Рішення

від 08.04.2024 по справі 705/5143/21

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/5143/21

2/705/336/24 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Щербакової Л.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в інтересах ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кецкало Валерій Васильович звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в інтересах ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивач ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 619660 від 14.11.2007, виданого Відділом земельних ресурсів в Уманському районі, являється власником земельної ділянки площею 1,3928 га, яка розташована в адміністративних межах Максимівської сільської радим Уманського району Черкаської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7124385300:02:000:0013. 14.08.2019 між сторонами було укладено Договір оренди цієї земельної ділянки. Державна реєстрація договору була проведена 05.09.2019. За умовами договору до ОСОБА_2 в платне користування строком на 10 років (до 14.08.2029) перейшла належна ОСОБА_3 земельна ділянка площею 1,3928 га. Однак з моменту укладення цього договору орендар ОСОБА_2 жодного разу не платив орендну плату за користування земельною ділянкою, тобто більше двох років поспіль. Вважають, що зазначене дозволяє просити суд розірвати Договір оренди земельної ділянки б/н від 14.08.2019, укладений між сторонами. У позивача відсутній примірник договору оренди як і оригінал державного акту, тому зазначене сприяє їх витребування на вимогу суду. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 55851 грн 26 коп. Таким чином, мінімальна орендна плата з дати проведення державної реєстрації Договору оренди (05.09.2019) до дати подання позову (за два роки) складає 3351 грн 08 коп., які вони просять стягнути з відповідача.

Просить: розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1,3928 га, що розташована на території Максимівської сільської ради Уманського району, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7124385300:02:000:0013, укладений 14 серпня 2019 року між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем (номер запису про речове право в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 33143048); стягнути з - відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 3351 грн 08 коп. заборгованості по орендній платі; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 судові витрати по справі, включаючи 13500 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

Відповідачем ОСОБА_2 за вх. № 6409 від 07.04.2022 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що 14.08.2019 між ним та ОСОБА_3 (на той час його дружиною) був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124385300:02:000:0013, площею 1,3928 га строком на 10 років. 16.11.2021 шляхом поштового переказу АТ «УКРПОШТА» ним було переведено на рахунок ОСОБА_3 на офіційну адресу реєстрації кошти у розмірі 6580 грн 00 коп. як орендна плата за земельну ділянку, які позивач не отримала, і тому кошти йому повернулись. Іншого шляху передати кошти у нього не було. Вважає, що позивач свідомо не отримала кошти, для того, щоб подати на нього позов до суду. Основним мотивом таких дій було ініціювання з його сторони розлучення в судовому порядку. 03.11.2021 судом було прийнято заочне рішення та розірвано шлюб між ними. Вважає, що даний позов має на меті помсту. Звернув увагу суду, що він як податковий агент сплатив за позивача земельний податок за 2020 та 2021 роки. Так як предметом даного позову є розірвання договору оренди земельної ділянки від 14.08.2019 з підстав систематичної несплати ним орендної плати є завідомо безпідставним з огляду на те, що позивач свідомо не отримувала кошти, які він їй надсилав, тому вважає, що предмет даного позову має очевидно штучний характер і як наслідок має бути залишений без розгляду та повернутий позивачу із застосуванням заходів для запобігання зловживання процесуальними правами. Що стосується витрат на правничу допомогу то вважає їх дуже завищеними в розрахунку відсутності будь-яких нормативних правових документів, які б підтвердили б розрахунок вартості послуг адвоката. На цих підставах просив відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог повністю.

05.05.2022 за вх. № 8207 представником позивача ОСОБА_3 адвокатом Кецкалом В.В. подано до суду відповідь на відзив, в якій він просив позов задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що посилання відповідача про направлення позивачу грошових коштів в рахунок орендної плати має розцінюватися судом критично, позаяк здійснення такого платежу 16.11.2022 безпосередньо зумовлене його обізнаністю про подання до суду позову, а також обізнаністю про те, що орендодавець за спірним договором відсутній на території України і такі кошти отримати не може. Свідома обізнаність відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки орендна плата відповідачем не сплачена й досі, чого останнім не заперечується. Хоча перший та наступні щорічні платежі мали відбуватися протягом 3-5 днів з моменту укладення договору, тобто з 14.08.2020 та 14.08.2021 (п. 11 Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою КМУ від 03.03.2004 № 220). До свого відзиву відповідачем була додана копія спірного Договору оренди землі б/н від 14.08.2019. Однак, вказаний документ не містить його обов`язкових умов, зокрема у пунктах 9-12 Договору не зазначено розмір орендної плати, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення та відповідальність за її несплату. Також копія договору, долучена відповідачем до відзиву, викликає сумніви в автентичності та легітимності цього документа.

