Рішення
від 08.04.2024 по справі 916/938/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/938/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури; (вул. Пушкінська, 3, Одеса, 65026) в інтересах держави в особі, якою є Одеська міська рада (пл.Думська, 1, Одеса, 65026) в особі, якою є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, Одеса, 65039); до відповідача: Громадська організація "Соціально-правозахисна" (вул. Паркова, 77, кв. 82, Одеса, 65031) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) та Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Катерининська, 14) про визнання договору недійсним та зобов`язати вчинити певні дії

за участю представників:

від прокуратури: Тунік В.М.- посвідчення

від ОМР: не з`явились

від ДКВ: Бондар - довіреність

від відповідача: Нікішев О.В. - адвокат

від 3х осіб: не з`явились

ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави, в особі Одеської міської ради та в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації "Соціально-правозахисна" про визнання договору оренди нежилого приміщення №415/1-19 від 31.01.2020 недійсним та зобов`язати повернути об`єкт комунальної власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.06.2022 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради

21.09.2022 ухвалою господарського суду Одеської області було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

14.12.2022 від Громадської організації "Соціально-правозахисна" надійшло клопотання (вх№28327/22) про зупинення провадження у справі до розгляду справи 420/23337/21

06.03.2023 до господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява Громадської організації Соціально-правозахисна за вх. №936/23 до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання договору оренди діючим.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 зустрічну позовну заяву Громадської організації Соціально-правозахисна повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини п`ятої 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зустрічна позовна заява не підписана представником Громадської організації Соціально-правозахисна.

Протокольною ухвалою від 23.05.2023 судом було повернуто до розгляду справу на стадію підготовчого провадження. Та запропоновано позивчам надати заперечення, щодо клопотання відповідача про зупинення провадження по справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2023 задоволено клопотання Громадської організації "Соціально-правозахисна" про зупинення провадження у справі №916/938/22, зупинено провадження у справі до розгляду справи № 420/23337/21 П`ятим апеляційним адміністративним судом. Зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2023 було поновлено провадження у справі на стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 було закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

Від управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради надійшли письмові пояснення, в яких останнє підтримало позов.

Від департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації надійшли до суду письмові пояснення, в яких останній підтримав позов.

Від департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли до суду письмові пояснення, в яких останній підтримав позов.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позову.

12.01.2024 Заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав до суду Відповідь на відзив.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

У судових засіданнях по суті справи представники сторін підтримали подані ними до суду заяви по суті справи.

Прокурор у судовому засіданні підтримав поданий їм позов та просив його задовільнити, посилаючись на те, що спірний Договір оренди був укладений з порушенням ст. 16 - 18 Закону України Про охорону об`єктів культурної спадщини, а саме без отримання попереднього погодження з боку органу культурної спадщини.

Представники Департаменту комунальної власності Одеської міської ради поданий в їх інтересах позов підтримали з викладених у ньому мотивів.

Представник Відповідача позов не визнав, пославшись на доводи поданих ним відзиву та заперечень на відповідь на відзив, вказавши, що орендований Відповідачем об`єкт не є об`єктом культурної спадщини та, що Відповідач не порушував прав Позивачів під час укладення спірного договору.

Представники третіх осіб та ОМР в судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 08.04.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

08.04.1993 Представником Президента України було видано розпорядження №197/93 Про додатковий перелік пам`яток містобудування та архітектури місцевого значення в м. Одесі, пунктом 1 якого було передбачено включити до переліку пам`яток містобудування та архітектури місцевого значення об`єкти, які розташовані в м. Одесі за переліком, який додається, у пункті 6 якого був вказаний житловий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Віри Інбер, 6 , корпус А (дата спорудження 1870 р).

06.12.2000 КП ОМБТІ та РОН було виготовлено технічний паспорт №4659 м/с на Вендиспансер за адресою: м. Одеса, Купальний провулок, 6, користувачем якого зазначено Вендиспансер та згідно якого загальна площа об`єкта нерухомості складала 1061, 6 кв.м. у тому числі по його складовим літ. А 489, 3 кв.м. та літ. Б 573 кв.м.

20.09.2019 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся на адресу Департаменту культури, національностей і релігій та об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації з листом №01-13/4521, в якому просив повідомити чи є пам`яткою культурної спадщини нежитлова будівля, загальною площею 1061, 6 кв.м., розташована за адресою: м. Одеса, вул. Віри Інбер, 6.

26.09.2019 Департамент культури, національностей і релігій та об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації надав відповідь на вказаний вище лист за №01-12/1501, згідно якої двоповерхова будівля, яка розташована за зазначеною в листі від 20.09.2019 адресою та виходить на червону лінію забудови вул. Віри Інбер та позначена на доданій до цього листа схемі під охорону Держави як пам`ятка культурної спадщини не приймалася. Разом із цим було повідомлено, що внутрішньодворова окремо розташована двоповерхова будівля, яка розташована по вулиці Віри Інбер, 6 належить до об`єктів культурної спадщини Житловий будинок, побудований в 1870р., який був прийнятий під охорону Держави як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення розпорядженням представника Президента України від 08.04.1993 №197/93.

04.12.2019 виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення №427 Про реєстрацію права комунальної власності на об`єкти комунальної власності, розташовані у м. Одесі, пунктом 1 якого передбачено зареєструвати право комунальної власності на об`єкти комунальної власності, розташовані у м. Одесі згідно із переліком.

У пункті 5 додатку до означеного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради передбачено, що одним із об`єктів комунальної власності, на який має бути зареєстроване право власності є - нежитлові будівлі загальною площею 1061, 6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Віри Інбер, 6.

30.01.2020 державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким С.О. було проведено державну реєстрацію права комунальної власності на вказаний вище об`єкт нерухомості за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, про що ним було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №35271017.

31.01.2020 Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було укладено з Громадською організацією СОЦІАЛЬНО - ПРАВОЗАХИСНА договір оренди нежитлового приміщення (нова редакція) №415/1-19 (надалі Договір оренди), який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. та зареєстрований в реєстрі за №277, яка того ж дня на підставі цього договору також зареєструвала право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за записом №35289725.

Відповідно до п.1.1 Договору оренди за цим договором в платне користування Відповідачу надається громадський будинок з господарськими (допоміжними будівлями) та спорудами, загальною площею 1061, 6 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Віри Інбер, 6.

А відповідно до п.4.1.4 Договору оренди Орендар не відповідає за зобов`язаннями Орендодавця.

26.01.2021 Департаментом культури, національностей і релігій та об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було укладено охоронний договір №01-12/6823, згідно пункту 1 якого останній як власник бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки (флігель Б), загальною площею 572, 3 кв.м. житловому будинку по вул. Віри Інбер, 6 у м. Одесі, який прийнятий під охорону Держави розпорядженням Представника Президента України від 08.04.1993 року №197/93 як пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення.

30.12.2021 рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/23337/21 було задоволено адміністративний позов ГО Соціально-правозахисна до Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та визнано дії представника Президента України в Одеській області, щодо включення в додатковий перелік пам`яток містобудування та архітектури місцевого значення в м. Одесі житлового будинку, за адресою вул. В. Інбер, 6, корпус А, 1870 року незаконними, а також визнано протиправним та скасовано розпорядження представника Президента України в Одеській області від 08.04.1993 № 197/93 в частині включення в додатковий перелік пам`яток містобудування та архітектури місцевого значення в м. Одесі житлового будинку, за адресою вул. В. Інбер, 6, корпус А, 1870 року.

11.08.2023 постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/23337/21 було скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 у цій справі та прийнято нову постанову, якою було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ГО Соціально-правозахисна.

Надаючи юридичну оцінку вказаним обставинам справи на предмет порушення вимог ст.ст. 16 - 18 Закону України Про охорону об`єктів культурної спадщини як підставу для визнання недійсним укладеного Департаментом комунальної власності Одеської міської ради з Відповідачем договору оренди як такого, що був укладений без погодження відповідного погодження органу культурної спадщини, суд звертає увагу, що частина 2 статті 18 цього Закону забороняє власнику об`єкта культурної спадщини передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Вказане свідчить, про безальтернативний обов`язок власника передавати належний йому на праві власності об`єкт культурної спадщини іншим особам у володіння, користування чи управління виключно за наявності отриманого ним раніше погодження на це від відповідного погодження органу культурної спадщини. Саме такого тлумачення цієї норми матеріального права додержувались Позивачі у справі, що підтверджується наявним у справі листуванням між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Департаментом культури, національностей і релігій та об`єктів культурної спадщини з приводу спірного об`єкта, подальшим укладенням відносно нього охоронного договору та тим, що у судовому засіданні, яке було 12.03.2024 представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради визнала, саме її довірителем було порушено вказані вище законодавчі вимоги під час укладення спірного договору. Також сторони безпосереднього у договорі врегулювали те, що Відповідач не відповідає за зобов`язаннями Позивача незалежно від їх цивільно правового змісту.

Таким чином недотримання вимог ч. 2 ст. 18 Закону України Про охорону об`єктів культурної спадщини під час укладання спірного Договору оренди відбулось внаслідок бездіяльності Позивачів, а отже і порушення їх прав по цій справі, задля усунення яких прокурором згідно вимог ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру був поданий позов до суду відбулися саме з їх вини.

Статтею 15 ЦК України кожній особі надане безумовне право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України відносить до засобів цивільних прав та інтересів судом шляхом визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави

Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, визнання господарським судом договору недійсним як засіб захисту права переслідує мету захисту та відновлення порушених прав особи, яка звернулась з таким позовом до суду

Отже, на зміст рішення суду прямо впливає той факт, чи встановлено судом порушення прав чи охоронюваних Законом інтересів Позивача з боку Відповідача під час укладання спірного договору, наявність якого обумовлює задоволення судом позову, як ефективний засіб захисту та відновлення таких прав, з чого суд доходить до висновку, що у разі якщо оскаржений до суду договір не порушує прав та охоронюваних Законом інтересів Позивача, то у суду відсутні підстави для задоволення такого позову, незалежно від того чи поданий цей позов самим Позивачем або прокурором в його інтересах.

Вказаний висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.03.2024 у справі №904/192/22, згідно якого відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Однак, згідно з частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

В пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17, на яку обґрунтовано послалися суди в оскаржуваних судових рішеннях, сформульовано такий висновок щодо застосування статті 21 ГПК України (в редакції, чинній до 14.12.2017), яка за змістом є подібною до норми статті 45 чинного ГПК України:

"За змістом наведеної норми сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача".

В постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладено висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Також, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, згідно якого відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Враховуючи те, що Відповідач у справі не порушував права та охоронювані Законом інтереси Позивачів, суд доходить до висновку, що адресовані до нього позовні вимоги не захищають права останніх та не усувають допущені ними ж самими порушення чинного законодавства і не покладають на суд обов`язку оцінювати оскаржений по цій справі договір на предмет його відповідності положенням законодавства.

Крім того, суд відповідно до ч. 4 статті 11 ГПК України застосовує по цій справі релеватну практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення ЄСПЛ у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04, пункт 70), де суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання прокурора та позивачів не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на наведене вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивачів згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, Одеса, 65026) в інтересах держави в особі, якою є Одеська міська рада (пл.Думська, 1, Одеса, 65026) в особі, якою є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, Одеса, 65039); до відповідача: Громадська організація "Соціально-правозахисна" (вул. Паркова, 77, кв. 82, Одеса, 65031) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) та Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Катерининська, 14) про визнання договору недійсним та зобов`язати вчинити певні дії - відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру.

Повний текст рішення складено 18 квітня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення08.04.2024
Оприлюднено22.04.2024
Номер документу118495149
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про комунальну власність щодо оренди

Судовий реєстр по справі —916/938/22

Постанова від 09.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 01.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 20.08.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 18.06.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 03.06.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Рішення від 08.04.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Літвінов С.В.

Ухвала від 22.01.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Літвінов С.В.

Ухвала від 28.11.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Літвінов С.В.

Ухвала від 31.10.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Літвінов С.В.

Ухвала від 06.10.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Літвінов С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні