Ухвала

від 15.04.2024 по справі 2-843/2010

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-843/2010

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

при секретарі Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с. Овідіополь скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Овідіопольський відділ державної виконавчої служби у Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заінтересована особа: Приватна страхова компанія «Арма» на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

27.03.2024 р., ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Овідіопольського ВДВС в Одесському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та зобов`язання вчинити певні дії з вимогами зобов`язати Овідіопольський відділ державної виконавчої служби у Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , накладений:

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 47682654 виданий 19.08.2015 року, видавник ОСОБА_3 , ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області, реєстраційний номер запису про обтяження 10932777 (спеціальний розділ), дата, час державної реєстрації 26.08.2015 року, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 23926745 від 26.08.2015 року, ОСОБА_4 Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області., вид обтяження арешт нерухомого майна, обтяжувач ВДВС Овідіопольського РУЮ, код ЄДРПОУ 35038745, адреса: 67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт.Овідіополь, вул.Портова,2, особа, права якої обтяжуються ОСОБА_1 , предмет обтяження все нерухоме майно.

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 47682654 виданий 19.08.2015 року, видавник ОСОБА_5 , ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області, реєстраційний номер запису про обтяження 11240817 (спеціальний розділ), дата, час державної реєстрації 18.09.2015 року, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 24565705 від 18.09.2015 року, ОСОБА_6 Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області., вид обтяження арешт нерухомого майна, обтяжувач ВДВС Овідіопольського РУЮ, код ЄДРПОУ 35038745, адреса: 67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт.Овідіополь, вул.Портова,2, особа, права якої обтяжуються ОСОБА_1 , предмет обтяження все нерухоме майно.

Свою скаргувона мотивувалатим,що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.07.2010 року по справі №2-843/2010 було задоволено позов ЗАТ Страхова компанія «Арма» до ОСОБА_1 та стягнуто та її користь з останньої 54853,61 грн, витрат на оплату страхового відшкодування, 550,80 витрати на оплату висновку товарознавчого дослідження, 554,04 грн. витрати по сплаті державного збору, 120 грн. витрат по сплаті ІТЗ судового процесу. Рішення набрало чинності 13.07.2010 року. Було видано виконавчий лист та відкрите виконавче провадження № 47682654. 19.08.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.19.08.2015 року державним виконавцем виконавче провадження було завершено згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». На теперішній час, з`ясувавши, що на все її майно накладений арешт, про існує 2 записи про обтяження № 10932777 від 26.08.2015 року та № 11240817 від 18.09.2015 року в Державному реєстрі речових прав, вона через свого представника звернулася до Овідіопольського ВДВС Одеського району Одеської області із заявою про зняття арешту однак отримала відмову листом № 21.11-17409 від 19.03.2024 р.та рекомендацією звертатися до суду.

Скаржник ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися. Від представника ОСОБА_1 адвоката Конової Л.М. надійшла заява від 15.04.2024 року, в якій вона підтримала скаргу в повному обсязі, просила її задовольнити та просила провести розгляд справи без її участі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи.

Частинами 1 та 2статті 450 ЦПК України, передбачено, що скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, рішення, діячи бездіяльність яких оскаржується. Їх неявка, у разі належного повідомлення про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною першоюст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Предметом оцінки судом скарг на дії державних виконавців є законність дій державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій, передбаченихЗУ «Про виконавче провадження».

Суд, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.07.2010 року по справі №2-843/2010 було задоволено позов ЗАТ Страхова компанія «Арма» до ОСОБА_1 та стягнуто та її користь з останньої 54853,61 грн, витрат на оплату страхового відшкодування, 550,80 витрати на оплату висновку товарознавчого дослідження, 554,04 грн. витрати по сплаті державного збору, 120 грн. витрат по сплаті ІТЗ судового процесу. Рішення набрало чинності 13.07.2010 року.

Як вбачається з листа Овідіопольського відділу державної виконачої служби в Одеському районі Одеської області ПМУ МЮ (м.Одеса) 19.07.2010 року Овідіопольським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист та на виконанні у Відділу знаходилось виконавче провадження № 47682654 з примусового виконання цього листа.

19.08.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.19.08.2015 року державним виконавцем виконавче провадження було завершено згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав № 365887235 від 15.02.2024 року на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 47682654 від 19.08.2015 року, про що існує 2 записи про обтяження - № 10932777 від 26.08.2015 року та № 11240817 від 18.09.2015 року.

12 березня 2024 року представник заявниці звернулася до Овідіопольського відділу державної виконачої служби в Одеському районі Одеської області ПМУ МЮ (м.Одеса) із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, але отримала відмову листом від 19.03.2024 року за № 21.11-17409 в зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження та рекомендацією звернутися до суду для вирішення питання про зняття арешту з нерухомого майна.

За змістом ст.ст.55,124 Конституції Українитаст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ч. 5 ст.124, п. 9 ст.129 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції та здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України (стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаютьсяЗаконом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина першастатті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязів чиняти виконавчі дії.

В 2015 році правовідносини учасників виконавчого провадження регулювались Законом України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року.Завершення виконавчого провадження проводилось у випадках, передбачених ст.ст.37,40 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року.

Частиною 4 ст.40 було визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.21 цього Закону; ч.1 ст.21 визначено, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом 3х років.

Відповідно до діючого Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 2016 року завершення виконавчого провадження проводиться у випадках, передбачених ст.ст.37,39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до правил, встановлених ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання можливе протягом строків, встановлених ст.12 цього Закону; ч.1 ст.12 Закону визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом 3-х років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом 3-х місяців, ч.5 ст.12 закону встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

З моменту завершення виконавчого провадження, в рамках якого було прийнято постанову про накладення арешту на майно, належне ОСОБА_1 , минуло більше трьох років, а отже у будь-якому випадку строк на пред`явлення виконавчого листа для виконання, визначений Законом, сплинув, а відповідно виконавчий лист не підлягає виконанню, арешт майна, належного ОСОБА_1 є безпідставним.

Відповідно до ч.4 ст.40 Закону у разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно кошти боржника а у випадках передбачених законом виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті і Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті і Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками налеясних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Викладені у цій заяві мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 1 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження N 61-1980СВ21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження N 61-18160СВ19) та від 13.07.2022 року у справі № 2/3001/806/11 (провадження № 61-3814СВ22).

Крім того, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні висновки викладені у постанові КЦС ВС від 12.10.2022 № 203/3435/21 (61-5467СВ22).

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону № 1404-УІІІ рішення дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважаю, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно достатті 451 ЦПК Україниза результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Судом встановлено, що виконавче провадження завершено, виконавчий лист не підлягає виконанню в зв`язку зі спливом строків на пред`явлення до виконання, будь-які відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 відсутні, приписи ч.4 ст.40 Закону зобов`язують державних виконавців скасувати арешти з майна боржника, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову. Наявність арешту майна боржника у закінченому виконавчому провадженні порушує права останнього власника, оскільки обмежує можливість вчинити дії щодо розпорядження майном.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 і зобов`язати Овідіопольський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст ст.187, 447,448, 449,451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Зобов`язати Овідіопольський відділ державної виконавчої служби у Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , накладений:

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 47682654 виданий 19.08.2015 року, видавник ОСОБА_3 , ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області, реєстраційний номер запису про обтяження 10932777 (спеціальний розділ), дата, час державної реєстрації 26.08.2015 року, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 23926745 від 26.08.2015 року, ОСОБА_4 Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області., вид обтяження арешт нерухомого майна, обтяжувач ВДВС Овідіопольського РУЮ, код ЄДРПОУ 35038745, адреса: 67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт.Овідіополь, вул.Портова,2, особа, права якої обтяжуються ОСОБА_1 , предмет обтяження все нерухоме майно.

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 47682654 виданий 19.08.2015 року, видавник ОСОБА_5 , ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області, реєстраційний номер запису про обтяження 11240817 (спеціальний розділ), дата, час державної реєстрації 18.09.2015 року, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 24565705 від 18.09.2015 року, ОСОБА_6 Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області., вид обтяження арешт нерухомого майна, обтяжувач ВДВС Овідіопольського РУЮ, код ЄДРПОУ 35038745, адреса: 67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт.Овідіополь, вул.Портова,2, особа, права якої обтяжуються ОСОБА_1 , предмет обтяження все нерухоме майно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Кочко В.К.