Рішення

від 10.04.2024 по справі 357/11057/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11057/23

Провадження № 2/357/387/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 квітня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Вальчук М. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження в режимі відео конференції у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2023 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, обґрунтовуючи тим, що 18.11.2015 року між ОСОБА_4 , спадкоємцями якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 61 за яким було передано в оренду земельну ділянку площею 3,0565 га з кадастровим номером 3220489500:01:008:0005, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 7 років. 07.12.2015 року державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко Віолета Миколаївна прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26825743, яким було зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за позивачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, і після її смерті земельну ділянку успадкували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 19.06.2019 року. Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та належним чином сплачував орендну плату, і орендодавець не звертався з претензіями або позовами щодо його неналежного виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" строк дії Договору оренди землі мав би закінчитися 18.11.2022 року, однак його було автоматично поновлено на один рік до 18.11.2023 року в силу дії на той момент норми підп. 1 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у редакції Закону України від 24.03.2022 року № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану". Крім того, 30.09.2022 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», користуючись наявним у нього переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, відповідно до норм ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 5 договору оренди землі, направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. № 01-3-157 від 29.09.2022 року, в якому пропонувало поновити його ще на 7 років, до якого долучили проект відповідної додаткової угоди до договору оренди землі, однак Орендодавці не відповіли на нього у місячний строк, як того вимагають норми ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Натомість, 08.03.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О. із заявами про державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку у зв`язку із припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 10.03.2023 року державний реєстратор Майорко Т.О. здійснила державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська». Цього ж дня, Орендодавцями було укладено Договір оренди земельної ділянки № 102 з ТОВ «Агротрейд-2000», за яким вони передали йому в оренду земельну ділянку на 7 років, і цього ж дня, подано тому же державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000», яку було проведено 14.03.2023 року. Таким чином, завдяки незаконній державній реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до закінчення строку дії договору оренди землі, передали цю земельну ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим порушили право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення Договору оренди землі на новий строк. Тому, просила суд скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:008:0005; визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 61 від 18.11.2015 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська»; визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд-2000» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:008:0005; стягнути у рівних частинах з відповідачів судові витрати ( а. с. 1-9 том 1 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 року ( а. с. 47-48 том 1), головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали справи передані для розгляду.

11 вересня 2023 року за вх. № 39851/23 судом отримано заяву про забезпечення позову ( а. с. 52-56 том 1 ).

Протоколом передачі судової справи раніше визначено складу суду від 11.09.2023 року ( а. с. 64 том 1 ), матеріали справи передані для розгляду судді Орєхову О.І.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

12 вересня 2023 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачів ( а. с. 67, 68 том1 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Ухвалою судді від 13.09.2023 року вжито заходи по забезпеченню позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним підрозділам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:008:0005 ( а. с. 69-77 том 1).

06 жовтня 2023 року за вх. № 43988 та вх. № 44002 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідачів ( а. с. 90, 91 том 1 ).

З вказаних інформацій вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 14.05.2013 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 21.02.2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи відповідача.

Враховуючи, що в період з 11.10.203 року по 01.11.2023 року головуючий суддя в даній справі перебував в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню ( а. с. 92 том 1 ), відомості з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідачів, отримав 02.11.2023 року.

Ухвалою судді від 02.11.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 21.11.2023 року ( а. с. 93-94 том 1 ).

10 листопада 2023 року за вх. № 50018 судом отримано відзив на позовну заяву від представника ОСОБА_2 адвоката Марценюк Л.А., в якому остання вказала, що п. 37 договору оренди землі № 61 від 18.11.2015 року, передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Тобто, сторони в договорі визначили строк набрання ним чинності, а саме пов`язали його з двома фактами: 1) підписання; 2) державної реєстрації права оренди. Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно договору оренди землі № 61 від 18.11.2015 року, було зареєстровано 04.12.2015 року в ДРРПНМ рішенням державного реєстратора Поповою Л.О., строком дії на 7 років, без права пролонгації. Строк дії договору оренди землі № 61 від 18.11.2015 року закінчився 04.12.2022 року, відповідно, із 04.12.2022 року речове право позивача припинено, однак позивач вказує, що строк дії договору нібито був до 18.11.2022 року.

Представник відповідача ОСОБА_5 .А зазначає, що позивач безпідставно посилається у своєму позові на Постанову Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі № 357/8277/19, оскільки обставини у такій справі відмінні від спірних правовідносин. Також сторона відповідача вказує, що автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 19.11.2022 року, тобто, таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалась до 19.11.2022 року, в той же час договір оренди землі № 61 закінчився - 04.12.2022 року, тобто, після припинення автоматичного поновлення. Законом України від 09 жовтня 2022 року № 2698-IX, який набрав чинності 19.11.2022 року, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом). Аналіз наведених положень ЗК України призводить до висновку, що у період із 07.04.2022 року до 19.11.2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу. Представник відповідача ОСОБА_6 , посилається на постанову ВС від 29.03.2023 року у справі № 563/376/22 у якій Верховний Суд чітко визначив строк дії договору, початковою датою якого є саме реєстрація речового права, а не дата підписання договору. А тому, сторона відповідача зазначає, що умовами договору, нормами чинного законодавства передбачено, що строк дії договору оренди землі позивача закінчився 04.12.2022 року. При цьому, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного договору оренди землі (п. 5 договору), відповідачі надіслали позивачу лист-повідомлення, в якому повідомили про не бажання продовжувати дію такого договору. А тому сторона відповідача вважає, що належним чином у визначений договором та законодавством строк орендодавець виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендаря про небажання поновлювати дію договору, а тому посилання позивача про відсутність такого повідомлення не відповідають дійсності та обставинам справи. Крім того зазначає, що направлений позивачем лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі та додаткова угода не відповідають вимогам законодавства, є не вчиненими зі сторони позивача, а зміст позовних вимог не відповідає такому листу-повідомленню та надісланій додатковій угоді. Зазначає, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Однак, така вимога також не виконана позивачем, оскільки додана додаткова угода до договору оренди землі - не є додатковою угодою, бо не містить реквізитів договору, який змінює, не вказано ні дати ні номеру договору; не містить умови, які підлягають зміні щодо укладено правочину. Тобто, усі істотні умови такого договору змінені і не відповідають умовам первинного договору, умови такого правочину містять не умови поновлення договору на новий строк, а встановлюють відмінні істотні умови від первинного договору, в тому числі і щодо строку дії договору. У позовних вимогах позивач зазначає текст угоди, яка відмінна від редакції документу, названого Додаткова угода та надісланого відповідачам, зокрема, така додаткова угода не містить істотної умови договору - дати укладання, строк дії договору вже змінено на 15 років, знову таки не вказано реквізитів договору, який підлягає зміні, просто викладено новий правочин, який позивач хоче укласти. Якщо позивач вважає, що відповідачами порушено його право на поновлення договору оренди землі, то позовні вимоги мали б містити текст тієї додаткової угоди, яка була надіслана відповідачам, однак, предмет позову даної справи взагалі не відповідає такій угоді.

Позивач не вказав жодної правової підстави для визнання відсутнім права оренди ТОВ «Агротрейд-2000». Відповідне речове право виникло у ТОВ «Агротрейд-2000» на підставі юридичного факту, який спрямовано на набуття відповідних прав, таке право визнане державою. Відповідачі належним чином повідомили позивача про своє небажання укладати договір оренди на новий строк, жодні зміни щодо істотних умов договору оренди не були узгоджені сторонами договору, а тому після закінчення строку дії первинного договору оренди позивача, відповідачі правомірно передали в оренду свою земельну ділянку на підставі договору, який є чинним, речове право за яким зареєстроване, а тому відсутні підстави для визнання такого права відсутнім ( а. с. 97-118 том 1 ).

20 листопада 2023 року за вх. № 51439 судом отримано відзив на позовну заяву від ТОВ «Агротрейд-2000», підписана адвокатом Косяк В.М., в якому зазначив, що сторони договору № 61 узгодили у пункті 5 вказаного договору строк його дії - 7 років, у пункті 16 передбачили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, у пункті 27 передбачили, що орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, визначені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку та у пункті 37 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Отже, момент укладення договору № 61, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить. Актом приймання-передачі земельної ділянки від 08.12.2015 року, підтверджено факт передачі земельної ділянки в оренду позивачу у відповідності до п. 16 Договору та підтверджує, що саме 04.12.2015 року договір оренди землі № 61 набрав чинності і у сторін договору виникають права і обов`язки за цим договором саме з 04.12.2015 року.

Заперечував твердження позивача щодо автоматичної пролонгації договору № 61, оскільки спірний договір № 61 діяв з 04.12.2015 року до 04.12.2022 року, договір № 61 не підлягав поновленню на 1 рік без волевиявлення сторін відповідно до пунктів 27 і 28 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, що є підставою для відмови в задоволені позовної вимоги про скасування у ДРРПНМ державної реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 32200489500:01:008:0005. Представник відповідача ОСОБА_7 зазначає, що у відповідності до п. 5 Договору № 61 відповідачі направили на адресу позивача лист в якому повідомили про не бажання укладати новий договір оренди землі з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська». Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди позивача було припинено. Спірна земельна ділянка на законних підставах перебуває в користуванні ТОВ «Агротрейд-2000», оскільки останній являється орендарем даної земельної ділянки, що підтверджується Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які перебувають в користуванні на умовах оренди ТОВ «Агротрейд-2000» ( а. с. 160, 161-175 том 1 ).

28 листопада 2023 року за вх. № 53462/23 від представника позивача адвоката Тетері С.І. надійшла відповідь на відзиви відповідачів ( а. с. 1-8 том 2 ).

08 грудня 2023 року за вх. № 55997 від представника відповідача адвоката Марценюк Л.А. надійшли заперечення на відповідь на відзив ( а. с. 81-96 том 2 ).

Протокольною ухвалою від 12.12.2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду на 10.01.2024 року ( а. с. 124-127 том 2 ).

04 січня 2024 року задоволено клопотання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 134-135, 136-137 том 2 ).

10 січня 2024 року за вх. № 1350 від представника позивача на адресу суду надійшли пояснення по суті спору ( а. с. 171, 172-181 том 2 ).

Ухвалою суду від 10.01.2024 року клопотання адвоката Марценюк Л.А. було задоволено, постановлено повернутися у підготовче провадження та витребувано у АТ «Укрпошта» документи, відкладено підготовче засідання на 31.01.2024 року ( а. с. 188-191 том 2 ).

Ухвалою суду від 12.01.2024 року задавлено клопотання ОСОБА_8 про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 199-200 том 2 ).

31 січня 2024 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 06.03.2024 року ( а. с. 226-231 том 2 ).

31 січня 2024 року за вх. № 5873 судом отримано від ОСОБА_7 письмові пояснення по суті спору ( а. с. 235, 236-244 том 2 ).

Протокольною ухвалою від 06.03.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду на 10.04.2024 року ( а. с. 37-42 том 3 ).

Ухвалою суду від 03.04.2024 року задоволено клопотання ОСОБА_3 про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 49-50 том 3 ).

09 квітня 2024 року за вх. № 20024 судом отримано від представника ТОВ «Агротрейд-2000» клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу ( а. с. 51-56 том 3 ).

10 квітня 2024 року за вх. № 20036 судом отримано від представника позивача - адвоката Тетері С.І. пояснення по суті спору ( а. с. 57, 60-71 том 3 ).

10 квітня 2024 року за вх.№ 20204 судом отримано від представника відповідачів адвоката Марценюк Л.А. клопотання про зменшення розміру судових витрат позивача на правничу допомогу му випадку задоволення позовних вимог ( а. с. 74, 75-78 том 3 ).

В судовому засіданні представник позивача адвокат Тетеря С.І. підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позовні вимоги ТОВ Агорофірма «Білоцерківська» задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Марценюк Л.А. в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила в задоволенні позовних вимог відмовити, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просила стягнути з позивача судові витрати по сплаті витрат на правову допомогу.

Представник відповідача ТОВ «Агротрейд-2000» - адвокат Косяк В.М. в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ТОВ Агорофірма «Білоцерківська», надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просив відмовити позивачу в позові повністю та стягнути витрати на правову допомогу.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка, площею 3,0565 га з кадастровим номером 3220489500:01:008:0005, розташована у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, належала ОСОБА_4 .

Так, 18 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі № 61, згідно п.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада та належить Орендодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА 597850, виданого 16.12.2005 року ( а. с. 11-12 том 1).

Згідно п. 5 договору оренди землі № 61, договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це Орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 16 договору).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 31 договору).

У пункті 37 сторони визначили, що цей договір набирає чинності після підписаннясторонами та державної реєстрації права оренди.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 08.12.2015 року Орендодавець ОСОБА_4 , з одного боку, передає, а орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», в особі директора ОСОБА_9 , з другого приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:01:008:0005, що знаходиться в межах землекористування Шкарівської сільської ради, загальною площею 3,0565 га, у тому числі рілля 3,0565 га (а. с. 13 том 1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 49371683, вбачається, що 08.12.2015 року 17:54:06, державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Поповою Людмилою Олександрівною зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 18.11.2015; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26825743 від 07.12.2015 15:55:40; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії: на 7 років; відомості про суб`єкта іншого речового права: Орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», Орендодавець: ОСОБА_4 ; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 3,0565 га, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером: 3220489500:01:008:0005 (а. с. 14 том 1).

Встановлено, що 19 червня 2019 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували в рівних частках ( по ? ) земельну ділянку, прощею 3,0565 га, яка розташована на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що належала померлій ( ОСОБА_4 ) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА 597850, виданого 16.12.2005 року ( а. с. 15, 16 том 1 ).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 10.03.2023 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Білоцерківська", на підставі: лист-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 18.10.2021, видавник: гр. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ( а. с. 17-20 том 1 ).

Так, 10.03.2023 року між Орендодавцями ( ОСОБА_10 та ОСОБА_12 ) було укладено Договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 з ТОВ «Агротрейд-2000», за яким останні передали йому в оренду земельну ділянку, площею 3,0565 га, з кадастровим номером: 3220489500:01:008:0005, яка розташована за межами населеного пункту на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області строком на 7 років ( а. с. 12-15 том 3 ).

Як встановлено та не спростовано сторонами по справі, цього ж дня, подано тому же державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000», яку було проведено 14.03.2023 року.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вважає, що таким чином, завдяки незаконній державній реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до закінчення строку дії договору оренди землі, передали цю земельну ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим порушили право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення Договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини, відповідно, поділяються на: суворо односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особами. До них відноситься, зокрема, відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору.

Верховний Суд України у своїх постановах неодноразово виснував, що майнові відносини, які виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору, тому, окрім спеціальних актів земельного законодавства - Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону про оренду землі, регулюються загальними нормами цивільного законодавства щодо договору та щодо договору найму.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За частиною другою статті 792 Цивільного Кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі"(далі Закон № 161-XIV) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст. 16 Закону № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 17 Закону № 161-XIV об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 , ч. 3 ст. 19 Закону № 161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може бути меншим як 25 років.

За ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Отже, позивач стверджує, що за вищевказаним Договором оренди землі № 61 від 18.11.2015 року право користування земельною ділянкою у орендаря виникало з дати підписання сторонами цього договору - 18.11.2015, а відповідачі наполягають, що право користування земельною ділянкою у орендаря виникало з дати державної реєстрації права оренди - 04.12.2015 року і фактичного передання земельної ділянки за Актом прийому-передачі.

Так, у ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення, якою, виходячи з системногоаналізу норм ч. 1 ст. 638, ч. 3 ст. 639 Цивільного кодексу України (далі - "ЦК України"), ст. 14 Закону України "Про оренду землі", вважається дата, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди землі та підписали його у письмовій формі, якщо тільки сторони не узгодили нотаріальне посвідчення такого договору (у такому випадку договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення відповідно до ч. 4 ст. 639, ч. 3 ст. 640 ЦК України). Ця норма не містить гіпотез "якщо інше не передбачено договором" або "якщо інше не передбачено законом або договором", які, водночас, наявні у ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 11, ч. З ст. 21, ст. 26, ч. 5 ст. 28, ч. 4 ст. 31, ч. 6 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про її імперативний характер.

При цьому, у цьому контексті не можуть братися до уваги доводи представників відповідачів про те, що на момент укладення Договору оренди землі ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" діяла в іншій редакції, а тому її чинна редакція не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на норми ч. 1 ст. 58 Конституції України. Законом України № 340-ІХ від 05.12.2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству"фактично шляхом доповнення норми ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" було уточнено правила обчислення строку дії договорів оренди землі, які вже і так слідували з норм ЦК України, що визначають загальні правила визначення моменту укладення договорів. Після доповнення цієї норми правовідносини між сторонами за Договором оренди землі продовжили існувати, а тому наведені у ній правила щодо обчислення строку дії договору оренди землі підлягають застосуванню до них в силу безпосередньої дії нормативного акта в часі, яка відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 року № 5-р(І)/2019 не вважається зворотною дією в часі і полягає у застосуванні закону або іншого нормативно-правового акта щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Те, що Договір оренди землі набирав чинності з моменту його укладення сторонами, також узгоджується з висновками ВП ВС, викладеними у постанові від 18.04.2023 року у справі № 357/8277/19 та у постанові від 06.03.2024 року у справі № 902/1207/22, в якій зазначено, що договори оренди землі, укладені після 01.01.2013 року, є укладеними і набирають чинності з моменту досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору шляхом складання і підписання відповідного письмового документу. Для вирішення справи № 357/8277/19 та № 902/1207/22, так само як і цієї справи, мав вирішальне значення момент укладення і набрання чинності договором оренди землі, на підставі якого грунтуються позовні вимоги, згідно з законодавчим регулюванням, що діє після 01.01.2013 року, коли змінилося регулювання цього моменту. Висновки, сформульовані ВП ВС у справі № 357/8277/19 та у справі № 902/1207/22, стосуються моменту набрання чинності договорами оренди землі, укладеними після 01.01.2013 року, і договори оренди землі були укладені позивачами в обох справах після вказаної дати. Наведене свідчить про подібність спірних правовідносин у цій справі та справі № 357/8277/19 та у справі № 902/1207/22 і, відповідно, необхідність їх врахування судом під час вирішення цієї справи згідно з вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України та спростовує заперечення представників відповідачів щодо їх врахування.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23), виклала позицію, що договори оренди землі, укладені після 01.01.2013 року, є укладеними і набирають чинності з моменту досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору шляхом складання і підписання відповідного письмового документу, тому при вирішенні даної справи, суд застосовує саме останні позиції Верховного Суду на час розгляду вищевказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 у своїй постанові від 30 січня 2019 рокузазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Отже, з урахуванням наведеного, строк дії Договору оренди землі має обчислюватися саме від дати його укладення - 18.11.2015 рокута, відповідно, мав би закінчитися 18.11.2022 року.

Відтак, до нього підлягали застосуванню норми підп. 1 п. 27 Перехідних положень ЗК України і його дію в силу цих норм було автоматично поновлено на один рік до 18.11.2023 року.

Цим Законом до Перехідних положень ЗК України було додано п. 27 для врегулювання особливостей земельних відносин під час дії воєнного стану. У підп. 1 цього пункту було передбачено, що вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до ДРРПНМ, зокрема, договори оренди щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, строк оренди за якими закінчився після введення воєнного стану. Ця норма набрала чинностіразом з вказаним Законом 07.04.2022 року і діяла у такійредакції до 19.11.2022 року, коли набрав чинності Закон України від 19.10.2022 року № 2698-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", яким абзац перший підп 1 п. 2 після слів "воєнного стану" було доповнено словами "до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", тобто цим Законом.

У постанові від 29.03.2023 року у справі № 563/376/22-ц Верховний Суд зазначив, що аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що у період із 07.04.2022 року до 19.11.2022 року договори оренди землі, строк яких сплинув у цей проміжок часу, були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору і внесення відповідної інформації до ДРРПНМ.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що договір від 18.11.2015 року, укладений між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», мав би закінчитися 18.11.2022 року, але до нього підлягали застосуванню норми підп. 1 п. 27 Перехідних положень ЗК України і його дію в силу цих норм було автоматично поновлено на один рік до 18.11.2023 року.

Однак, як встановлено вище, в період дії вищевказаного договору, 10.03.2023 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Білоцерківська",та 10.03.2023 року між Орендодавцями ( ОСОБА_10 та ОСОБА_12 ) було укладено Договір оренди земельної ділянки № 88 з ТОВ «Агротрейд-2000», останньому передано в оренду земельну ділянку, площею 3,0565 га, з кадастровим номером: 3220489500:01:008:0005, яка розташована за межами населеного пункту на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області строком на 7 років,державна реєстрація права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000» проведено 14.03.2023 року, в той час, коли зазначена земельна ділянка перебувала в оренді позивача.

Тому, позовні вимоги позивача в частині скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:008:0005 є такою, що підлягає задоволенню, оскільки 10.03.2023 року, на час припинення права оренди за позивачем, в силу вищенаведених норм, право оренди у позивача не припинилося та було автоматично поновлено на один рік до 18.11.2023 року.

Окрім цього, у позивача наявне переважне право на укладення Договору оренди землі на новий строк.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Так, у п. 5 Договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку договору Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку Договору оренди землі.

Як було зазначено у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" 30.09.2022 року, до закінчення строку дії Договору оренди землі, направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лист-повідомлення (Клопотання) про його поновлення разом з проектом відповідної додаткової угоди, як того вимагали положення ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 5 Договору оренди землі, однак у порушення вимог ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у місячний строк відповідачі ані не уклали додаткову угоду до Договору оренди землі у запропонованій позивачем редакції, ані не висунули заперечень щодо йогопоновлення.

Таким чином, процедура поновлення Договору оренди землі, передбачена у ч, ч, 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не була завершена внаслідок невиконання Орендодавцями обов`язку щодо укладення у місячний строк додаткової угоди до нього або надання обгрунтованих заперечень щодо поновлення договору та подальшої передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу ТОВ «Агротрейд-2000».

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.01.2022 року у справі № 143/591/20, порушені відповідачами права позивача підлягають поновленню судом шляхом визнання укладеною додаткової угоди щодо поновлення Договору оренди землі на новий строк у редакції, яка була запропонована ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" для укладення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і визнання відсутнім у ТОВ "Агротрейд-2000" права оренди Спірної земельної ділянки, що дозволить позивачу провести у ДРРПНМ державну реєстрацію припинення права оренди відповідача ТОВ «Агротрейд-2000» на Спірну земельну ділянку і державну реєстрацію свого права оренди цієї ділянки на новий строк.

Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону № 161-XIV, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (пункти 65-67) і від 29 травня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (пункти 76-77)).

Зазначені висновки, серед іншого зазначені у Постанові ВП Верховного Суду від 31.08.2021 по справі № 903/1030/19.

Разом з тим, відповідачі заперечують наявність у позивача переважного права на укладення Договору оренди землі на новий строк, зокрема, посилаючись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслали Орендарю листи-повідомлення від 18.10.2021 року, в якому заперечили проти поновлення зазначеного договору на новий строк.

Такі листи-повідомлення містяться в матеріалах справи та не заперечуються збоку позивача про їх отримання.

Так, ці листи-повідомлення, на думку відповідачів, що надіслані згідно з п. 5 Договору оренди землі мають бути оцінені судом як заперечення Орендодавців щодо поновлення Договору оренди землі у розумінні ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". З цих підстав відповідачі вважають, що ОСОБА_13 та ОСОБА_2 не мали зобов`язання відповідати ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" на його лист-повідомлення (клопотання) про поновлення Договору оренди землі від 29.09.2022 року.

Однак, суд не може погодитися з доводами відповідачів із зазначеним виходячи з того, що ці листи-повідомлення останніх не можуть вважатися запереченнями у розумінні ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та не припинили переважне право позивача на укладення Договору оренди землі на новий строк.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17, законодавцем у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій, який зобов`язував орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк:

(1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

(2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

(3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

(4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

(a) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

(b) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому, необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі- повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Зі змісту ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що її норми не містять гіпотез "якщо інше не передбачено договором" або "якщо інше не передбачено законом або договором" та не передбачають можливості відступу від законодавчо визначеної процедури поновлення договору оренди землі, навіть за угодою сторін, адже вони є імперативними, тобто такими, що передбачають чіткі дії й не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів.

Таким чином, норми ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачають імперативний припис, що заперечення щодо поновлення договору оренди землі у разі їх наявності надсилаються орендодавцем у відповідь на отриманий від орендаря лист- повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строкразом з проектом відповідної додаткової угоди до договору.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17 відзначив, що у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону № 161-X1V та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення ( постанова ВП ВС справа № 709/433/17 від 5 червня 2019 року, від 21 листопада 2018 року №530/212/17).

Водночас, в абзаці першому п. 5 Договору оренди землі було встановлено, що Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше, ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, а в абзаці другому цього пункту окремо від попереднього абзацу передбачено, що у разі, якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього Договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії цього Договору повідомити про це Орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Тобто, в абзаці другому п. 5 Договору оренди землі сторони передбачили, що повідомлення про відсутність наміру укладати цей Договір на новий строк може бути надіслане орендодавцем окремо від та не у процедурі реалізації Орендарем свого переважного права намір скористатися переважним правом на таке укладення, а не змінили порядок і строки надсилання заперечень у вказаній процедурі, встановлені законодавцем у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", як стверджують представники відповідачів.

Відтак, повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , надіслані у порядку абзацу другого п. 5 Договору оренди землі, за своєю правовою природою не можуть вважатися запереченнями у розумінні ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Більше того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направили ТОВ Агрофірма "Білоцерківська"листи-повідомлення у порядку п. 5 Договору оренди землі 18.10.2021 року, а позивач направив їм лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення Договору оренди землі на новий строк 30.09.2022 року, тобто через 11 місяців після направлення Орендодавцями свого листа, що виключає оцінку останнього як заперечень на отриманий від Орендаря лист-повідомлення у розумінні ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Отже, з юридичної точки зору, неможливо надати заперечення на пропозицію укласти договір на новий строк до моменту її отримання та ознайомлення з нею.

Виходячи з наведеного, не зважаючи на надсилання повідомлення в порядку абзацу другого п. 5 Договору оренди землі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , отримавши від ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" лист-повідомлення від 29.09.2022 року,мали на виконання приписів ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"у межах місячного строку надати відповідь на нього, зокрема, у разі, якщо їх наміри обробляти Спірну земельну ділянку самостійно не змінилися, повторно повідомити про такі обставини Орендаря.

При цьому, не можуть братися до уваги доводи представників відповідачів, що вони не мали надавати таку відповідь через те, що надана позивачем пропозиція щодо поновлення Договору оренди землі нібито не відповідала вимогам закону, адже, виходячи з висновків Верховного Суду у справі № 920/739/17, у такому випадку орендодавець має надати відповідні заперечення з посиланням на конкретні порушення закону, які, на його думку, мають місце.

Втім, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповіли на надісланий 30.09.2022 року лист- повідомлення Орендаря щодо поновлення Договору оренди землі, а до спливу строку його дії уклали інший договір оренди землі з іншим орендарем, не приступивши до самостійного використання Спірної земельної ділянки та її обробітку всупереч своїм попереднім заявам у листах від 18.10.2021 року.

За таких обставин надсилання листів-повідомлень від 18.10.2021 року щодо небажання продовжувати Договір оренди землі не припинило переважне право позивача на укладення цього Договору на новий строк.

У пункті 38.2 постанови від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на свої попередні висновки, викладені в постановах від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18, наголосила, що порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк, а право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означає право на звернення до суду для укладення додаткової угоди (пункти 68, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19)).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

У разі укладення орендодавцем договору оренди земельної ділянки з новим орендарем та реєстрації за ним права оренди ще до закінчення строку дії первинного договору оренди та до вичерпання встановленого первинним договором оренди строку для повідомлення первинним орендарем про своє бажання скористатися переважним правом щодо укладення цього договору оренди на новий строк, переведення прав та обов`язків орендаря або визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного орендодавцем із новим орендарем, не є ефективними способами захисту переважного права первинного орендаря. Належним способом захисту є вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря).

На належність такого способу захисту, як визнання відсутнім права, вже вказувала Велика Палата Верховного Суду (постанов від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, пункти 6.12, 6.14). Судове рішення про визнання відсутнім права відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації припинення права оренди.

Крім того, суд враховуєі такі висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

У постанові від 18.01.2018 року у справі № 910/12017/17 Верховний Суд зазначив, що орендар має переважне право перед іншими особами, яке необхідно розуміти так, що це право може бути лише у разі наявності інших осіб, що мають намір взяти в оренду той самий предмет, і волі та бажання орендодавця передати вказаний предмет в оренду. Намір власника використовувати орендоване майно для власних потреб означатиме відсутність інших претендентів на отримання в оренду майна, а, отже, і повну відсутність як такого переважного права у попереднього наймача перед такими претендентами. Наведена позиція послідовно підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.09.2019 року у справі №922/3412/18, від 15.09.2022 року у справі № 692/529/21, від 02.09.2022 року у справі № 692/526/21, від 20.07.2022 року у справі № 692/525/21.

У разі отримання від орендодавця повідомлення про намір самостійно обробляти земельну ділянку після спливу дії договору оренди землі та ігнорування його пропозиції щодо поновлення цього договору на новий строк орендар правомірно очікує на вчинення таких дій власником ділянки, відсутність інших претендентів на отримання в оренду цієї ділянки і, відповідно, втрату переважного права.

Водночас, у разі, якщо намір орендодавця самостійно обробляти земельну ділянку після спливу дії договору оренди землі не підтвердився, а його поведінка свідчить про протилежне - укладення договору з іншим орендарем, в орендаря існує переважне право на укладення договору оренди землі з-поміж інших претендентів і це право було порушене орендодавцем та новим орендарем внаслідок укладення іншого договору оренди землі.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 25.02.2015 року у справі № 6-219цс14 і Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.10.2018 року у справі № 702/699/16-ц, від 01.08.2019 року у справі № 385/1446/16-ц, від 17.10.2019 року у справі № 728/2442/16-ц, від 26.04.2022 року у справі № 621/900/19, згідно з якими порушення переважного права орендаря матиме місце при укладенні договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

Отже, поведінка ОСОБА_14 та ОСОБА_2 свідчить, що надсилання ними листів-повідомлень від 18.10.2021 року переслідувало мету штучно створити підстави для припинення переважного права Орендаряна укладення договору оренди землі на новий строк перед іншими орендарями з метою подальшої передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «Агротрейд-2000» без дотримання процедури реалізації позивачем свого переважного права.

Наведене підтверджує, що у ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" існувало переважне право на укладення Договору оренди землі на новий строк, адже фактично існував інший претендент на отримання Спірної земельної ділянки в оренду - ТОВ "Агротрейд-2000", і це переважне право було порушене недобросовісними діями ОСОБА_14 та ОСОБА_2 , які заявили про намір самостійно використовувати Спірну земельну ділянку після спливу строку дії Договору оренди землі, у порушення вимог ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" залишили без відповіді пропозицію позивача щодо поновлення вказаного Договору і не запропонували укласти його на новий строк на тих умовах, які були запропоновані іншому орендарю, тим самим позбавивши Орендаря можливості реалізувати своє переважне перед іншими особами право, що має бути поновлене у способи, обрані позивачем згідно з висновками Верховного Суду.

Окрім цього, суд враховує також недобросовісну, непослідовну та суперечливу поведінку ОСОБА_14 , та ОСОБА_2 які, заявляючи про відсутність наміру продовжувати дію Договору оренди землі на новий строк, повідомили ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" про намір самостійно обробляти Спірну земельну ділянку, а потім уклали договір оренди землі з іншим орендарем.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту недобросовісності дій орендодавця є пріоритетним під час розгляду категорії спорів стосовно поновлення договорів оренди землі (постанови від 14.05.2019 року у справі № 912/3808/16, від 16.05.2019 року у справі № 912/1982/17, від 26.04.2022 року у справі № 621/900/19, від 14.06.2022 року у справі № 904/3789/19, від 31.01.2023 року у справі № 922/4702/21).

Враховуючи наведені вище обставини, переважне право ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" на укладення Договору оренди землі на новий строк не припинилося в силу надіслання ОСОБА_14 та ОСОБА_2 листів- повідомлень від 18.10.2021 року про намір самостійно використовувати Спірну земельну ділянку, адже їхні наміри не підтвердилися, а їх поведінка свідчить про протилежне-укладення договору оренди землі з іншим орендарем.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що позивач виконав усі встановлені законом вимоги щодо належного оформлення повідомлення Орендодавців з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору оренди землі про його поновлення та доданого до нього проекту відповідної угоди, адже:

(1) нормами Закону України "Про оренду землі", ані будь-якими іншими нормативно-правовими актами не закріплено обов`язковість наявності підпису орендаря у проекті додаткової угоди, яка направляється орендодавцю для цілей поновлення договору оренди землі у порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі";

(2) лист-повідомлення, до якого було долучено проект додаткової угоди до Договору оренди землі, був підписаний та скріплений печаткою ТОВ Агрофірма "Білоцерківська", що свідчить про те, що останнім було висловлено волевиявлення на поновлення Договору оренди землі;

(3) у проекті додаткової угоди наявні реквізити Договору оренди землі у її преамбулі, що спростовує протилежні доводи представників відповідачів;

(4) у проекті додаткової угоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було запропоновано внести зміни до Договору оренди землі шляхом його викладення у новій редакції, а не внесення змін в його окремі положення, що є допустимою формою внесення змін до будь-якого договору;

(5) норми ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не обмежують сторін у зміні істотних умов договору оренди землі у процедурі його укладення на новий строк, а навпаки ч. 4 цієї статті допускає це.

Тому те, що деякі істотні умови нової редакції Договору оренди землі відрізняються від тих, що викладені у первісній редакції Договору оренди землі, не є порушенням вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Більше того, ці зміни покращують умови цього договору для Орендодавців, адже надіслана Орендарем разом з листом-пропозицією від 29.09.2022 року додаткова угода щодо поновлення Договору оренди землі за своїми істотними умовами відмінна від первісної редакції лише тим, що у ній було запропоновано внести зміни щодо розміру орендної плати шляхом її збільшенняз 7 529,70 грн. до 23 121,76 грн., тобто в 3 рази, що покращує умови для Орендодавців. Відповідно, ці умови є більш сприятливими для, ніж ті, які були погоджені у первісній редакції Договору оренди землі.

Можливість поновлення судом договору оренди землі у такому випадку підтримана Верховним Судом у постанові від 14.05.2021 року у справі № 266/7053/18.;

(6) позивач у проекті додаткової угоди пропонував продовжити Договір оренди землі на той самий строк, на який він укладався, тобто ще на 7 років.

Внаслідок цього строк дії цього договору становив би загалом 14 років, що і було відображено у п. 5 проекту додаткової угодита підтверджено збоку представника позивача в судовому засіданні під час розгляду справи.

Таким чином, Орендар виконав усі необхідні вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі" для реалізації переважного права на укладення Договору оренди землі на новий строк, що дає йому підстави для захисту цього права у судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)(пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання відсутнім у ТОВ «Агротрейд-2000» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:008:0005 та визнання укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі № 61 від 18.11.2015 року між ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_3 ) та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» є такими, що також підлягають задоволенню та є ефективним способом захисту.

Оскільки вимоги позивача в частині визнання укладеною Додаткову угоду підлягає задоволенню, то у відповідності до вимог ч. 3 ст. 653 ЦК України, дата її складання буде дата набрання законної сили даним судовим рішенням.

Щодо заперечень представника відповідачів про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків за Договором оренди землі № 61 від 18.11.2015 р., та твердження, що виплата орендної плати проводилась позивачем без урахування індексації вартості земельної ділянки, суд зазначає, що не є предметом даного спору орендна плата за цим договором оренди. Орендодавець не ставив вимоги про стягнення з позивача недоотриманої орендної плати чи її перерахунок, так само, й не оскаржував сам договір оренди, чи окремі його умови. Та як було встановлено судом, відповідачі заперечують право позивача на користування спірною земельною ділянкою, саме внаслідок закінчення строку дії договору, а не внаслідок не виконання орендарем умов цього договору.

Крім того, в рамках розгляду даної справи, достовірних і достатніх доказів в підтвердження неналежного виконання позивачем своїх обов`язків за Договором оренди землі № 61 від 18.11.2015 року, суду не надано.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ч. 1 ст. 13 ЦПК України ).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Висновок ВС викладений у постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки є такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідачів на його користь в рівних частках витрати понесені на правову допомогу у розмірі 52 754,86 гривень в суді першої інстанції та 18 866,59 гривень, понесені в апеляційній інстанції при перегляді ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2023 року.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч. 1 ст. 133 ЦПК України ).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги в суді першої інстанції в матеріалах справи міститься: Договір № 23/07-03 про надання професійної правничої ( правової ) допомоги від 05.07.2023 року ( а. с. 36-40 том 1 ); Додаткова угода № 23/08/08-02 до Договору про надання професійної правничої ( правової допомоги № 23/07-03 від 05.07.2023 року, укладена 08.08.2023 року ( а. с. 41-42 том 1 ); Рахунок на оплату № 135 від 16 серпня 2023 року ( а. с. 45 том 1 ); платіжна інструкція № 52030685 від 22.08.2023 року на суму 52 754,86 гривень ( а. с. 46 том 1 ).

Окрім того, позивачем понесено витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції при апеляційному перегляді ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2023 року та підтверджується наступними документами: рахунок на оплату № 211 від 17.11.2013 року ( а. с. 121 матеріали оскарження ); платіжна інструкція № 52031550 від 21.11.2023 року на суму 18 866,59 гривень ( а. с. 122 матеріали оскарження ).

Отже, позивачем доведено понесення останнім витрат на правову допомогу у даній справі на загальну суму 71 621,45 гривень ( 52 754,86 грн. в суді першої інстанції + 18 866,59 грн. в апеляційній інстанції ).

У клопотаннях/заявах представники відповідачів вказували, що заявлені до відшкодування витрати є неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт та заявляли про зменшення розміру судових витрат до стягнення із відповідачів.

Отже, суд перш за все має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 № у справі 910/7520/20.

В зазначеній постанові Верховний Суд вказав, доводи суду апеляційної інстанції, що зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо пов`язане з наявністю клопотання, є неправильними, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

Також суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 07.02.2022 у справі № 910/20792/20 та в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Отже, відповідними нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг,з урахуванням складності та значення справи для позивача та її об`ємності, суд приходить до висновку, що з відповідачів в рівних частках підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 52 754,86 грн., понесення яких документально підтверджено.

Дані витрати позивача ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» відповідача є обґрунтованими та пропорційними до предмету спору, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів.

Окрім того, з відповідачів в рівних частках підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 18 866,59 грн.,понесення яких документально підтверджено, які були понесені в апеляційній інстанції при апеляційному перегляді ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2023 року.

Верховний Суд в постанові від 04.05.2018 року у справі № 910/18936/15 наголосив на тому, що судом повинні бути розподілені усі судові витрати.

При цьому, згідно з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.05.2020 року у справі № 530/1731/16-ц, розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Тому, з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу понесені в рамках даної справи в загальному розмірі 71 621,45 грн., в рівних частках з кожного по 23 873,81 грн.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України Про судовий збір).

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, що беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з розглядом справи і рішенням, а у випадках звільнення від сплати цих людей - це витрати держави, яку воно несе у зв`язку з рішенням конкретної справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Так, при зверненні до суду з вищевказаними позовними вимогами з боку позивача було сплачено судовий збір у розмірі 8 052 гривень, сплата яких документально підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 52030656 від 22.08.2023 року ( а. с. 10 том 1 ), а також з боку позивача було сплачено судовий збір за подачу заява по забезпечення позову в розмірі 1 342 гривень, сплата яких документально підтверджується платіжною інструкцією № 52030674 від 22.08.2023 року ( а. с. 57 том 1 ).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в рівних частках судовий збір в загальному розмірі 9 394 гривень по 3 131,33 грн. з кожного.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 59 Конституції України, ст. ст. 124, 125, 148-1 ЗК України, підп. 1 п. 27 Перехідних положень ЗК України, ст. ст. 3, 11,15, 16, 202, 204, 205, 215-216, 316, 317, 526,, 626-629, 638,777, 792, 1216 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 258- 265, 273, 353-355 ЦПК України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", Законом України Про судовий збір, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, - задовольнити.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» ( код ЄДРПОУ: 00849528 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:008:0005, дата, час державної реєстрації: 08.03.2023 11:07:27.

Визнати відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» ( код ЄДРПОУ: 36445855 ) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:008:0005 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1698948332204 ).

Визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі № 61 від 18.11.2015 року між ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_3 ) та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» ( код ЄДРПОУ: 00849528 )у такій редакції:

Додаткова угода до Договору оренди землі

Білоцерківська МТГ(колишня Шкарівська с/р), Київської області ____ року

ОСОБА_2 (1/2 частка), ОСОБА_1 (1/2 частка), що діють на підставі цивільної дієздатності, надалі по тексту - «Орендодавець», з однієї сторони, татовариство з обмеженою відповідальністю Агорофірма «Білоцерківська», в особі директора Бахчеван М.О., що діє на підставі статуту, надалі по тексту - «Орендар», з іншої сторони, а разом іменовані - «Сторони», на підставі статей 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, уклали цю Додаткову угоду до Договору оренди укладеного 18 листопада 2015 року, зареєстрованого 04 грудня 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію про інше речове право №29013140, надалі по тексту - «Договір», про нижченаведене:

1. Викласти Договір оренди землі в наступній редакції:

Орендодавець: ОСОБА_2 (1/2 частка), ОСОБА_1 (1/2 частка), що діють на підставі цивільної праводієздатності, з однієї сторони, таОрендар: товариство з обмеженою відповідальністю Агорофірма «Білоцерківська», в особі директора ОСОБА_15 , що діє на підставі Статуту, з другої сторони, надалі разом іменовані - «Сторони», а кожен окремо - «Сторона», уклали цей договір про нижченаведене:

Предмет договору

1. Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (надалі по тексту - «Земельна ділянка») з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220489500:01:008:0005, яка розташована на території Білоцерківської МТГ (колишня Шкарівська с/р), Київської області і належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-785 від 19.06.2019, номер запису про право власності 32053733 ( ОСОБА_2 ) та свідоцтва про право на спадщину №1-784 від 19.06.2019, номер запису про право власності 32053654.

Об`єкт оренди

2. В оренду передається Земельна ділянка за складом та видами угідь: рілля, загальною площею 3,0565 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

3. На Земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури (лінійні споруди, дороги, майданчики з твердим покриттям, меліоративні системи тощо).

4. Земельна ділянка не має таких недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Строк дії договору

5. Договір укладено на 14 (чотирнадцять) років 0 (нуль) місяців з дати укладання цього Договору. У разі закінчення дії Договору до закінчення польових робіт на Земельній ділянці, строк оренди Земельної ділянки продовжується до завершення збирання врожаю Орендарем.

6. Умови поновлення та укладення договору оренди на новий строк.

6.1.Договір вважається поновленим на той самий строк на тих самих умовах в разі відсутності заяви однієї із сторін цього Договору про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору в порядку передбаченому законодавством не пізніше ніж за 6 (шість) місяців до дати закінчення строку дії Договору.

6.2.Сторони погодили, що Орендар має переважне право на укладення Договору оренди землі на новий строк в порядку, передбаченому законодавством. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору оренди землі повідомити письмово Орендодавця про намір скористатися переважним правом шляхом направлення листа-повідомлення. До листа-повідомлення Орендар додає проект договору оренди землі. Орендодавець розглядає надісланий лист-повідомлення з проектом договору оренди землі. За наявності заперечень Орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк Орендодавцем у місячний строк направляється лист-повідомлення Орендарю про прийняте рішення.

Орендна плата

7. За 2022 календарний рік Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється в розмірі 23 121,76 грн. (двадцять три тисячі сто двадцять одна гривня 76 копійок).

8. Починаючи з 2023 року сума річної орендної плати, зазначена в пункті 7 цього Договору, підлягає щорічно індексації. Обчислення розміру Орендної плати здійснюється за наступною формулою:АП = АПпх 1/100, де:АП - розмір орендної плати за поточний рік; АПп - розмір орендної плати за попередній рік;І-річний індекс інфляції за попередній календарний рік, оприлюднений Державною службою статистики України у відсотках;х - знак множення (арифметичної дії); /- знак ділення (арифметичної дії).

9. Орендна плата за Договором вноситься Орендарем у грошовій формі (у готівковій або безготівковій формі розрахунків). Орендар, як податковий агент, утримує з сум орендної плати податки та інші обов`язкові платежі для подальшого перерахування до відповідного бюджету згідно законодавства.

За окремою можливою домовленістю сторін Орендодавець може придбати в рахунок орендної плати сільськогосподарську продукцію з наявного у Орендаря асортименту. Перелік, кількість, ціна, якісні показники продукції, місце, умови, порядок, строки поставки продукції можуть бути узгоджені Сторонами додатково. Якщо сторони досягли згоди щодо всіх умов продажу продукції, її передача оформляється актами, відомостями, накладними або іншими відповідними документами. Письмова заява про намір придбати сільськогосподарську продукцію подається Орендодавцем Орендарю до 15 червня поточного року.

Порядок та строки виплати орендної плати

10.1. Річна орендна плата в безготівковій грошовій формі сплачується в строк до 15 грудня кожного відповідного року шляхом перерахування коштів через банківські установи одним із нижчезазначених способів:

- на банківський / картковий рахунок Орендодавця, наданий Орендодавцем на підставі його письмової заяви. У разі зміни банківського І карткового рахунку Орендодавець зобов`язаний в строк ЗО (тридцять) календарних днів після зміни рахунку повідомити Орендаря письмово про реквізити нового банківського / карткового рахунку.

- шляхом перерахування коштів грошовим переказом через платіжні системи термінових переказів. Сповіщення про перерахування грошового переказу на ім`я Орендодавця надсилається в електронній формі за допомогою SMS- повідомлення на мобільний номер телефону, вказаний в реквізитах Орендодавця до цього Договору.

- шляхом перерахування коштів грошовим переказом через AT «Укрпошта» на адресу місця проживання, вказану в реквізитах Орендодавця в цьому Договорі.

У разі неможливості отримання орендної плати на банківський / картковий рахунок / отримання грошового переказу через систему термінових переказів / грошовим переказом через ПАТ «Укрпошта», Орендодавець має право отримати орендну плату в готівковій формі в касі Орендаря за умови подання Орендарю письмової заяви про отримання орендної плати готівкою до 01 грудня кожного відповідного року.

10.2. У разі нез`явлення Орендодавця для отримання орендної плати в строк до 15 грудня кожного відповідного року вважається, що Орендар зробив все можливе для виплати орендної плати і звільняється від відповідальності за несвоєчасну виплату орендної плати. В разі звернення Орендодавця за отриманням орендної плати після 15 грудня, орендна плата сплачується Орендодавцю протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту отримання такого письмового звернення.

10.3. Орендна плата за майбутні періоди може бути виплачена Орендарем виключно на підставі письмової заяви Орендодавця із зазначенням причин такої виплати та погодження Орендаря. Сторони погодили, що у випадку виплати орендної плати за майбутні періоди, Орендодавець не буде претендувати на перегляд орендної плати та її індексацію передбачену пунктом 8 Договору за виплачені періоди.

У випадку дострокового припинення Договору з вини та/або ініціативи Орендодавця, він зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати припинення Договору, повернути орендну плату, яка була отримана ним за майбутні періоди, пропорційно кількості днів протягом яких Орендар позбавлений можливості користуватися Земельною ділянкою. Орендодавець також зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків від суми орендної плати, яку він отримав за майбутні періоди. У випадку невчасного повернення коштів Орендодавець зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення повернення коштів орендної плати, сплаченої за майбутні періоди.

10.4. У разі отримання Орендарем відомостей про смерть Орендодавця орендна плата депонується на рахунках Орендаря до звернення спадкоємців Орендодавця, а у випадку визнання спадщини відумерлою - до звернення органу місцевого самоврядування.

Після звернення спадкоємців Орендодавця або органу місцевого самоврядування до Орендаря та надання право встановлюючих документів на земельну ділянку, Орендар протягом 15 робочих днів зобов`язаний сплатити належну до виплати суму орендної плати на банківський/картковий рахунок, вказаний ними в письмовій заяві.

10.5. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені пунктом 10.1. Договору, справляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Умови використання земельної ділянки

11.Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

12.Умови збереження стану об`єкта оренди: на Земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням Земельної ділянки.

Умови передачі та повернення земельної ділянки

13 Передача Земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Земельна ділянка вважається переданою Орендодавцем Орендареві одночасно із державною реєстрацією права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, якщо інше не встановлене законом.

У разі потреби Орендар встановлює межі земельної ділянки самостійно відповідно до даних про розташування земельної ділянки, що містяться у Державному земельному кадастрі.

14. Після закінчення строку дії Договору, якщо він не подовжений сторонами або не поновлений в порядку встановленому законодавством, Орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку Орендодавцю у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Повернення земельної ділянки відбувається на підставі акту приймання- передачі протягом 10 (десяти) робочих днів з дати письмової вимоги Орендодавця.

15. Будь-які поліпшення здійснені Орендарем являються власністю Орендаря.

16. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання Орендодавцем зобов`язань, передбачених цим Договором. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких Орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов Договору Орендодавцем, а також витрати, які Орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які Орендар міг би реально отримати в разі належного виконання Орендодавцем умов Договору.

17. Розмір фактичних витрат Орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Запевнення та гарантії Орендодавця

18. Підписанням цього Договору Орендодавець запевняє та гарантує, що:

- Земельна ділянка належна йому на підставі набутого та зареєстрованого у встановлений законодавством спосіб права власності, яке є чинним на момент укладення Договору та не було скасоване у порядку, встановленому законодавством;

- відсутні будь-які обмеження щодо прав Орендодавця на розпорядження Земельною ділянкою;

- Земельна ділянка чи будь-яка її частина на момент укладення цього договору не була продана, подарована чи відчужена у будь-який інший спосіб третім особам, а також не була надана в іпотеку, передана в оренду чи безоплатне користування, та не є предметом обтяження, в податковій заставі та (чи) під забороною відчуження (арештом) не перебуває;

- права третіх осіб (права наймача, право застави, право довічного утримання, сервітути тощо) щодо Земельної ділянки відсутні;

- питання щодо права власності та інших речових прав на Земельну ділянку не є предметом судового розгляду, а будь- які інші спори стосовно Земельної ділянки відсутні;

- Земельна ділянка не внесена до статутного капіталу юридичних осіб, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент складання договору Орендодавець чи Орендар не міг не знати;

- адреса, вказана у цьому Договорі є його точною поштовою адресою, за якою він отримував, отримує та може в подальшому отримувати поштові та кур`єрські відправлення.

Суборенда земельної ділянки

19. Суборенда Земельної ділянки або її частини дозволяється без необхідності отримання попередньої згоди Орендодавця на суборенду.

Інші права та обов`язки сторін

20. Орендодавець має право вимагати від Орендаря:

використання Земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з Договором оренди;

дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

21. Орендодавець зобов`язаний:

передати в користування Земельну ділянку у стані, що відповідає умовам Договору оренди;

не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендареві користуватися орендованою Земельною ділянкою;

своєчасно звертатись за отриманням орендної плати, а в разі неможливості направляти відповідне письмове повідомлення;

направити в місячний термін на адресу Орендаря письмове повідомлення про зміну місця проживання (фактичне місце проживання або місце реєстрації) та / чи реквізитів банківського / карткового рахунку;

попередити Орендаря про особливі властивості та недоліки Земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об`єкта оренди;

У разі закінчення строку дії Договору до завершення збору урожаю не чинити перешкод по збору такого урожаю Орендарем з Земельної ділянки, а також не передавати Земельну ділянку в користування третім особам. Якщо на момент припинення дії цього Договору на Земельній ділянці знаходиться незібраний врожай Орендаря (у т.ч. незавершене виробництво), Орендар має право зібрати такий врожай у строки, що передбачені технологією вирощування відповідної сільськогосподарської культури. Орендодавець має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям Земельної ділянки Орендарем, у розмірі орендної плати пропорційному кількості днів оренди з дня припинення Договору до дня збирання врожаю.

22. Орендодавець зобов`язується під час дії цього Договору не укладати з іншими особами договори оренди, договори емфітевзису щодо Земельної ділянки, а також будь-які інші цивільно-правові договори, які передбачають надання іншим особам права користування Земельною ділянкою.

23. У разі виявлення фактів, які свідчать про порушення умов цього Договору з боку Орендаря, Орендодавець зобов`язаний письмово повідомляти про це Орендаря не пізніше ЗО (тридцяти) календарних днів з моменту, коли такі факти стали Орендодавцеві відомі або повинні були стати йому відомі. В письмовому повідомленні повинні бути вказані факти порушень та повинні супроводжуватися відповідним документальним підтвердженням. У разі пропущення Орендодавцем строку звернення із повідомленням про порушення, вважається, що Орендодавець відмовився від будь- яких претензій до Орендаря.

Протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання письмового повідомлення від Орендодавця Орендар досліджує обставини, викладені у повідомленні та вживає заходів щодо їх усунення. За результатом розгляду Орендар письмово повідомляє Орендодавця про вжиті заходи, або обгрунтовує відсутність факту порушення.

У разі об`єктивної неможливості усунути порушення (або ліквідувати або істотно пом`якшити його наслідки), Орендодавець має право вимагати грошову компенсацію за завдану шкоду. Розмір такої компенсації визначається ліцензійним суб`єктом оціночної діяльності (експертом), особа якого має бути погоджена обома Сторонами. Така компенсація має бути сплачена протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту одержання письмової вимоги Орендарем. Прострочення Орендарем сплати суми компенсації не впливає на чинність цього Договору і є самостійною вимогою, а тому не може бути підставою для дострокового розірвання цього Договору у судовому порядку.

24. Орендар має право, зокрема, але не виключно:

- самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього Договору;

- отримувати продукцію і доходи від господарювання на Земельній ділянці;,

- здійснювати збір врожаю, у тому числі у випадку закінчення дії Договору до моменту завершення польових робіт;

- передавати Земельну ділянку або її частину в суборенду на умовах, визначених цим Договором;

-переважне перед іншими особами на укладення Договору на новий строк в порядку, визначеному в цьому Договорі та у відповідності із чинним законодавством;

- переважне перед іншими особами на купівлю земельної ділянки у власність в разі її продажу в порядку, визначеному в цьому Договорі та у відповідності із чинним законодавством;

- передати (уступити) своє переважне право на купівлю земельної ділянки іншим особам в порядку, визначеному в цьому Договорі та у відповідності із чинним законодавством;

- дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

25. Право оренди Орендаря виникає з моменту реєстрації цього права відповідно до закону. Враховуючи сезонність сільськогосподарського виробництва, Орендодавець надає Орендарю право доступу до Земельної ділянки для виконання ним комплексу робіт з підготовки до її використання за цільовим призначенням (організація робіт з очищення ділянки від порослі лісосмуги, внесення ґрунтових сумішей для боротьби з збудниками хвороб, бур`янів тощо) з моменту підписання Договору оренди землі.

Інші умови передачі земельної ділянки в оренду

26.1. У разі відчуження Земельної ділянки Орендодавцем шляхом її продажу. Орендар має переважне перед третіми особами право купівлі Земельної ділянки, за ціною та на інших умовах, запропонованих Орендодавцем третім особам.

У разі наміру Орендодавця здійснити відчуження Земельної ділянки шляхом її продажу Орендодавець зобов`язаний дотримуватись передбаченої законом процедури продажу Земельної ділянки, враховуючи законні права Орендаря, як суб`єкта переважного права.

Додатково Орендодавець зобов`язується направити Орендарю особисто письмове повідомлення про продаж Земельної ділянки, ціну її продажу та інші умови договору купівлі-продажу Земельної ділянки. Письмове повідомлення направляється за місцезнаходженням Орендаря рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів до запланованої Орендодавцем дати вчинення правочину щодо продажу Земельної ділянки.

У разі невиконання цієї умови Договору Орендодавець зобов`язаний сплатити на користь Орендаря штраф в 10-ти кратному розмірі від суми орендної плати, що підлягає виплаті Орендарем за поточний рік оренди та окремо одночасно з оплатою штрафу відшкодувати Орендарю будь-які збитки, спричинені останньому.

26.2. У разі наміру Орендодавця здійснити відчуження Земельної ділянки будь-яким іншим способом, крім продажу, Орендодавець зобов`язується попередити Орендаря про це рішення, для чого направляє Орендарю не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати вчинення правочину щодо відчуження Земельної ділянки, письмове повідомлення про намір здійснити відчуження, в якому Орендодавець повинен зазначити строк, у який Орендодавець має намір укласти правочин про відчуження, інші умови правочину про відчуження. Письмове повідомлення про намір здійснити відчуження Земельної ділянки направляється Орендодавцем за місцезнаходженням Орендаря рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення.

У разі невиконання цієї умови Договору Орендодавець зобов`язаний сплатити на користь Орендаря штраф в 10-ти кратному розмірі від суми орендної плати, що підлягає виплаті Орендарем за поточний рік оренди та окремо одночасно з оплатою штрафу відшкодувати Орендарю будь-які збитки, спричинені останньому.

Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини

27. Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе Орендодавець. Об`єкт оренди не підлягає страхуванню.

Зміна умов договору і припинення його дії

28. Якщо інше не визначено в цьому Договорі, зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розв`язується у судовому порядку.

29. Дія Договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено (якщо дію Договору не було продовжено);

- придбання Орендарем Земельної ділянки у власність;

- викупу Земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження Земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації Орендаря-юридичної особи, крім випадків реорганізації (в тому числі у наступних випадках реорганізації: припинення юридичної особи Орендаря шляхом поділу, злиття, приєднання, перетворення або виділу юридичної особи).

Розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається.

30. Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду з підстав, визначених законом.

31. Перехід права власності на Земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), а також реорганізація юридичної особи-Орендаря (припинення юридичної особи шляхом поділу, злиття, приєднання, перетворення або виділ юридичної особи), не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

32. У разі закінчення строку дії Договору до завершення польових робіт по збору урожаю, Орендодавець зобов`язується не чинити перешкод по збору такого урожаю Орендарем з орендованої за цим Договором Земельної ділянки, а також не передавати об`єкт оренди в користування третім особам.

Відповідальність сторін

33.3а невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

34. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини, а також якщо сторона не проінформувала відповідно до положень п. 23 Договору іншу сторону про факти порушень, що унеможливило їх усунення.

35. У випадку, якщо з вини Орендодавця Договір не буде зареєстровано, то Орендодавець буде зобов`язаний повернути отримані суми авансових платежів, а також сплатити штраф у розмірі 100% від суми авансових платежів.

36. У випадку якщо заяви та гарантії Орендодавця, вказані в пунктах 18, 22 цього Договору, будуть порушені, а також у випадку, якщо Земельна ділянка буде продана з порушенням обов`язків Орендодавця, зазначених в підпунктах 26.1; 26.2 цього Договору, Орендодавець зобов`язаний сплатити Орендарю штраф у розмірі 50 відсотків від загальної суми орендної плати, яка виплачена Орендарем за весь строк дії Договору оренди по день порушення, за кожне таке порушення? а також одночасно з оплатою штрафу відшкодувати будь-які спричинені Орендарю збитки.

Повідомлення сторін

37. Всі повідомлення, запити, вимоги та інші документи, що мають або можуть бути направлені стороні цього Договору, у тому числі, але не виключно, повідомлення про намір продовження дії Договору, повідомлення про намір продати Земельну ділянку, мають бути вчинені в письмовій формі та вважатимуться отриманими:

- в момент їх вручення, якщо вони вручаються стороні Договору особисто під розписку або направляється кур`єром;

- в момент надходження до відділення поштового зв`язку за адресою сторони, якій їх надіслано, у випадку направлення поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення.

38. Будь-які повідомлення, що направляються згідно з цим Договором, мають бути доставлені особисто/або направлені кур`єром/або надіслані поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення на адресу місцезнаходження/проживання сторони, вказані в цьому Договорі /або на адресу повідомлену стороною іншій стороні письмово.

39. Кожна зі сторін Договору несе повну відповідальність за точність своєї адреси, що викладена в цьому Договорі. У випадку зміни адреси, сторона, щодо якої відбулись такі зміни, має надіслати відповідне повідомлення іншій стороні протягом 5 (п`яти) днів з моменту настання таких змін. У випадку, якщо відповідна сторона не повідомить іншу сторону, то така сторона, що не повідомила, несе ризик усіх негативних наслідків, пов`язаних з таким неповідомленням.

Прикінцеві положення

40. Орендодавець на виконання вимог Закону України «Про захист персональних даних» надає свою згоду на обробку його персональних наданих первинних джерел (громадянство, паспортні дані, дані про зареєстроване або фактичне місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків; інформація про об`єкти права власності (користування) нерухомого майна, яке передається в оренду), а також на захист та використання цих персональних даних, що передбачає дії Орендаря як володільця персональних даних щодо їх використання відповідно до службових обов`язків, щодо їх захисту, дії щодо надання права на обробку персональних даних іншим суб`єктам відносин для здійснення реєстрації прав власності та інших речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначені персональні дані є інформацією з обмеженим доступом, доступ до персональних даних третім особам, можуть бути надані тільки на письмовий запит уповноважених органів, в порядку, визначеному законом.

41. Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами. Право оренди Земельної ділянки підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до чинного законодавства України. Всі необхідні витрати, пов`язані з проведенням державної реєстрації права оренди Земельної ділянки, сплачує Орендар.

42. Підписання сторонами Договору є підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору оренди. Недійсність окремих положень договору не призводить до недійсності Договору в цілому.

43. За домовленістю Сторін Орендар сплачує Орендодавцю одноразово грошову суму 33 720,50 (Тридцять три тисячі сімсот двадцять) грн. 50 коп., з якої підлягають утриманню та перерахуванню Орендарем до бюджету податки та інші обов`язкові платежі згідно чинного законодавства.

44. Цей Договір складений українською мовою в простій письмовій формі, у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один примірник - для Орендодавця, другий примірник - для Орендаря, третій примірник.

2. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди землі.

3. Витрати, пов`язані з реєстрацією права оренди земельної ділянки за цим договором у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, несе Орендар.

4. Додаткова угода укладена за взаємною згодою Сторін та при повному розумінні Сторонами змісту кожного пункту Додаткової угоди. У Сторін відсутні претензії одна до одної щодо змісту Додаткової угоди.

5. Ця Додаткова угода складена українською мовою в письмовій формі, у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному - для Орендодавця та Орендаря, третій - для органу, що здійснює реєстрацію права оренди земельної ділянки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Реквізити Сторін

Орендодавець

ОСОБА_2

Місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт: НОМЕР_4 , виданий Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області 26.04.2007 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;

ОСОБА_1

Місце проживання: АДРЕСА_4 , паспорт: НОМЕР_5 , виданий Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області 12.02.1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2

Орендар

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська»

Місцезнаходження: 09137, Київська область, Білоцерківський район, с. Олійникова Слобода, вул. Центральна, будинок № 1 Адреса для листування: 09170, Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул.Миру, будинок № 4, Код ЄДРПОУ 00849528, У банку ПАТ "ОТП БАНК", м. Київ, р/р НОМЕР_6 , МФО 300528 Тел./факс: +38 (067) 472-15-77

від Орендаря

Директор

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська`судові витрати понесені на правову допомогу в розмірі 52 754,86 гривень та витрати по справі судового збору у загальній сумі 28 260,59 гривень,в рівних частках по 27 005,15 гривень ( двадцять тисяч сімсот шістнадцять гривень двадцять вісім копійок ) з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська»(адреса місцезнаходження: 09170, Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Миру, 4,код ЄДРПОУ: 00849528 );

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000»(адреса місцезнаходження: 09133, Київська область, Білоцерківський район, автодорога Київ-Одеса 82 км + 500 м/,код ЄДРПОУ: 36445855 ).

Повне судове рішення складено 19 квітня 2024 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов