Рішення

від 13.03.2024 по справі 361/2546/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/2546/21

провадження № 2/361/178/24

13.03.2024

РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.за участю секретаря Мищенко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 додержавного реєстратора Мурашко Ольги Володимирівни, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради, про визнання протиправними та скасування дій державного реєстратора, визнання недійсним правочину,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

У березні 2021 року до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», де позивач просить: виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 з житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 без надання їм іншого постійного жилого приміщення.

В обґрунтуванняпозову посилаєтьсяна те,що 25.12.2006року міжАкціонерним комерційнимінноваційним банком«УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладенийДоговір пронадання споживчогокредиту №11104185000від 25.12.2006року,з усімазмінами надоповненнями (надаліКредитний договір),згідно пунктів1.1,1.3,1.5якого Банкнадає ПозичальникуКредитні коштив іноземнійвалюті всумі 100000,00доларів СШАз оплатоюпо процентнійставці 10,80процентів річнихв строкдо 15грудня 2021року.Для забезпеченнявиконання зобов`язаньБоржника завищевказаним Кредитнимдоговором 25.12.2006року міжАкціонерним комерційнимінноваційним банком«УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладенийДоговір іпотекижитлового будинкута земельноїділянки №41035від 25.12.2006року,з усімадодатками тадодатковими угодами,посвідчений приватнимнотаріусом Броварськогоміського нотаріальногоокругу ІваненкомО.В.зареєстрованим зареєстровим №6454(даліза текстом Іпотечнийдоговір). Позичальник передавв іпотекуБанку нерухомемайно:житловий будинокта земельнуділянку,площею 0,0500га,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 .

26.06.2013року напідставі Договорукупівлі-продажуправ вимогиза кредитами, укладеногоміж Акціонернимкомерційним інноваційнимбанком «УкрСиббанк»та ПАТ«Дельта Банк»права вимогиза вищевказанимДоговором пронадання споживчогокредиту таза Договороміпотеки житловогобудинку таземельної ділянкиперейшли донового кредитора,а саме:ПАТ «ДельтаБанк».05лютого 2020року міжПАТ «ДельтаБанк» таТОВ «ФінансоваКомпанія «ПриватніІнвестиції» укладеноДоговір провідступлення праввимоги №2149/К, увідповідності доумов якогоправа вимогиза Договоромпро наданняспоживчого кредиту№ 11104185000від 25.12.2006року,та заДоговором іпотекижитлового будинкута земельноїділянки №41035від 25.12.2006року,перейшли донового кредитора ТОВ«Фінансова Компанія«Приватні Інвестиції». Станом надату укладенняДоговору провідступлення праввимоги 2149/Квід 05лютого 2020року завищевказаним Кредитнимдоговором сумазаборгованості вгривневому еквівалентустановила 9638981,95грн. 19.02.2020 року та 24.03.2020 року ОСОБА_1 надсилалися Вимоги-повідомлення про усунення порушення зобов`язань та виселення (в порядку ст. ст. 35, 40 Закону України «Про іпотеку»), які були проігноровані Відповідачами. 04.11.2020 року на підставі Іпотечного договору за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» зареєстровано право власності на житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» стало відомо, що у набутому ним у власність житловому будинку зареєстровано і проживають 3 особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , які добровільно знятися з державної реєстрації місця проживання і виселитися з вказаної квартири відмовилися.

Стислий зміст вимог за зустрічним позовом.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до державного реєстратора ОСОБА_6 , Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради, де просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.11.2020, індексний номер 55017314 про реєстрацію права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»», винесеного Державним реєстратора Мурашко О.В. Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області; визнати недійсним Договір відступлення прав вимоги № 21149/К від 05.02.2020 року в частині відступлення вимог за кредитним договором № 11104185000 та договором іпотеки « 41035 від 25.12.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Черленюх Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 217.

В обґрунтуваннязустрічного позовузазначає 04.11.2020ТОВ «Фінансовакомпанія «Приватніінвестиції» всуперечвимог передбаченихпунктами 4,5договору іпотеки№41035та пункту11.1Кредитного договоруне направивписьмового повідомленняБоржнику ОСОБА_1 та йогопоручителю вимогупро достроковеповернення кредитув іноземнійвалюті,не вказавсуми заборгованості,яку требаповернути боржнику ОСОБА_1 та незазначив,який ізспособів задоволеннявимог Іпотекодержателя,що передбаченіч.3ст.36« Проіпотеку»,застосовується Іпотекодержателемдля задоволеннясвоїх вимог(п.5.1Договору іпотеки). Відтак,відповідач - державний реєстратор Мурашко О.В всупереч п.61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 із змінами та доповненнями згідно Постановами КМУ № 399 від 13.05.2020 року (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), здійснив реєстраційні дії без підтвердження подання іпотекодавцем вимоги та підтвердження її отримання позивачем, та завершення 30-денного строку з моменту ймовірного отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, без довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням сформованої не більше як за три дні до звернення із заявою про проведення реєстрації, та відомості про вартість предмета іпотеки, визначеної суб`єктом оціночної діяльності станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» , порушує норми Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Крім того, зазначає, що ТОВ « Фінансова компанія «Приватні інвестиції», на відміну від Банку, не мав права отримати предмет іпотеки у свою власність у порядку задоволення грошових вимог за неповернутим кредитом та процентами за користування ним, бо Позивач за первісним позовом не є банком (банківською установою), оскільки за своєю організаційно-правовою формою не відповідає ст. 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та не має відповідної ліцензії, передбаченої ст. 19 вказаного закону.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17 січня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора Мурашко Ольги Володимирівни, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради, про визнання протиправними та скасування дій державного реєстратора, визнання недійсним правочину, об`єднано в одне провадження із первісними вимогами.

Ухвалою суду 06 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Проценко М.М. доводи позову підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив про задоволення позовних вимог. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Осадча К.О. заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відсутні правові підстави для виселення відповідачів із житлового будинку, в якому вони постійно проживають.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 адвокат Білас Л.В. також заперечувала проти задоволення позову ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», та просила про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .

Інші учасники судового провадження: державний реєстратор Мурашко О.В., представники Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Служби у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради, у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Обставини справи, що встановлені судом

25.12.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11104185000 від 25.12.2006 року, з усіма змінами на доповненнями (надалі Кредитний договір), згідно пунктів 1.1, 1.3, 1.5 якого Банк надає Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 100 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 10,80 процентів річних в строк до 15 грудня 2021 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань Боржника за вищевказаним Кредитним договором 25.12.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений Договір іпотеки житлового будинку та земельної ділянки №41035 від 25.12.2006 року, з усіма додатками та додатковими угодами, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Іваненком О.В. зареєстрованим за реєстровим №6454 (далі за текстом Іпотечний договір).

Згідно умов вищевказаного Іпотечного договору, Позичальник передав в іпотеку Банку наступне нерухоме майно: житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі Предмет іпотеки).

26.06.2013 року на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11104185000 від 25.12.2006 року, з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та за Договором іпотеки житлового будинку та земельної ділянки №41035 від 25.12.2006 року, з усіма додатками та додатковими угодами, посвідченим приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Іваненком О.В. зареєстрованим за реєстровим №6454, що укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , перейшли до нового кредитора ПАТ «Дельта Банк».

05 лютого 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» укладено Договір про відступлення прав вимоги №2149/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстровим №217, у відповідності до умов якого права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11104185000 від 25.12.2006 року, з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та, за Договором іпотеки житлового будинку та земельної ділянки №41035 від 25.12.2006 року, з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , перейшли до нового кредитора, а саме: ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції».

Відомості про заміну іпотекодержателя та обтяжувача зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 Договору про відступлення прав вимоги № 2149/К від 05 лютого 2020 року Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та договорами поруки, договорами застави, договорами іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Станом на дату укладення Договору про відступлення прав вимоги 2149/К від 05 лютого 2020 року за вищевказаним Кредитним договором сума заборгованості в гривневому еквіваленту становила 9 638 981,95 грн.

19.02.2020 року та 24.03.2020 року ОСОБА_1 надсилалися Вимоги-повідомлення про усунення порушення зобов`язань та виселення (в порядку ст. ст. 35, 40 Закону України «Про іпотеку»).

У даних вимогах ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» вимагало серед іншого: 1. Добровільно звільнити житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги-повідомлення та передати всі приналежності до приміщення іпотекодержателю, в тому числі ключі, правовстановлюючі документи та технічний паспорт. 2. У разі невиконання вказаної грошової вимоги та вимоги щодо добровільного звільнення будинку та земельної ділянки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» залишає за собою право нарахування та стягнення комісій, неустойки, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та будь-яких інших платежів, що передбаченні чинним законодавством та Договором про надання споживчого кредиту № 11104185000 від 25.12.2006 року, строк виконання яких настав або які виникнуть в майбутньому та право примусового виселення всіх мешканців з будинку та земельної ділянки на підставі рішення суду.

04.11.2020 року на підставі Іпотечного договору за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» зареєстроване право власності на житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності №231555917 від 09.11.2020 року.

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи від 29.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 з 31.03.2011, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з 16.11.2011.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини.

Згідно зістаттею 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ у справі «Маккенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року, пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Концепція житла за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановлених у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є «житлом» місце конкретного проживання, що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зав`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві».

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає потребу сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності - дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».

Таким законом єстаття 109 ЖК України, яка містить правило про неможливість виселення громадян без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до частини першої зазначеної статті виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, одночасно надається інше постійне житлове приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне житлове приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частина другастатті 109 ЖК України).

У частині третій наведеної статті деталізується порядок виселення осіб, які проживають у переданому в іпотеку житловому приміщенні після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на житло шляхом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін (у договірному порядку) без звернення до суду. У такому випадку після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житло всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк.

Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У цьому випадку частина третястатті 109 ЖК Українивідсилає до частини другої цієї статті, у якій зазначається про потребу надання громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, іншого постійного житлового приміщення (за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку), із зазначенням такого постійного житлового приміщення в рішенні суду.

Тобто порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другоюстатті 109 ЖК України. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.

Загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене частиною другоюстатті 109 ЖК України, стосується не тільки випадків виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення.

Це передбачено й у частині першійстатті 109 ЖК України, у якій зазначено, що виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Отже, у разі, якщо іпотечне майно набуто не за кредитні кошти і на нього звертається стягнення в позасудовому порядку та якщо мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, то виселення цих осіб повинне відбуватися на підставі рішення суду в порядкустатті 40 Закону № 898-IVта частин першої-третьоїстатті 109 ЖК України, тобто з наданням іншого постійного житлового приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане особою за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. У цьому випадку виселення громадян проводиться у порядку, передбаченому частиною четвертоюстатті 109 ЖК України, тобто з наданням цим особам житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно достатті 132-2 цього Кодексу.

Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22).

При розглядіданої справивстановлено,що відповідач ОСОБА_1 отримав уБанку кредитв іноземнійвалюті урозмірі 100000доларів США,що дорівнюєеквіваленту 505000гривень, про що зазначено у пункті 1.1 Кредитного договору від 25.12.2006 року .

У пункті 1.4. Кредитного договору вказано, що кредит надається позичальнику для його особистих потреб: Кредит на поточні потреби.

Предметом договору іпотеки №41035 є житловий будинок АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.12.2006 року, продаж будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вчинено за 712924 гривні, які продавець приймає готівкою в процесі оформлення договору (п. 4 Договору)

У Договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2006 року, визначено, що продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 245658 гривень.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 повідомив, що будинок і земельну ділянку він придбав частково за свої власні накопичені кошти та частково за кредитні.

Отже, вартість, за яку придбане іпотечне майно перевищує суму отриманого кредиту. При цьому навіть сама вартість житлового будинку - 712924гривні є більшою ніж сума отриманого кредиту - 505000 гривень.

З огляду на викладене встановлено, що іпотечне майно, в тому числі житловий будинок, набуто відповідачем не лише за кредитні кошти, відповідно, і виселенню з такої квартири без надання іншого жилого приміщення, відповідач не підлягає.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18 (провадження № 61-16820сво19) зазначено, що в разі встановлення, що в іпотеку передано нерухоме майно, придбане не лише за кредитні кошти, а й за особисті кошти іпотекодавця, неможливо виселити відповідачів без надання іншого жилого приміщення.

Крім того, позивач не довів та не надав належних доказів про наявність у власності відповідачів іншого житла та не спростував, що відповідач використовує спірне житло, яке є іпотечним майном, як місце постійного проживання.

З огляду на викладене, та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22) про те, що в разі якщо іпотечне майно було набуто не за кредитні кошти і на нього звертається стягнення в позасудовому порядку та якщо мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, то виселення цих осіб повинне відбуватися на підставі рішення суду в порядку статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частин першої-третьої статті 109 ЖК України, тобто з наданням іншого постійного житлового приміщення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо зустрічного позову.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»», та визнати недійсним Договір відступлення прав вимоги № 21149/К від 05.02.2020 року в частині відступлення вимог за кредитним договором № 11104185000 та договором іпотеки 41035 від 25.12.2006 року.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 зроблено висновок, що "[…] позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року в справі № 753/905/18 (провадження № 61-12528св19).

Отже, належним відповідачем у цій справі про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Мурашко О.В. на спірне нерухоме майно має бути саме ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», за яким зареєстроване право власності на об`єкт нерухомості, оскільки даний спір виник між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» щодо права власності на предмет іпотеки.

Відтак, реєстратор Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Мурашко О.В. є неналежним відповідачем у даній справі.

Аналізуючи змісті характервідносин міжучасниками справи,встановлені обставинисправи,суд приходитьдо висновку,що оспорюючи Договір відступлення прав вимоги № 21149/К від 05.02.2020 року, який укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», позивачем також не залучено усіх належних відповідачів.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Відповідно до положень частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не був стороною оспорюваного Договору №2149/к «Про відступлення прав вимог», проте вважає, що такий правочин вчинений з порушенням вимог закону та порушує його права.

Разом з тим, позов пред`явлений лише до однієї із сторін правочину - ПАТ «Дельта Банк», а інша сторона правочину - ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» не залучена відповідачем, а лише третьою особою.

Вирішення даного спору без участі у справі усіх відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача або незалучення усіх відповідачів щодо даного спору, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відтак, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні зустрічного позову у зв`язку із пред`явленням такого позову до неналежних відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про виселення відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Мурашко Ольги Володимирівни, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради, про визнання протиправними та скасування дій державного реєстратора, визнання недійсним правочину відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», код ЄДРПОУ 37356981, адреса місцезнаходження: Жамбила Жабаєва, буд. 7, м. Київ, 04112.

Відповідачі: ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідачі (за зустрічним позовом): державний реєстратор Мурашко Ольга Володимирівна, Виконавчий комітет Броварської міської ради Київської область, адреса місцезнаходження: 07401, Київська область, місто Бровари, вул. Героїв України, 15;

Акціонерне товариство «Дельта Банк», адреса місцезнаходження: 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, б. 17, 2-й поверх.

Треті особи: ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_7 ;

Служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради Броварського району Київської області, адреса місцезнаходження: 07401, Київська область, місто Бровари, вул. Героїв України, 15.

Суддя Н.М. Петришин