11.07.2022 за вх. № 12850 відповідачем ОСОБА_2 подано до суду заперечення, в якому він просив відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог повністю. У запереченні зазначив, що вважає міркування представника позивача щодо строків плати за оренду спірної земельної ділянки та автентичність та легітимність самого договору оренди землі № б/н від 14.08.2019 не мають братись до уваги з огляду на те, що про позов він дізнався 22.03.2022, коли отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позову з додатками. Сама позовна заява датована 22.11.2021, а оплата ним здійснена 16.11.2021. 03.11.2021 шлюб між ними розірвано. Звичайно, під час перебування у шлюбі сплата коштів по спірному договору відбувалась формально, тобто так як дані кошти були спільною сумісною власністю то дані кошти йшли на допомогу сину ОСОБА_4 , який на той момент був неповнолітнім та проживав з ним. Після розлучення ним була сплачена орендна палата на адресу, зазначену у договорі. Умислу з його сторони не було, бо позивач на момент сплати перебувала за межами України, номеру рахунку позивача він не мав, тому іншого шляху сплати коштів не було. Крім того, позивач не надала до суду жодних доказів про звернення до нього із заявою чи іншим листом, з вимогою виплатити заборгованість по орендній платі за останні два і більше років, адже вона власноруч підписала текст договору та заповнила пункт «Місцезнаходження та реквізити сторін» і знала, що в ньому не було вказано рахунку, на який можна сплатити кошти, що прямо свідчить про злісний умисел позивача йому помститися, при цьому зловживаючи процесуальними правами, подаючи даний безпідставний позов до суду. Незважаючи на те, що в спірному договорі не визначено розмір орендної плати, то враховуючи норми законодавства мінімальний розмір орендної плати має бути сплачений у розмірі не меншому 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, що ним і було зроблено 16.11.2021. Таким чином, враховуючи той факт реєстрації права власності за спірним договором оренди землі № б/н від 14.08.2019 державним реєстратором та те, що на даний момент відсутнє судове рішення визнання спірного договору недійсним чи неукладеним, надає підстави вважати його законним та легітимним. Також відповідач зазначив, що позивач особисто підписувала спірний договір, коли він їздив до Польщі, що підтверджується копією закордонного паспорта з відміткою перетину кордону, а саме в`їзд 13.08.2019 та виїзд 14.08.2019.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача адвокат Кецкало В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Вказав, що умислу з його сторони не було, бо позивач на момент сплати перебувала за межами України, номеру рахунку позивача він не мав, тому іншого шляху сплати коштів ніж шляхом грошового переказу через АТ «УКРПОШТА» на офіційну адресу реєстрації позивача не вбачав. Вважає, що даний позов має на меті помсту.

Вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 1,3928 га, кадастровий номер 7124385300:02:000:0013, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка знаходиться на території Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області. Зазначене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 276948038 від 28.09.2021.

14.08.2019 між ОСОБА_3 як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем, було укладено Договір оренди землі № б/н вищевказаної земельної ділянки терміном на 10 років до 14.08.2029.

Договір оренди землі від 14.08.2019 є укладеним та набрав чинності з 05.09.2019 (з дня його реєстрації в Державному реєстрі).

При укладенні вказаного Договору сторони погодили та прийняли його умови, в тому числі п. 2 Договору оренди землі, з якого вбачається, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,3928 га.

Згідно з п. 9 Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі або за домовленістю продукцією без урахування податку з доходів (орендної плати) орендодавця. Крім того, відповідно до п. 10 вказаного Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється без урахуванням індексації інфляції.

Відповідно до п. 11 вказаного Договору орендна плата вноситься після підписання даного договору.

Пунктом 12 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на 3 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законодавством.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (пункт 32 Договору).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленого законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 33 Договору).

