Постанова

від 17.04.2024 по справі 212/2040/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1416/24 Справа № 212/2040/23 Суддя у 1-й інстанції - Зімін М. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Зубакової В.П.,

за участю секретаря Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/2040/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа Філія «Панютинський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фузік Вікторія Валеріївна,

на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року,

встановив:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця», третя особа Філія «Панютинський вагоноремонтний завод» АТ «Українська залізниця», про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що позивач працював в АТ «Укрзалізниця» на посаді заступника директораФілії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця».

06 січня 2022 року позивач направив керівнику Філії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» заяву про надання відпустки на період з 07 січня 2022 року по 20 січня 2022 року без збереження заробітної плати у зв`язку з необхідністю проходження лікування та відновлення стану здоров`я.

В подальшому позивач дізнався, що відпустка за його заявою роботодавцем не надавалась та від нього вимагали надати пояснення причин відсутності на робочому місці.

Наказом № 313/ос від 03 березня 2022 року позивача було звільнено з посади заступника директора Філія «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що роботодавцем здійснено звільнення з порушенням трудового законодавства, оскільки позивач був відсутній на робочому місці з поважних причин.

На підставі наведеного вище позивач просив скасувати наказАТ «Укрзалізниця»№313/ос від 03 березня 2022 року про звільнення, поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директораФілії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 15 000 гривень.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фузік В.В., ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на те, що на підставі Наказу з особового складу № 313/ос позивач був звільнений з займаної посади за прогул саме 20 січня 2022 року, з чого випливає що відповідач визнав поважність причин відсутності позивача на робочому місці в період з 07 січня 2022 року по 19 січня 2022 року, а тому звільнення позивача за прогул 20 січня 2022 року свідчить про формальний підхід з боку відповідача. Крім того, судом не було надано оцінки тому, що особи, які підписали акт про відсутність позивача на робочому місці, працюючи в смт. Панютине, не могли засвідчити що відбувалося на території АТ «Укрзалізниця» в м. Києві.

Також зауважує, що ним було повідомлено про необхідність отримання відпустки без збереження заробітної плати свого безпосереднього керівника, який здійснює безпосередню діяльність філії, при цьому вважає безпідставними твердження відповідача про те, що він мав повідомити про необхідність отримання відпустки без збереження заробітної плати керівника АТ «Укрзалізниця».

Наполягає на тому, що відповідачу було достеменно відомо про поважність причин відсутності позивача на роботі, оскільки ним неодноразово було повідомлено та надано відповіді на запити з долученням доказів, що підтверджують поважність його відсутності на роботі.

Також вказує на те, що звільнення за порушення трудової дисципліни, в тому числі за прогул, є дисциплінарне стягнення, тому рішення про обрання звільнення, як заходу дисциплінарного стягнення має бути оформлено у вигляді наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Відповідач звільнив позивача без притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.

Наполягає на тому, що позивачем було надано довідку для одержання путівки на санаторне-курортне лікування захворювання органів дихання в місцях з морським повітрям від 06 січня 2022 року видану ЛКК ТОВ «Небозвід», яка була підставою для надання йому безоплатної відпустки.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця», посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просить залишити рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фузік В.В., підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 3 статті3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст.12,81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 червня 2021 року між АТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_1 укладений письмовий трудовий договір № 340-2021, за умовами п. 1.3. якого, працівник приймається на посаду заступника директора Філії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця». У п. 6.2. цього Договору сторони визначили, що він може бути припинений, зокрема, з ініціативи роботодавця у випадках передбачених законодавством України (статті 40, 41 КЗпП України). Також, у п. 7.1. Договору визначено, що цій Договір діє з 02 липня 2021 року до 04 липня 2022 року включно. (том 1 а.с.118-129)

Наказом АТ «Укрзалізниця» від 30 червня 2021 року за № 282/ОС , ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора Філії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» на умовах трудового договору у письмовій формі строком з 02 липня 2021 року до 04 липня 2022 року зі строком випробування три місяці. (том 1 а.с.117)

У відповідності до п.1.2. посадової інструкції заступника директора Філії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця», посада «заступник директора філії» належить до розділу класифікації професій «Керівники». (том 1 а.с.132-142)

У п. 5.1. Положення про Філію «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» визначено, що призначення та звільнення працівників Філії, посади яких зазначені в Номенклатурі посад голови правління Товариства, здійснюється відповідно до встановленого порядку. (том 2 а.с.106-125)

06 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до в.о. директора Філії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» про надання відпустки без збереження заробітної плати з 07 січня 2022 року по 20 січня 2022 року у зв`язку з необхідністю проходження лікування та відновлення стану здоров`я. До заяви ОСОБА_1 додано копії санітарно-курортної картки, виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, довідки для одержання путівки на санаторне-курортне лікування. (том 1 а.с.16)

Із виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 вбачається, що останній проходив амбулаторне лікування у медичному закладі з 17 грудня 2021 року по 06 січня 2022 року. За результатами лікування останньому надано лікувальні рекомендації із санаторно-курортного лікування. (том 1 а.с.17-18)

06 січня 2022 року ЛКК ТОВ «Небозвід» видано ОСОБА_1 довідку для одержання путівки на санаторне-курортне лікування захворювання органів дихання в місцях з морським повітрям. (том 1 а.с.19)

Позивача ОСОБА_1 роботодавцем повідомлено про неможливість надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з несвоєчасним отриманням такої заяви та не надання заявником відповідного медичного висновку.

12 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до голови правління АТ «Укрзалізниця»,в якій виклав факти звернення 06 січня 2022 року до в.о. директора Філії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» з заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати з 07 січня 2022 року по 20 січня 2022 року. (том 1 а.с.20-21)

Листом АТ «Укрзалізниця» від 04 лютого 2022 року за № Ц-3-89/13-22 роботодавцем запропоновано ОСОБА_1 надати інформацію щодо відсутності на робочому місці з 10 січня 2022 року по 20 січня 2022 року. (том 1 а.с.176)

У пояснювальній записці від 21 лютого 2022 року ОСОБА_1 зазначає, що 06 січня 2022 року ним направлено заяву про надання відпустки з 07 січня 2022 року по 20 січня 2022 року у зв`язку з відновленням стану здоров`я. Вказує, що його відсутність на робочому місці обумовлена вищезазначеними поважними причинами. (том 1 а.с.23-24)

Листом АТ «Укрзалізниця» від 18 лютого 2022 року за № ЦЦЦП-11/46, роботодавцем запропоновано ОСОБА_1 надати інформацію щодо відсутності на робочому місці 14 лютого 2023 року та у період з 10 січня 2022 року по 20 січня 2022 року. (том 1 а.с.178)

У пояснювальній записці від 21 лютого 2022 року ОСОБА_1 зазначає, що він 14 лютого 2022 року був відсутній на робочому місці у зв`язку з необхідністю пройти діагностику у лікаря. Вказує, що вказана обставина є поважною причиною його відсутності на робочому місці 14 лютого 2022 року. Щодо відсутності його на робочому місці з 10 січня 2022 року по 20 січня 2022 року, останній зазначає про звернення із заявою про надання йому відпуски з 07 січня 2022 року по 20 січня 2022 року у зв`язку із відновленням стану здоров`я. (том 1 а.с.25-28)

Листом АТ «Укрзалізниця» від 21 лютого 2022 року за № ЦЦЦП-11/51 роботодавцем запропоновано ОСОБА_1 надати інформацію щодо відсутності на робочому місці 14 лютого 2023 року та у період з 10 січня 2022 року по 20 січня 2022 року. (том 1 а.с.180)

У відповіді на лист адміністрації АТ «Укрзалізниця» від 21 лютого 2022 року про ненадання відпустки без збереження заробітної плати з 07 січня 2022 року ОСОБА_1 зазначає, що ним було скеровано заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 07 січня 2022 року до безпосереднього керівника - директора Філії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця». (том 1 а.с.29-31)

Філією «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» складено акти про відсутність на робочому місці заступника директора Філії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 з 10 по 20 січня 2022 року впродовж робочого дня з 07:30 год. до 16:30 год. (том 1 а.с.184-192)

У табелі робочого часу апарату управління Філії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» за січень 2022 року зазначено, що, зокрема, 20 січня 2022 року ОСОБА_1 не був присутній на робочому місці із значенням причин «нз». (том 1 а.с.193)

Наказом АТ «Укрзалізниця» від 03 березня 2022 року за № 313/ос, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, пункту 6.2. трудового договору від 30 червня 2021 року № 340-2021, звільнено 03 березня 2022 року ОСОБА_1 з посади заступника директора Філії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» за прогул 20 січня 2022 року та припинено дію трудового договору у письмовій формі від 30 червня 2021 року № 340-2021. (том 1 а.с.36)

Звертаючись до суду з позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди позивач посилався на те, що роботодавцем здійснено його звільнення з роботи з порушенням трудового законодавства, оскільки позивач був відсутній на робочому місці з поважних причин.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, щороботодавцем доведено факт відсутності позивача ОСОБА_1 протягом робочого дня на робочому місці 20 січня 2022 року без поважних причин.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Спір між сторонами виник у зв`язку зі звільненням працівника за прогул, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення трудового законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.

Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.

Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.

Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин.Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

У частині 1 статті 147 КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України (стаття 2 Закону України «Про відпустки»).

Відповідно пункту 5 статті 4 Закону України «Про відпустки» одним із видів відпусток є відпустка без збереження заробітної плати, яка надається відповідно до статей 25, 26 цього Закону.

У відповідності до статті 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 25 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку.

Отже, наведені положення пункту 11 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки» визначають право працівників, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування, на відпустку без збереження заробітної плати за їх бажанням для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку.

Посилаючись на поважність причин відсутності на робочому місці, зокрема 20 січня 2022 року, позивач посилався на те, що ним було скеровано відповідачу заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 07 січня 2022 року 20 січня 2022 року, та на підставі пункту 11 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки» роботодавець не мав права відмовити йому у наданні такої відпустки.

Слід зауважити, що законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин.Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

Щодо обов`язковості надання роботодавцем відпустки на підставі пункту 11 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки» у зв`язку для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позивачем по справі дійсно було надано відповідачу довідку для одержання путівки на санаторне-курортне лікування захворювання органів дихання в місцях з морським повітрям від 06 січня 2022 року, видану ЛКК ТОВ «Небозвід» (том 1 а.с.19), яка, на його думку, була підставою для надання йому безоплатної відпустки,

Разом з тим, на час звернення до відповідача із заявою від 06 січня 2022 року про надання відпустки без збереження заробітної, позивач санаторно-курортного лікування не проходив, а отже у нього не було необхідності його завершувати.

Крім того, позивачем не надавався роботодавцю листок непрацездатності, у якому було б зазначено про його доліковування в санаторно-курортному закладі з 07 січня 2022 року.

Також позивачем по справі ОСОБА_1 не підтверджено факту його санаторно-курортного лікування відповідною довідкою санаторно-курортного закладу про його санаторно-курортне (амбулаторно-курортне) лікування у період з 07 по 20 січня 2022 року.

Наведені вище обставини свідчать про те, що у роботодавця були відсутні підстави для надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати з 07 по 20 січня 2022 року на підставі пункту 11 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки».

З матеріалів справи вбачається, що, станом на 20 січня 2022 року, ОСОБА_1 було відомо про ненадання йому роботодавцем відпустки без збереження заробітної плати на підставі пункту 11 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки», а також, з наведених вище доводів вбачається, що на таку відпустку за законом позивач права не мав.

У зв`язку з наведеним вище колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що роботодавцем доведено факт відсутності ОСОБА_1 протягом робочого дня на робочому місці 20 січня 2022 року без поважних причин. Роботодавцю у письмових поясненнях ОСОБА_1 не зазначено поважності причин його відсутності на робочому місці 20 січня 2022 року протягом робочого дня

При цьому, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що на підставі Наказу з особового складу № 313/ос позивач був звільнений з займаної посади за прогул саме 20 січня 2022 року, з чого випливає що відповідач визнав поважність причин відсутності позивача на робочому місці в період з 07 січня 2022 року по 19 січня 2022 року, а тому звільнення позивача за прогул 20 січня 2022 року свідчить про формальний підхід з боку відповідача, оскільки в даному випадку Філією «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» факт відсутності на робочому місці заступника директора Філії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 з 10 по 20 січня 2022 року впродовж робочого дня з 07:30 год. до 16:30 год. зафіксований відповідними актами про відсутність (том 1 а.с.184-192). При цьому, законодавством про працю не встановлено обов`язку роботодавця, в разі тривалого прогулу працівника, звільняти останнього саме за весь період прогулу.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що судом не було надано оцінки тому, що особи, які підписали акт про відсутність позивача на робочому місці, працюючи в смт. Панютине, не могли засвідчити що відбувалося на території АТ «Укрзалізниця» в м. Києві, оскільки юридичною адресою місцезнаходження робочого місця позивача є Харківська обл., місто Лозова, смт. Панютине.

Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що ним було повідомлено про необхідність отримання відпустки без збереження заробітної плати свого безпосереднього керівника, який здійснює безпосередню діяльність філії, при цьому вважає безпідставними твердження відповідача про те, що він мав повідомити про необхідність отримання відпустки без збереження заробітної плати керівника АТ «Укрзалізниця», оскільки в даному випадку вказані обставини не мають правового значення для вирішення спору.

Також колегією суддів апеляційного суду відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що відповідачу було достеменно відомо про поважність причин відсутності позивача на роботі, оскільки ним неодноразово було повідомлено та надано відповіді на запити з долученням доказів, що підтверджують поважність його відсутності на роботі.

Так, основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Посилаючись на поважність причин відсутності на робочому місці, зокрема 20 січня 2022 року, позивач посилався на те, що ним було скеровано відповідачу заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 07 січня 2022 року 20 січня 2022 року, та на підставі пункту 11 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки» роботодавець не мав права відмовити йому у наданні такої відпустки.

Щодо обов`язковості надання роботодавцем відпустки на підставі пункту 11 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки» для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позивачем по справі дійсно було надано відповідачу довідку для одержання путівки на санаторне-курортне лікування захворювання органів дихання в місцях з морським повітрям від 06 січня 2022 року видану ЛКК ТОВ «Небозвід» (том 1 а.с.19), яка, на його думку, була підставою для надання йому безоплатної відпустки,

Разом з тим, на час звернення до відповідача із заявою від 06 січня 2022 року про надання відпустки без збереження заробітної, позивач санаторно-курортного лікування не проходив, а отже у нього не було необхідності його завершувати.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що листом Філії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» від 11 січня 2022 року № 01-06/257 ОСОБА_1 на заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати від 06 січня 2022 року, надано відповідь що, відповідно до Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників та інших працівників АТ «Укрзалізниця», затвердженого рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 08.07.2021 (протокол Ц-56/79 Ком.т.) посада заступника директора Філії «ПВЗ» АТ «Укрзалізниця» належить до Номенклатури посад голови правління Товариства. Відповідно до методичних рекомендацій щодо механізму оформлення відпусток працівникам АТ «Укрзалізниця» заступники директора філії подають письмову заяву про надання усіх видів відпусток на ім`я голови правління Товариства, що свідчить про те, що, станом на 20 січня 2022 року, позивачу було відомо про ненадання йому роботодавцем відпустки без збереження заробітної плати на підставі пункту 11 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки», а також, з наведених вище доводів вбачається, що на таку відпустку за законом позивач не мав права.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що для отримати відпустки без збереження заробітної плати, незалежно від її типу,працівник має написати заяву.На підставі цієї заяви роботодавець готує наказ, в якому зазначаються тривалість відпустки та причина для її надання.

Надіславши 06 січня 2022 року заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 07 січня 2022 року, яка була отримана відповідачем лише 11 січня 2022 року (том 1 а.с.158), позивач позбавив відповідача можливості належним чином, відповідно до вимог законодавства про працю, оформити вказану відпустку.

Посилання апелянта на те, що звільнення за порушення трудової дисципліни, в тому числі за прогул, є дисциплінарне стягнення, тому рішення про обрання звільнення, як заходу дисциплінарного стягнення має бути оформлено у вигляді наказу про накладення дисциплінарного стягнення, проте відповідач звільнив позивача без притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності є власним трактуванням позивачем норм КЗпП України, в якому зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків. В даному випадку за порушення позивачем трудової дисципліни до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фузік Вікторія Валеріївна, залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 22 квітня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста