Постанова

від 16.04.2024 по справі 925/378/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Справа№ 925/378/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 16.04.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2024 (повний текст рішення складено 07.02.2024)

у справі №925/378/23 (суддя А.В. Васянович)

за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура»

про стягнення 355 417,87 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (далі, позивач або Комунальне підприємство) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.07.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення з відповідача 355 417,87 грн, з яких 252 468,87 грн основного боргу, 78 974,59 грн пені, 17 132,17 грн інфляційних втрат та 6 842,24 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі продажу теплової енергії №717 від 05 квітня 2018 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію з січня 2022 року по 06 лютого 2023 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.01.2024 у справі №925/378/23 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради 252 468,87 грн основного боргу, 27 930,17 грн пені, 17 132,17 грн інфляційних втрат, 6 428,69 грн 3% річних та 4 559,30 грн судового збору.

У решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що позивач правомірно нараховував відповідачу оплату за спожиту теплову енергію у спірному періоді за встановленим НКРЕКП двоставковим тарифом і розмір такої заборгованості відповідачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами спростований не був. Водночас, суд, перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та пені, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, сума інфляційних втрат стягнута в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 20.02.2024 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2024 у справі №925/378/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що Договором купівлі продажу теплової енергії №717 від 05 квітня 2018 року, який укладено між позивачем та відповідачем, узгоджено оплату за послуги по одноставковому тарифу і позивач не мав права в односторонньому порядку вносити зміни в договір та, відповідно, нараховувати плату у спірному періоді за двоставковим тарифом. Крім того, позивач не повідомляв відповідача про зміну виду тарифу.

Також скаржник зазначає, що позивач не дотримався умов договору про припинення теплопостачання, оскільки рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №561 від 27.07.2022 відповідача відключено від мереж централізованого опалення, але позивач відключив відповідача від подачі тепла і нараховував йому абонентську плату до лютого 2023 року, що призвело до наявності боргу (абонентську плату нараховано за 7 місяців), тобто своєю бездіяльністю відповідач спричинив нарахування боргу з абонентської плати за 7 місяців.

За доводами скаржника він ніколи не оплачував абонентську плату, виставлені в рахунках позивачем, а сплачував по рахунках тільки теплову енергію по приладу обліку і доказів того, що була оплачена абонентська плата по виставлених рахунках за минулі період позивачем не надано.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

21.03.2024 до суду апеляційної інстанції від Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач наголосив на наступному:

- тариф на постачання теплової енергії є регульованою ціною;

- постановою НКРЕКП від 14.01.2020 №94, яка набрала чинності 17.01.2020, установлено Комунальному підприємству теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради двоставковий тариф на теплове енергію;

- відповідач був повідомлений про встановлення двоставкового тарифу на теплову енергію у відповідності до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 №130;

- сплачені відповідачем кошти в сумі 129 311,52 грн були розподілені у відповідності до статті 534 Цивільного кодексу України;

- договір №717 від 05.04.2018 був розірваний між позивачем та відповідачем після підписання акту про відключення від ЦО та ГВП, а саме 06.02.2023, і саме акт про відключення є єдиним документом, який підтверджує фактичне відключення відповідача від ЦО та ГВП.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2024 у справі №925/378/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 22.02.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/378/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2024 у справі №925/378/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

04.03.2024 матеріали справи №925/378/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2024 у справі №925/378/23 залишено без руху; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду докази на підтвердження реєстрації електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України.

14.03.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог вищезазначеної ухвали від Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» надійшла заява про виправлення недоліків, в якій зазначається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» зареєструвало електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, про що надано відповідь №607241 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2024 у справі №925/378/23, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 16.04.2024.

21.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради надійшло клопотання про участь його представника адвоката Альбердієвої Ірини Валеріївни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 заяву Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради про участь його представника адвоката Альбердієвої Ірини Валеріївни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

10.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» Петруніної Вікторії Віталіївни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Черкаської області відмовлено у зв`язку з відсутністю технічної можливості проведення відеоконференції 16.04.2024 о 14:20 у Господарському суді Черкаської області

15.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» надійшло клопотання про участь його представника адвоката Петруніної Вікторії Віталіївни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» про участь його представника адвоката Петруніної Вікторії Віталіївни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судовому засіданні 16.04.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання в режимі відеоконференції 16.04.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

05 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» (споживач) та Комунальним підприємством теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (постачальник) було укладено Договір №717 купівлі-продажу теплової енергії (далі, Договір).

