Постанова

від 24.07.2024 по справі 705/5143/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м.Черкаси

Справа № 705/5143/21Провадження № 22-ц/821/1066/24категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Василенко Л.І.,

суддів: Карпенко О.В., Новікова О.М.,

секретаря Винник І.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Кецкало Валерій Васильович,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник відповідача адвокат Дарморос Катерина Олександрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Дарморос Катерини Олександрівнина рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

22листопада 2021року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 619660 від 14.11.2007, виданого Відділом земельних ресурсів в Уманському районі, є власником земельної ділянки площею 1,3928 га, яка розташована в адміністративних межах Максимівської сільської радим Уманського району Черкаської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7124385300:02:000:0013.

14.08.2019 між сторонами було укладено Договір оренди цієї земельної ділянки. Державна реєстрація договору була проведена 05.09.2019.

За умовами Договору до ОСОБА_2 в платне користування строком на 10 років (до 14.08.2029) перейшла належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 1,3928 га.

Вказує, що з моменту укладення цього Договору орендар ОСОБА_2 жодного разу не платив орендну плату за користування земельною ділянкою, тобто більше двох років поспіль. Вважає, що зазначене є підставою просити суд розірвати Договір оренди земельної ділянки б/н від 14.08.2019, укладений між сторонами. У позивача відсутній примірник Договору оренди як і оригінал Державного акту, тому зазначене сприяє їх витребуванню на вимогу суду. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 55851,26 грн. Таким чином, мінімальна орендна плата з дати проведення державної реєстрації Договору оренди (05.09.2019) до дати подання позову (за два роки) складає 3 351,08 грн 08, які вони просять стягнути з відповідача.

На підставі наведеного, позивач просила суд розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 1,3928 га, що розташована на території Максимівської сільської ради Уманського району, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7124385300:02:000:0013, укладений 14 серпня 2019 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем (номер запису про речове право в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 33143048); стягнути з - відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 3 351 грн 08 коп. заборгованості по орендній платі; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по справі, включаючи 13 500 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2024 року позов задоволено.

Розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 1,3928 га, що розташована на території Максимівської сільської ради Уманського району, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7124385300:02:000:0013, укладений 14 серпня 2019 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем (номер запису про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 33143048).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в розмірі 3 351,08 гривня.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 1 816,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 13 500 гривень.

Рішення суду мотивовано тим, що суд встановивши, що відповідач ОСОБА_2 не виконував істотної умови укладеного між сторонами Договору оренди та систематично не сплачував орендодавцю суму орендної плати, відповідно до положеньст. 651 ЦК України,ст. 141 ЦК Українитаст. 32 Закону України «Про оренду землі», дійшов висновку, що наведене є підставою для його розірвання, оскільки носить системний характер та наявні істотні порушення умов спірного Договору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував, що відповідач не був позбавлений права змагатися з позивачем з приводу розміру витрат на правничу допомогу,однак клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з викладенням доводів для такого зменшення не надав, а також взяв до уваги обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принцип співмірності та розумності таких витрат.

Враховуючи, що розмір витрат, понесених позивачем, є обґрунтованим, оцінюючи складність справи, час, необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в Акті б/н виконаних робіт (наданих послуг) від 22.11.2021 та розрахунку від 22.11.2021, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Дарморос К.О., вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та норм процесуального права, просила суд скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірний Договір не містить обов`язкових істотних умов, а саме: не визначено розмір орендної плати. Спробу та умов розрахунків, строків сплати оренди, порядку її внесення та відповідальності за несплату.

Вказує, що позивач не надала суду жодних доказів про звернення до відповідача із заявою чи іншим листом, з вимогою виплатити заборгованість по орендній платі за останні два і більше років, адже вона власноручно підписала даний текст Договору та заповнила пункт «Місцезнаходження та реквізити сторін» і знала, що в ньому не вказано рахунку на який необхідно сплатити кошти/видати продукцію, що прямо свідчить про злісний умисел позивача.

На думку скаржника, позивачем кошти не отримані, для того, щоб подати на відповідача даний позов до суду.

Звертає увагу суду, що скаржник, як податковий агент сплачує за позивача земельний податок, що підтверджується платіжними квитанціями з ПАТ «ПриватБанк».

Зазначає, що незаконне розірвання Договору за ініціативою позивачки тягне за собою значні збитки для відповідача, оскільки Договір укладався строком на 10 років, тому він спланував господарську діяльність і не ухиляється від сплати орендної плати за Договором.

Судом не досліджено, яким чином відповідач мав виконати умови Договору оренди землі щодо виплати орендної плати, якщо позивач не сповіщала про її нове місце проживання.

Вказує, що в оспорюваному Договорі оренди землі не вказано строки внесення орендної плати, лише передбачено, що орендна плата вноситься після підписання даного Договору. Відсутність у Договорі обов`язку перераховувати кошти на депозит нотаріуса і нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання Договору, а лише тягне за собою виплату цих сум.

Звертає увагу суду, що відповідач не зволікав з виплатою орендної плати, а навпаки намагався її здійснити.

Вважає, що розмір 13500 грн на правову допомогу є дуже завищеною в порівняннні з ринковими цінами в аналогічних справах, як і витрачений час на складання процесуальних документів, розрахунок судових витрат на правничу допомогу здійснено з урахуванням загальної суми позовних вимог, що є неправомірним до предмету оскарження за позовною заявою.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вважає всі доводи скаржника непереконливими та такими, що мусять розцінюватись судом апеляційної інстанції критично, а рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу адвоката Дарморос К.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2024 року залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , на праві власності належить земельна ділянка площею 1,3928 га, кадастровий номер 7124385300:02:000:0013, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка знаходиться на території Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області. Зазначене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 276948038 від 28.09.2021.

14.08.2019 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем, було укладено Договір оренди землі № б/н вищевказаної земельної ділянки терміном на 10 років до 14.08.2029.

Договір оренди землі від 14.08.2019 є укладеним та набрав чинності з 05.09.2019 (з дня його реєстрації в Державному реєстрі).

При укладенні вказаного Договору сторони погодили та прийняли його умови, в тому числі п. 2 Договору оренди землі, з якого вбачається, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,3928 га.

Згідно з п. 9 Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі або за домовленістю продукцією без урахування податку з доходів (орендної плати) орендодавця. Крім того, відповідно до п. 10 вказаного Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється без урахуванням індексації інфляції.

Відповідно до п. 11 вказаного Договору орендна плата вноситься після підписання даного Договору.

Пунктом 12 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на 3 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законодавством.

Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розв`язується у судовому порядку (пункт 32 Договору).

Дія Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленого законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 33 Договору).

Пунктом 34 Договору передбачено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження, орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.

Предметом даного спору є розірвання спірного договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальнимЗаконом України «Про оренду землі»,ЗК Українита загальними нормамиЦК Українищодо підстав дострокового розірвання такого договору.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в орендну земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про орендну землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про орендну землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Частинами першою та другоюстатті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України.

За положеннямист. 24 ЗУ «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно дост. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частинах першій та другійстатті 651 ЦК Українивизначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першоїстатті 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

У пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українизазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і щодо несплати орендної плати.

Результат аналізу зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, відповідно достатті 141 ЗК Українитастатті 32 Закону України «Про оренду землі»підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимогі заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись із вказаним позовом позивач зазначила, що відповідачем були порушені умов спірного Договору, які полягають у невиконанні умов Договору щодо проведення розрахунків більше двох років поспіль, що є підставою для розірвання вказаного Договору.

В апеяційній скарзі скаржником вказано, що позивач не надала суду жодних доказів про звернення до відповідача із заявою чи іншим листом, з вимогою виплатити заборгованість по орендній платі за останні два і більше років, адже вона власноручно підписала даний текст Договору та заповнила пункт «Місцезнаходження та реквізити сторін» і знала, що в ньому не вказано рахунку на який необхідно сплатити кошти/видати продукцію, що прямо свідчить про злісний умисел позивача, а також що відповідач не зволікав з виплатою орендної плати, а навпаки намагався її здійснити.

Колегія суддів, перевіривши доводи відповідача та дослідивши дані матеріалів справи, вважає, що відповідачем ОСОБА_2 не доведено сплату орендної плати за два роки за Договором оренди № б/н від 14.08.2019.

Як вірно зазначено судом, що Договором передбачено, що орендра плата вноситься після підписання даного Договор (п. 11), тобто відразу після 14 серпня кожного календарного року.

Судом вірно не взято до уваги посилання відповідача, що він намагався сплатити кошти в якості орендної плати до відкриття провадження, оскільки завідома знав, що вони будуть повернуті йому без вручення адресату.

Отже, відповідачем фактично підтверджено, що орендна плата дійсно не сплачувалася за 2020 та 2021 роки та не надано доказів, що між сторонами існували домовленості (в якості укладення додаткових угод чи внесенням змін до Договору) про виплату орендної плати іншим способом.

Твердження позивача, що коштів за оренду належної їй земельної ділянки за зазначені нею роки від відповідача не отримувала знайшли своє підтвердження.

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відповідач у порушення умов Договору оренди землі№ б/н від 14.08.2019 орендну плату не сплачував, що є істотним порушенням умов Договору та є беззаперечною підставою для його розірвання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанціїпро те, що відповідач не виконував істотні умови укладеного між сторонами Договору оренди та систематично не сплачував орендодавцю суму орендної плати, що є достатньою підставою для розірвання Договору оренди землі, що відповідає положенням статті 651 ЦК України, пункту «д» частини першої статті 141 ЗК Україн та статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Розмір орендної плати відповідачем не заперечувався в суді першої інстанції та не оскаржувався в апеляційному порядку.

Щодо вирішення питання розподілу витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі скаржником зазначено, що сума у розмірі 13500 грн на правову допомогу є дуже завищеною в порівнянні з ринковими цінами з аналогічними цінами в аналогічних справах, як і витрачений час на складання процесуальних документів, розрахунок судових витрат на правничу допомогу здійснено з урахуванням загальної суми позовних вимог, що є неспівмірним до предмета оскарження за позовом.

Перевіривши наведені доводи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, здійснюючи розподіл судових витрат, зокрема витрат сплачених позивачем за надання правової допомоги в суді першої інстанції, вірно виходив із того, що розмір витрат, понесених позивачем є обґрунтованим, оцінюючи складність справи, час, необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті виконання робіт від 22.11.2021 та розрахунку від 22.11.2021 та дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечитиКонституції Українита законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з частинами першою-шостоюстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другоїстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження№ 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Як встановленосудом тапідтверджується матеріаламисправи,що позивачу ОСОБА_1 правову допомогуу вказанійсправі надававадвокат КецкалоВ.В.,що підтверджуєтьсядоговором про наданняправничої допомогивід 27.09.2021, розрахунком суми судових витрат на професійну правничу допомогу; квитанцію до прибуткового касового ордера від 27.09.2021 на суму 13500 грн ; Актом б/н виконаних робіт (наданих послуг) від 22.11.2021, відповідно до якого зазначено перелік наданих юридичних послуг та загальна сума, оплачена замовником за надані послуги..

Надані стороною пзивача документи відповідно до положень статей12,81 ЦПК Україниє належними доказами понесення позивачем витратнапрофесійну правничу допомогу у даній справі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21додаткової постанови Великої Палати ВерховногоСудувід 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У відзиві на позовну заяву, подану ОСОБА_2 до суду першої інстанції 07 квітня 2022 року, вважаючи витрати на правничу допомогу дуже завищеними в розрахунку відсутні будь-які нормативні правові документи, які б підтвердили б розрахунок вартості послуг адвоката, просив відмовити у стягненні судових витрат на правову допомогу.

Суд першої інстанції, зважаючи на задоволення позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та документально підтверджених належними доказами понесених витрат, врахувавши відсутність будь-яких обґрунтованих клопотань чи заяв про зменшення розміру правової допомоги, що заявлений позивачем, дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500 грн.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та не впивають на законність рішення суду.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційнускаргу представника ОСОБА_2 адвоката ДарморосКатерини Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначенихЦПК України.

Повний текст постанови складено 24 липня 2024 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: О.В. Карпенко

О.М. Новіков