 , 2012 року народження. Стосовно надання за даним фактом номеру електронного листка непрацездатності, відповідача інформовано, що для військовослужбовців діють інші норми соціального захисту на випадок тимчасової втрати працездатності - їм не нараховується та не виплачується допомога за лікарняними, натомість за ними на час хвороби зберігається грошове забезпечення (а. с. 119 том 1).

Як вбачається із листа КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 13 вересня 2023 року № 28-25/352, у період із 06 червня 2023 року по 16 червня 2023 року на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в електронній системі ЕСОЗ лікарем комунального некомерційної підприємства «Ужгородський міський центр ПМСД» ОСОБА_11 створено епізод з приводу захворювання дитини та проведення консультації. Медичний висновок про тимчасову непрацездатність (електронна документ) не було створено, оскільки гр. ОСОБА_12 із її слів, не потребувала лікарняного, пояснивши, що у відділі кадрів на роботі вимагають тільки довідки. Тому, на прохання ОСОБА_3 , лікар, не розібравшись до кінця щодо місця роботи ОСОБА_3 , видала констатуючу довідку довільної форми, взірець, якої затверджено головним лікарем комунального некомерційного підприємства «Ужгородський міський центр ПМСД». У зв`язку із тим, що первинна довідка, яка була видана лікарем ОСОБА_11 не відповідала вимогам директивних документів, які затверджують взірець довідки, лікар повторно видала довідку взірця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 12 квітня 2016 року за № 535/28665. Технічних проблем для формування електронного лікарняного у період із 05 червня 2023 року по 20 червня 2023 року не було (а.с. а.с. 154, 155 том 1).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що уже після звернення до суду з цим позовом, позивачкою долучено до матеріалів справи довідку про тимчасову непрацездатність особи рядового або начальницького складу служби цивільного стану № 223/6 від 20 червня 2023 року, що видана КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 05 червня 2023 року по 16 червня 2023 року, перебувала на лікарняному по догляду дитиною (а. с. 127, 161 том 1).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктами 1.1, 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 13.11.2001 № 455 (надалі - Інструкція № 455) передбачено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

На підставі пункту 2.22 Інструкції № 455, тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров`я.

Порядок видачі довідки у разі захворювання та травми; у зв`язку з доглядом за хворим членом сім`ї, хворою дитиною, дитиною віком до трьох років та дитиною-інвалідом до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за дитиною; при карантині; у зв`язку з вагітністю і пологами; на період санаторно-курортного лікування має відповідати вимогам цієї Інструкції.

За приписами пункту 1.9 Інструкції № 455 листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідна до Порядку «Про затвердження форми довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України» зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 12 квітня 2016 року за № 535/28665, керівниками закладів охорони здоров`я МВС видаються довідки при встановленні факту тимчасової непрацездатності поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України.

Системний аналіз наведених норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що в силу вимог Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я від 13 листопада 2001 року № 455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності або довідкою органу у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров`я. Довідка про захворювання у зв`язку з доглядом за хворим членом сім`ї, зокрема, хворою дитиною, має відповідати вимогам цієї Інструкції № 455 та для осіб рядового і начальницького складу повинна засвідчуватися довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров`я.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надана позивачкою довідка про тимчасову непрацездатність особи рядового або начальницького складу служби цивільного стану № 223/6 від 20 червня 2023 року, яка видана - КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», не підтверджує факт тимчасової непрацездатності позивачки, тобто не є належними доказом підтвердження її тимчасової непрацездатності у період з 05 червня 2023 року по 16 червня 2023 року, оскільки, видана неуповноваженим органом.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно довідки № 223/6 від 20.06.2023 року, позивачка повинна була приступити до виконання службових обов`язків з 17.06.2023, однак ОСОБА_1 так і не з`явилась за місцем несення служби.

Необхідно звернути увагу, що в день отримання трудової книжки (03.07.2023), позивачка не надала жодних довідок, які б засвідчили її непрацездатність та поважність причин відсутності її на службі.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції констатуючи факт невиходу позивачки на роботу без поважних причин, покликався на те, що висновок службового розслідування не містить жодного доказу, який би свідчив про встановлення причин, з яких саме позивачка не виходила на службу, а інформація зазначена у висновку службового розслідування не відповідає вставленим фактичним обставинам справи, зокрема відповідач у висновку посилається на відповідні рапорти та зазначає що у них зазначено про неповажність причин невиходу позивача на службу. Однак, аналіз цих рапортів свідчить про те, що такі рапорти не містять твердження автора таких рапортів про неявку позивача на службу саме без поважних причин (а. с. а. с. 104, 108, 109, 110 том 1).

На думку суду апеляційної інстанції, такі висновки суду першої інстанції є помилковими з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у висновку службового розслідування зафіксовано, що 05.06.2023, 06.06.2023, 07.06.2023, 08.06.2023 на ім`я відповідача надійшли рапорти начальника відділу режиму і охорони капітана внутрішньої служби ОСОБА_5 в яких зазначено, що ОСОБА_1 не вийшла на службу у ці дні, згідно графіка несення служби денною зміною без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, також зазначено, що за місцем проживання позивачки не було виявлено, про що 07 червня 2023 року було складено відповідний акт (а. с. 23 том 1).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_1 при прийнятті на службу 11.11.2020 власноруч підписала заяву в якій її попереджено про відповідальність за порушення дисципліни і внутрішнього розпорядку, а також про необхідність у триденний термін повідомляти рапортом безпосереднього начальника та підрозділ по роботі з особовим складом про зміни в сімейному стані, притягнення до кримінальної відповідальності її або її близьких та інші відомості які мають суттєве значення (а. с. 80 том 1).

Однак, жодного рапорту про поважні причини відсутності на службі, зокрема про тимчасову непрацездатність, ОСОБА_1 не було повідомлено.

Під час проведення службового розслідування, відповідачем було здійснено перевірку офіційного веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, де не було виявлено листка непрацездатності за період з 05.06.2023 по 16.06.2023.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 , яка проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, ігноруючи вимоги Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, допустила порушення службової дисципліни, оскільки без поважних причин не вийшла на службу.

Також, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, з підстав порушення відповідачем процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 (не вручення висновку службового розслідування, не відібрання пояснень) не звернув увагу на те, що відповідачем вживалися заходи щодо вчинення цих дій, що підтверджується актом від 08.06.2023 «Про відвідування за місцем проживання для ознайомлення з висновком службового розслідування» (а. с. 82 том 1), актом від 15.06.2023 «Про відвідування за місцем проживання та ознайомлення з наказом про звільнення сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і охорони» (а. с. 84 том 1), які є доказами у справі і ніким не спростовані та підтверджують вжиття відповідачем всіх заходів для розшуку та повідомлення ОСОБА_1 про проведення службового розслідування за фактом невиходу на роботу та проведення такого розслідування в межах строків встановлених законом.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши висновок службового розслідування та оспорювані накази, дійшов до переконання, що в межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивачки ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, вчинені службовою особою в умовах воєнного стану, висновки службового розслідування відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення.

В діях позивачки, на переконання суду апеляційної інстанції, наявний беззаперечний склад дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення відповідач обрав обґрунтовано, з врахуванням обставин у справі, що не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки оскаржувані накази відповідача є такими, що прийняті в межах повноважень і у спосіб, що визначені нормативно-правовими актами, так як за наслідками розгляду справи не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення позивачки зі служби, а вимоги щодо поновлення її на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання наказів про звільнення протиправними, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволені позову.

Згідно приписів ст. 139 КАС України, підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 313, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань № 9» задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 260/5629/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 19.04.2024.