Постанова

від 19.04.2024 по справі 140/31591/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Костюкевич С.Ф.

19 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/31591/23 пров. № А/857/3619/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі № 140/31591/23 за адміністративним позовом Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради до Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В :

09.10.2023р. позивач, Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради звернувся з позовом до Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, у якому просив суд: визнати протиправним та скасувати припис № 3 від 25.09.2023р..

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2024р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2022р. Управління освіти отримав містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: «Нове будівництво укриття закладу загальної середньої освіти «Ліцей № 1 м. Ковеля на вулиці Незалежності, 26 в місті Ковелі Волинської області (основний корпус)», які затверджені Наказом № 22.10/369-М від 15.11.2022р. Відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ковельської міської ради.

ТзОВ «Шинака Україна» розроблено проектну документацію (реєстраційний номер PD01:9653-4249-2216-6608), де у розділі «Містобудівні умови та обмеження» в ч.12 зазначено наступне: - вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини»: не відносяться до об`єктів культурної спадщини.

13.06.2023р. затверджено Експертний звіт ДП «Укрдержбудекспертиза» у Волинській області (позитивний) №191/03-0006/01-23 щодо розгляду проектної документації на зазначене Нове будівництво.

18.08.2023р. Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради та ТзОВ «Волиньдорбуд» уклали договір підряду № 407, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати роботи по об`єкту «Нове будівництво укриття закладу загальної освіти «Ліцей № 1 м. Ковеля» на вулиці Незалежності, 29 у місті Ковелі Волинської області (основний корпус) 45210000-2 Будівництво будівель за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника».

14.09.2023р. позивач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт № ТУ012230914679 для «Нове будівництво укриття закладу загальної освіти «Ліцей № 1 м. Ковеля» на вулиці Незалежності, 29 та місті Ковелі Волинської області», який виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України. Генеральний підрядник - ТзОВ «Волиньдорбуд» (ЄДРПОУ 43196316).

21.09.2023р. Управління освіти отримав лист Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації з проханням проінформувати Департамент культури, чи проводились попередні археологічні розвідки в зоні проведення запланованих робіт щодо нового будівництва укриття закладу середньої освіти «Ліцей №1 міста Ковеля» на вул. Незалежності, 29 у місті Ковелі Волинської області.

22.09.2023р. письмовою відповіддю Управління освіти повідомило, що роботи з будівництва об`єкта проводяться на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 14.09.2023р. № ІУ 012230914679, попередні археологічні розвідки не проводились, оскільки вимога для їх проведення відсутня, а також під час проведення земляних робіт не виявлено знахідок археологічного або історичного характеру.

21.09.2023р. Управління освіти надіслав лист до Відділу містобудування та архітектури ВК Ковельської міської ради про надання інформації про правові підстави видачі згаданих вище містобудівних умов та обмежень без врахування визначених Законом обмежень щодо виконання робіт в межах зони охорони пам`ятки.

28.09.2023р. Відділ містобудування та архітектури ВК Ковельської міської ради повідомив, що містобудівні умови та обмеження надані відповідно до вимог ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з врахуванням вимог ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

За результатами опрацювання вищевказаного листа-відповіді, Департамент культури, молоді та спорту Волинської області прийняв припис від 25.09.2023р. №3 яким зобов`язано Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради: - негайно припинити проведення земляних робіт у визначеній відповідно до ч.2 ст.32 зоні охорони пам`ятки архітектури місцевого значення (культова споруда мур., 1700 р.; охоронний № 22-м, взято на облік рішенням ВК Волинської ОРНД від 22.07.1985 № 228) 32 м - від межі території пам`ятки, 75 м - від приміщення пам`ятки, які проводяться без попередніх археологічних розвідок; - вжити заходів із проведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.54 Конституції України видно, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Відповідно до преамбули Закону України «Про охорону культурної спадщини» (Закон № 1805-III) цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

Відповідно до п.п. 1, 6, 14 ч.1 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: 1) здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; 6) забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; 14) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

ст.30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Таким чином, під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме - Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження об`єкта культурної спадщини.

п.5.31 Положення про Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 26.04.2023р. № 195, передбачено, що Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації вживає в межах своєї компетенції заходів щодо погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може позначитися на стані пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх територій, зон охорони, та виконання інших повноважень у сфері охорони культурної спадщини

Повноваження Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року № 1805-III та Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI.

Згідно ч.3 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, про об`єкти культурної спадщини. в якому зазначається інформація

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України», з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» затверджено Список історичних населених місць України, в якому є м. Ковель.

В ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» видно, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Так, в межах населених пунктів межі зони охорони пам`ятки архітектури становлять 100 метрів.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Межі та режими використання буферних зон об`єктів всесвітньої спадщини визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

За приписами ч.4 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно ст.53, ст.54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що на замовлення Відділу містобудування та архітектури розроблена науково - проектна документація «Історико-архітектурний опорний план м. Ковель Волинської області з визначенням меж і режимів використання історичного ареалу та зон охорони пам`яток», яка погоджена Управлінням культури спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.10.2022р. та згідно якого зазначеного територія, на якій заплановане будівництво, відповідно до проекту історику-культурного опорного плану м. Ковель, знаходиться за межами історичного ареалу, зон регулювання забудови, зон охорони археологічного культурного шару, охоронюваного ландшафту та охоронних зон пам`яток і не містить обмежень в частині забезпечення збереження об`єктів культурної спадщини при здійсненні забудови.

ч.3 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

За даними офіційного сайту Міністерства культури України в розділі Інформація щодо затвердження меж та режимів використання історичних ареалів історичних населених місць, межі історичного ареалу міста Ковеля не затверджені (опубліковано перелік населених пунктів, щодо яких затверджено межі та режими використання історичного ареалу, місто Ковель в цьому переліку відсутнє).

В абз.6 ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» видно, що пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Тобто, абз.6 ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», визначає два випадки визначення об`єкта пам`яткою культурної спадщини: об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Щодо занесення об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, апеляційний суд зазначає наступне.

Із змісту ч.1 ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» видно, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення; забезпечення публікації Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення до нього змін.

Згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про охорону культурної спадщини» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, забезпечує публікацію Реєстру та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні та на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» правовий статус та режим пам`ятки, відповідно, виникає та поширюється на об`єкт з моменту внесення його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Аналогічна правова позиція щодо набуття правового статусу пам`ятки із занесенням до Реєстру викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 916/2066/15, в якій зазначено, що виходячи із змісту ст.13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт нерухомого майна набуває правового статусу пам`ятки тільки із занесенням до Реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення, а також у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014р. у справі № 5011-48/950-2012 (3-66гс14).

Суд апеляційної інстанції вважає також за необхідне звернути увагу апелянта на те, що відсутність погодження Міністерством культури та інформаційної політики України меж історичного ареалу міста Ковель підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Відділу містобудування та архітектури ВК Ковельської міської ради № 03 від 09.01.2024р.

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта також і на те, що при співставленні графічних матеріалів, наявних в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, з даними картографічного вебсервісу «Google Maps» контролюючий орган встановив, що виконання робіт на об`єкті будівництва «Нове будівництво укриття закладу загальної середньої освіти «Ліцей №1 м. Ковеля» на вулиці Незалежності, 29 у місті Ковелі Волинської області (основний корпус)» заплановано здійснювати саме в межах охоронної зони пам`ятки архітектури місцевого значення (32 м - від межі території пам`ятки, 75 м - від приміщення пам`ятки) - Церкви Святого Апостола Андрія Первозванного (культова споруда) (мур,); 1700 р.; охоронний № 22-м, взято на облік рішенням Виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 22.07.1985 №228.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час обстеження об`єкта будівництва не було встановлено проведення будівельних робіт на цьому об`єкті. У акті обстеження лише йдеться про облаштування будівельного майданчика поблизу існуючої будівлі та розміщення будівельних матеріалів на території біля цього об`єкта. Не зазначено у який спосіб працівники департаменту встановили, що проведення будівельних робіт відповідно до проекту «Нове будівництво укриття закладу загальної середньої освіти «Ліцей №1 м. Ковеля» на вулиці Незалежності, 29 у місті Ковелі Волинської області (основний корпус)» може спричинити загрозу об`єкту нерухомості. Належні докази на підтвердження таких доводів відповідача до матеріалів справи не долучено..

Поряд з цим колегія суддів зазначає, що Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради 15.11.2022р. отримав містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: «Нове будівництво укриття закладу загальної середньої освіти «Ліцей № 1 м. Ковеля на вулиці Незалежності, 26 в місті Ковелі Волинської області (основний корпус)», які затверджені Наказом №22.10/369-М від 15.11.2022р. Відділу містобудування та архітектури ВК Ковельської міської ради.

Крім того, Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради отримав позитивний висновок державної експертизи (№191/03-0006/01-23 від 13.06.2023р. ДП «Укрдержбудекспертиза» у Волинській області), а також дозвіл на будівництво № ТУ012230914679 від 14.09.2023р. Інспекції архітектури та містобудування України.

Отже, у позивача були законні підстави для здійснення будівництва.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що станом на дату винесення оскаржуваного припису у Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації відсутні підстави вважати, що будівництво укриття закладу загальної середньої освіти «Ліцей № 1 м. Ковеля на вулиці Незалежності, 26 в місті Ковелі Волинської області (основний корпус) здійснюється у визначених межах історичного ареалу м. Ковель з дотриманням чи недотриманням визначених режимів використання, оскільки такі межі та режими не затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини як це передбачено ч. 2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі № 140/31591/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 19.04.2024р.