Пунктом 24 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження, орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною першою статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» та Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 626, 629, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір оренди землі № б/н від 14.08.2019 містить істотні умови щодо індексації, збереження стану об`єктів оренди, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди. При цьому сторони склали документи, які є невід`ємними частинами договорів оренди землі, зокрема акт прийому приймання передачі земельної ділянки від 14.08.2019.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача у позовній заяві на відсутність у договорі оренди землі № б/н від 14.08.2019 всіх істотних умов договору враховуючи, що орендодавець та орендар врегулювали у договорах свої відносини на власний розсуд, як це передбаченостаттею 6 ЦК України, виконували умови договорів узгодженим способом та не зверталися до суду з позовом про недійсність зазначеного вище договору оренди землі.

Твердження представника позивача у відповіді на відзив про сумніви щодо автентичності та легітимності договору не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки судом у судовому засіданні був оглянутий оригінал Договору про оренду землі № б/н від 14.08.2019, який відповідав копії цього документа, долученій відповідачем до матеріалів справи, а саме до відзиву на позовну заяву.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (стаття 3, 4 Закону).

У пункті «б» частини першої статті 90ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями ст.ст. 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частинами першою - четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 407ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

У статті 21Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24Закону України«Про орендуземлі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21Закону України«Про орендуземлі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до частини другої статті 651ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме виконання обов`язків по сплаті орендної плати з порушенням стоків сплати також є порушення умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною четвертою статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2ст. 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» ч. 1ст.141ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зіст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д) ч. 1ст. 141 ЗК України, ч. 2ст. 651 ЦК Українисвідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначив, що уст. 629 ЦК Українизакріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вГлаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.06.2021 у справі № 25/306/20.

Судом встановлено і з матеріалів справи вбачається, що сторони Договору оренди землі погодили, що орендна плата вноситься у грошовій формі або за домовленістю продукцією без урахування податку з- доходів (орендної плати) орендодавця.

Умовами договору не встановлено розміру орендної плати. При визначенні її розміру представник позивача керувався мінімальним розміром орендної плати, визначеним Указом Президента від 02.02.2002 № 92 «Про додаткові заходи щодо спільного захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)» - не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю). Таким чином, представником позивача розрахована мінімальна орендна плата з дати проведення державної реєстрації Договору оренди (05.09.2019) до дати подання позову (за два роки) в розмірі 3351 грн 08 коп. (55851,26 х 3% х 2 роки).

Зазначений розрахунок відповідачем не заперечувався та не спростовувався. Крім того, сам відповідач у відзиві на позовну заяву, запереченнях та в судовому засіданні запевнив суд та надав докази, що ним було направлено через АТ «УКРПОШТА» грошовий переказ на адресу позивача ОСОБА_3 в якості сплати орендної плати за два роки в розмірі 6580 грн 00 коп. Таким чином, суд враховує, що відповідач визнає суму заборгованості по орендній платі, що зазначена представником позивача у позовній заяві.

На підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань по виплаті орендної плати відповідачем надано копію квитанції АТ «УКРПОШТА» від 16.11.2021, в якій зазначено: одержувач ОСОБА_5 »; відправник: ОСОБА_6 ; повідомлення: орендна плата за земельну ділянку. При цьому відповідачем підтверджено, що зазначені кошти йому повернуті без вручення ОСОБА_3 .

Також відповідачем на підтвердження належним чином виконання умов договору долучено квитанції про сплату земельного податку за користування земельною ділянкою, належної позивачу. Однак суд не бере зазначені документи до уваги, оскільки в справі спір виник щодо виконання умов договору оренди саме щодо не сплати відповідачем орендної плати.

Відповідач, заперечуючи щодо позовних вимог, поряд з іншим зазначає, що під час перебування у шлюбі сплата коштів по спірному договору відбувалась формально, тобто, оскільки дані кошти були спільною сумісною власністю, то вони йшли на допомогу сину ОСОБА_4 , який на той момент був неповнолітнім та проживав з ним. Доказів на підтвердження зазначених обставин суду відповідачем не надано.

Також відповідач звертав увагу суду, що позивач свідомо не отримувала кошти, які він їй надсилав, тому вважає, що предмет даного позову має очевидно штучний характер, на що суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Частиною першою статті 537 ЦК України передбачено, що боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Відповідач вказував на той факт, що позивач перебуває за кордоном як на час укладення спірного Договору оренди землі № б/н від 14.08.2019, так і на час пересилання ним коштів в якості плати орендної плати (16.11.2021). Будучи обізнаним про ці обставини, відповідач не скористався іншими встановленими законодавством способами щодо належного виконання ним взятих на себе обов`язків зі сплати орендних платежів, відповідно до ч. 1 ст. 537 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Крім того, договором передбачено, що орендна плата вноситься після підписання даного договору (п. 11 Договору), тобто відразу після 14 серпня кожного календарного року.

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів, договору оренди землі № б/н від 14.08.2019, що є предметом даного спору, вбачається, що ОСОБА_2 систематично (двічі) порушував свої зобов`язання щодо сплати орендної плати позивачеві, в строки, передбачені договором, а саме за 2020 рік та 2021 рік, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, ст. 141 ЗК Українитаст. 526 ЦК України.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що він намагався сплатити кошти в якості орендної плати до відкриття провадження, оскільки завідомо знав, що вони будуть йому повернуті без вручення адресату.

Згідно зі статтями13, 15,21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Установивши, що відповідач ОСОБА_2 не виконував істотної умови укладеного між сторонами договору оренди та систематично не сплачував орендодавцю суму орендної плати, відповідно до положеньст. 651 ЦК України,ст. 141 ЦК Українитаст. 32 Закону України «Про оренду землі»суд дійшов висновку, що наведене є підставою для його розірвання, оскільки носить системний характер та наявні істотні порушення умов договору.

Крім того, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі, зазначеному представником позивача у позовній заяві, а саме 3351 грн 08 коп.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, тому суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений в розмірі 1816 грн 00 коп.

Щодо вимог представника ОСОБА_3 адвоката Кецкала В.В. про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 13500 грн 00 коп. суд зазначає таке.

Згідно зіст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору і витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 та 2ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачеві ОСОБА_3 надавалась правнича допомога адвокатом Кецкалом В.В., який здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 236 від 14.11.1995, виданого Житомирською обласною КДКА на підставі рішення № 7 від 12.10.1995, та останній представляв інтереси позивача за Ордером про надання правничої (правової) допомоги серії СА № 1019480; на підставі Договору про надання правничої допомоги від 27.09.2021.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Кецкалом В.В. до позовної заяви додано: Договір про надання правничої допомоги від 27.09.2021; розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу; квитанцію до прибуткового касового ордера від 27.09.2021 на суму 13500 грн 00 коп.; Акт б/н виконаних робіт (наданих послуг) від 22.11.2021, відповідно до якого зазначено перелік наданих юридичних послуг та загальна сума, оплачена замовником за надані послуги.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахування вищевикладеного, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У Постанові Верховного Суду № 922/676/21 від 14.12.2021 вказується на те, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити їх неспівмірність, відповідно забезпечує дотримання принципу змагальності.

У відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено, що витрати на правничу допомогу вважає (далі дослівно зі збереженням пунктуації) «дуже завищеними в розрахунку відсутні будь-які нормативні правові документи, які б підтвердили б розрахунок вартості послуг адвоката». При цьому будь-яких обґрунтованих клопотань чи заяв про зменшення розміру правничої допомоги, що заявлений позивачем, відповідачем не подано.

Відтак,вирішуючи питаннярозподілу судовихвитрат напрофесійну правничудопомогу,суд враховує,що відповідачне бувпозбавлений правазмагатися зпозивачем зприводу розмірувитрат направничу допомогу, однак клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з викладенням доводів для такого зменшення не надав, а також бере до уваги обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.

З огляду на викладене, враховуючи, що розмір витрат, понесених позивачем, є обґрунтованим, оцінюючи складність справи, час, необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в Акті б/н виконаних робіт (наданих послуг) від 22.11.2021 та розрахунку від 22.11.2021, суд доходить висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19, 76-81, 128, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 1,3928 га, що розташована на території Максимівської сільської ради Уманського району, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7124385300:02:000:0013, укладений 14 серпня 2019 року між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем (номер запису про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 33143048).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість по орендній платі в розмірі 3351 (три тисячі триста п`ятдесят одна) гривня 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений нею судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 13500 (тринадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне рішення складене 19.04.2024.

Суддя О.І.Єщенко