Постанова

від 17.04.2024 по справі 902/1255/15

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Справа № 902/1255/15

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.02.2024 у справі №902/1255/15 (суддя Тісецький С.С.)

за заявою Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" (вул.Немирівське шосе, 187Б, м.Вінниця, 21034; код ЄДРПОУ 30836601)

про банкрутство

за участю представників:

ПАТ "ОТП Банк" (апелянт) - Довгаль І.О. (в режимі відеоконференції);

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.02.2023 у справі №902/1255/15 відмовлено в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Бойка Д.В. №02-01/30 від 22.08.2023 про визначення розміру основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі №902/1255/15.

Затверджено звіт арбітражного керуючого Бойка Д.В. №02-01/31 від 22.08.2023 про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат у справі №902/1255/15 за період з 28.09.2021 по 25.07.2022 в сумі 189425,00 грн.

Задоволено клопотання арбітражного керуючого Бойка Д.В. №02-01/32 від 22.08.2023 про пропорційне стягнення з кредиторів грошової винагороди в сумі 189425,00 грн за період з 28.09.2021 по 25.07.2022 у справі №902/1255/15.

Стягнуто на користь арбітражного керуючого Бойка Дмитра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1993 від 21.12.2020) з Акціонерного товариства "ОТП Банк" - 84203,20 грн, з ОСОБА_1 - 1481,30 грн, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтайм" - 3301,68 грн, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" - 6561,68 грн, з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК-Віфарт" (код ЄДРПОУ 38190003) - 90300,79 грн, з Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 44069150) - 3572,55 грн, винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі №902/1255/15.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2018 у справі №922/132/13-г, від 01.03.2018 у справі №910/32824/15, від 30.01.2019 у справі №921/879/15-г/11, а саме: не були досліджені дії, які вчинялись арбітражним керуючим Бойко Д.В. з 28.09.2021 по 25.07.2022. Матеріали справи не містять жодних доказів, які б вказували на те, що власне робив Бойко Д.В. як ліквідатор ПП «Нафтотрейдинг» за період 28.09.2021 по 25.07.2022.

При цьому, матеріалами справи навпаки засвідчується негативна поведінка арбітражного керуючого Бойка Д.В., адже ним не виконувалися вимоги ухвал суду від 21.12.2021, 21.03.2022, 04.04.2022 та 30.05.2022 щодо надання звітів про хід ліквідаційної процедури та не здійснювалося звітування перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату грошової винагороди протягом періоду з 16.12.2021 по 25.07.2022.

У зв`язку з наведеним, на стадії апеляційного оскарження для учасників провадження з матеріалів справи та оскаржуваної ухвали лишається невідомим за вчинення яких конкретно дій арбітражним керуючим Бойком Д.В. судом на його користь стягуються кошти.

Апелянт вважає, що задовольняючи клопотання арбітражного керуючого Бойка Д.В. господарський суд Вінницької області враховував лише період здійснення ним повноважень ліквідатора ПП «Нафтотрейдинг» і повністю залишив поза своєю увагою оцінку й дослідження дій, які вчинялись ліквідатором в цей період, що прямо суперечить позиції Верховного Суду.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.02.2023 у справі №902/1255/15 в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Бойка Д.В. №02-01/31 від 22.08.2023 про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат у справі №902/1255/15 за період з 28.09.2021 по 25.07.2022 в сумі 189425,00 грн та в частині задоволення клопотання арбітражного керуючого Бойка Д.В. № 02-01/32 від 22.08.2023 про пропорційне стягнення з кредиторів грошової винагороди в сумі 189425,00 грн за період з 28.09.2021 по 25.07.2022 у справі №902/1255/15. У скасованій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання про затвердження звіту арбітражного керуючого та клопотання арбітражного керуючого Бойка Д.В. про пропорційне стягнення з кредиторів грошової винагороди.

Листом від 04.03.2024 справу витребувано з господарського суду Вінницької області.

19.03.2024 матеріали справи надійшли до апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 поновлено Публічному акціонерному товариству "ОТП Банк" строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Вінницької області від 12.02.2024 у справі №902/1255/15, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 17.04.2024 об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 08.04.2024 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

08.04.2024 до суду від арбітражного керуючого Бойка Дмитра Володимировича надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві арбітражний керуючий зазначає, що виконував повноваження ліквідатора ПП «Нафтотрейдинг» на протязі 10 місяців та за увесь цей період відшкодування витрат та грошової винагороди йому не здійснювалось.

Учасники справи №902/1255/15 не зверталися до суду із скаргами чи запереченнями щодо дій (бездіяльності) арбітражного керуючого Бойка Д.В. під час здійснення повноважень ліквідатора у справі №902/1255/15, які б свідчили про неналежне виконання повноважень ліквідатора ПП "Нафтотрейдинг".

Зазначає, що АТ "ОТП Банк" зверталось до суду з клопотанням №73-1-2-0-73-1-2/56 від 30.05.2022 про відсторонення арбітражного керуючого Бойка Д.В. від виконання обов`язків ліквідатора боржника у справі №902/1255/15. Однак, ухвалою суду від 25.07.2022 (залишеною в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2022) відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, як необґрунтованого.

Також звертає увагу, що 02.05.2023 відбулось засідання комітету кредиторів (протокол №1 від 02.05.2023), за результатами проведення якого було прийнято рішення, зокрема: схвалити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Бойка Д.В. за період з 28.09.2021 по 25.07.2022 у сумі 189425,00 грн.

На підставі викладеного, арбітражний керуючий Бойко Д.В. просить суд апеляційної інстанції відмовити АТ «ОТП Банк» у задоволені апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.02.2024 у справі №902/1255/15, а ухвалу залишити без змін. Також просить розгляд апеляційної скарги проводити за його відсутності.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 17.04.2024 з`явився представник АТ "ОТП Банк", інші учасники провадження не забезпечили явку своїх представників, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Враховуючи клопотання арбітражного керуючого Бойко Д.В. про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, оскільки всі учасники провадження у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.04.2024 представник АТ "ОТП Банк" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.02.2023 у справі №902/1255/15 в частині затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого та в частині задоволення клопотання арбітражного керуючого Бойка Д.В. про пропорційне стягнення з кредиторів грошової винагороди в сумі 189425,00 грн за період з 28.09.2021 по 25.07.2022 у справі №902/1255/15. У скасованій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання про затвердження про нарахування і виплату грошової винагороди та клопотання про пропорційне стягнення з кредиторів грошової винагороди.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Як встановлено ч.6 ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом клопотань арбітражного керуючого Бойка Д.В. та звіту про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат, предметом їх розгляду є основна грошова винагорода за період здійснення ним повноважень ліквідатора у даній справі, а саме з 28.09.2021 по 25.07.2022, в сумі 189425,00 грн.

Як встановлено п.3 ч.1 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства урегульовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Як передбачено ч.ч.1, 2, 4-6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.

Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Верховний Суд у постанові від 22.08.2023 у справі №903/160/22 вказав, що кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди.

Також, згідно постанови Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №908/1946/15-г, кредитори, які очікують на результат діяльності арбітражного керуючого, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий, в свою чергу, правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, а оплата грошової винагороди, у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел, має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Крім цього, відхиляючи аргументи скаржника про відсутність підстав для вимог ліквідаторів щодо стягнення з кредиторів виплати грошової винагороди у заявлених розмірах через недоведення ліквідаторами часу, витраченого на вчинення ними окремих дій у ліквідаційній процедурі боржника, Верховний Суд зауважив, що положення статті 30 КУзПБ імперативно закріплюють щомісячний характер нарахування основної грошової винагороди за весь період виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень з оплатою цієї винагороди у межах розміру, встановленого законом (частина друга стаття 30 КУзПБ), що встановлюється ухвалою суду (у цій справі ухвалою від 23.03.2018, пункт 3.5).

Водночас, відповідно до ч.ч.3, 4, 7 ст.43 Конституції України використання примусової праці забороняється; кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.2 ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997), ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Як передбачено ч.ч.1, 4, 7 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, ухвалою суду від 28.09.2021 задоволено заяву арбітражного керуючого Цвика А.О. про дострокове припинення повноважень ліквідатора боржника у справі №902/1255/15, відсторонено арбітражного керуючого Цвика А.О. від виконання повноважень ліквідатора ПП "Нафтотрейдинг" у справі №902/1255/15, призначено ліквідатором у справі №902/1255/15 арбітражного керуючого Бойка Д.В., продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка Д.В. по справі №902/1255/15 - до 21.12.2021.

Ухвалою суду від 25.07.2022 задоволено заяву арбітражного керуючого Бойка Д.В. б/н від 21.07.2022 (вх.№01-34/5914/22) про припинення повноважень ліквідатора ПП "Нафтотрейдинг" у справі №902/1255/15 та відсторонено арбітражного керуючого Бойка Д.В. від виконання повноважень ліквідатора "Нафтотрейдинг" у справі №902/1255/15.

При цьому, ухвалою суду від 20.05.2020 було визначено з 21.10.2019 розмір грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ПП "Нафтотрейдинг" у справі №902/1255/15 в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень.

За період з 28.09.2021 по 25.07.2022 ліквідатором нараховано основну грошову винагороду в сумі 189425,00 грн, а саме: вересень 2021 року - 2 дні (18000:30 х 2) = 1200,00 грн, жовтень 2021 року - 31 день = 18000,00 грн, листопад 2021 року - 30 днів =18000,00 грн, грудень 2021 року - 31 день = 19500,00 грн, січень 2022 року - 31 день = 19500,00 грн, лютий 2022 року - 29 днів = 19500,00 грн, березень 2022 року - 31 день = 19500,00 грн, квітень 2022 року - 30 днів = 19500,00 грн, травень 2022 року - 31 день = 19500,00 грн, червень 2022 року - 30 днів = 19500,00 грн, липень 2022 року - 25 днів (19500:31х25) = 15725,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди.

Як вбачається з матеріалів справи, учасники справи №902/1255/15 не зверталися до суду із скаргами чи запереченнями щодо дій (бездіяльності) арбітражного керуючого Бойка Д.В. під час здійснення ним повноважень ліквідатора у справі №902/1255/15, які б свідчили про неналежне виконання ним повноважень ліквідатора ПП "Нафтотрейдинг".

При цьому, в силу приписів пункту 1 абзацу 2 частини 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства невиконання або неналежне виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого може бути підставою для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень за рішенням господарського суду у разі подання клопотання учасника провадження у справі або за власною ініціативою.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ "ОТП Банк" зверталось до суду з клопотанням №73-1-2-0-73-1-2/56 від 30.05.2022 про відсторонення арбітражного керуючого Бойка Д.В. від виконання обов`язків ліквідатора боржника у справі №902/1255/15.

Водночас, ухвалою суду від 25.07.2022 відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, як необґрунтованого. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 апеляційну скаргу АТ "ОТП Банк" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 25.07.2022 у справі №902/1255/15 залишено без задоволення, а ухвалу в частині відмови у задоволенні клопотання АТ "ОТП Банк" №73-1-2-0-73-1-2/56 від 30.05.2022 про відсторонення арбітражного керуючого Бойка Д.В. від виконання обов`язків ліквідатора боржника у справі №902/1255/15 та задоволенні заяви арбітражного керуючого Бойка Д.В. б/н від 21.07.2022 про припинення повноважень ліквідатора ПП "Нафтотрейдинг" у справі №902/1255/15 залишено без змін.

Таким чином бездіяльність арбітражного керуючого Бойка Д.В. встановлена не була. З огляду на це презюмується, що Бойка Д.В., як арбітражний керуючий, свої повноваження виконував належним чином.

Крім цього, згідно з викладеним у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №12/23-Б висновком про правильне застосування норм права, які регулюють питання нарахування, оплати та відшкодування витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) і оплати його послуг (п.44 вказаної постанови), не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника чи інших його активів та грошових коштів жодним чином не впливає на оплату його послуг. А відмова судом у задоволенні клопотання арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів за умови потенційної можливості виявлення майнових активів банкрута у майбутньому, а також за умови попереднього затвердження звітів про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого нівелює стадію виконання судових рішень, якими встановлювалися і затверджувалися розміри послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Як підтверджено матеріалами справи, 02.05.2023 відбулось засідання комітету кредиторів (протокол №1 від 02.05.2023), за результатами проведення якого було прийнято рішення, зокрема: схвалити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Бойка Д.В. за період з 28.09.2021 по 25.07.2022 у сумі 189425,00 грн.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про затвердження звіту арбітражного керуючого Бойка Д.В. №02-01/31 від 22.08.2023 про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат у справі №902/1255/15.

При цьому, арбітражний керуючий Бойко Д.В. просив пропорційно стягнути з кредиторів грошової винагороди в сумі 189425,00 грн за період з 28.09.2021 по 25.07.2022.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, зокрема зазначено, що беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого (п.7.9.).

Верховний Суд у постанові від 04.10.2018 у справі №916/1503/17 зазначив, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.56 року, Конвенції Міжнародної організації праці N 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст.43 Конституції України.

Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, або взагалі відсутні, арбітражний керуючий не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог (висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №5011-15/2551-2012).

Таким чином, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п`ятої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, так і за ухвалою суду пропорційно сумам грошових вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718-2011).

Як вбачається з матеріалів справи, фонд для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого кредиторами не створювався, майно та кошти у банкрута, які могли б бути спрямовані для сплати винагороди арбітражного керуючого також відсутні, що підтверджується наявними матеріалами справи.

За наведених вище обставин, положень законодавства та судової практики, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сплата основної грошової винагороди арбітражного керуючого Бойка Д.В. повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Перевіривши в апеляційному провадженні наведений у клопотанні розрахунок основної грошової винагороди, пред`явленої до пропорційного стягнення з кредиторів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нараховані суми коштів є арифметично вірними та відповідають обставинам справи і приписам законодавства.

З огляду на наведені вище обставини та положення закону, зокрема, щодо конституційно закріпленого права на оплату праці та щодо недопустимості примушування до безоплатної праці в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення клопотання арбітражного керуючого Бойка Д.В. №02-01/32 від 22.08.2023 про пропорційне стягнення з кредиторів грошової винагороди.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 12.02.2024 у справі №902/1255/15, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 у справі №902/1255/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.02.2024 у справі №902/1255/15 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 22.04.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.