Рішення

від 13.11.2023 по справі 175/136/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/136/20

Провадження № 2/175/30/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю секретаря судового засідання Крошки М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою за цією адресою шляхом виселення ОСОБА_2 із будинку АДРЕСА_1 без надання їй іншого житлового приміщення.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.03.2019 йому належить житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 12211486200:05:010:0032, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним №1786527912214.

Право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 12211486200:05:010:0032, також зареєстровано за ОСОБА_1 , реєстровий №1786593212214 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач ОСОБА_2 , яка втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , не пускає позивача до належного йому будинку, чим створює перешкоди у користуванні.

Як відомо позивачу, ОСОБА_2 має право користування іншим житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Позивач, для захисту свого права звертався із заявою до дільничного інспектора поліції та сільради, однак йому було рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання про усунення перешкод у користуванні майном, чим він і скористався.

Ухвалою суду від 11.03.2020 по справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 16.04.2020.

Ухвалою суду від 10.11.2020 провадження у справі зупинено до набрання рішенням законної сили по цивільній справі №175/2097/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс», ОСОБА_4 про визнання недійсним (протиправним) та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна, визнання (поновлення) права власності на нерухоме майно.

Згідно розпорядження керівника апарату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №39/23 від 27.03.2023 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із відстороненням судді ОСОБА_5 від здійснення правосуддя.

Ухвалою суду від 22.06.2023 провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 21.09.2023 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 11.10.2023.

Представник позивача-адвокат Данильченко М.С. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, згідно якої підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, а також просив розглянути справу у відсутності позивача та його представника.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, будучи повідомленою належним чином про час та місце розгляду справи.

В поданому 21.05.2020 відзиві відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що позивач незаконно набув право власності на будинок, в якому вона проживає разом із своєю малолітньою донькою. Зокрема, на її думку ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» набуло та зареєструвало право власності на належний їй будинок АДРЕСА_1 , який в подальшому 27.03.2019 був відчужений ОСОБА_1 на підставі договору №927, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.І.. На теперішній час за фактом незаконних дій державного реєстратора речових прав КП «Криничанське БТІ» ОСОБА_3 здійснюється досудове розслідування за ч.1 ст.365-2 КК України. Жодна норма ст.116 ЖК Української РСР, на яку посилається відповідач, не є підставою для визнання її такою, що втратила право користування домоволодінням та виселення, а правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на будинок вона планує оскаржити в суді.

Після відновлення 22.06.2023 провадження у справі, відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 в підготовче засідання призначене на 10.08.2023 не з`явились, представником була направлена до суду заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням її у відпустці. У підготовче судове засідання призначене на 21.09.2023 відповідачка та її представник повторно не з`явилися, однак за півтори години до початку засідання електронною поштою повідомили суд, що 20.09.2023 договір про надання правничої допомоги між ними розірвано, та відповідач просила відкласти розгляд справи на іншу дату для залучення іншого представника. В судове засідання призначене на 11.10.2023 відповідачка не з`явилася, направила електронною поштою заяву, в якій повідомила, що адвоката для участі в справі не залучити, а сама не може бути присутньою в судовому засіданні через тяжку хворобу, лікування від якої вона проходить з початку 2022 року та просила зупинити розгляд справи до того часу, коли зможе фізично себе представляти в суді долучивши до заяви: виписку з медичної карти стаціонарного хворого №2316/по56969, згідно якої вона перебувала на стаціонарному лікуванні в КП «ДОКОД «ДОР» з 24.04.2023 по 08.05.2023; виписні епікризи з медичної карти амбулаторного хворого №П056969, згідно якого вона перебувала на лікуванні у денному стаціонарі з 19.09.2023 по 22.09.2023 та з 03.10.2023 по 06.10.2023. Також, в судове засідання призначене на 13.11.2023 відповідач не з`явилася, повідомила суд, що підтримує свою заяву про зупинення провадження у справі до якої долучила виписний епікриз з медичної карти амбулаторного хворого №П056969, згідно якого вона перебувала на лікуванні в денному стаціонарі з 31.10.2023 по 02.11.2023 та їй рекомендована явка на консультацію 14.11.2023.

Вивчивши надані відповідачкою ОСОБА_2 медичні документи суд вважає, що підстави для зупинення провадження у справі відсутні, так як із наданих документів неможливо зробити беззаперечних висновків, що захворювання відповідачки виключає можливість її явки до суду протягом тривалого часу, та враховуючи можливість учасників справи брати участь у справі в режимі відеоконференції з власних технічних засобів. Крім того, заявляючи повторно про зупинення провадження у справі, яка не знаходить свого вирішення майже чотири роки, відповідач зловживає своїм правом з метою затягування судового розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 15 ЦК України, закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.03.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., позивач ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1221486200:05:010:0032, який належав Товариству на підставі Вимоги про усунення порушень кредитного договору ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» №115від 01.12.2017; Кредитного договору №014/133356/3178/74 від 20.07.2007, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 ; Договору іпотеки №7568/3178/305653 від 20.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. за реєстровим №4302; Додаткової угоди до кредитного договору №014/133356/3178/74/81-1-0-00/5991 від 12.09.2013, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 ..

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №161459665 від 28.03.2019 право приватної власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 27.03.2019, номер запису 30924212.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

На підтвердження позовних вимог позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву від 07.10.2019, з якою він звертався до Новоолександрівського сільського голови ОСОБА_7 , про надання допомоги в питанні заселення за адресою: АДРЕСА_1 , так як попередній власник не дозволяє зайти в будинок.

Крім того, позивачем надано до суду Акт складений мешканцями с. Новоолександівки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , згідно змісту якого попередній власник будинку АДРЕСА_1 веде агресивно по відношення до нового власника ОСОБА_1 , не пускає його до будинку та господарський будівель, чим перешкоджає останньому у користуванні своєю власністю.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач ОСОБА_10 у своєму відзиві посилалася на незаконність набуття позивачем права власності на будинок у ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс», яке з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» набуло та зареєструвало право власності на належний їй будинок.

Частиною 4 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.01.2023, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.05.2023 (справа №175/2097/20), повністю відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс», ОСОБА_4 про визнання недійсним (протиправним) та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45968069 від 15.03.2019 прийняте державним реєстратором КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровська область Профатіловою М.С. про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221486200:05:010:0032, площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1786593212214), та про реєстрацію права власності на житловий будинок, загальна площа 263,6 кв.м., житлова площа 108,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1786527912214) за ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» та припинення права власності ОСОБА_2 ; витребувати з чужого незаконного володіння громадянина ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 1221486200:05:010:0032, площа 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1786593212214), та житловий будинок, загальна площа 263,6 кв.м., житлова площа 108,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1786527912214); поновити (визнати) право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 1221486200:05:010:0032, площа 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1786593212214), та про реєстрацію права власності на житловий будинок, загальна площа 263,6 кв.м., житлова площа 108,1 кв.м..

Тобто, зазначеним рішенням була підтверджена правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі ст.ст. 317, 319 ЦК України, власнику належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном; власник володіє користується власним майно на власний розсуд.

Як встановлено судом за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проте продовжує користуватись будинком за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 та відмовляється добровільно його звільнити.

Згідно норми ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно із ч. 1ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним, зокрема шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Частиною 1 ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок(частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу(до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання особі іншого жилого приміщення.

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

У пунктах 40-44 рішення Європейського суду з прав людини (далі- ЄСПЛ) від 02.12.2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява № 30856/03) зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зав`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia).

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах права позивача, як власника будинку, захищені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція) в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.

Відповідного висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.10. 2020 року (справа № 447/455/17).

В даному випадку спір виник між власником жилого приміщення, який є одночасно і його користувачем, та іншим користувачем цього приміщення з приводу користування житлом.

У відповідності до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що відповідачка добровільно не виселяється із житла, власником якого вона не є та щодо якого не має права користування, то такими діями створюються перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні своєю власністю.

Оскільки відповідачка користується будинком АДРЕСА_1 , який належить на праві власності позивачу без правових підстав, створюючи при цьому перешкоди у користуванні майном власнику, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн..

Керуючись ст. ст. 6,7,10,12,13,81,133,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у користуванні власністю - задовольнити у повному обсязі.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 із будинку АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Заборський