Ухвала

від 22.04.2024 по справі 738/500/24

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/500/24

№ провадження 2/738/226/2024

УХВАЛА

22 квітня 2024 року місто Мена Чернігівської області

Менський районний суд Чеpнiгiвської областi в складi судді Парфененко О. Я., з участю секpетаpя судового засідання Зубкович Н. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» про розірвання договору оренди землі,

встановив:

1.Короткий зміст позовних вимог.

06 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ТОВ «Березнянський» про розірвання договору оренди землі. Позов обґрунтований тим, що 07 жовтня 2015 року між позивачем та ТОВ «Березнянський» укладений договір оренди землі, яка знаходиться на території Березнянської селищної ради Чернігівської області, за умовами якого позивач передав вказану земельну ділянку в оренду відповідачу, орендна плата на момент укладення договору становила від 3% до 6% від грошової оцінки земельної ділянки та вносилася в термін не пізніше 1-31 жовтня, остаточний розрахунок до 31 грудня поточного року. Відповідач порушив умови договору, орендну плату не сплачував, що відповідно до умов договору оренди, положень Закону України «Про оренду землі», ЦК України, є підставою для розірвання договору оренди землі. Позивач, посилаючись на статті 16, 328, 392, 526, 599, 610, 651, 782 ЦК України, статті 2, 21, 24-25, 31-32, 36 Закону України «Про оренду землі», статті 4, 174-175, 184 ЦПК України, просить розірвати договір оренди землі, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

2.Суть питання, що вирішується ухвалою.

Даною ухвалою вирішується заява арбітражного керуючого Лукашука В. В. про передачу справи на розгляд до іншого суду Господарського суду Чернігівської області, яка надійшла до суду 15 березня 2024 року.

Заява обґрунтована тим, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11 березня 2024 року відкрите провадження у справі № 927/209/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський», введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника ОСОБА_2 , тому дана справа не може розглядатися в порядку цивільного судочинства та належить до виключної підсудності господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

3.Мотиви, з яких суд дійшов висновків, норми закону, якими керується суд, постановляючи ухвалу.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII(далі - Кодекс № 2597-VIII).

Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті).

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року (справа № 910/1065/21) викладені такі правові висновки щодо тлумачення змісту вимог до боржника, який перебуває у стадії банкрутства: «Тлумачення статті 7 КУзПБ, пункту 8 частини першої статті 20, частини тринадцятої статті 30ГПК України приводить до висновку про закріплення законодавцем принципу концентрації в межах справи про банкрутство всіх майнових спорів, стороною яких є боржник, який є універсальним та не містить винятків залежно від суб`єктного складу сторін спору.

У частині третій статті 7КУзПБ законодавець не встановлює інших правил підсудності, а лише конкретизує механізм реалізації приписів пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ, визначивши, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Наведені правила застосовні до випадків розгляду майнового спору судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки суддя відповідного суду, який розглядає справу про банкрутство одноособово, діє як суд.

Вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не лише з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог в аспекті порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.»

У даній справі суд встановив, що позивачем до відповідача, який є боржником у справі про банкрутство, заявлена єдина вимога про розірвання договору оренди землі, вимоги майнового характеру, тобто такі вимоги, які підлягають вартісній оцінці, до відповідача не заявлені.

Суд дійшов висновку, що спір у даній справі не стосується питання щодо формування активу відповідача, який є боржником у справі про банкрутство, вирішення спору у даній справі ніяким чином не вплине на розмір та склад ліквідаційної маси відповідача, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, заява арбітражного керуючого Лукашука В. В. про передачу справи на розгляд до іншого суду не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, кеpуючись статтями 260, 261 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви арбітражного керуючого Лукашука Віталія Васильовича про передачу справи на розгляд до іншого суду - відмовити.

Ухвала не оскаржується.

Суддя О.Я. Парфененко