Відповідно до пункту 1.2. Договору постачальник зобов`язався поставити споживачу тепловою енергією для опалення, підігріву води на потреби офісного комплексу за адресою м. Черкаси, вул. Симоненка, 5, що належить споживачу на підставі договору купівлі-продажу №2070 від 03 березня 2018 року.

Згідно пункту 6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими та оприлюдненими в установленому порядку.

Згідно з умовами пункту 6.2. Договору розрахунок за теплову енергію, що споживається, здійснюється у формі попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі встановлення приладів комерційного обліку теплової енергії сума коштів попередньої оплати за перший місяць визначається розрахунковим методом згідно пункту 2 Додатку №1 до Договору.

За відпущену теплову енергію споживач сплачує постачальнику щомісячно 1 310,10 грн за 1 Гкал теплової енергії (без ПДВ). Тарифи надано згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 6.4. Договору).

Згідно пункту 4.2.3. Договору постачальник зобов`язаний повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Відповідно до пункту 10.1. Договору він набуває чинності з моменту підписання та діє до 1 квітня 2019 року. Сторони, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, домовились, що всі умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли 05.04.2018.

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 10.2. Договору).

Строк дії Договору між сторонами продовжувався на підставі пункту 10.2. Договору.

27 липня 2022 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради було прийнято рішення №561 «Про відключення від мереж централізованого опалення нежитлової будівлі за адресою м. Черкаси, вул. Симоненка,5».

31 січня 2023 року позивачем було отримано від відповідача лист, у якому останній просив Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради направити інспектора для обстеження розірвання мережі, за адресою: м. Черкаси, вул. Симоненка,5, згідно з виставлених позивачем технічних умов та складення акту.

Акт відключення було підписано між сторонами 06 лютого 2023 року.

Тобто, Договір №717 від 05 квітня 2018 року був розірваний між сторонами після підписання акту про відключення від ЦО та ГВП, а саме 06 лютого 2023 року.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 24.07.2023), позивач зазначає, що у відповідача перед позивачем за період з січня 2022 року по 06 лютого 2023 року виникла заборгованість у розмірі 252 468,87 грн за спожиту теплову енергію за двоставковим тарифом, встановленим постановою НКРЕКП від 14 січня 2020 року №94 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради», на яку позивачем нараховані також 78 974,59 грн пені на підставі пункту 7.2.3. Договору, 17 132,17 грн інфляційних втрат та 6 842,24 грн 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував про відсутність у нього обов`язку сплачувати за теплову енергію за двоставковим тарифом, оскільки у Договорі сторонами були узгоджено одноставковий тариф - щомісячно 1310,00 грн за 1 Гкал теплової енергії без ПДВ, а зміни до договору в цій частині у двосторонньому порядку не вносились, про зміну тарифу позивач відповідача не повідомляв.

Також відповідач не погоджувався з періодом нарахування коштів за користування послугою до 06.02.2023, оскільки позивач не виконав умови Договору та не відключив відповідача від мереж централізованого опалення за його заявою від 22.06.2022, а здійснив це лише 06.02.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов наступних висновків.

На даний час відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовані Законом України від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги», який введено в дію 01 травня 2019 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно пункту 3 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Судом установлено, що нового договору з урахуванням положень статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами укладено не було.

Договори про надання комунальних послуг, що були укладені раніше, враховують положення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Постанова втратила чинність з 01 травня 2022 року згідно з пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року №85.

Отже, у період: січень-квітень 2022 року ці Правила діяли.

Після набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.

Згідно пункту 1 вищевказаних Правил вони регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до статей 1, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, що діяв до 01 травня 2019 року, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих йому послуг.

Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26 липня 2019 року, встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення органу місцевого самоврядування з урахуванням рішення Комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (пункт 1 розділу ІІ).

Згідно пункту 13 Розділу III названого Порядку після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення/відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.

Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачанню теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.

Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 липня 2022 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради було прийнято рішення №561 «Про відключення від мереж централізованого опалення нежитлової будівлі за адресою м. Черкаси, вул. Симоненка, 5» (том 1, а.с.40).

Відповідним рішенням було вирішено відключити від мереж централізованого опалення нежитлову будівлю за адресою м. Черкаси, вул. Симоненка, 5.

31 січня 2023 року позивачем було отримано від відповідача лист, в якому останній просив Комунальне підприємство направити інспектора для обстеження розірвання мережі за адресою: м. Черкаси, вул. Симоненка, 5, згідно з виставлених позивачем технічних умов та складення акту (том 1, а.с.39).

Акт відключення було підписано 06 лютого 2023 року (том 1, а.с. 9).

Отже Договір №717 від 05 квітня 2018 року був розірваний між сторонами після підписання акту про відключення від ЦО та ГВП, а саме 06 лютого 2023 року.

Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, до предмету доказування в даній справі входить питання правомірності застосування при розрахунку вартості поставленої теплової енергії одноставкового чи двоставкового тарифу.

За змістом частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Відповідно до статті 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення» та іншими законами.

Відповідно до статті 192 Господарського кодексу України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Тариф на постачання теплової енергії є регульованою ціною.

Згідно з пунктом 6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими і оприлюдненими в установленому порядку.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, у випадку перегляду Регулятором тарифів та їх структури сторони під час виконання своїх зобов`язань за договором, який було укладено між споживачем та виконавцем комунальної послуги до введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ, повинні керуватися саме діючими (чинними) тарифами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 було затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Згідно п.п. 1-3 вказаного Порядку цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

зміна тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - перегляд уповноваженим органом тарифів та їх структури або коригування тарифів;

коригування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - перерахунок тарифів у зв`язку із зміною протягом строку їх дії обсягу окремих складових, вартість яких змінилася з причин, які не залежать від ліцензіата (суб`єкта господарювання);

одноставковий тариф на теплову енергію - вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу;

строк дії тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - період часу, на який уповноваженим органом встановлено тарифи та протягом якого такі тарифи застосовуються до споживачів.

Згідно пункту 11 Порядку з метою забезпечення відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, та відповідно наданням послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, перегляд тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та їх структури здійснюється уповноваженим органом кожного року (до початку опалювального періоду) за заявою ліцензіата (суб`єкта господарювання).

Згідно п.п. 59-62 Порядку вартістю послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У вартість послуг з постачання теплової енергії не включаються витрати, пов`язані з абонентським обслуговуванням, обслуговуванням внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, встановленням, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку теплової енергії.

Такі витрати відшкодовуються споживачами комунальних послуг відповідно до вимог законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з постачання теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

У разі відсутності вузлів обліку вартість послуги з постачання теплової енергії визначається шляхом проведення розрахунків згідно із встановленими органами місцевого самоврядування нормами.

Суб`єкти господарювання можуть застосовувати двоставкові тарифи на послуги з постачання теплової енергії, затверджені в установленому порядку.

Встановлення двоставкових тарифів на послуги з постачання теплової енергії здійснюється за умови встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію.

Зміна тарифів на послуги з постачання теплової енергії та їх встановлення уповноваженим органом здійснюється одночасно із зміною та встановленням тарифів на теплову енергію.

Також постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25 червня 2019 року №1174 відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», статті 16 Закону України «Про теплопостачання» було затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання (далі - Порядок).

Згідно пункту 1.1. Порядку цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій і суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, які є ліцензіатами НКРЕКП (далі - ліцензіати).

Цей Порядок застосовується під час встановлення НКРЕКП тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1.1 цієї глави, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів (пункт 1.2. Порядку).

Згідно пункту 1.3. Порядку цей Порядок не застосовується під час формування тарифів на виробництво теплової енергії теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками, системами автономного опалення та установками з використанням альтернативних джерел енергії.

Відповідно до пункту 1.4. Порядку у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

двоставковий тариф - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної);

одноставковий тариф на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам (з урахуванням обсягів теплової енергії, що споживається ліцензіатом для потреб інших видів діяльності), визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання, витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, коригування витрат і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу;

структура тарифів - складові економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних із провадженням у планованому періоді ліцензованого виду діяльності у сфері теплопостачання, які групуються за статтями відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджені Міністерством фінансів України (далі - Мінфін), витрати на покриття втрат та коригування витрат;

тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, коригування витрат, які встановлюються НКРЕКП без урахування податку на додану вартість;

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що відпускається з колекторів та/або надходить у теплову мережу, як грошовий вираз сумарної величини: планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво власними котельнями, витрат на виробництво теплової енергії власними теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та установками з використанням альтернативних джерел енергії, не враховуючи витрати на виробництво теплової енергії в системах автономного опалення (у тарифах, встановлених органом, уповноваженим встановлювати відповідні тарифи), планованих витрат на покупну теплову енергію, що змінюється прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість;

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на транспортування та постачання теплової енергії, які є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість;

Тарифи формуються для таких категорій споживачів:

населення;

бюджетні установи;

релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності);

інші споживачі.

Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.

Пунктом 8.1. Порядку визначено, що формування одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання здійснюється шляхом визначення вартості вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії, яка складається з планованих витрат, що включаються до повної собівартості, витрат на покриття втрат підприємств, розрахованих відповідно до вимог цього Порядку, річного планованого прибутку (за наявності) та коригування витрат.

Відповідно до пункту 8.14. Порядку одноставкові тарифи на теплову енергію, що реалізується споживачам, є сумою тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Ліцензіатам, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, у разі згоди органу місцевого самоврядування, на території якого провадиться зазначена ліцензована діяльність, можуть в установленому порядку встановлюватися двоставкові тарифи на теплову енергію для всіх категорій споживачів. При цьому окремо визначаються умовно-постійна та умовно-змінна частини такого тарифу (пункт 9.1. Порядку).

Формування двоставкового тарифу на теплову енергію здійснюється шляхом визначення грошового виразу умовно-змінної (вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії) та умовно-постійної (абонентська плата за 1 Гкал/год теплового навантаження) частин тарифу, застосування яких забезпечує планований річний дохід, що дорівнює сумі планованої річної повної собівартості, витрат на покриття втрат підприємств, відповідного планованого річного прибутку (за наявності), коригування витрат, які отримуються за умови застосування одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог цього Порядку (пункт 9.2. Порядку).

Теплове навантаження об`єктів теплоспоживання в розрізі категорій споживачів (із зазначенням величини теплового навантаження на опалення споживачів, які отримують теплову енергію централізовано, теплового навантаження споживачів, від`єднаних від опалення, теплового навантаження на опалення місць загального користування та теплового навантаження на постачання гарячої води) підтверджується і визначається виходячи з показників енергетичного сертифіката будівлі. У випадку відсутності енергетичного сертифіката будівлі теплове навантаження підтверджується і визначається за показниками типових та/або індивідуальних проєктів, за якими збудовані ці об`єкти (при зміні вихідних даних проєктів, зокрема при переході частини споживачів на автономне опалення, зміні призначення приміщень, навантаження мають бути підтверджені уповноваженою установою) (пункт 9.3. Порядку).

У разі неможливості визначення теплового навантаження об`єктів теплоспоживання згідно з вимогами пункту 9.3 цієї глави теплове навантаження (із зазначенням величини теплового навантаження на опалення споживачів, які отримують теплову енергію централізовано, теплового навантаження споживачів, від`єднаних від централізованого опалення, теплового навантаження на опалення місць загального користування та теплового навантаження на постачання гарячої води) підтверджується результатами незалежного енергетичного аудиту або органом місцевого самоврядування за умови надання інформації щодо достовірності вихідних даних для встановлення двоставкових тарифів та пооб`єктного переліку теплового навантаження в розрізі категорій споживачів.

Згідно пункту 9.5. Порядку умовно-змінна частина двоставкового тарифу визначається як плата за 1 Гкал спожитої теплової енергії, що була відпущена з колекторів та/або надходить у теплову мережу ліцензіата, та грошовий вираз планованих витрат на виробництво теплової енергії і витрат на придбання теплової енергії, що змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії, розрахованих згідно з вимогами цього Порядку.

Відповідно до пункту 9.6. Порядку умовно-постійна частина двоставкового тарифу визначається як абонентська плата за 1 Гкал/год теплового навантаження об`єктів теплоспоживання та грошовий вираз планованих витрат на транспортування і постачання теплової енергії, що є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії.

Під час формування двоставкових тарифів визначаються планована повна собівартість, витрати на покриття втрат підприємств, планований прибуток від ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії (за наявності) та коригування витрат відповідно до вимог цього Порядку та здійснюється їх розподіл на умовно-змінну та умовно-постійну частини (пункт 9.7. Порядку).

До умовно-змінної частини тарифу включаються витрати на виробництво теплової енергії на котельнях, які перебувають на балансі або у власності, або в користуванні ліцензіата (без урахування витрат на виробництво теплової енергії в системах автономного опалення), витрати на виробництво теплової енергії власними теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та установками з використанням альтернативних джерел енергії в тарифах, встановлених органом, уповноваженим встановлювати такі тарифи, витрати на придбання теплової енергії (пункт 9.8. Порядку).

Згідно пункту 9.9. Порядку до умовно-постійної частини тарифу належать витрати на транспортування та постачання теплової енергії.

Розрахунок умовно-змінної частини двоставкових тарифів на теплову енергію відбувається з урахуванням вимог пунктів 8.5-8.8 глави 8 цього Порядку (пункт 9.10. Порядку).

Розрахунок умовно-постійної частини двоставкових тарифів на теплову енергію проводиться шляхом ділення суми витрат, визначених згідно з вимогами пунктів 8.10-8.13 глави 8 цього Порядку, на сумарне теплове навантаження об`єктів теплопостачання споживачів згідно з річними планами виробництва, транспортування та постачання теплової енергії (пункт 9.11. Порядку).

Для встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання ліцензіат з дотриманням вимог чинного законодавства та з урахуванням положень цього Порядку подає до НКРЕКП у друкованому та електронному вигляді заяву про встановлення тарифів, розрахунки тарифів за встановленими формами з підтвердними, обґрунтовуючими, розрахунковими матеріалами і документами, що використовувалися для розрахунків тарифів, протокол проведення відкритого обговорення (відкритого слухання) на місцях, схвалену інвестиційну програму (пункт 11.1. Порядку).

Згідно пункту 11.2. Порядку документи, зазначені в пункті 11.1 цієї глави, подаються відповідно до форм та вимог Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженої постановою НКРЕКП від 31 березня 2016 року №528, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 липня 2016 року за № 993/29123 (далі - Процедура).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про теплопостачання», законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», підпункту 5 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 31 березня 2016 року №528 затвердила Процедуру встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання (далі Процедура).

Згідно пункту 1.1. ця Процедура визначає порядок встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання.

Ця Процедура застосовується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), під час установлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання і в установленому законодавством порядку отримали відповідні ліцензії НКРЕКП (далі - суб`єкти господарювання або ліцензіати), та поширюється на таких суб`єктів під час встановлення зазначених тарифів (пункту 1.2. Процедури).

У цій Процедурі терміни вживаються в таких значеннях:

встановлення тарифів - встановлення НКРЕКП для ліцензіатів тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання за визначеною структурою;

тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, коригування витрат, які встановлюються НКРЕКП без урахування податку на додану вартість.

Інші терміни в цій Процедурі вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про теплопостачання» та інших нормативно-правових актах у сфері теплопостачання (пункт 1.4. Процедури).

Згідно пункту 1.6. Процедури рішення щодо встановлення тарифів приймаються НКРЕКП на засіданнях, які проводяться у формі відкритих слухань, після розгляду комплекту документів, поданого заявником з дотриманням процедур, визначених Порядком проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 червня 2017 року №866 (далі - Порядок проведення відкритого обговорення), відповідними структурними підрозділами НКРЕКП і підготовки їх пропозицій, шляхом усебічного та повного з`ясування позицій усіх учасників. Рішення щодо встановлення тарифів оформлюються постановами НКРЕКП з відповідними додатками, у яких визначаються структури тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а у разі встановлення двоставкових тарифів - структури двоставкових тарифів на теплову енергію.

Рішення НКРЕКП про встановлення тарифів на виконання вимог законів України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» оприлюднюються на офіційному вебсайті НКРЕКП (пункт 1.7. Процедури).

Рішення НКРЕКП з питань встановлення тарифів набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. НКРЕКП оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття (пункт 1.8. Процедури).

Так, постановою НКРЕКП від 14 січня 2020 року №94 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради» було установлено позивачу двоставковий тариф на теплову енергію.

Зазначена постанова набрала чинності з дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

День оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора: 16 січня 2020 року (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-vstanovlennya-tarifiv-na-teplovu-energiyu-ii-virobnitstvo-transportuvannya-postachannya-komunalnomu-pidpriemstvu-teplovikh-merezh-cherkasiteplokomunenergo-cherkaskoi-miskoi-radi).

Згідно пункту 4.2.3. Договору постачальник зобов`язаний повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 червня 2018 року №130 затверджено Порядок інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності.

Згідно пунктів 5, 6 вказаного Порядку інформація, зазначена у пунктах 3, 4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Виконавець комунальних послуг може обрати один із вищеперелічених способів доведення інформації (крім розміщення на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування) як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. За допомогою інших способів, передбачених в абзаці першому цього пункту, а також шляхом обов`язкового розміщення інформаційного повідомлення у платіжному документі, що застосовується для оплати спожитих послуг, виконавець комунальних послуг повідомляє споживачів про намір зміни тарифів (або встановлення нових тарифів) на комунальні послуги та обов`язково зазначає джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач.

Виконавець комунальних послуг за власним бажанням може додатково також доводити до відома споживачів інформацію про намір зміни тарифів за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.

Способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються передбаченими цим Порядком.

Судом з`ясовано, що інформація про встановлення двоставкового тарифу на теплову енергію була розміщена на сайті позивача за посиланням https://tke.ск.ua/news/340-postanova-vid-14-sichnia-2020-r-94/.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучені листи від 03 лютого 2020 року №06/08, яким позивач повідомляв відповідача про встановлення двоставкового тарифу та від 27 березня 2020 року №06/12 про введення в дію тарифів на послугу з постачання теплової енергії (том 1, а.с. 139-140).

Під час розгляду даного спору судом також враховано ту обставину, що відповідач з січня 2020 року по грудень 2021 року сплачував грошові кошти за отриману теплову енергію по двоставковому тарифу.

Тобто відповідач вчинив конклюдентні дії, якими підтвердив свою обізнаність з новими цінами (тарифами) та фактично визнав правомірність застосування позивачем двоставкового тарифу по чинному договору.

З огляду на наведене колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він не повідомлявся позивачем та не був обізнаний про встановлення двоставкового тарифу.

Водночас, оскільки тариф на постачання теплової енергії є регульованою ціною, постановою НКРЕКП від 14 січня 2020 року №94 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради» позивачу встановлено двоставковий тариф на відпуск теплової енергії, а умови пункту 6.1. Договору встановлюють, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими та оприлюдненими в установленому порядку, позивач правомірно нараховував та виставляв відповідачу для оплати рахунки за двоставковим тарифом.

Суд у даному контексті також вважає за необхідне вказати, що плата за абонентське обслуговування по своїй суті не є новою для споживача, оскільки до переходу на двоставковий тариф зазначений платіж враховувався в тарифах на послугу з централізованого опалення та послугу з централізованого постачання гарячої води, а також здійснювалася оплата внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.

До введення двоставкового тарифу, як умовно-постійні, так і умовно-змінні витрати в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував підприємству одночасно дві частини витрат у складі однієї сплати.

Умовно-змінна частина тарифу відшкодовує витрати на придбання природного газу та електроенергії для виробництва та транспортування тепла, а умовно-постійна частина передбачає відшкодування витрат підприємства на водопостачання та водовідведення, оплату праці, сплату податків, придбання матеріалів та інше.

В опалювальний період нарахування плати (умовно-змінна частина) проводиться за фактично спожиту теплову енергію (Гкал). Місячна абонентська плата (умовно-постійна частина) розраховується з урахуванням теплового навантаження об`єкта теплоспоживання, нараховується з розрахунку на 1мІ площі будівлі (за 1 Гкал/годину) та сплачується незалежно від показників лічильників теплової енергії.

Позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог вказав наступний розрахунок боргу (том 1, а.с. 131-132):

січень 2022 року:

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 24 вересня 2021 року №1016 з 01 жовтня 2021 року затверджено приєднане теплове навантаження для приміщення ТОВ Роздрібна інфраструктура 0,1300 Гкал/ год.

Рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28 грудня 2021 року №1571:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу - 5071,04 грн/Гкал (з ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу - 288945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ).

Спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 5,85 Гкал.

5071,04 грн/Гкал (з ПДВ) х 5,85 Гкал = 29665,58 грн.

288945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,1300 Гкал/ год = 37562,86 грн.

Нараховано за січень 2022 року 29 665,58 грн + 37 562,86 грн = 67 228,44 грн.

Сальдо на початок періоду 01 січня 2022 року (борг) 140 796,52 грн.

Сальдо кінцеве на 06 лютого 2023 року (оплачено споживачем) 174 298,00 грн.

174 298,00 грн - 140 796,52 грн - 67 228,44 грн = борг за січень 2022 року 33 726,96 грн.

Лютий 2022 року:

Спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 6,67 Гкал.

5071,04 грн/Гкал (з ПДВ) х 6,67 Гкал = 33 823,84 грн.

288 945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,1300 Гкал/год. = 37 562,86 грн.

Нараховано за лютий 2022 року 33 823,84 грн + 37562,86 грн = 71 386,70 грн.

Березень 2022 року:

Спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 12,98 Гкал.

5 071,04 грн/Гкал (з ПДВ) х 12,98Гкал = 65 822,10 грн.

288 945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,1300 Гкал/ год = 37 562,86 грн.

Нараховано за березень 2022 ркоу 65 822,10 грн +37 562,86 грн = 103 384,96 грн.

Квітень 2022 року:

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16 лютого 2022 року №138 з 01 квітня 2022 року скореговане приєднане теплове навантаження для приміщення споживача - 0,0152474 Г кал/год.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 12 квітня 2022 року №290 та від 28 квітня 2022 року №319 встановлено з 14 квітня 2022 року наступний тариф:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу 4 521,05 грн/Гкал (з ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу 272 908,07 грн/Гкал/год. (з ПДВ).

Спожито теплової енергії по приладу обліку - 0 Гкал.

З 01 квітня по 13 квітня 2022 року:

(28 8945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ) /х 0,0152474Гкал/год) / 30 днів х 13 днів = 1 909,12 грн.

З 14 квітня по 30 квітня 2022 року:

(272 908,07 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0152474 Гкал/ год) / 30 днів х 17 днів = 2 357,98 грн.

Нараховано за квітень 20222 року 1 909,12 грн +2 357,98 грн = 4 267,1 грн.

Травень 2022 року:

272 908,07 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0152474Гкал/год. = 4 161,14 грн.

Червень 2022 року:

272 908,07 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0152474Гкал/год. = 4 161,14 грн.

Липень 2022 року:

272 908,07 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0152474Гкал/год. = 4 161,14 грн.

Серпень 2022 року:

272 908,07 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0152474Гкал/год. = 4 161,14 грн.

Вересень 2022 року:

272 908,07 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0152474Гкал/год. = 4161,14 грн.

Жовтень 2022 року спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 0 Гкал.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 30 вересня 2022 року №800 з 01 квітня 2022 року скореговане приєднане теплове навантаження для приміщення споживача - 0,0155190Гкал/год.

Рішеннями виконавчого комітету Черкаської міської ради від 30 вересня 2022 року №802 та від 27 жовтня 2022 року №948 встановлено з 01 жовтня 2022 року наступний тариф:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу - 5071,04 грн/Гкал (з ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу 288 945,06 грн/Гкал/год. (з ПДВ).

288 945,06 грн/Гкал/год. (з ПДВ) х 0,0155190Гкал/год. = 4 484,14 грн.

Листопад 2022 року спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 0 Гкал.

288 945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,0155190Гкал/год. = 4 484,14 грн.

Грудень 2022 року спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 0 Гкал.

288 945,06 грн/Гкал/8год. (з ПДВ) х 0,0155190Гкал/год. = 4 484,14 грн.

Січень 2023 року спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 0 Гкал.

288 945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ)х 0,0155190Гкал/год. = 4484,14 грн.

01-06 лютого 2023 року спожито теплової енергії по приладу обліку Sharky - 0 Гкал.

(288945,06 грн/Гкал/год (з ПДВ) х 0,015519Гкал/год.) / 28 днів х 6 днів = 960,89 грн.

Загальний борг за вказані періоди становить 252 468,87 грн.

З наданого суду розрахунку та пояснень вбачається, що позивач здійснював нарахування плати за спожиту теплову енергію виходячи з умовно-змінної частини двоставкового тарифу та умовно-постійної частини двоставкового тарифу.

Рахунки на оплату, які виставлялись відповідачу, долучені позивачем до позовної заяви (том 1, а.с. 11-24).

Відповідач у запереченнях на позову та в апеляційній скарзі зазначає, що 14 лютого 2022 року ним було сплачено кошти в сумі 56 852,00 грн, з яких за січень 2022 року було сплачено 29 665,58 грн (нарахована сума за теплову енергію по приладу обліку, тобто умовно-змінна частина), та 17 червня 2022 року сплачено кошти в сумі 99 646,00 грн.

Отже, відповідач стверджує, що грошові кошти в сумі 129 311,52 грн є оплатою за теплову енергію лише по приладу обліку.

У своїх додаткових поясненнях позивач зазначав, що стаття 534 Цивільного кодексу України визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому разі вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу.

Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту призначення платежу платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Отже, якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу, - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг) - черговість, установлена статтею 534 Кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження або платіж отримано без реквізиту призначення платежу чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

У постановах від 07.09.2023 у справі №905/1965/19, від 06.10.2021 у справі №911/2731/20, від 26.12.2019 у справі №911/2630/18 Верховний Суд наголосив, що в разі, коли у графі платіжного доручення призначення платежу відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатися одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то за наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Погашення вимог кредитора здійснюється у встановленій статтею 534 Цивільного кодексу України послідовності, що, однак, не застосовується у разі чіткого та неоднозначного визначення боржником призначення платежу.

Таким чином оплата в сумі 56 852,00 грн (призначення платежу - теплова енергія за грудень 21 р. - січень 22 р. зг.рах. №717 від 31.12.21 р., 31.01.22 р.) - правомірно зарахована позивачем як часткова оплата за теплову енергію за грудень 2021 року, а оплата в сумі 99 646,00 гри. (призначення платежу - теплова енергія по дог. №717 від 05.04.2018) зарахована позивачем як погашення заборгованості за жовтень 2021 року в сумі 27 693,18 грн, за листопад в сумі 35 984,82 грн (53 784,82 (нараховано) - 17 800 (сплачено 06.01.2022)), за грудень 2021 року в сумі 2 466,52 грн (59 318,52 (нараховано) 56 852,00 (сплачено 14.02.2022)) та залишок за січень 2022 року в сумі 33 501,48 грн, оскільки відповідачем не було чітко вказано призначення платежу, а саме що оплата здійснюється саме за теплову енергію по приладам обліку (умовно-змінна частина), оскільки в рахунках позивачем зазначалося дві складові тарифу.

Доводи апеляційної скарги зазначеної обставини не спростовують.

Обґрунтованого контррозрахунку існуючої заборгованості за надані послуги відповідач не надав. Наведений обсяг спожитої теплової енергії відповідачем не спростований.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно пункту 6.2. Договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду строк оплати відповідачем даної комунальної послуги є таким, що настав, а відповідачем не доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за отримані послуги у період: січень 2022 року - лютий 2023 року, а також не було спростовано належними та допустимими доказами доводи позивача, що викладені ним у своїх заявах.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 252 468,87 грн основного боргу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так позивачем відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 17 132,17 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 10 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року, та 6 842,24 грн 3% річних, нарахованих за період з 10 лютого 2022 року по 10 березня 2023 року на суму основного боргу.

Розмір інфляційних втрат за відповідний період нараховано позивачем в меншому розмірі, однак оскільки позивач самостійно визначив зміст своїх позовних вимог, а суд обмежений у праві виходити за межі позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню 17 132,17 грн інфляційних втрат.

Перевіривши надані розрахунки 3% річних, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що їх розмір, який підлягає стягненню з відповідача, складає 6 428,69 грн, а в решті вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені суд встановив наступне.

Згідно пункту 7.2.3. Договору за порушення строків виконання грошового зобов`язання, передбачених пунктом 6.2. Договору, споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 78 974,59 грн пені, нарахованої за період з 10 липня 2022 року по 10 березня 2023 року за несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії за період січень 2022 року січень 2023 року.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому пункт 7.2.3. Договору не містить умови нарахування пені понад строки, що встановлені частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Отже, за період з 10.07.2022 - 09.08.2022 розмір пені, нарахований на суму боргу 221 088,00 грн (борг за січень - червень 2022 року), складає 9 388,67 грн;

за період з 10.08.2022 - 09.09.2022 розмір пені, нарахований на суму боргу 191 522,18 грн, складає 8 133,13 грн;

за період з 10.09.2022 - 09.10.2022 розмір пені, нарахований на суму боргу 124 296,62 грн, складає 5 108,08 грн;

за період з 10.10.2022 - 09.11.2022 розмір пені, нарахований на суму боргу 25 072,80 грн, складає 1 064,74 грн;

за період з 10.11.2022 - 09.12.2022 розмір пені, нарахований на суму боргу 25 289,84 грн, складає 1 039,31 грн;

за період з 10.12.2022 - 09.01.2023 розмір пені, нарахований на суму боргу 25 612,84 грн, складає 1 087,67 грн;

за період з 10.01.2023 - 09.02.2023 розмір пені, нарахований на суму боргу 25 935,84 грн, складає 1 101,38 грн;

за період з 10.02.2023 - 09.03.2023 розмір пені, нарахований на суму боргу 26 258, 84 грн, складає 1 007,19 грн.

З урахуванням наведеного перерахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27 930,17 грн пені, а в решті вимог про стягнення неустойки суд відмовляє.

Отже, позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура» на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2024 у справі №925/378/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 31.01.2024 у справі №925/378/23 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Роздрібна інфраструктура».

Матеріали справи №925/378/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2024.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко