Рішення

від 10.04.2024 по справі 522/11146/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/11146/22

Провадження №2-др/522/52/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №522/11146/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІОР-КЛАС» про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІОР-КЛАС» про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії,.

Рішенням суду від 29.03.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Представник ОСОБА_1 адвокат Сердюков Б.Л. 03.04.2023 року надав суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІОР-КЛАС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. та судовий збір сплачений за подачу позову у розмірі 1984,80 грн.

Розгляд зазначеної заяви було призначено на 21.04.2023 року.

У судове засідання призначене на 21.04.2023 року сторони не з`явилися, розгляд справи було відкладено на 15.05.2023 року.

13.05.2023 року адресу Приморського районного суду м.Одеси з Одеського апеляційного суду надійшов запит щодо направлення матеріалів справи №522/11146/26 до апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги представника ТОВ «МЕЛІОР-КЛАС» на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29.03.2023 року.

18.05.2023 року справу було направлено до Одеського апеляційного суду.

07.03.2024 року справу повернуто до Приморського районного суду м.Одеси, передано судді Домусчі Л.В. для продовження розгляду заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Розгляд справи за заявою призначено на 27.03.2024 року.

У судове засідання призначене на 27.03.2024 року сторони не з`явилися, представник ТОВ «МЕЛІОР-КЛАС» - адвокат Богатірьов С.А. через систему Електронний суд надав клопотання про відкладення. Розгляд справи відкладено на 09.04.2024 року.

08.04.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Сердюков Б.Л. через систему Електронний суд надав заяву, в якій просив розглянути заяву про розподіл судових витрат з урахуванням винесеного 29.03.2023 року рішення суду та прийнятої 08.02.2024 року постанови Одеського апеляційного суду, та стягнути з ТОВ «МЕЛІОР-КЛАС» витрати за професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

09.04.2024року представник ТОВ «МЕЛІОР-КЛАС» - адвокат Богатирьов С.А. через систему Електронний суд надав заяву, в якій просив відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.

В обґрунтування заяви зазначено, що предметом позову є розірвання договору передачі (відступлення) майнових прав №22/10/21-ЕЛ3/8.10.ІІІ від 22.10.2021 року, який було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «МЕЛІОР-КЛАС». Фактично ціна позову становить 80478,00 грн. У постанові Верховного Суду від 28.09.2023 року по справі №686/31982/19 зазначено, що при визначені суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Велика Палата Верховного Суду в п.37 додаткової постанови від 19.02.2020 року по справі №755/9215/15-ц зазначила, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову. Тому вважають, що заявлені вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 50000,00 грн. не є співмірними з предметом спору, становлять більше половини вартості предмету спору та не відповідають критерію розумності їхнього розміру. Проте, представник позивачки не надав жодного обґрунтування запрошеної суми витрат на правову допомогу. Крім того, гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. В свою чергу, представник позивачки не надав жодного розрахунку та обґрунтування запрошеного розміру гонорару, виходячи з вимог ч.4 ст.137 ЦПК України та ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо витраченого часу. Також представником позивачки суду не були надані докази здійснення позивачкою відповідних витрат та проведення фактичних оплат. Вважають, що факт наявності договору між адвокатом та клієнтом та будь-які акти приймання-передачі не можуть бути доказами фактично понесених витрат клієнтом адвоката виходячи зі змісту ч.3 ст.137 ЦПК України. Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, 09.04.2024 року представник ТОВ «МЕЛІОР-КЛАС» - адвокат Богатирьов С.А. через систему Електронний суд надав клопотання про відкладення.

У судовому засіданні 09.04.2024 року був присутній представник «МЕЛІОР-КЛАС» - адвокат Богатирьов С.А., просив долучити до матеріалів справи заперечення по суті заяви про розподіл судових витрат, також просив відкласти розгляд справи до вирішення Верховним Судом касаційної скарги, яку вони подали на рішення суду від 29.03.2023 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 08.02.2024 року та додаткову постанову від 19.02.2024 року. Зазначив, що провадження за касаційною скаргою ще не відкрито.

Представник ОСОБА_1 адвокат Сердюков Б.Л. у судовому засіданні зазначив, що заперечення представника Товариства він отримав, не заперечує проти долучення їх до матеріалів справи. Щодо відкладення розгляду справи зазначив, що відсутні для цього правові підстави.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача в частині приєднання заперечень на заяву про стягнення судових витрат, та відмовлено у задоволенні клопотання. про відкладення судового засідання.

Представник позивачки - адвокат Сердюков Б.Л. просив заяву про розподіл судових витрат задовольнити в повному обсязі, та стягнути 50000,00 грн. Зазначив, що розмір гонорару є фіксованим та визначеним без часу та розміру документів.

На питання адвоката ОСОБА_2 адвокат Сердюков Б.Л. зазначив, що розмір гонорару є фіксованим у договорі, та не залежить ані від розміру та кількості документів, ані від витраченого часу, тощо. Є додаткова угода, в якій зазначено, що сторона сплачує 50000,00 грн. протягом 20 днів від дати набрання законної сили рішення (ст.134 ЦПК України). На даний час позивачка цю суму не сплатила.

Представник відповідача-адвокат БогатирьовС.А.просив узадоволенні заявипредставника позивачкипро розподілсудових витрат відмовити,оскільки відповіднодо ч.3ст.141ЦПК України,такий розмірє необґрунтованим,оскільки сумапозову всього80000,00грн.,а сумазазначеного гонорарув 50000,00грн.більш ніжполовина сумипредмету позову.Тобто цясума неє неспівмірноюз урахуваннямціни позову.Відповідно доч.4ст.137ЦПК Українирозмір витратна оплатуадвокату маєбути співмірнимта згідност.30ЗУ «Проадвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар повинен бути розумним. Така сума гонорару не враховує розумність та суперечить правовій позиції п.27 ВП ВС від 19.02.2020 року. Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, встановлюється згідно з умовами договору на підставі документів, але на теперішній час такі витрати не відбулися. Не надано детальний опис виконаних робіт, оплату гонорару не здійснено. Крім того, позов було задоволено частково. Таким чином, неспівмірні вимоги, не враховано витрачений час, та фактично не здійснена оплата. Також зазначив, що майже рік справа перебувала в апеляційній інстанції, проте є вимоги до таких витрат регулюються ч.3 ст.137 ЦПК України, такі витрати фактично не здійснені, відсутня оплата.

По справі оголошено перерву до 10.04.2024 року.

Представник ТОВ «МЕЛІОР-КЛАС» - адвокат Богатирьов С.А. у судовому засіданні 10.04.2024 року зазначив, що представник позивачки визнав відсутність фактичної оплати, зазначивши, що позивачка на даний час не понесла витрат, тобто витрати фактично не здійснені та їх розмір необґрунтований.

Представник ОСОБА_1 адвокат Сердюков Б.Л. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, враховуючи те, що суддя Домусчі Л.В. перебувала у відрядженні, датою складання повного тексту рішення є 22.04.2024 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІОР-КЛАС» про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 29.03.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір передачі (відступлення) майнових прав №22/10/21-ЕЛ3/8.10.ІІІ від 22.10.2021 року, укладений між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕЛІОР-КЛАС».

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЛІОР-КЛАС» вчинити дії, а саме: виконати п.п.7.4-7.5. договору передачі (відступлення) майнових прав №22/10/21-ЕЛ3/8.10.ІІІ від 22.10.2021 року у семиденний строк.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Разом із позовною заявою представником позивача було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та суми витрат на професійну правничу допомогу.

03.04.2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Сердюков Б.Л. надав суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІОР-КЛАС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08.02.2024 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29.03.2023 року змінено та доповнено в частині мотивування, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 19.02.2024 року стягнуто з ТОВ «МЕЛІОР-КЛАС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Згідно ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 вказаної норми передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріюреальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 22.12.2018 р. у справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

Згідно з Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами статей 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат. Відповідно до статті 84 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бутиспівмірним із:складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг);часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг);обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт;ціною позовута (або)значенням справидля сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний суд зазначав, що у підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний правовий висновок щодо витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката міститься у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17 та від 16.09.2019 у справі № 755/6702/16-а.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар маєбути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Також згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 756/2051/16-ц.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Для надання правничої допомоги та представництва інтересів ОСОБА_1 з Адвокатом Сердюковим Б.Л. було укладено 09.06.2022 року Договір №09-06 про надання правової допомоги.

Разом ззаявою проухвалення додатковогорішення від03.04.2023року,представником позивача булонадано Договір№09-06про наданняправової допомогивід 09.06.2022року,Додаткову угодувід 30.08.2022року доДоговору №09-06від 09.06.2022року пронадання правовоїдопомоги,Акт приймання-передачінаданих послуг від31.03.2023року до Договору №09-06 від 09.06.2022 року про надання правової допомоги, за яким сума гонорару за надану правничу допомогу складає 50 000,00 грн. (а.с.192-196).

Згідно зазначеного Акту від 31.03.2023 року, Адвокат Сердюков Б.Л. надав, а позивач ОСОБА_1 прийняла послуги, виконані Адвокатом у справі №5223/11146/22, відповідно до умов Договору про надання правової допомоги №09-06 від 09.06.2022 року.

Розмір гонорару за даним Актом та відповідно до умов Договору про надання правової допомоги №09-06 від 09.06.2022 року і Додаткової угоди від 30.08.2022 року складає 50 000,00 грн.

Підписанням цього Акту Клієнт підтверджує відсутність будь-яких зауважень чи претензій щодо наданих йому послуг (а.с.196).

Згідно п.1.1 Договору про надання правової допомоги №09-906 від 09.06.2022 року, Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п.4.1 Договору, правова допомога, що надається Адвокатом, а також усі витрати у зв`язку з виконанням цього Договору, Клієнт оплачує в національній валюті України гривні.

Згідно п.4.3 Договору, за результатами надання правової допомоги складається Акт, в якому вказується обсяг наданої Адвокатом правової допомоги і її вартість.

Згідно п.4.4 Договору, Акт вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, він не надав Адвокату письмові заперечення на Акт.

Згідно п.4.5 Договору, Розмір гонораруАдвоката єфіксованим і не залежить від кількості витраченого часу, кількості судових засідань, участі у судових засіданнях, обсягу та кількості підготовлених документів, здійснення інших необхідних дій для представництва інтересів Клієнта у судовій справі, тощо.

Відповідно до п.7.1, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання Сторонами його умов (а.с.192-144).

Відповідно до п.1 Додаткової угоди від 30.08.2022 року до Договору №09-06 від 09.06.2022 року про надання правової допомоги, Клієнт доручає адвокату здійснювати представництво його інтересів у судовій справі №522/11146/22 в усіх судах, без будь-яких обмежень повноважень Адвоката.

Згідно п.2 Додаткової угоди, розмір гонорару, який Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату по даній справі, є фіксованим і становить:

-50000,00 грн. за надання правової допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції;

-50 000,00 грн. за надання правової допомоги при розгляді справи у суді апеляційної інстанції;

-50 000,00 грн. за надання правової допомоги при розгляді справи у суді касаційної інстанції.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті182ЦПКУкраїни).

Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною першою статті81ЦПКУкраїни встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті137ЦПКУкраїни).

Згідно з частиною шостою статті137ЦПКУкраїни обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 372/2962/21.

Представник відповідача заперечуючи проти задоволення заяви про судові витрати вказує на те, що розмір витрати є неспівмірним порівняно з ціною позову, складністю справи.

Частиною четвертою статті137ЦПКУкраїни розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті137ЦПКУкраїни у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті141ЦПКУкраїни передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

ТобтоЦПКУкраїни передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 754/7992/20.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті137ЦПКУкраїни, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує завдання цивільного судочинства, особливості (категорію та складність) спору, який вирішено судом першої інстанції (тривалість судового провадження), значення його для сторін, а також час, необхідний для вчинення адвокату позивачки тих чи інших процесуальних дій, тощо.

Принцип пропорційності полягає воцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами учасників спору. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Суд керується принципом пропорційності - справедливого балансу між потребами сторін у справі та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до п.4.4 Договору про надання правової допомоги підписала Акт приймання-передачі наданих послуг, у зв`язку з чим має сплатити суму гонорару, зазначену в Акті протягом 20 робочих днів від дати набрання законної сили додаткового рішення, як то зазначено у Додатковій угоді.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Згідно п.3 Додаткової угоди, розмір гонорару, визначений сторонами в цій Додатковій угоді, оплачується Клієнтом Адвокату протягом 20 робочих днів від дати набрання законної сили рішення у суді відповідної інстанції, або від дати набрання законної сили додаткового рішення у суді відповідної інстанції у разі, якщо у основному рішенні суду відповідної інстанції не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набуло законної сили постановою Одеського апеляційного суду від 08.02.2024 року. Проте, суд зауважує, що стороною позивачки не надано доказів фактичної оплати адвокатських послуг.

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору, враховуючи що ціна позову становить дві немайнові вимоги, за які сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн., який був судом частково задоволений, порівнюючи з сумою гонорару у розмірі 50000 грн, у зв`язку з чим не вбачається наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) суми гонорару з легітимною метою, та з огляду на визначені практикою ЄСПЛ принципи, та виходячи із засад розумності та справедливості вважає, що заявлені представником позивачки суми є надмірними та неспівмірними зі складністю справи, виконаними адвокатами роботами (наданими послугами).

Враховуючи викладене, застосовуючи принцип справедливоїрівноваги (балансу)між інтересамиучасників спору, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу позивачки, який підлягає відшкодуванню за рахунок сторони відповідача, необхідно зменшити до 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також в заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить стягнути з відповідача судовий збір сплачений за подачу позовної заяви у розмірі 1984,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2664728422.1 від 06.09.2022 року (а.с.18).

За викладених обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивачки по розподіл судових витрат та вважає за можливе стягнути з ТОВ «МЕЛІОР-КЛАС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1984,80 грн.

Керуючись ст.ст.4, 76-81, 133, 137, 141, 247, 258-260, 264, 268, 270, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Постановити у справі додаткове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛІОР-КЛАС» (ЄДРПОУ 33722254, м.Одеса, вул.Спиридонівська, 10, неж.прим.,15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані з розглядом справи у загальному розмірі 6 984 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок, які складаються з;

- витрат за надання правової (правничої) допомоги у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок;

- суму сплаченого судового збору у розмірі 1 984 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 80 копійок.

В іншій частині заяви відмовити.

На додаткове рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 22.04.2024 року.

Суддя Л.В.Домусчі