Постанова
від 09.04.2024 по справі 903/753/22
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року Справа № 903/753/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Дунайчук О.С.

відповідача - Бовгиря Я.А., Сидорук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі №903/753/22 та апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" та Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича

до Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач"

про встановлення сервітуту земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі №903/753/22 позов задоволено.

Встановлено на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 934 кв.м. по вул. Володимира Кияна, 20 в м. Ковелі на земельній ділянці площею 9580 кв.м., кадастровий номер 0722182400:04:002:1266, яка перебуває на умовах користування в ТДВ "Ковельагроспецпостач", який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

Встановлено на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 525 кв.м. по вул. Ватутіна, 20 в с. Вербка, Ковельського району на земельній ділянці площею 2443 кв.м., кадастровий номер 0722182400:04:002:1167, яка перебуває на умовах користування в ТДВ "Ковельагроспецпостач", який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач", (45000, Волинська область, Ковельський район, с. Вербка, вул. Ватутіна, 20) на користь Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича, ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 4 962, 00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 заяву Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу по справі № 903/753/22 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" (45000, Волинська область, Ковельський район, с. Вербка, вул. Ватутіна, 20, код ЄДРПОУ 00913195) на користь Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 5038 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 03.03.2023 у справі №903/753/22 Товариство з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.

Апелянт зазначає, що у мотивувальній частині рішення не зазначено перелік таких обставин та доказів, які є предметом доказування у справі, а саме відсутність:

- можливості у законному доступі на територію з/д, в межах яких розташовано машинний двір підприємства, в силу дії Закону;

- законних юридичних (правових) підстав у відповідача для початку процедури розгляду звернення (щодо сервітуту) стосовно з/д кадастр. № 0722182400:04:002:1167, як до моменту звернення до суду, так і на даний час, та обов`язкової до виконання процедури, визначеної законодавством, яка є передумовою для отримання права користування чужою з/д (не ініційовано і не отримано рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо неї);

- мотивованої відмови відповідача (землекористувача) у встановленні сервітуту;

- можливості у відповідача одноосібно без додаткових узгоджень та відповідних експертних досліджень змінити кількість та порядок розташування виробничих майданчиків (площадок, місць, зон), їх функціональне призначення, які в силу Закону (правил, Інструкцій, Положень, ДБН та ін..) повинні бути на території підприємства окремо одна від одної, їх геометричний розмір (зменшити їх площу (розмір)), здійснити втручання в їх несучі конструкції, їх реконструкцію (перебудову) та знесення;

- правових підстав позову: що з/д кадастр.№ 0722182400:04:002:1166, якою користується позивач, територіально розміщена таким чином, що проїзд з дороги загального користування до неї можливий виключно лише по наявному шляху через земельні ділянки, які перебувають в користуванні у відповідача; що всі землі навколо цієї з/д орендує відповідач, та є землями іншого природоохоронного призначення (умовна прибережна захисна смуга, природно-заповідний фонд) ; що доступ з південно-східної сторони до неї повністю обмежено канавою (канал для дренажу води);

наявність:

- можливості задовольнити потреби землекористувача (позивача) з/д для ефективного її використання що найменше у два інших способи;

- обтяжливості для землекористувача (відповідача) способу та небезоплатності користування з/д;

- недоліків (помилок) в наданих відповідачу на стадії первинного опрацювання зверненнях позивача (договір (описова частина, реквізити), матеріали технічної документації із землеустрою (картографічні матеріали);

- недопустимості матеріалів технічної документації із землеустрою, та тих, що включені до технічної документації із землеустрою, як доказу в силу дії ч. 2 ст. 77 ГПК на підтвердження правових підстав позовних вимог, як таких, що не відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на 15.04.2021, одержані в результаті здійснення землеустрою з порушенням закону .

Вказує, що судом першої інстанції не з`ясовано, неповно встановлено та не доведено обставини основних ознак сервітуту, визначених чинним законодавством, за яких позов про встановлення права сервітуту підлягає задоволенню:

- наявність причин, з яких позивач не може використовувати належне йому майно;

- неможливість задовольнити потреби землекористувача (позивача) земельної ділянки для ефективного її використання в інший спосіб, тобто, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту, що є підставами для скасування судового рішення, визначеними пунктами 1), 2) ч. 1 ст, 277 ГПК України.

Також зазначає, що місцевим господарським судом, в порушення принципу рівності прав сторін у процесі, створено необгрунтовані переваги оцінці доказів на етапі розгляду справи першою інстанцією, вибіркова оцінка окремих доказів позивача та залишення поза увагою інших доказів відповідача, які мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи.Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/753/22/1737/23 від 20.03.2023 витребувано матеріали справи №903/753/22 з Господарського суду Волинської області. 28.03.2023 матеріали справи №903/753/22 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі №903/753/22 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: уточнити вимоги прохальної частини апеляційної скарги та надати докази сплати судового збору у відповідній сумі, залежно від вимог скаржника, а також подати докази направлення апеляційної скарги позивачу листом з описом вкладення (такі докази надати суду в оригіналі).

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції додатковим рішенням від 20.03.2023 у справі №903/753/22 Товариство з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: уточнити вимоги прохальної частини апеляційної скарги та подати докази направлення апеляційної скарги позивачу листом з описом вкладення (такі докази надати суду в оригіналі).

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції додатковим рішенням від 20.03.2023 у справі №903/753/22 Фізична особа-підприємць Дунайчук Олег Степанович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Однак до апеляційної скарги апелянтом не додано аркуш №6 апеляційної скарги (про що Північно-західним апеляційним господарським судом складено Акт від 18.04.2023), а тому у суду була відсутня можливість з`ясувати вимоги апеляційної скарги.

Апелянт зазначив, що адвокатом надані всі описані і задокументовані послуги, вартість таких послуг обгрунтована складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторони позивача, поведінкою сторони відповідача під час розгляду справи щодо затягування судового розгляду, зловживанням процесуальними правами тощо.

Вказує, що сторона відповідача на протязі всього судового розгляду, як і на стадії підготовки справи до розгляду по суті, так і на стадії закінчення розгляду справи по суті, намагалася всіляко затягувати час, внаслідок цього було проведено чотири підготовчих засідання, строк підготовчого провадження продовжено з ініціативи відповідача, проведено 6 засідань з розгляду справи по суті.

Звертає увагу, що відповідачем було підготовлено відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву обсягом близько 40 сторінок з масою додатків, які потрібно опрацювати та підготувати відповідні заяви по суті.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.23 у справі №903/753/22 (суддя Якушева І.О.) - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

12.05.2023 на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі №903/753/22 від Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.23 у справі №903/753/22; розгляд апеляційної скарги призначено на "01" червня 2023 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Запропоновано відповідачу - у строк до 31.05.2023 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Копію ухвали направлено учасникам справи поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 143, т. 3)

29.05.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22, в якому останній просить відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги позивача на додаткове рішення, скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання 01.06.2023 учасники справи не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Із трекінгу поштових відправлень АТ "Укрпошта" (№3300106635085) вбачається, що позивачу станом на 05.05.2023 поштове відправлення рекомендоване з врученням "не вручено під час доставки". Щодо відповідача, то поштове відправлення рекомендоване з врученням, станом на 31.05.2023 знаходиться "у точці видачі/доставки" (трекінг номер №3300106651439).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на "04" липня 2023 р. об 14:30 год.

08.06.2023 на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 у справі №903/753/22 від Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено уточнену редакцію апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22; розгляд апеляційної скарги призначено на "04" липня 2023 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

Об`єднано до спільного розгляду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" з апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22.

Запропоновано позивачу - у строк до 26.06.2023 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Копію ухвали направлено учасникам справи поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 193, т. 3)

14.06.2023 на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі №903/753/22 від Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі №903/753/22; розгляд апеляційної скарги призначено на "04" липня 2023 р. об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

Об`єднано до спільного розгляду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі №903/753/22 з апеляційними скаргами Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" та Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22.

Запропоновано позивачу - у строк до 30.06.2023 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Копію ухвали направлено учасникам справи поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 227, т. 4)

30.06.2023 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить зобов`язати Товариство з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" виконати вимоги ст. 259 ГПК України, направити ФОП Дунайчуку О.С. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі № 903/753/22, а також додані до неї документи листом з описом вкладення з належним його оформленням (повним переліком вкладених документів); відкласти розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023; надати позивачу додатковий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023.

Клопотання мотивоване тим, що 12.06.2023 позивачем на поштовому відділення Укрпошти м. Ковель отримано цінний рекомендований лист №4500813806662 з описом вкладення під №4500813806654 із вказаним вкладенням на 297 арк., а саме: заява (клопотання) вих. № 109 від 12.06.2023, апеляційна скарга (нова редакція) та інші документи у справі. При відкритті листа було встановлено, що апеляційна скарга, надіслана відповідачем, містить 33 аркуші друкованого тексту та 11 аркушів білого чистого паперу, без будь-якого друкованого чи писаного тексту, тобто, кінцівка апеляційної скарги на 11 аркушах відсутня, в тому числі і прохальна її частина, а тому позивач позбавлений можливості скористатись правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, на подачу до суду відзиву на апеляційну скаргу та висловлення своєї позиції щодо її змісту. На підтвердження вказаних обставин надає копію цінного рекомендованого листа №4500813806662 та копію опису вкладення у цінний рекомендований лист № 4500813806654.

04.07.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло заперечення на вищевказане клопотання, в якому останній вказує, що відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009 №270, у разі виявлення нестачі, заміни, повного або часткового пошкодження вкладення у конверті "цінного рекомендованого листа з описом" працівником поштового зв`язку складається відповідний Акт у присутності одержувача, доказів чого відповідачу чи суду не надано. Також зазначає, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду справи. Окрім того, звертає увагу, що позивач не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи як самостійно, так і в дистанційному режимі, шляхом надсилання судом сканованих копій матеріалів справи на електронну адресу позивача.

Колегією суддів було встановлено, що заперечення відповідача подано 29.06.2023 шляхом направлення поштовим зв`язком, про що свідчить штамп АТ Укрпошта" на конверті з датою відправлення. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 встановлено позивачу строк на подання відзиву до 30.06.2023.

Колегія суддів, у зв`язку із заявленим клопотанням та наведеними у ньому обгрунтуваннями, повважала за можливе його задовольнити та продовжити позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 24.07.2023.

Судом самостійно направлено на електронну адресу позивача, відомості про яку наявні в матеріалах справи, сканкопію апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 з додатками.

Окрім того, при зверненні відповідача з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 (в уточненій редакції) до Північно-західного апеляційного господарського суду скаржником долучено клопотання про приєднання до матеріалів справи копії Висновку експерта №05/5 від 30.05.2023 з додатками.

Колегією суддів з матеріалів справи було встановлено, що 01.03.2023 відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву про відкладення розгляду справи по суті на строк, не раніше закінчення встановленого законом строку проведення експертизи та складання висновку експерта, закінчення якого припадає на 13.03.2023. В обгрунтування такої заяви посилався на те, що за замовленням відповідача від 13.12.2022 проводиться експертиза, закінчення строку проведення якої припадає на 13.03.2023, що є об`єктивною причиною неможливості його подання у встановлений законом та судом строк, що є підставою, визначеною п. 4 ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України для відкладення розгляду справи, на підтвердженно чого подав копію листа судового експерта Самулевич В.М. №04/01 від 31.01.2023 та копію свідоцтва судового експерта Самулевич В.М.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання відповідача у зв`язку із завершенням строків розгляду справи по суті та відсутності правових підстав для відкладення, передбачених ч. 2 ст. 202 ГПК України, а також у зв`язку з тим, що на підставі ст. 99 ГПК України відповідач не був позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про призначення експертизи.

Враховуючи клопотання відповідача і наведені ним обгрунтування про неможливість подачі Висновку експерта №05/5 від 30.05.2023 до суду першої інстанції, колегія суддів повважала, що вказане клопотання є обгрунтованим, а тому судом долучено вказаний Висновок експерта до матеріалів справи як доказ по справі.

В судовому засіданні 04.07.2023 суд заслухав пояснення сторін щодо поданих клопотань та обставин справи.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні: розроблена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється сервітут від 15.04.2021, яка надана позивачем до суду першої інстанції та виготовлена на замовлення позивача Фізичною особою-підприємцем Дятел Т.О. та Висновок експерта №05/5 від 30.05.2023, виготовлений на замовлення відповідача судовими експертами Симучевич В.М. та Мисковець Н.О.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на "27" липня 2023 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Надано позивачу додатковий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 до 24.07.2023.

Запропоновано сторонам висловити свої позиції з приводу необхідності (доцільності) призначення у справі №903/753/22 судової експертизи, а також запропонувати орієнтовний перелік питань на її вирішення, а також експерта (експертну установу) для її проведення.

24.07.2023 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про призначення комплексної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої просив поставити наступні питання:

1) Чи можливо встановити сервітут на проїзд до земельної ділянки кадастровий №0722182400:04:002:1166, що перебуває в суборенді Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича, з дороги загального користування (вул. Володимира Кияна) через земельні ділянки кадастрові №№ 0710400000:04:012:0056; 0722182400:04:002:1266; 0722182400:04:002:1167, які перебувають в користуванні Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на праві оренди?

2) Визначити чи межі і площа сервітутних ділянок, зазначених у планах земельних ділянок, відповідають технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут, поданих Фізичною особою-підприємцем Дунайчуком Олегом Степановичем є найменш обтяжливими для Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач"?

3) У разі можливості встановлення сервітуту визначити межі і площу сервітутних ділянок на земельних ділянках кадастровий №№ 0710400000:04:012:0056; 0722182400:04:002:1266; 0722182400:04:002:1167, необхідних для забезпечення зазначених видів сервітуту найменш обтяжливим для Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач"?

4) Чи можливо встановити сервітут на проїзд до земельної ділянки кадастровий №0722182400:04:002:1166 через земельну ділянку кадастровий №0722182400:04:002:1168 з врахуванням даних: детального плану території для будівництва та обслуговування складських приміщень по вул. Ватутіна, 20 в в межах с. Вербка Ковельського району Волинської області, детального плану території для розміщення будівель та споруд деревообробного виробництва по вул. Ватутіна, 20 в межах с. Вербка Ковельського району Волинської області, Схеми планування території Дубівської сільради;

5) Чи є можливість забезпечить проїзд до земельної ділянки кадастровий №0722182400:04:002:1166 із встановленням земельного сервітуту через інші земельні ділянки відмінні від земельні ділянки кадастрові №№ 0710400000:04:012:0056; 0722182400:04:002:1266; 0722182400:04:002:1167 з врахуванням технічних даних: детального плану території для будівництва та обслуговування складських приміщень по вул. Ватутіна, 20в в межах с. Вербка Ковельського району Волинської області, детального плану території для розміщення будівель та споруд деревообробного виробництва по вул. Ватутіна, 20 в межах с. Вербка Ковельського району Волинської області, Схеми планування території Дубівської сільради, Генерального плану м. Ковель, Генерального плану с.Вербка?

6) Які об`єкти (огорожа, навіс, тощо) збудовано на земельній ділянці кадастровий № 0722182400:04:002:1167?

7) У разі виявлення об`єктів встановити чи відповідає розроблена проектно-кошторисна та технічна документація на виявлені об`єкти, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо), якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

8) Чи відповідають виконані будівельні роботи по даному об`єкту проектній та технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

9) Чи відповідає даний об`єкт проектно-технічній документації на його будівництво та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (містобудівним, протипожежним, санітарно-гігієнічним тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягає невідповідності?

10) До якого виду робіт (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) належать фактично виконані будівельні роботи на об`єкті?

11) Встановити фактичне розміщення об`єктів зазначених в поданій відповідачем технічній документації "Машинний двір" відповідно до схеми розташування будівель та споруд на земельній ділянці кадастровий №0722182400:04:002:1167, а саме:

- Навіс (Н1)

- Навіс (Н2)

- Оглядова естакада (5.4)

- Колесо відбійний пристрій

- Огороджувальна конструкція (1(4))?

12) У разі встановлення розташування об`єктів нерухомості та споруд на сервітутних ділянках, зазначених в планах земельних ділянок, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут, встановити законність будівництва даних об`єктів.

13) Визначити на підставі яких дозвільних документів та чи у відповідності до чинного законодавства здійснювалось будівництво на земельній ділянці кадастровий №0722182400:04:002:1167?

Проведення експертизи просив доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Червоного Хреста, 16, м. Луцьк, 43001).

Проведення топографічної зйомки та винесення в натурі сервітутних ділянок, зазначених в планах земельних ділянок відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється сервітут, просить доручити ТзОВ "Центр Ковельгеодезія".

Також просив зобов`язати відповідача ТзДВ "Ковельагроспецпостач" для проведення експертизи надати наступні документи:

- Технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки на яку було укладено договір оренди землі від 21.12.2005 року на підставі рішення Ковельської районної адміністрації №567 від16.12.2005 року;

- Технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі кадастровий №0722182400:04:002:1120;

- Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий №0722182400:04:1120;

- Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий №0710400000:42:012:0082

- Технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки кадастровий №0710400000:04:012:0056;

- Матеріали польових геодезичних робіт по земельних ділянках кадастрові № 0710400000:04:012:0056; 0722182400:04:002:1266; 0722182400:04:002:1167;

- Матеріали містобудівної документації на земельну ділянку кадастровий №0722182400:04:002:1167.

При проведенні вищевказаної експертизи просив врахувати дані містобудівної документації:

- Генеральний план м.Ковель;

- Технічну документацію мосту через річку Турія по трасі М-19;

- Схему планування території Дубівської сільради;

- Детальний план забудови земельної ділянки кадастровий №0722182400:04:002:1168;

- Детальний план забудови земельної ділянки кадастровий №0722182400:04:002:1166;

- Генплан забудови земельної ділянки по вул. Ватутіна 20 (ФГ "Карола").

27.07.2023 до початку судового засідання на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові заперечення з приводу призначення у справі повторної чи додаткової судової експертизи, в яких останній вказує, що позивачем належним чином не обґрунтовано наявність сумнівів щодо правильності Висновку експертів № 05/5 від 30.05.2023 (виготовленого на замовлення відповідача судовими експертами Симулевич В.М. та Мисковець Н.О., що долучений колегією суддів апеляційної інстанції до матеріалів справи), в чому полягає його неповнота або неясність, необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо, а тому, підстави для призначення додаткової чи повторної експертизи відсутні.

Також 27.07.2023 до початку судового засідання на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі №903/753/22 в якому, з підстав, висвітлених в ньому, просить апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі №903/753/22 - без змін.

В судовому засіданні 27.07.2023 суд заслухав пояснення сторін щодо поданих клопотань та обставин справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 призначено у справі №903/753/22 судову експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1) Чи можливо встановити на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею 934 кв.м. по вул. Володимира Кияна, 20 в м. Ковелі на земельній ділянці площею 9580 кв.м. кадастровий номер 0722182400:04:002:1266, яка перебуває на умовах користування в ТДВ "Ковельагроспецпостач", який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху, до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут?

2) Чи можливо встановити на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут, на частині земельної ділянки площею 525 кв.м. по вул. Ватутіна, 20 в с. Вербка Ковельського району на земельній ділянці площею 2443 кв.м. кадастровий номер 0722182400:04:002:1267, яка перебуває на умовах користування в ТДВ "Ковельагроспецпостач", який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху, до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут?

3) Чи існують інші варіанти проходу та проїзду до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166)? Якщо існують, то схематично зобразити їх висновку.

Попереджено судових експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК України) та відмову без поважних причини від виконання покладених на експерта обов`язків (ст. 385 КК України).

Матеріали справи №903/753/22 направлено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Червоного Хреста, 16, м. Луцьк).

Витрати по оплаті вартості проведення судової експертизи покладено на Фізичну особу-підприємця Дунайчука Олега Степановича.

Апеляційне провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи та/або повернення матеріалів справи №903/753/22 до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Копію ухвали направлено учасникам справи на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи та Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Червоного Хреста, 16, м. Луцьк, 43001).

05.09.2023 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист №6051/15вих.-23 від 29.08.2022 завідувача Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз А. Крука в якому останній просив суд погодити більш розумний строк проведення експертизи у даній справі, тобто понад 90 календарних днів, у зв`язку із значною завантаженістю експертів Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, зокрема через знаходження на виконанні понад десяти експертиз, у тому числі комісійних та комплексних, а тому провести призначену комплексну судову експертизу у даній справі у визначені законодавством строки не вбачається за можливе.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 поновлено провадження у справі №903/753/22.

Запропоновано сторонам в строк до 13.09.2023 надати суду письмові пояснення щодо погодження строків проведення експертизи понад 90 днів.

12.09.2023 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо клопотання експерта про погодження строку проведення експертизи, в яких останній покладається на розсуд суду у вирішенні даного процесуального питання.

Позивач не скористався своїм правом на подання письмових пояснень з приводу клопотання експерта.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 погоджено строк проведення судової експертизи понад три місяці, але не пізніше 15.02.2024 згідно листа №6051/15вих.-23 від 29.08.2023 завідувача Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз А. Крука.

Зупинено провадження у справі №903/753/22.

Зобов`язати Волинське відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз направити апеляційному господарському суду експертний висновок у справі №903/753/22 після його виготовлення.

30.01.2024 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання експерта №79/15/вих.-24/ЛЕП від 03.01.2024 в якому останній просить суд:

1) Надати додаткові матеріали, необхідні для проведення судової будівельно-технічної експертизи, а саме:

- топографо-геодезичне знімання земельних ділянок кадастровий номер №№: 0722182400:04:002:1166, 0722182400:04:002:1168 0722182400:04:002:1266, 0722182400:04:002:1267; 0722182400:04:002:1167, 0710400000:04:012:0066, 0710400000:04:04:0229, 0722182400:04:002:0391 з нанесенням:

- меж земельних ділянок відповідно до технічної документації із землеустрою та правовстановлюючих документів,

- меж земельних ділянок відповідно до фактичного користування,

- меж земельних ділянок з нанесенням всіх будівель та споруд на них розташованих (в тому числі: внутрішніх комунікацій, проходів та проїздів); прилеглих вулиць, доріг, провулків та іншого у паперовій та електронній формі 0\\Хт ВХР/ ОМР в єдиній системі координат та в масштабі зручному для читання, (з легендою, розшифровки умовних знаків).

2) Забезпечити прибуття експерта до об`єктів дослідження.

3) Забезпечити безперешкодний доступ до об`єктів дослідження, належні умови для роботи експерта.

4) Забезпечити присутність необхідних осіб - сторін справи, їх законних представників.

Додатково експертом повідомлено суд, що огляд об`єктів дослідження, що знаходяться за адресами: Волинська область, м. Ковель, вул. Володимира Кияна та Ковельський р-н, с. Вербка, вул. Ватутіна, 20в пропонує провести 27 лютого 2024 року. Для чого, в зазначений день та час, експерт буде очікувати за адресою: м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16 о 10:00 годині.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 поновлено провадження у справі №903/753/22.

Клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, призначення дати огляду та забезпечення безперешкодного доступу до об`єктів дослідження у справі №903/753/22 - задоволено.

Зобов`язано сторін надати/надіслати Північно-західному апеляційному господарському суду до 19.02.2024 додаткові матеріали, необхідні для проведення судової експертизи, а саме: топографо-геодезичне знімання земельних ділянок кадастровий номер №№: 0722182400:04:002:1166, 0722182400:04:002:1168; 0722182400:04:002:1266, 0722182400:04:002:1267; 0710400000:04:012:0066, 0710400000:04:04:0229, 0722182400:04:002:0391 з нанесенням:

- меж земельних ділянок відповідно до технічної документації із землеустрою та правовстановлюючих документів;

- меж земельних ділянок відповідно до фактичного користування;

Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Дунайчука Олега Степановича забезпечити прибуття судового експерта до об`єктів дослідження, що знаходяться за адресами: Волинська область, м. Ковель, вул. Володимира Кияна та Ковельський р-н, с. Вербка, вул. Ватутіна, 20в 27.02.2024 о 10:00 год.

Зобов`язано сторін забезпечити безперешкодний доступ до об`єктів дослідження, що знаходяться за адресами: Волинська область, м. Ковель, вул. Володимира Кияна та Ковельський р-н, с. Вербка, вул. Ватутіна, 20в та організувати належні умови роботи експерта 27.02.2024 року.

Зобов`язано сторін забезпечити присутність уповноважених представників під час проведення огляду об`єктів дослідження 27.02.2024 року.

18.02.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" надійшло повідомлення про відсутність можливості подати докази, які витребовує суд ухвалою від 05.02.2024 та просить уповноважити заінтересовану особу позивача ФОП Дунайчука О.С. на одержання та надання суду доказів, витребовуваних пунктом 3 резолютивної частини ухвали суду від 05.02.2024 у даній справі та на забезпечення 27.02.2024 безперешкодного доступу експерта до об`єктів дослідження всіх будівель та споруд, розміщених в межах земельних ділянок як і щодо самих земельних ділянок, кадастрові номери №№ 0722182400:04:002:1267; 0710400000:04:012:0066, 0710400000:04:04:0229, 0722182400:04:002:0391.

21.02.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ФОП Дунайчука О.С. надійшло клопотання, в якому останній повідомляє, що згідно чинного законодавства технічна документації із землеустрою земельних ділянок, кадастрові номери №№:0722182400:04:002:1166; 0722182400:04:002:116; 722182400:04:002:1168; 0722182400:04:002:1266, 0722182400:04:002:1267, яка включає топографо-геодезичну зйомку земельних ділянок повинна зберігатись в ТзОВ "Ковельагроспецпостач". Земельні ділянки кадастрові номери №№:0710400000:04:012:0066, 0710400000:04:04:0229 перебувають у приватній власності ТзОВ "Транслегіон".

Для всебічного та об`єктивного проведення призначеної експертизи просив долучити до матеріалів справи:

- технічну документації та генплан забудови земельної ділянки кадастровий №0722182400:04:002:0391;

- відповідь Ковельської міської ради №3821/3.25/2-23 від 19.07.2023;

- відповідь Дубівської сільської ради;

- відповідь ТзОВ "Транслегіон" вих.№1 від 15.02.2024.

22.02.2024 від ТзОВ "Ковельагроспецпостач" надійшло заперечення на клопотання ФОП Дунайчука О.С. про долучення до матеріалів справи ряду документів, витребуваних ухвалою суду від 05.02.2024, в якому просить відмовити у задоволенні та залишити його без розгляду.

Разом з тим ТзОВ "Ковельагроспецпостач" надіслало суду Розпорядження №28 від 18.02.2024, згідно п.2.1. якого зобов`язано охоронника (С. Галій) не забороняти у доступі (прохід/проїзд/перебування) до об`єкту: всіх будівель та споруд (в тому числі: внутрішніх комунікацій, проходів та проїздів) наступних осіб: Трунова Н.Д. (судовий експерт Волинського відділення Львівського НДІСЕ), Дунайчук О.С. (сторона), інших уповноважених представників (за умови підтвердження повноважень).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" про відмову та залишення без розгляду клопотання позивача від 21.02.2024 про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 05.02.2024.

Зупинено провадження у справі №903/753/22.

Зобов`язано Волинське відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз направити апеляційному господарському суду експертний висновок у справі №903/753/22 після його виготовлення.

28.02.2024 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" надійшла заява про долучення до матеріалів справи Акту №28/1 від 27.02.2024 та клопотання про застосування заходів процесуального примусу до позивача у виді стягнення штрафу.

04.03.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів та залучення спеціаліста для огляду електронних доказів (оптичних дисків), з метою встановлення та фіксування їх змісту.

11.03.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду повернулись матеріали справи №903/753/22 із Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз із повідомленням про неможливість надання висновку експерта №3546 від 28.02.2024 та Актом здачі-приймання виконаних робіт №3546 від 28.02.2024.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі №903/753/22 та апеляційними скаргами Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" та Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22 - поновлено.

Розгляд апеляційних скарг призначено на "09" квітня 2024 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1.

Копію ухвали направлено учасникам справи на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи.

В судове засідання 09.04.2024 з`явились позивач, який підтримав доводи апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22 та заперечив доводи апеляційних скарг відповідача з підстав, викладених у відзиві, а також представники відповідача (в режимі відеоконференцзв`язку з приміщення Ковельського міськрайонного суду Волинської області), які підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22, та заперечили доводи апеляційної скарги позивача на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22, а також надали додаткові усні пояснення по суті спору.

Щодо клопотання відповідача про застосування заходів процесуального примусу до позивача у виді стягнення штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Проте чинний ГПК України не містить визначення цього поняття, а визначає у ст. 43 лише перелік дій, які можуть трактуватися суддею за суб`єктивною чи об`єктивною думкою в кожному конкретному випадку як зловживання процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами - це правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників господарського процесу (їх представників), з метою перешкоджання гарантованому у пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Зловживання правами характеризуються умислом, спрямованим на порушення порядку господарського судочинства.

Характерними ознаками зловживання процесуальними правами є: формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісність дій, умисний характер, завідома несумлінність.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються з видимістю реалізації законних прав особи.

З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою перешкоджання розгляду справи.

Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. Це підтверджується постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14.

Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.

Відповідач обґрунтовує своє клопотання про застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу тим, що позивач, як заінтересована особа, за клопотанням якого призначено експертизу, ухилився від участі в експертизі, не забезпечив прибуття експерта до об`єктів дослідження та присутність уповноваженого представника під час проведення експертизи.

Однак, суд звертає увагу, що експертиза не була проведена у зв`язку з недостатністю експерту додаткових матеріалів для проведення експертизи, які повинні були бути надані сторонами. Разом з тим позивач надав суду частину витребовуваних експертом додаткових документів.

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про застосування заходів процесуального примусу, оскільки в діях позивача судом не встановлено умислу спрямованого на порушення порядку господарського судочинства, також не відбулося для відповідача та суду негативного наслідку.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

28.11.2017 між ТзДВ "Ковельагроспецпостач" як орендарем та Дубівською сільською радою як орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться в с. Вербка по вул. Ватутіна, 20в у Ковельському районі, Волинської області, площею 0,2615 га, кадастровий номер 0722182400:04:002:1166.

18.12.2017 між ТзДВ "Ковельагроспецпостач" як орендарем та Дубівською сільською радою як орендодавцем було укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі, пунктами 1.1., 1.2., 1.3. якої передбачено право орендаря - ТзДВ "Ковельагроспецостач" на передачу орендованої земельної ділянки в суборенду.

Фізична особа-підприємець Дунайчук Олег Степанович, як суборендар на підставі договору суборенди, укладеного 20.12.2017 з ТзДВ "Ковельагроспецпостач" на 48 років, є користувачем сусідньої земельної ділянки, кадастровий № 722182400:04:002:1166.

Згідно з п.28 договору суборенди відповідач як орендар зобов`язався надати необмежений доступ позивачу як суборендарю до його земельної ділянки.

З пояснень позивача вбачається, що земельна ділянка, кадастровий № 0722182400:04:002:1166, яка знаходиться в суборенді ФОП Дунайчука О.С., територіально розміщена таким чином, що проїзд до неї можливий лише через земельні ділянки, кадастрові номери яких: 0722182400:04:002:1266 та 0722182400:04:002:1167, які перебувають у користуванні відповідача на підставі договорів оренди, укладених між відповідачем - ТзДВ "Ковельагроспецпостач", Ковельською міською радою і Дубівською сільською радою, Ковельського району, Волинської області.

На вказаних земельних ділянках існує проїзд, яким з 2012 року користується позивач, відповідач та ще декілька суборендарів.

Позивач стверджує, що відповідач чинить йому перешкоди в проїзді до землі, що перебуває в його користуванні, шляхом встановлення бетонної огорожі. Факт вчинення перешкод зафіксований в матеріалах кримінального провадження 1202003110000399 від 29.02.2020, відкритого за заявою позивача.

Позивач пояснює, що з урахуванням місця розташування, доступ до земельної ділянки, що перебуває в суборенді позивача, з дороги загального користування можливий виключно через земельні ділянки, які знаходяться в оренді відповідача, оскільки з інших сторін ділянка межує із землями природоохоронного фонду та доступ до неї обмежено канавою.

Оскільки власниками земельних ділянок, через які має проїжджати позивач до земельної ділянки, якою він користується в господарських цілях, є Ковельська міська рада та Дубівська сільська рада, то позивач звертався до них із заявами про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

04.11.2020 Дубівська сільська рада прийняла рішення № 58/14-6, яким ФОП Дунайчуку О.С. надала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту на право проїзду транспортними засобами (проходу) орієнтовною площею 0,0576, кадастровий номер 0722182400:04:002:1267 (ділянка знаходиться в оренді ТзДВ "Ковельагроспецпостач") - за умови письмового погодження з ТзДВ "Ковельагроспецпостач".

В процесі судового розгляду з`ясовано, що у рішенні Дубівської сільської ради №58/14-6 від 04.11.2020 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту" було допущено технічну помилку: вказано кадастровий номер земельної ділянки 0722182400:04:002:1267 замість кадастрового номера 0722182400:04:002:1167. Про допущену помилку було вказано у відповіді на відзив, тоді ж позивач подав заяву до Дубівської сільської ради про виправлення помилки.

Як вбачається з копії рішення Дубівської сільської ради №26/16 від 22.12.2022 "Про внесення змін в рішення сесії Дубівської сільської ради №58/14-6 від 04.11.2020 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту"" пункт 1 рішення сесії Дубівської сільської ради №58/14-6 від 04.11.2020 викладено у новій редакції шляхом зазначення кадастрового номера 0722182400:04:002:1167.

26.09.2019 Ковельська міська рада прийняла рішення № 55/28, яким ФОП Дунайчуку О.С. надала дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, площею 934 кв. м., кадастровий номер 0722182400:04:002:1266 (площею 9580 кв.м.), яка перебуває в тимчасовому користуванні на умовах оренди у ТзДВ "Ковельагроспецпостач", на право проходу, проїзду на транспортному засобі до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ФОП Дунайчука О.С. (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166).

Враховуючи дані технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, позивач неодноразово подавав - 07.03.2019, 10.03.2021, 07.06.2021, 16.05.2022 до Ковельської міської ради та Дубівської сільської ради, як власників земельних ділянок, щодо яких просить встановити сервітут, пропозиції про встановлення земельного сервітуту на проїзд автомобільним транспортом по наявному шляху та проект договору про встановлення земельного сервітуту. На заяви отримував відповідь про необхідність усунення недоліків у договорі чи технічній документації та погодження умов договору з орендарем земельних ділянок - ТДВ "Ковельагроспецпостач".

Позивач усунув недоліки та 16 травня 2022 року знову направив заяву до Ковельської міської ради та Дубівської сільської ради, Ковельського району про погодження умов договору сервітуту земельної ділянки на право проходу/проїзду по наявному шляху.

У відповіді на його звернення зазначено про необхідність погодження договору з ТДВ "Ковельагроспецпостач". При цьому позивачу було рекомендовано в разі повторної відмови ТДВ "Ковельагроспецпостач" погодити договір, встановлювати право проїзду по земельних ділянках відповідача в судовому порядку.

Дунайчук О.С. звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до ТДВ "Ковельагроспецпостач" в якій просив:

- встановити на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 934 кв.м. по вул. Володимира Кияна, 20 в м. Ковелі на земельній ділянці площею 9580 кв.м. кадастровий номер 0722182400:04:002:1266, яка перебуває на умовах користування в ТДВ "Ковельагроспецпостач", який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху, до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут;

- встановити на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут, на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 525 кв.м. по вул. Ватутіна, 20 в с. Вербка Ковельського району на земельній ділянці площею 2443 кв.м. кадастровий номер 0722182400:04:002:1267, яка перебуває на умовах користування в ТДВ "Ковельагроспецпостач", який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху, до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі №903/753/22 позов задоволено.

Встановлено на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 525 кв.м. по вул. Ватутіна, 20 в с. Вербка, Ковельського району на земельній ділянці площею 2443 кв.м., кадастровий номер 0722182400:04:002:1167, яка перебуває на умовах користування в ТДВ "Ковельагроспецпостач", який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху, до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

Місцевий господарський суд дійшов висновку щодо більшої вірогідності доведеності позиції позивача у порівнянні із наданими доказами відповідача.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі №903/753/22 та мотивами суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Між сторонами виникли земельні правовідносини, пов`язані зі встановленням земельного сервітуту, що регулюються Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.

Сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає в обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом (ст. 395 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсі (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч. 1-3 ст. 402 Цивільного кодексу України).

Нормами ч. 1-6 ст. 403 Цивільноно кодексу України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. У разі встановлення земельного сервітуту для спорудження лінійного об`єкта енергетичної інфраструктури, іншого об`єкта законом або договором про встановлення земельного сервітуту може бути встановлена умова щодо переходу права земельного сервітуту до нового власника такого об`єкта при переході права власності на нього. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Пунктом "а" частини першої статті 99 Земельного кодексу України встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

За змістом ч. 1, 2 ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі № 918/303/21 зазначив, що стаття 649 Цивільного кодексу України не обмежує власника земельної ділянки, відносно якої планується встановити сервітут або фактично складаються сервітутні відносини, в можливості ініціювання як укладення договору, так і у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін, звернутись за вирішенням спору до суду.

Речове право у вигляді сервітуту дає змогу власникові повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного цій особі майна і забезпечити його ефективне використання, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов`язано зі здійсненням майнових прав.

У постанові від 02.08.2023 у справі №926/3103/22 Касаційний господарський суд Верховного Суду наголосив, що однією з основних характеристик сервітуту є те, що потреба у його встановленні може виникнути тоді, коли неможливо задовольнити відповідній особі власні потреби будь-яким іншим способом. Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Таким чином з системного аналізу наведених вище норм та аналізу практики Верховного Суду у відповідній категорії справ колегія суддів зазначає, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб.

Відповідно до норм ч. 6 ст.21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та п. 2 ч. 1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право користування (сервітут); відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою.

Як визначено ст. 1 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно із ст. 55-1 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) копії документів, що є підставою для виникнення прав суборенди, сервітуту.

Колегія суддів звертає увагу, що обов`язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем), яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку, а якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі № 925/603/18 та від 20.09.2018 р. у справі № 918/370/17 та враховується судом на підставі ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач до звернення з позовом до суду вживав заходів встановлення земельного сервітуту у добровільному порядку, зокрема, неодноразово направляв на розгляд та погодження відповідачу пропозиції та проекти договорів про встановлення земельного сервітуту.

24.12.2020 позивач надіслав відповідачу для погодження проекти договорів про встановлення земельного з сервітуту з планами - схемами встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1167 і кадастровий номер 0722182400:04:002:1266.

Повідомленням №38 від 12.01.2021 відповідач проінформував позивача про те, що документи передано на додаткове опрацювання юрисконсульта.

В повідомленні № 15 від 26.01.2021 вказано, що в поштовому відправленні відсутнє вкладення, яке б мало назву: звернення, заява, скарга, лист, пропозиція, зауваження, що унеможливлює реєстрацію вхідної документації на підприємстві та її розгляд.

У травні 2021 року позивач направив на адресу відповідача звернення про погодження сервітуту, де зазначив додатками технічну документацію із землеустрою, договори про встановлення земельного сервітуту, плани меж зони земельного сервітуту, копію договору купівлі - продажу майданчика з твердим покриттям, копію договору суборенди земельної ділянки.

У листі № 284 від 13.07.2021 відповідач повідомив про те, що дія рішення Дубівської сільської ради №58/14-6 від 04.11.2020, Ковельської міської ради № 55/28 від 26.09.2019 є зупиненою, відповідь на звернення ФОП Дунайчука О.С. буде надана впродовж нормально необхідного для цього часу.

Позивач, бажаючи реалізувати своє право, 11.07.2022 повторно звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладення договору земельного сервітуту (а.с.104, т.1).

У листі № 122 від 02.08.2022 відповідач повідомив про ряд зауважень та розбіжностей до поданих документів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішення в судовому порядку питання встановлення земельного сервітуту є об`єктивною необхідністю, оскільки не вирішення спору по суті призводить до існування стану правової невизначеності, за якого реально існуючі відносини між суб`єктами правовідносин залишаються поза сферою правового регулювання між ними, тоді як у позивача існує необхідність врегулювати використання його земельної ділянки, яке фактично склалось між сторонами, забезпечити таке користування в найменш обтяжливий для нього спосіб, оскільки відповідач ухиляється від такого врегулювання в позасудовому (договірному) порядку. При цьому не вбачається з матеріалів справи і не доведено відповідачем, що існує можливість задовольнити потреби позивача у користуванні земельною ділянкою в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту за рішенням суду.

У постановах від 12.06.2019 № 487/4106/14-ц, від 14.08.2019 № 653/2704/16-ц, від 09.10.2019 № 1512/3008/2012 Верховний Суд дійшов правового висновку про те, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляєтеся укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови.

Листування між сторонами у справі впродовж 2020 - 2022 років свідчить про те, що сторони не досягнули домовленості щодо врегулювання цього питання самостійно шляхом укладення договору.

Верховний Суд у постановах від 23.09.2020 № 917/133/17 та від 21.02.2018 № 905/3280/16 зазначив, що обов`язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача у спорі про встановлення земельного сервітуту.

Позивач на виконання вимог ч. 5 ст. 186 Земельного кодексу України, ст. 55-1 Закону України "Про землеустрій", ч. 6 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" замовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут на право проходу (проїзду) через земельну ділянку ФОП Дунайчуку О.С.

Технічна документація на підставі договору №44 від 15.04.2021 була виготовлена фізичною особою - підприємцем Дятел Т.О., яка має кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника №012372 від 29.12.2014.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 Земельного кодексу України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

На обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на земельній ділянці, яка використовується ним на підставі договору суборенди від 20.12.2017, знаходиться майно, яке йому належить. Відповідно до викопіювання із чергового кадастрового плану, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, всі землі навколо земельної ділянки, яка перебуває в суборенді позивача, перебувають в оренді відповідача або є землями природоохоронного фонду (заплава річки Турії). З південно-східної сторони від земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача та позивача, знаходиться гідротехнічна споруда - канал для дренажу води. Таким чином, доїзд до земельної ділянки позивача з іншої сторони є неможливим, а є можливим лише по наявному шляху через землі, що перебувають у користуванні відповідача. І саме відповідач перешкоджає у встановленні земельного сервітуту на право проїзду автомобільним транспортом до земельної ділянки позивача, незважаючи на те, що згідно з п. 28 договору суборенди від 20.12.2017 відповідач як орендар, передаючи позивачу земельну ділянку в суборенду, зобов`язався надати необмежений доступ позивачу як суборендарю до його земельної ділянки.

У складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут на право проходу (проїзду) через земельну ділянку ФОП Дунайчуку О.С., поданої позивачем на обгрунтування своїх вимог, міститься викопіювання з чергового кадастрового плану, план відведення земельної смуги для встановлення земельного сервітуту, з яких вбачається, що земельна ділянка позивача є ізольованою і не містить виходів до вулиць загального користування внаслідок специфіки свого розміщення. Дубівською сільською радою в інформаційній довідці №75/2.45/-23 від 16.01.2023, яка є власником земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1166, зазначено про те, що проїзд до земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1166, яка перебуває в оренді ТДВ "Ковельагроспецпостач", відсутній; інший проїзд до цієї земельної ділянки з вулиці В.Кияна і вулиці Я.Мудрого м. Ковеля не передбачений.

Отже, викопіюванням з чергового кадастрового плану, з плану відведення земельної смуги для встановлення земельного сервітуту, які містяться у складі технічної документації, підтверджується ізольованість земельної ділянки і відсутність виходів до вулиць загального користування внаслідок специфіки свого розміщення.

Також із наданих відповідачем скріншотів з публічної кадастрової карти, викопіювання чергового кадастрового плану вбачається шлях по земельних ділянках відповідача, який запропонований позивачем для встановлення сервітуту. Іншого проїзду на картах не зазначено.

Відповідно до ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідач, стверджуючи про наявність іншого шляху для проходу та проїзду на автомобільному транспорті до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Фізичної особи-підприємця Дунайчука О.С., кадастровий номер якої 0722182400:04:002:1166, не подав належних доказів.

Оглядом відеозаписів на наданих відповідачем дисках не встановлено такої можливості, оскільки неможливо встановити хто і куди рухається автомобілем.

Про призначення у справі експертизи для встановлення можливості існування сервітуту на земельних ділянках, які перебувають в оренді відповідача, його конфігурацію до суду першої інстанції сторони клопотання не подавали.

Натомість при зверненні відповідача з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 (в уточненій редакції) до Північно-західного апеляційного господарського суду скаржником долучено клопотання про приєднання до матеріалів справи копії Висновку експерта №05/5 від 30.05.2023 з додатками.

Судом апеляційної інстанції долучено вказаний Висновок експерта до матеріалів справи як доказ по справі.

Разом з тим колегією суддів запропоновано сторонам висловити свої позиції з приводу необхідності (доцільності) призначення у справі судової експертизи, а також запропонувати орієнтовний перелік питань на її вирішення, а також експерта (експертну установу) для її проведення.

Відповідач заперечив з приводу призначення у справі повторної чи додаткової судової експертизи, та в запереченнях вказав, що позивачем належним чином не обґрунтовано наявність сумнівів щодо правильності Висновку експертів № 05/5 від 30.05.2023 (виготовленого на замовлення відповідача судовими експертами Симулевич В.М. та Мисковець Н.О., що долучений колегією суддів апеляційної інстанції до матеріалів справи), в чому полягає його неповнота або неясність, необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо, а тому, підстави для призначення додаткової чи повторної експертизи відсутні.

Так, у Висновку земельно-технічного дослідження № 05/5 від 30.05.2023 вказано наступне:

1. Шлях для проходу та проїзду до межі від точки "Б" до точки "В" земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1166 в натурі на місцевості до/від дороги загального користування по вулиці В.Кияна, м, Ковель, через територію суміжної з/д кадастр. №0722182400:04:002:1167, та з/д. кадастр. №0722182400:04:002:1266, не користуючись, земельною ділянкою кадастровий номер 0710400000:42:012:0056, та розміщеним на ній таким іншим, нерухомим майном, як ворота основного в`їзду/виїзду на територію, огороджувальна конструкція, майданчик з асфальтобетонним покриттям - відсутній, оскільки доступ до з/д кадастр. №0722182400:04:002:1266, здійснюється виключно через ворота та територію земельної ділянки за кадастровим номером 0710400000:42:012:0056.

2. Шлях для проходу та проїзду до межі від точки "В" до точки "Г" земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1166 в натурі на місцевості до/від дороги загального користування з перехрестя вул. Брестська та Кияна Володимира, з автошляху М19 (Т-03-11), м. Ковель, наявний на місцевості та відображений в умовних позначеннях грунтової дороги, її місця примикання до дороги загального користування, відповідно до викопіюванні з чергового кадастрового плану, складеного сертифікованим інженером - землевпорядником ФОН Кравчик А.І.

3. Шлях для проходу та проїзду до межі від точки "В" до точки "Г" земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:116 в натурі на місцевості від дороги загального користування по вулиці Кияка Володимира, м, Ковель , через територію суміжної з/д кадастр. №0722І82400:04:002:1168, та № 0722182400:04:004:0229, № 0710400000:42:012:0066, наявний, а також проходить через ворота та територію земельної ділянки за кадастровим номером 6710400000:04:002:1168.

4. Технічка можливість користуватись виключно вільною від забудови земельною ділянкою {ділянками) (частиною земної поверхні) для наскрізного проходу та проїзду, через земельні ділянки за кадастровими номерами: 0710400000:42:012:0056, 0722182400:04:002:1266, 0722182400:04:002:1167 до межі від точки "Б" до гонки "В", не користуючись розміщеним на їх території таким, іншим нерухомим майном, як споруди (інші інженерні споруди) комплексу "машинний двір" ТзДВ "Ковельароснецностач", виробничими майданчиками з асфальтобетонним покриттям (площадками), огороджувальна конструкція, навіс, естакада, колесовідбійний пристрій, внутрішнє огородження, ворота (шлагбаум), згідно даних матеріалів проведеної технічної інвентаризації, станом на 31.03.2021 р., створеної у ЄДЕСБ 21.12.2021 р. за реєстраційним номером: ТНИ: 1668-3050-2615-6185. не змінюючи їх геометричних розмірів (площу основизабудови), кількість та порядок розташування, функціональне призначення, не втручаючись в їх несучі, конструкції, не здійснюючи робіт по їх реконструкції (перебудови) та знесенню - відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд апеляційної інстанції поважав, що для вирішення даного спору, враховуючи докази, надані сторонами, які доводять взаємовиключні обставини, не встановленими залишаються обставини, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання, а саме: чи можливо встановити на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею 934 кв.м. по вул. Володимира Кияна, 20 в м. Ковелі на земельній ділянці площею 9580 кв.м. кадастровий номер 0722182400:04:002:1266, яка перебуває на умовах користування в ТДВ "Ковельагроспецпостач", який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху, до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут; чи можливо встановити на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут, на частині земельної ділянки площею 525 кв.м. по вул. Ватутіна, 20 в с. Вербка Ковельського району на земельній ділянці площею 2443 кв.м. кадастровий номер 0722182400:04:002:1267, яка перебуває на умовах користування в ТДВ "Ковельагроспецпостач", який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху, до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут. А також з`ясування питань, чи існують інші варіанти проходу та проїзду до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), тобто чи є можливість уникнення встановлення певних обмежень у користуванні земельними ділянками відповідача.

Разом з тим експерт просила суд зобов`язати сторін надати додаткові матеріали, необхідні для проведення судової будівельно-технічної експертизи, а саме:

- меж земельних ділянок відповідно до фактичного користування,

Позивачем, зі свого боку, для всебічного та об`єктивного проведення призначеної експертизи долучено до матеріалів справи ряд наявних у нього документів:

- технічну документацію та генплан забудови земельної ділянки кадастровий №0722182400:04:002:0391;

- відповідь Ковельської міської ради №3821/3.25/2-23 від 19.07.2023 (згідно якої вбачається, що відповідно до затвердженої містобудівної документації проїзд до об`єктів нерухомого майна, розташованих на вул. Володимира Кияна (колишня вулиця Ватутіна) в місті Ковелі Волинської області, з вулиці Ярослава Мудрого не передбачено. Відомості про те, що у 2022 році посадові особи ТзДВ "Ковельагроспецпостач" зверталися з клопотанням про розірвання договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0710400000:04:012:0056 у виконавчому комітеті міської ради відсутні);

- відповідь Дубівської сільської ради (якою повідомлено ФОП Дунайчука О.С., що посадові особи ТзДВ "Ковельагроспецпостач" і судовий експерт Самулевич Віктор Миколайович з проханням надати інформацію про можливий проїзд по висновку експерта №05/5 від 30.05.2023 року до сільської ради не звертались; проїзд до земельної ділянки КН 0722182400:04:002:1166 поза межами земельної ділянки КН 0722182400:04:002:1167, яка перебуває в оренді ТзДВ "Ковельагроспецпостач", відсутній; згідно генерального плану забудови с. Вербка 1984 року територія земельної ділянки КН 0722182400:04:002:1167 відсутня. Є виготовлена Схема планування території Дубівської сільської ради, яка затверджена рішенням сесії Дубівської сільської ради № 8/4 від 27.09.2011 року; інформація по об`єктам нерухомості на земельній ділянці КН 0722182400:04:002:1167 відсутня);

- відповідь ТзОВ "Транслегіон" вих.№1 від 15.02.2024 (якою повідомлено, що відповідно до містобудівної та технічної документації: проїзд по земельних ділянках кадастровий № 0710400000:42:012:0066, 0722182400:04:004:0229 до земельної ділянки кадастровий № 0722182400:04:002:1168 не передбачений; ТзОВ "Транслегіон" будь-які зобов`язання перед ТзДВ "Ковельагроспецпостач" на облаштування проїзду по земельних ділянках кадастровий №0710400000:42:012:0066, 0722182400:04:004:0229 до земельної ділянки кадастровий №0722182400:04:002:1168 не брало; посадові особи ТзДВ "Ковельагроспецпостач" з пропозиціями облаштування проїзду по земельних ділянках кадастровий №0710400000:42:012:0066; 0722182400:04:004:0229 до земельної ділянки кадастровий № 0722182400:04:002:1168 не звертались; облаштування проїзду по земельних ділянках кадастровий №0710400000:42:012:0066; 0722182400:04:004:0229 до земельної ділянки кадастровий № 0722182400:04:002:1168 не є можливим у зв`язку з тим, що це не передбачено містобудівною документацією, а тому товариство використовує дані земельні ділянки для здійснення господарської діяльності, а не влаштування проїзду. Також наголошено, що земельні ділянки кадастровий №0710400000:42:012:0066; 0722182400:04:004:0229 знаходяться в приватній власності ТзОВ "Транслегіон".

Відповідач не надав суду витребовуваних експертом додаткових документів, необхідних для проведення експертизи. Повідомив суд, що такі у ТзДВ "Ковельагроспецпостач" - відсутні.

Експерт повідомив суд, що у зв`язку з ненаданням повного обсягу запитуваних ним додаткових документів, необхідних для проведення судової земельної-технічної експертизи, експерт не має можливості надати обгрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Колегія суддів звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява №61679/00) йдеться про те, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Висновок експертизи є одним із доказів на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і який оцінюється судом разом із іншими доказами за загальними правилами. Водночас висновок експертизи є докладним описом досліджень проведених експертом (фахівцем) в певній сфері знань з питань, які не можуть бути досліджені в межах судового засідання складом суду.

У зв`язку з ненаданням експертом висновку, колегія суддів при вирішенні спору судом застосовує спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 (п.п.8.15-8.22) зроблено наступний висновок: "Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі№917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів".

До того ж Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до cт. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Колегія суддів вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати унормовані статтею 103 ЗК України правила добросусідства, згідно яких власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

З огляду на пояснення позивача про те, що необхідність у доступі до своєї земельної ділянки має постійний характер і найближчим часом ця потреба у нього існуватиме, колегія суддів приходить до висновку про можливість встановлення сервітуту на весь термін суборенди земельної ділянки - до 20 грудня 2065 року.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що саме для отримання та дослідження доказів на спростування доводів позивача щодо можливості лише в запропонований ним спосіб забезпечити доступ до ділянки з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166 судом і призначалась судова експертиза, однак саме через ненадання доказів відповідачем можливість в отриманні висновку експерта була втрачена.

Згідно з ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

За змістом ч. 4 ст. 101 Земельного кодексу України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Відповідач, заперечуючи проти встановлення безоплатного сервітуту, та посилаючись при цьому на розмір витрат на утримання 1 кв.м. майданчика з твердим покриттям на 2023 рік - 67,68 грн. не підтвердив документально калькуляції витрат на утримання майданчика в розмірі 42,50 грн. за 1 кв.м., середніх прогнозованих норм доходу, які мають бути досягнуті згідно із статутною діяльністю в розмірі 12,75 грн.

Разом з цим, наразі єдиним законодавчим актом, який регулює плату за землю, є Податковий кодекс України, проте розрахунку плати, обчисленого, враховуючи його приписи, подано не було.

У той же час жодним законодавчим актом не встановлено ні мінімального, ні максимального розміру плати за користування землею за договором сервітуту. Також законодавство не містить положень щодо залежності такої плати від нормативної грошової оцінки землі або інших кількісних показників. Якщо сторони досягають домовленості і укладають договір сервітуту, то вони визначають розмір та порядок визначення такої плати на власний розсуд.

Проте, спір, який виник між сторонами у справі, щодо встановлення земельного сервітуту вирішується судом.

Позивач просить встановити безоплатний сервітут на земельні ділянки, посилаючись на те, що встановлення безоплатного земельного сервітуту не нанесе збитків відповідачу.

Частиною 4 ст. 101 Земельного Кодексу України встановлено право власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту. Тобто, незважаючи на те, що позивач просить встановити безоплатний сервітут, закон передбачає право на відшкодування збитків при настанні певних негативних наслідків, пов`язаних із реалізацію позивачем прав, що випливають із права сервітуту.

Також під час розгляду справи позивач пояснював, що він готовий брати участь у витратах на утримання та ремонт дороги.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги необхідність врегулювання використання земельної ділянки позивачем, зважаючи на неможливість позивача задовольнити власні потреби без встановлення користування чужим майном, тобто, без встановлення сервітуту, вимога позивача про встановлення земельного сервітуту на частині земельних ділянок відповідача обгрунтована і колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що така підлягає до задоволення.

Щодо доводів апеляційних скарг позивача та відповідача на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Водночас у частині 5 наведеної правової норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу у розмірі 19 000 грн. позивач додав до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги від 21.09.2022, укладеного між позивачем та адвокатом Гарбарчук Н.М.;

- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1045126 від 21.09.2022;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №614 від 15.02.2012,

- акт приймання-передачі виконаних послуг у сфері права №12 від 26.09.2022 на суму 5000 грн. (підготовка позовної заяви), рахунок №12 від 26.09.2022 на суму 5000 грн.;

- акт приймання-передачі виконаних послуг у сфері права № 19 від 23.12.2022 на загальну суму 5000 грн. (вивчення відзиву на позовну з доданими до нього документами - 3000 грн., підготовка відповіді на відзив - 2000 грн.), рахунок №19 від 23.12.2022 на суму 5000 грн.;

- акт приймання-передачі виконаних послуг у сфері права №02 від 03.03.2023 на суму 9000 грн. (участь у судових засіданнях 02.11.2022, 16.11.2022, 31.01.2023, 22.02.2023, 01.03.2023, 03.03.2023), рахунок №02 від 03.03.2023 на суму 9000 грн.;

- квитанції до платіжних інструкцій про перерахування позивачем адвокату Гарбарчук Н.М. 19000 грн.

Пунктом 3.1. договору №23 від 21.09.2022 узгоджено, що обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим договором визначається у відповідних актах приймання - передачі послуг та рахунках, які є невід`ємним додатком до цього договору і свідчать про виконання сторонами своїх зобов`язань.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу "договори повинні виконуватися" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспівмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд не наділений повноваженням, а відповідно не вправі зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, а лише виключно за клопотанням іншої сторони (постанова Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/619/18).

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без вказаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18).

20.03.2023 Товариство з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" подало до суду заперечення проти заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просило залишити таку заяву без розгляду та відмовити у її задоволенні.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про перевищення позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу (19 000 грн.) у порівнянні з очікуваним її розміром (5038 грн.), що, на думку суду, є істотним перевищенням в розумінні частини шостої статті 129 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та звертає увагу, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Апеляційний господарський суд при визначенні суми, належної до відшкодування іншою стороною, виходить із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі № 922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримав Верховний Суд у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.

Так, колегією суддів враховується. що у позовній заяві представник позивача адвокат Гарбарчук Н.М. зазначила, що орієнтовний розмір судових витрат складається з судового збору та витрат на правничу допомогу і очікувано становить 10 000 грн.; остаточна сума судових витрат буде визначена на час закінчення судового розгляду, про що буде подано відповідну заяву з належними документами, що підтверджуватимуть витрати.

Враховуючи те, що позивач поніс витрати на сплату судового збору у розмірі 4 962 грн., то із змісту позовної заяви випливає, що позивач очікував понести витрати на правничу допомогу у розмірі 5 038 грн., виходячи з розрахунку: 10 000 грн. - 4 962 грн.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів щодо обґрунтованості перевищення суми, визначеної у попередньому розрахунку суми судових витрат, у суду відсутні правові підстави для стягнення суми, яка значно перевищує розмір, заявлений позивачем на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, обсягу матеріалів, предмету спору, з огляду на критерії реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення розміру відшкодування витрат на професійну правову допомогу саме в розмірі 5 038 грн як такого, що є співмірним з обсягом наданих послуг та обґрунтованим з точки зору його необхідності.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі №903/753/22, а також доводи скаржників на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі №903/753/22 покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2023 у справі №903/753/22 та апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" та Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/753/22 залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №903/753/22 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "19" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	09.04.2024
Оприлюднено	24.04.2024
Номер документу	118515469
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про земельні сервітути

Петухов М.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 09.04.2024 по справі 903/753/22ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —903/753/22

Постанова
від 09.04.2024 по справі 903/753/22
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД