Рішення

від 27.03.2024 по справі 495/4065/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/4065/21

Номер провадження 2/495/1878/2024

27 березня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суду Одеської області у складі:

головуючої судді Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання Коліниченко Н.О.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1 ,

(у режимі відеоконференції)

позивача ОСОБА_2

(у приміщенні суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільний справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , Шоста нотаріальна контора Одеського міського нотаріального округу про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та державного акту частково недійсним та визнання права власності, суд

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Шоста нотаріальна контора Одеського міського нотаріального округу про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та державного акту частково недійсним та визнання права власності, у якому просить:

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом АЕЕ №607663, видане 10.12.2001 року державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Вахненко Ю.О., зареєстроване в реєстрі за №3-2722, спадкова справа №683/2001 року на імя ОСОБА_2 на спадкове майно у вигляді земельної частки (пай) землі колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» с.Підгірне Білгород-Дністровського району Одеської області, розміром 5,1 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі сертифікату ОД №018164, виданий Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 20.11.1996 року;

- визнати частково недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ОД №057204 на ділянку №25 масив №15, кадастровий номер 5120885500:01:002:0163, площею 3,01 га, ділянку №9 масив №9, кадастровий номер 5120885500:01:002:0241, площею 2,09 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 5,1 га, землі колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» с.Підгірне Білгород-Дністровського району Одеської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД №057204, ділянка №25 масив №15, кадастровий номер 5120885500:01:002:0163, площею 3,01 га, ділянка № НОМЕР_1 масив № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5120885500:01:002:0241, площею 2,09 га, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно заповіту від 20.11.2013 року померла заповідала позивачу належну їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 057206, виданий Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 23.06.2003 року, земельну ділянку розміром 5,72 га, яка знаходиться на території Підгірненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ділянка № НОМЕР_2 , масив № 15 і ділянка № НОМЕР_4 , масив № НОМЕР_1 , надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Перед смертю мати позивача розповіла, що після смерті брата сторін по справі - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона особисто не оформлювала на себе як єдина спадкоємиця за законом першої черги його земельну частку (пай) землі колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» с. Підгірне Білгород-Дністровського району Одеської області розміром 5,1 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало спадкодавцю на підставі сертифікату ОД №018164, виданий Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 20.11.1996 року, а доручила відповідачу здійснити усі дії для того, щоб оформити цю земельну частку (пай) на її ім`я. Однак, ОСОБА_2 (як виявилось) всупереч інтересам матері та його інтересам оформив спадщину на себе, хоча крім нього спадкоємцями другої черги був позивач та іншій брат - ОСОБА_2 , 1964 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті матері позивач знайшов копію свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕЕ № 607663 від 10 грудня 2001 року, видане державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори, про те, що після смерті брата ОСОБА_2 його земельну частку (пай) успадкував брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також, позивач знайшов у паперах матері копію заяви від імені ОСОБА_4 до державного нотаріуса Шостої одеської державної нотаріальної контори про те, що вона відмовляється від спадщини на користь ОСОБА_2 .

Однак матір в той час не їздила до нотаріальної контори м.Одеса та не писала відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 . Цю заяву писав власноруч ОСОБА_2 від імені матері та підпис на заяві також не її, оскільки вона по іншому підписувалась. Тобто, з боку ОСОБА_2 має місце підробляння документів. Відповідач оформив на себе земельну частку (пай) після смерті брата за допомогою підробки документів, тому є підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

На підставі отриманого свідоцтва про право на спадщину за законом відповідачу видано розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області щодо передачі в натурі земельної частки (паю) із земель сільськогосподарського призначення та він отримав державний акт на право приватної власності на землю серії І-ОД № 057204, виданий на ділянку № НОМЕР_5 масив № 15, кадастровий номер 5120885500:01:002:0163, площею 3,01 га, ділянку НОМЕР_1 масив НОМЕР_1, кадастровий номер 5120885500:01:002:0241, площею 2,09 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею та була проведена державна реєстрація даної землі та на теперішній час земельна ділянки знаходяться в оренді у ТОВ «Бессарабія Агро».

На теперішній час позивач, як спадкоємець після смерті свого брата, не має можливості володіти, користуватись та розпоряджатись належною йому частиною спадкового майна, тому вимушений звернутись до суду з цим позовом.

Процесуальні дії у суді

08 серпня 2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області /головуюча суддя Анісімова Н.Д./ було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги позивача були задоволенні.

29.05.2023 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сачаєва Ірина Олександрівна звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року заява представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сачаєвої Ірини Олександрівни про перегляд та скачування заочного рішення була задоволена - заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.08.2022 року по цивільній справі № 495/4065/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , Шоста нотаріальна контора Одеського міського нотаріального округу про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та державного акту частково недійсним та визнання права власності було скасовано.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи викладені у позові, пояснив, що довго не звертався до суду (близько 20 років), бо вважав, що мати прийняла спадщину після його брата, але лише перед своєю смертю мати повідомила йому, що відмовилася від спадщини на користь відповідача. Позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що після смерті брата ОСОБА_5 була домовленість, що після смерті брата залишиться на одного з братів, а після смерті матері на іншого брата. Просила відмовити у задоволені позову, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_2 є синами ОСОБА_4 . Вказаний факт, не оспорювався сторонами по справі, та підтверджується матеріалами справи.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати позивача та відповідача ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 12 квітня 2021 року виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

20 листопада 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Підгірненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_6 , яким на випадок смерті зробила наступне розпорядження: «належну мені земельну ділянку у розмірі 5.72 гектарів, що знаходиться на території Підгірненської сільської ради, Білгород-Дністровського району, Одеської області (ділянка № НОМЕР_2 , масив № 15 і ділянка № НОМЕР_4 масив № НОМЕР_1 ), на підставі Державного Акту на право приватної власності на земельну ділянку серія НОМЕР_7 виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області від 23 червня 2003 року заповідаю сину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 в цілому.».

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер брат позивача та відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого 21 лютого 2001 року виконавчим комітетом Підгірненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

30 листопада 2001 року ОСОБА_4 подала державному нотаріусу Шостої Одеської державної нотаріальної контори Вахненко Ю.О. заяву, якою повідомила нотаріуса, що відмовляється від спадщини, що залишилася після смерті сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається від права на земельну частку (пай) на основі сертифікату серії ОД № 018164, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 20.11.1996 року на користь ОСОБА_2 /відповідача/.

10 грудня 2001 року державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Вахненко Ю.О. було видано ОСОБА_2 /відповідачу/ свідоцтво про право на спадщину. Вказаним свідоцтвом державний нотаріус посвідчив, що на підставі ст. 530 ЦК України спадкоємцем майна гр. ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його рідний брат - ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видається це свідоцтво складається з права за земельну частку (пай) у землі Колективного сільськогосподарського підприємства «Победа» с. Підгірне Білгород-Дністровського району Одеської області розміром 5,1 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі/на місцевості, що належало спадкодавцю на підставі сертифікату ОД № 018164, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 20.11.1996 року. Вказане свідоцтво було зареєстроване у реєстрі за № 3-2722, спадкова справа 683/2001 р.

Позивач зазначає, що матір в той час не їздила до нотаріальної контори м. Одеса та не писала відмову від спадщини на користь відповідача, вважає, що цю заяву писав власноруч відповідач від імені матері та підпис на заяві також не її, оскільки вона по іншому ставила підпис.

Тобто, позивач, вважає, що відповідач всупереч інтересам матері, як спадкоємиці першої черги оформив на себе земельну частку (пай) після смерті брата за допомогою підробки документів, а тому є підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду

При вирішенні спору суд аналізує наступні норми права.

Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась в 2001 році, тобто під час дії ЦК УРСР (в редакції 1963 року), а тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлого.

Відповідно до п. 4 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, даний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. В п. 5 вказано, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі -ЦК УРСР 1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно із ст. 525 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Згідно ст. 524, 529 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст .553 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Отже, ОСОБА_4 відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_2 /відповідача/, тому останній 03.12.2001 року звернувся до державного нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, надавши сертифікат на право на земельну ділянку серії ОД № 0180164 від 20.11.1996 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 , оскільки після смерті брата, він обробляв цю земельну ділянку, тобто, фактично прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину.

Крім того, згодом ОСОБА_2 разом з іншими власниками, в числі яких був і позивач у справі, земельних ділянок землі колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» с. Підгірне Білгород-Дністровського району Одеської області, на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» № 113/2003 від 03.02.2003 року, отримав сертифікат серії ОД № 018164 та державний акт на право приватної власності на землю серії І-ОД № 057205 на ділянку № НОМЕР_9 масив № 15 , кадастровий номер 5120885500:01:002:0164, площею 3,4409 га, ділянку НОМЕР_10 масив НОМЕР_1 , кадастровий номер 5120885500:01:002:0242, площею 2,0549 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Суд зауважує, що протягом строку - від моменту відмови матері від спадщини до моменту її смерті, вона ніяким чином не порушила питання щодо недійсності вказаної заяви, не оспорювала свідоцтво про право на спадщину, що було видано на ім`я відповідача, отже, не вчинила жодної дії на повернення спадкового майна.

Тому, суд вважає, що фактично право позивача було порушено вже після відкриття спадщини після смерті його матері, так як у спадкову масу не було включено тієї земельної ділянки, що була успадкована спадкодавцем-матір`ю після смерті брата позивача, яку мав намір успадкувати позивач.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 , позивач же звернувся до суду у червні 2021 року, тобто у межах трирічного строку для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Пов`язання строку позовної давності з фактом складання акту про перенесення в натурі меж земельних ділянок, що був складений у 2003 року, на якому наполягає сторона відповідача, суд вважає помилковим.

Висновки суду

Отже, мати позивача, ОСОБА_4 , відмовилась від спадщини на користь свого сина, ОСОБА_2 /відповідача/, який у свою чергу вступив в управління та володіння спадковим майном, так як після смерті брата, він обробляв цю земельну ділянку, та згодом звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тобто, фактично прийняв спадщину та, як наслідок, отримав свідоцтво про право на спадщину.

Твердження позивача про підробку заяви матері ОСОБА_4 про відмову від спадщини його братом ОСОБА_2 , про те, що брат вчиняв сварки та тиснув на матір не доведені належними та допустимими доказами, а залишилися лише припущеннями позивача.

Крім того, судом береться до уваги той факт, що мати позивача та відповідача за життя не оспорювала вказане свідоцтво про право на спадщину та/або не заявляла вимог щодо повернення їй спадкового майна.

Отже, суд вважає, що позов не може бути задоволений.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 71, 80, 548, 549, 550, 553 ЦК УРСР, ст. 256, 261, 267 ЦК України, керуючись ст. 2, 89, 256, 257, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , Шоста нотаріальна контора Одеського міського нотаріального округу про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та державного акту частково недійсним та визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.03.2024 року.

Суддя Н.Д. Анісімова