Рішення

від 15.04.2024 по справі 742/650/21

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/2/24

Єдиний унікальний № 742/650/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Циганка М.О., за участю секретаря судового засідання Харченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Прилуцька міська державна нотаріальна контора та ОСОБА_5 , про встановленняфакту проживанняоднією сім`єючоловіка тажінки безшлюбу,визнання майнаспільною сумісноювласністю подружжята визнання права власності,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину майна. В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначив, що в період з 16 грудня 1996 року по 30 грудня 2020 року проживав з ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Під час сумісного проживання мешкали за однією адресою, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, піклувались один про одного, проводили разом дозвілля, а також мали взаємні права та обов`язки, які притаманні чоловіку і дружині. У період проживання однією сім`єю, у належному дружині ОСОБА_6 будинку, спільними коштами та зусиллями зробили у ньому ремонт, зробили реконструкцію будинку, заміну котла, проведення водопроводу в будинок та інше, суттєво поліпшивши умови проживання в ньому. Також у 2020 році позивач особисто за свої кошти придбав автомобіль ВАЗ 210934 державний номерний знак НОМЕР_1 , який був оформлений на дружину, але є особистою приватною власністю позивача, оскільки був придбаний за його особисті кошти. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Позивач, після встановленого шестимісячного строку, звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини після померлої. Визнання за позивачем права спільної власності на майно можливе лише шляхомвстановлення юридичного факту - факту проживання однією сім`єю та визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності на майно (будинок), яке було набуте(поліпшено умови його проживання) позивачем та померлою ОСОБА_6 в період такого проживання. У зв`язку із вищевказаним, позивач просить суд встановити факт сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 16.12.1996 року до 30.12.2020 року з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , визнати спільною сумісною власністю подружжя та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , з визначенням за ОСОБА_1 його частки частини, а також визнати особистою власністю позивача автомобіль марки ВАЗ 210934 номер кузова НОМЕР_2 , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та стягнути судові витрати з відповідачів.

Відповідно до відзиву на позовну заяву та відзиву на заяву про збільшення позовних вимог(а.с.57-59,86-90) відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_6 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала в належному їй будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина та відповідачі, доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті матері. Позивач жодним чином не є особою з числа членів сім`ї відповідачів, крім власного проживання у житловому приміщенні, власником якого була їх мати ОСОБА_6 , була лише усна домовленість про можливість позивача проживати у належному їй будинку безоплатно за умови його посильної участі у необхідних роботах по господарству, а в 2004 році мати дозволила позивачу оформити реєстрацію місця проживання у належному їй будинку, не вбачаючи загрози у даній реєстрації. Кожен з них мав свій дохід і витрачав зароблені кошти на ті потреби, які вважав необхідними для себе. Їх мати була працюючою, мала відповідний дохід, також неодноразово брала кредит для поліпшення умов проживання, що спростовує версію позивача про його участь у ремонті будинку та значного його поліпшення, крім того згідно оцінки вартості будинку зміна у площі будинку у 2021 році (на момент проживання позивача) в порівнянні з 1996 роком відсутня, тобто не вбачається істотного збільшення вартості належного їх матері будинку за часів проживання позивача. Щодо вимоги позивача про визнання його особистою приватною власністю транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ 210934 номер кузова НОМЕР_2 , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вказують, що автомобіль був придбаний за особисті кошти їх матері та зареєстрований на законного власника. Вважають, що позивач не надав необхідних належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання з померлою, ведення ними спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю, позивач дійшов неправильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю та задоволення позовних вимог про визнання спірного майна, як такого, що набуте внаслідок спільної праці, спільного бюджету та спільного господарства, оскільки позивачем не доведено, що між нею та померлим виникли відносини, притаманні подружжю, а спірне майно придбано за спільні кошти та спільними зусиллями. Задоволення позову суттєво порушує права відповідачів та їх законні інтереси, як спадкоємців, тому в позовних вимогах просять відмовити.

В судовому засіданні позивач та його представник просили уточнений позов задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та встановлених в судовому засіданні.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та їх представник заперечували щодо задоволення позовних вимог, просили відмовити у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, згідно її письмової заяви (Т2 а.с.189) позовні вимоги визнає.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, як такого, що не ґрунтується на вимогах закону.

Третя особа представник Прилуцької міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, проте попередньо надав письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність(Т2 а.с.206)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він живе поруч з позивачем по АДРЕСА_3 , де він жив разом з жінкою ОСОБА_8 " ОСОБА_9 , яка нині покійна. З 2016 року почали працювати разом з позивачем по господарству по АДРЕСА_4 , вони збудували бесідку, потім забор 17 метрів , утеплили хату, фундамент зробили, зробили кімнату, рівняли стіни, пройом дверний, переварили опалення, роботи під теплу підлогу, замінювали проводку, це робили протягом тривалого часу, поступово , кожний рік позивач наймав свідка і вони з ним це робили. В 2020 році робили ворота, хвіртку до сусідів, устанавлювали лічильник водяний. Розраховувався зі свідком позивач, які саме це були суми, свідок не пам"ятає. Бачив там тітку ОСОБА_10 , вони жили з позивачем як чоловік та дружина, вона їх годувала. Свідок також бачив як вони ходили разом по місту. З 2007 року він пам"ятає, що позивач жив по АДРЕСА_4 разом з ОСОБА_8 " ОСОБА_9 і сприймав їх з ОСОБА_8 " ОСОБА_9 як подружню пару, вона називала його по імені.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він знає позивача та знав його покійну дружину ОСОБА_8 " ОСОБА_12 , познайомились з ними коли ще були молодими людьми. На той час він проживав в гуртожитку в 1987 році , а потім стали спілкуватись ближче, в 2006-2007 роках він познайомився з його дружиною ОСОБА_13 . Він допомагав робити йому вхідні двері по АДРЕСА_4 . Тоді, коли потрібно, позивач звертався до свідка про допомогу, свідок також робив стяжку для погреба, клав лінолеум. Також з ним вдвох робили велику кімнату в хаті, теплу підлогу, наступного дня їздили з ним докупляти матеріал, він готував розчин, свідок заливав та робив стяжку. Коли свідок там робив, нікого з молоді не бачив, лише одного хлопчика, мабуть онука, бо він називав позивача дідусем. Коли в свідка був вільний час, він допомагав позивачу ремонтні роботи, бо також працював на буровій. Покійна дружина ОСОБА_8 " ОСОБА_14 працювала десь у війському містечку, вона завжди пригощала вечерею коли вони працювали. У них були гарні відносини, свідок сприймав їх як подружжя, з першого дня він представив ОСОБА_15 "янко як свою дружину. Розраховувся зі свідком за роботу саме позивач.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що позивача знає з 2000 року, разом з позивачем вона працювала на одній машині в одній бригаді на швидкій. Неодноразово заїздили до нього додому, свідок чекала під двором, в будинок не заходила, він показував які вікна зробив, який навіс зробив. У нього один онучок ОСОБА_17 , він дуже його любить, коли хлопчик хворів, він був з ним в лікарні. Також відмічали день народження позивача, також гуляла разом з ними і його дружина ОСОБА_18 "янко. Також була свідком як позивач забирав дружину з роботи, коли вона захворіла, саме він замовляв швидку з Чернігова, і сам поїхав своєю машиною за ними, тобто вони жили як подружжя.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що з позивачем познайомилась в кінці 2019 року, вона купила в нього автомобіль ВАЗ 2104, приїхали по об"яві, заплатили гроші, забрали автомобіль, гроші платили позивачу у нотаріуса.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона працювала з покійною ОСОБА_21 "янко в тубдиспансері в 2010 році, де вона була кладовщицею, а свідок медсестрою, з нею вони були співробітниками, дружила вона з її донькою ОСОБА_22 з 2011 року. Свідок стала гостювати в будинку на АДРЕСА_4 у ОСОБА_22 не раз. ОСОБА_23 теж жила з донькою ОСОБА_22 в будинку та син ОСОБА_24 . Крім цих людей вона більше нікого в будинку не бачила, позивача жодного разу в будинку не бачила. Також в розмові ОСОБА_13 жодного разу про чоловіка не говорила, позивача бачить вперше. Коли я приїздила в гості, донька їй розказувала, що мама взяла кредит на якісь ремонтні роботи. Була свідком як проводились роботи по електриці в будинку це в 2015-2016 році, також чула як донька ОСОБА_25 казала, що мама купила шпалери, треба поклеїти. У дворі був сарай, будинок чи був обшитий не пам"ятає. Знає, що завжди мама ОСОБА_26 була в кредитах, які вона брала на ремонт у будинку. Тільки про чоловіка, батька ОСОБА_26 та її сестри вона знає, більше про інших чоловіків ОСОБА_27 "янко свідок не чула. Бачила в дворі будинку автомобіль , який купила ОСОБА_8 " ОСОБА_14 в кредит. Кермували автомобілем доньки ОСОБА_8 " ОСОБА_28 . На даний час ОСОБА_25 проживає в будинку на ОСОБА_29 з сином ОСОБА_30 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 суду пояснила, що вони вчились разом з ОСОБА_8 "янко Ольгою в бухгалтерській школі м. Прилуки, там з нею познайомились це був 1982 рік. Тоді свідок жила 6 років в селі, тоді приїхала в місто знову почала спілкуватись з ОСОБА_32 . Була в неї у будинку пару разів. Одного разу свідок була в ОСОБА_33 на її дні народження, були її доньки, онук, зять. ОСОБА_13 говорила про першого чоловіка з яким вона купувала будинок, про інших чоловіків вона не розказувала. Останній раз свідок бачила ОСОБА_13 влітку 2020 року. Позивача свідок жодного разу не бачила і не знає його. В місті завжди бачила ОСОБА_13 саму, ніякого чоловіка з нею не бачила. В розмові вона казала, що все життя в кредитах, які брала для ремонту будинку. Також бачила як одного разу ОСОБА_13 з дочкою їхали в автомобілі, пізніше вона казала що купила автомобіль, а доньки возять її, бо в неї посвідчення немає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_34 суду пояснила, що знала ОСОБА_8 " ОСОБА_12 , познайомились з нею, бо їх діти вчились разом. Вона розказувала за своє сімейне життя, казала тільки, що з першим чоловіком розлучилась, піднімає дочок сама. На дні ОСОБА_35 вони зустрічались у ОСОБА_13 вдома, свідок жодного разу не бачила позивача в будинку. ОСОБА_13 ніколи не говорила свідку про своїх чоловіків. ОСОБА_13 казала, що набралась кредитів, щоб робити ремонт в будинку, казала, що проводку допомагали робити родичі, шпалери клеїли доньки, щоб меньше витрачати кошти. Також знає, що ОСОБА_13 купила автомобіль. Одного разу свідок позичала ОСОБА_36 2 тисячі гривень, повертала борг також вона. Вдома свідок була у ОСОБА_13 більше двох разів, останній раз в 2018 році, позивача жодного разу не бачила, коли була ремонту не було.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, повно та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Згідност. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.61).

Згідно довідки КП «Прилуцьке МБТІ» №295 від 16.02.2021 року, ОСОБА_6 є власником 11/20 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі Прилуцького міського суду від 06.05.1992 року, як така що була придбана нею на підставі договору купівлі-продажу 16 червня 1989 року(Т1 а.с.23,126-129)

Згідно записів у домовій книзі та паспорту позивача за адресою: АДРЕСА_2 , позивач ОСОБА_37 був зареєстрований із 16.12.1998 року та знятий з реєстраційного обліку 21.02.2004 року, в подальшому був зареєстрований у будинку 13.10.2004 року по даний час(Т1 а.с.131-133)

Згідно довідок про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб виданих на ім`я покійної ОСОБА_6 від 05.07.2017, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: власник ОСОБА_6 , донька ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_1 та онук ОСОБА_38 (а.с.51зв, 52 Т1).

Крім того, у нотаріально посвідчених довіреностях на розпорядження транспортним засобом ВАЗ 21043 уповноважувалися на розпорядження таким, як позивач ОСОБА_1 та покійна ОСОБА_6 , зареєстровані за одним місцем проживання(Т1 а.с.44-45).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу марки ВАЗ 210934 номер кузова НОМЕР_2 , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_6 (Т1 а.с.39)

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина.

До приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Радченко С.В. із заявою про прийняття спадщини звернулися діти померлої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є відповідачами по справі та позивач ОСОБА_1 , який проживав із померлою як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу (а.с.53-54).

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 20.07.2021 року посвідченого нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Радченко С.В. вбачається, що діти померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями майна транспортного засобу марки ВАЗ 210934 номер кузова НОМЕР_2 , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 в розмірі по 1\2 частині на кожну(а.с.136-137 Т1).

Частиною другоюстатті 3 СК Українивизначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 21 СК Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першоюстатті 36 СК Українишлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно достатті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положенняглави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставістатті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Згідно із частиною четвертоюстатті 368 ЦК Українимайно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Таким чином, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Статтею 315 ЦПК Українипередбачено встановлення судом факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, якщо від цього факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбаченихглавою 6 СК України, тощо.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц від 09 листопада 2020 року М757/8786/15-ц.

З огляду на наведене, системний аналіз наявних доказів дозволяє суду дійти висновку про наявність у позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам сім`ї,так як між ними на той час склалися усталені відносини, притаманні подружжю-факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, спільний відпочинок,разом займались огородництвом,піклувалися один про одного,купівля майна для спільного користування участі у витратах на утримання майна, тощо, що також мало місце взаємне визнання та виявлення подружніх відносин перед третіми особами.

Факту спільного проживання однією сім`єю не спростовано і показаннямисвідків. Так, допитані в судовому засіданні ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 кожен окремо, підтвердили факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 а саме: свідки підтвердили факт спільного проживання разом, ведення спільного господарства, планування спільного життя,наявність спільного побуту, спільних друзів, спільний відпочинок, тобто що між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю у розумінніст. 74 СК України.

До матеріалів справи позивачем долучено ряд фотографій, які підтверджують факт їх спільного проживання однією сім`єю.

Під час спільного проживання позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не перебували у шлюбних відносинах із іншими особами.

Показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 суд не бере до уваги, оскільки такі спростовуються дослідженими судом доказами в їх сукупності, зокрема довідками виданих на ім`я покійної ОСОБА_6 (Т1 а.с.51-52), виданих головою комітету самоорганізації населення №2, де ОСОБА_1 серед членів сім`ї значиться як чоловік, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_2 .

01.01.2004 р. набрав чинності діючийСК України. Як до набрання ним чинності, так і після, позивач з ОСОБА_6 продовжили підтримувати свої фактичні шлюбні та сімейні відносини. Між ними існували та продовжили існувати правовідносини, притаманні подружжю. Правовідносини, що мали місце між позивачем та ОСОБА_6 до набрання з 01.01.2004р. чинностіСК України, характеризуються та кваліфікуються як перебування чоловіка та жінки у фактичних шлюбних відносинах. Правовідносини, що мали місце між позивачем та ОСОБА_6 після набрання 01.01.2014р. чинностіСК України, можна охарактеризувати як сімейні, оскільки мав та має факт проживаннячоловіка та жінки (позивача та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) однією сім`єю. Після набрання чинності з 01.01.2004р.СК України, існуючі між позивачем та ОСОБА_6 з 1996р. по 01.01.2004р. фактичні шлюбні правовідносини продовжили існувати. За правилами чинного з 01.01.2004р.СК Україниіснуючи між сторонами фактичні шлюбні правовідносини, фактичне перебування у шлюбі, трансформувались у правовідносини по проживанню чоловіка та жінки однією сім`єю.

Таким чином, з грудня 1996р. до 01.01.2004р. між позивачем та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , мали місце фактичні шлюбні правовідносини, а після 01.01.2004р. і до 30 грудня 2020 року між позивачем та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , має місце факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Тривалість таких правовідносин, їх трансформація з перебування у фактичних шлюбних у проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - доводить існування факту, за встановленням якого позивач звернувся до суду.

Так, за час спільного проживання було придбано автомобіль марки ВАЗ 210934 номер кузова НОМЕР_2 , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого зазначена ОСОБА_6 .

Як зазначено вище,стаття 74СК України презумує право спільної сумісної власності на майно, набуте жінкою та чоловіком, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, за час спільного проживання.

Тож спірний автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд не приймає до уваги пояснення позивача, що автомобіль був придбаний за його особисті кошти, оскільки доказів того, що автомобіль був набутий позивачем особисто та за власні кошти, а не в інтересах сім`ї чи подружжя, матеріали справи не містять. Надані письмові розписки, написані власноручно позивачем для самого себе про продаж автомобіля не можуть слугувати підставою для визнання його особистою власністю позивача.

Доказів того, що між подружжям було досягнуто домовленості щодо визначення даного майна, як особистої приватної власності позивача, матеріали справи також не містять.

Також ч.4 ст. 65 Сімейного кодексу України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Також як встановлено судом з пояснень, наданих сторонами під час судового засідання, а саме твердження відповідачів, доньок померлої, про те, що автомобіль придбано за кошти її мами і зареєстровано на неї і тому є особистою власністю померлої, також не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження цих слів відповідачами не подано до суду жодних належних та допустимих доказів, тому суд критично розцінює вказані твердження.

Згідно ч. 1ст. 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Щодо вимоги позивача визнати спільною сумісною власністю подружжя та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , з визначенням за ОСОБА_1 його частки частини, суд вказує на наступне.

Як відзначається у пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно достатті 57 Сімейного кодексу Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

З матеріалів справи вбачається, що в період спільного проживання позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , яке належало ОСОБА_6 ..

Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи заявлені вимоги про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку вказав, що у період спільного проживання з ОСОБА_6 у даному будинку, вартість якого істотно збільшилася внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя, отже є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу на підставіст. 70 СК України.

Відповідно до ч.1ст. 62 СК Україниякщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених зазначеною статтею правил збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів, (зокрема, тенденцій до загального подорожчання чи здешевлення конкретного майна) і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик.

Необхідною умовою визнання судом права спільної сумісної власності на дане спірне нерухоме майно є наявність "істотного збільшення його у вартості". Оскільки поняття "істотне збільшення у вартості" є оціночним, конкретне рішення щодо задоволення або відхилення позову приймається судом з урахуванням усіх обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами в період шлюбу спільно здійснювалися поліпшення цього будинку, яке на час звернення позивача з даним позовом в силуст. 57 СК Україниє особистою приватною власністю померлої ОСОБА_6 .. Зокрема: проведено ремонтні роботи пов`язані з поліпшенням житлово - побутових умов спірного домоволодіння.

Разом з цим, проведення ремонту спірного будинку не можуть бути підставою для визначення факту істотного збільшення його вартості, оскільки ці ремонтні роботи були лише поточними і проведення їх було одним із обов`язків позивача (ч.4ст.55СК України). Крім того, позивачем зазначалося, що поліпшення спірного будинку проведено за спільні кошти сторін.

Таким чином, суд приходить висновку, що позивачем не доведено факту істотного збільшення вартості спірного будинку, тому підстави для застосування вимогст. 62 СК Українивідсутні, та зауважує, що позивач не позбавлений права у загальному порядку звернутися до суду з вимогами про грошову компенсацію, відшкодування вартості витрат на будівельні матеріали та проведених ремонтних робіт спірного будинку.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 ЦПК України; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як встановлено статтею 76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст. 90 ЦПК Українизакріплено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позовуна відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,12,13,81,258,259,263-265,268,273,315,352,354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділуХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Прилуцька міська державна нотаріальна контора та ОСОБА_5 , про встановленняфакту проживанняоднією сім`єючоловіка тажінки безшлюбу,визнання майнаспільною сумісноювласністю подружжята визнання права власності - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка та жінки без шлюбу, а саме в період з 1996 року до 30 грудня 2020 року однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки ВАЗ 210934 номер кузова НОМЕР_2 , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини автомобіля марки ВАЗ 210934 номер кузова НОМЕР_2 , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 509 грн. 60 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Максим ЦИГАНКО